Шляхи вдосконалення взаємовідносин підприємства з банківськими установами

     Значення  факторингових операцій для підприємства-постачальника  полягає в тому,що вони поєднуються  з кредитуванням його обігових коштів, мінімізують втрати від прострочення платежу, створюють умови для нормальної виробничої діяльності, а отже, сприяють отриманню прибутку. Уклавши договір на проведення факторингових операцій, підприємство -постачальник знає точну дату надходження платежів і може планувати своївитрати. Особливо ефективно факторингове обслуговування для малих і середніх підприємств, які відчувають тимчасові фінансові труднощі.

Незважаючи  на значний досвід застосування факторингових  операцій в інших країнах в Україні вони поки не отримали широкого розповсюдження.

Для підприємств також становлять значний інтерес лізинговіоперації, під якими розуміється купівля комерційними банками на прохання  підприємств машин, устаткування, транспортних і т. п. і передача їм їх уоренду на певний термін.

     Привабливість лізингу полягає в тому, що підприємство не витрачає одноразово власні фінансові ресурси на покупку устаткування, тому що банки купують його за рахунок власних коштів. У той же час банки отримують доходи у вигляді орендної плати, яка в кінцевому підсумку повинна перевищити початкові витрати на покупку устаткування. Фактично фінансовий лізинг (тривалістю від 5 до 10 років) представляє форму довгострокового кредитування підприємства. Разом з тим він має переваги перед звичайною позикою яка завжди пов'язана з обмеженими термінами надання та погашення кредиту. Лізинг - більш гнучка форма т. к. підприємство-орендатор і банк можуть обрати зручну для обох сторін форму платежів, які до того ж не обкладаються податком.

     В Україні лізингові операції не отримали розвитку, зокрема, через відсутність чіткого і детально розробленого законодавства, що врозвинених країнах є давно пройденим етапом. Закон України «Про банкиі банківську діяльність »надає комерційним банкам здійснювати лізингові операції, але поки це право залишається суто формальним, тому що невироблена методика проведення лізингових операцій. Однак, деякі банки, зокрема Ощадбанк, починають здійснювати такі операції.

     Трастові (довірчі) операції проводяться банками  від імені та за дорученням клієнтів за їх рахунок і на їх користь. На цей вид банківських операцій в розвинених країнах припадає більша частина послуг, що надаються.  
           Частиною довірчих операцій є управління портфелем інвестицій клієнтів, який формується з високо ліквідних акцій і дохідних облігацій, а також управління нерухомої та іншої власністю. У  
Українському законодавстві поки не створено правового режиму адекватного західним видів трасту.

     Цим не вичерпується перелік послуг, що надаються банками в країнах розвиненої ринкової економіки. В умовах посилення конкуренції банки пропонують своїм клієнтам до 300 різноманітних послуг. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Сутність  та принципи здійснення  розрахункових операцій банків

Розділ 2. Розрахункові рахунки підприємства у банківських установах.

     2.1 Порядок  відкриття і ведення розрахунків в банківських установ

                 Якщо взаємна оцінка підприємства і банку задовольняє обидві сторони, звичайно такі взаємини оформляються відповідним договором. Підприємство, відповідно до діючого законодавства України, має право відкрити один або кілька рахунків як в одному банку, так і в декількох банках. Основний рахунок підприємства в банку прийнято називати розрахунковим  рахунком. На цей рахунок зараховується виторг від реалізації продукції і послуг підприємства, з цього рахунка здійснюються розрахунки по зобов'язаннях фірми, у тому числі і по податковим відносинам і здійснюється видача готівки в касу підприємства. Крім розрахункового рахунка підприємство має право відкривати в банку поточні, позичкові, контокорентні, валютні, рахунки фінансування капітальних вкладень, депозитні й інші рахунки. Набір рахунків, що відкриваються підприємством, визначається ним самим в залежності від розв'язуваних підприємством фінансових проблем, кваліфікації фінансових службовців підприємства, і можливостей, наданих зовнішнім середовищем.

               Розрахункові рахунки відкриваються суб'єктам господарювання, які перебувають на господарському розрахунку, наділеним власними оборотними коштами і які мають самостійний баланс, наділеним правом юридичної особи.

                Розрахункові субрахунки відкриваються суб'єктам господарювання, які мають окремі негоспрозрахункові підрозділи - магазини, склади, філії і т.п. - поза своїм місцезнаходженням. Такі рахунки відкриваються по клопотанню власника основного рахунка і використовуються для зарахування виторгу і проведення розрахунків за місцем перебування негоспрозрахункових підрозділів.

                Поточні рахунки в установах банку відкриваються суб'єктам господарювання, які не перебувають на госпрозрахунку, не наділеним власними оборотними коштами і які не мають самостійного балансу. Поточні рахунки відкриваються структурним одиницям виробничих і науково-виробничих об'єднань, іншим госпрозрахунковим підрозділам, організацій і установ, розташованим поза їх місцезнаходженням. Поточні рахунки відкриваються також: установам і організаціям, які перебувають на держбюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками кредитів; підприємствам, організаціям і установам, яким виділяються кошти за рахунок республіканського бюджету для цільового використання; кооперативам за місцем перебування філій.

                Порядок відкриття як поточних, так і валютних рахунків не має принципових розходжень і зводиться до представлення в обраний фірмою банк наступного набору документів:

• заява на відкриття рахунка;
• нотаріально завірена копія статуту фірми й установчих документів;
• свідоцтво про державну реєстрацію фірми;
• довідки про постановку на облік у податковій інспекції й органах управління позабюджетних фондів;
• довідка про постановку на облік в органах державної статистики;
• нотаріально завірена картка зразків підписів розпорядників кредитів підприємства (перший підпис) і контролерів (другий підпис)

                 За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.  
        Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність. 
       Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті: 
   - поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій; 
    -  бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання; 
    -  кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди); 
   -  депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк.

             Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

             Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на: 
- поточні; 
- розподільчі; 
- кредитні; 
- депозитні (вкладні). 
        Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій. 
            Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривне-вий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок. 
           Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки. 
          За реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) необхідно переоформити рахунок. Для цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що і в разі створення підприємства. Якщо змінено назву підприємства, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У разі зміни характеру діяльності власника рахунка в банк подається новий статут (положення). 
          Коли підприємство ліквідується, його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповнойажених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків. 
           Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам та нерезидентам - банківським установам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди. 
        Проведення касово-розрахункових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати фінансово-господарську діяльність об'єднань (підприємств). Банк контролює підприємства й у частині дотримання ними установлених фондів заробітної плати, лімітів на відрядження і господарські витрати, стежить за своєчасністю розрахунків підприємств із держбюджетом по податковим зборам, за своєчасною оплатою рахунків і платіжних вимог постачальників, видає підприємству позички на різні цілі, під певні забезпечення і спостерігає за поверненням цих позичок у встановлений термін і т.п.