Шляхи вдосконалення взаємовідносин підприємства з банківськими установами

     Оскільки  грошові засоби є посередником у  всіх розрахунках, очевидно, що для  забезпечення нормального кругообігу коштів у народному господарстві, ведення діяльності в умовах ринкової економіки необхідно правильно  і вчасно виконувати всі розрахунки. У свою чергу ефективність розрахункових  операцій багато в чому залежить від  стану бухгалтерського обліку коштів, розрахункових і кредитних операцій.

       Перед фінансовим обліком, розрахунків і кредитів стоять наступні основні завдання:

     своєчасне і правильне проведення необхідних розрахунків як шляхом              безготівкових перерахувань, так  і готівкою;

     повне й оперативне відображення в облікових  регістрах наявності і руху коштів і розрахункових операцій;

     дотримання  діючих правил використання коштів по призначенню відповідно до виділених  лімітів фондами і кошторисами;

     організація і проведення у встановлений термін інвентаризацій коштів і стану розрахунків, вишукування можливостей недопущення  виникнення простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;

     контроль  за наявністю і схоронністю грошей у касі, на розрахунковому й іншому рахунках у банках;

     контроль  дотримання розрахунково-платіжної  дисципліни, своєчасності перерахування  сум за матеріальні цінності, а  також коштів отриманих у порядку  кредитування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Порядок безготівкових  розрахунків  і  касових операцій

        Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки, законом «Про банки і банківську діяльність» і іншими законами України. Дане Положення регулює здійснення безготівкових розрахунків у валюті України і на території у формах, передбачених законодавством, визначає формати, порядок заповнення й оформлення використовуваних розрахункових документів. Безготівкові розрахунки здійснюються через кредитні організації (філії)  або Нацбанк по рахунках, відкритим на підставі договору банківського рахунка або договору кореспондентського рахунка (субрахунку).

       Розрахункові операції по перерахуванню коштів через банк можуть здійснюватися з використанням:

• кореспондентських рахунків (субрахунків), відкритих у Нацбанку;
• кореспондентських рахунків (субрахунків), відкритих в інших кредитних організаціях;
• рахунків учасників розрахунків, відкритих у небанківських кредитних організаціях, що здійснюють розрахункові операції;
• рахунків міжфіліальних розрахунків, відкритих усередині однієї кредитної організації.

              Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. 
Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. 
Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок.                                                                                                      Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. 
           Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.. 
         Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством. Якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку. 
         Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: 
- класифікацію розрахунків; 
- організацію розрахунків;  
- форми відповідних документів; 
- взаємовідносини платників з банками. 
         У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти: 
- розрахунки за товарними операціями; 
- розрахунки за нетоварними операціями. 
         Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями. 
         Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства. 
         Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні. 
         Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті. 
        Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах. 
       Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк. 
       Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції. 
        За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. 
         Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. 
         Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.

     Використовуються  відповідні форми безготівкових  розрахунків (залежно від форми  розрахункового документа), а саме: 
- платіжними дорученнями; 
- платіжними вимогами-дорученнями; 
- чеками; 
- акредитивами; 
- векселями; 
- інкасовими дорученнями (розпорядженнями). 
       Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами. 
       Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. 
        За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань: 
- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві; 
- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями; 
- зміцнення договірної дисципліни; 
- прискорення обороту оборотних коштів.

     Списання  коштів з рахунка здійснюється на підставі розрахункових документів за розпорядженням його власника або  без нього у випадках, передбачених законодавством.

     Порядок оформлення, прийому, обробки електронних  платежів і здійснення розрахункових  операцій з їхнім використанням  регулюється окремими нормативними актами Нацбанку, і укладаються між  банком і його клієнтами договорами, що визначають порядок обміну документами  з використанням коштів захисту  інформації.

     Форми безготівкових розрахунків:

розрахунки платіжними дорученнями;

     Платіжними  дорученнями є розпорядження  власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим  документом, перевести грошову суму на рахунок одержувача коштів, відкритий  у цьому або іншому банку розрахунки по акредитиву;

     Акредитив являє собою умовне грошове зобов'язання, прийняте банком з доручення платника, зробити платежі на користь одержувача коштів по пред'явленню останнім документів, що відповідають умовам акредитива, або  надати повноваження іншому банку зробити  такі платежі  розрахунки чеками;

       Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця (особа яка має кошти в банку, якими вона вправі розпоряджатися шляхом виставляння чеків) банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачу (на користь якого виданий чек). Платником є банк, у якому знаходяться кошти.  

     розрахунки  по інкасо.

            Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої банк із доручення і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії з доручення від платника платежу. Для здійснення розрахунків по інкасо банк - емітент вправі залучати інші банки.

             Форми безготівкових розрахунків обираються клієнтами банків самостійно і передбачаються в договорах, що укладаються ними зі своїми контрагентами.

              Банки здійснюють операції по рахунках на підставі розрахункових документів: платіжних доручень, акредитивів, чеків, платіжних вимог; інкасових доручень, що дійсні протягом 10 календарних  днів.

              Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від їхньої суми. Невиконані розрахункові документи можуть бути відкликані з картотеки в повній, частково виконані - сумі залишку.

             Відкликання розрахункових документів здійснюється на підставі наданої в банк заяви клієнта. Банк здійснює відкликання платіжних вимог і інкасових доручень шляхом направлення в банк письмової заяви, на підставі заяви клієнта.

              Відкличні платіжні доручення повертаються банками платникам; розрахункові документи в порядку інкасо - одержувачам коштів після їхнього надходження від банків, які обслуговують платників.

            Крім безготівкових розрахунків між банком і підприємством існують і розрахунки готівкою (касові операції).

     Касові  операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею  готівки. Порядок ведення касових  операцій регламентується НБУ і  поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності  і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності (крім банків і підприємств  зв'язку). 
          Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо). 
         Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність. 
          Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті. 
         Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація. 
Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк. 
         Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року. 
         Нова редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на підприємстві. 
         Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси. 
         На порушників цього положення накладається штраф за перевищення ліміту каси. 
        Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. У межах цих коштів вони здійснюють необхідні поточні витрати (крім коштів на виплату заробітної плати та дивідендів). Готівку понад попередньо визначені обсяги вони так само повинні здавати в банки. 
        Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом,, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також індивідуальним підприємцям. 
        Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк. 
         Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. 
Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі. 
        Приймання та облік готівки підприємствами сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто здійснення розрахунків з населенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок застосування ЕККА визначається Державною податковою адміністрацією. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, виділено ці підрозділи на самостійний баланс чи ні, вони повинні також вести касові книги. 
        Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства. 
       На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. 
        Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків. 
    Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Умови та порядок  отримання  банківського  кредиту та порядок  його погашення.

                   Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

       Принцип терміновості означає, що кредит має  бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває  кожному окремому підприємству можливості для отримання нових банківських кредитів, а також дає змогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.

       Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має  бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити.

       Строкові  кредити підприємства повертають своєчасно  у визначений термін.

       Пролонговані  кредити з'являються в підприємства за тимчасового браку коштів з причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

       Прострочені кредити виникають тоді, коли в  підприємства нема коштів для їх погашення. Наявність таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства після сплати податків.

       Кредит  надається підприємству на строго визначені  цілі. Залежно від цілей розрізняють:

       1) кредит для фінансування оборотного  капіталу;

       2) кредит для фінансування основного  капіталу;

       3) кредит для фінансування торговельно-посередницьких  операцій.

       Принцип забезпечення кредиту означає наявність  у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:

       • заставне зобов'язання;

       • договір-гарантія;

       • договір-поручительство.

       Використання  застави як форми забезпечення повернення кредиту здійснюється згідно із законом України «Про заставу». Заставляти можна майнові права та майно, яке може бути відчужене заставодержателем і на яке може бути звернене стягнення.