Оборотність виміряється також числом оборотів, чинених оборотними коштами за окремий  проміжок часу: 

                              

                                  обсяг реалізації за період часу

       середня сума оборотних коштів за той же період 

       Зіставлення коефіцієнтів оборотності в динаміку по роках дозволяє виявити тенденції  зміни ефективності використання оборотних  коштів. Якщо число оборотів, чинених  оборотними коштами, чи збільшується залишається стабільним, то підприємство працює ритмічно і раціонально використовує оборотні кошти. Зниження числа оборотів, чинених у розглянутому періоді, свідчить про падіння темпів розвитку підприємства і про його неблагополучний фінансовий стан.

       Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє їх абсолютному і відносному вивільненню  з обороту. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження суми оборотних  коштів у поточному році в порівнянні з попереднім роком при збільшенні обсягів реалізації продукції. Відносне вивільнення має місце, коли темпи росту обсягів продажів випереджають темпи росту оборотних коштів. У цьому випадку меншим обсягом оборотних коштів забезпечується більший розмір реалізації. У зв'язку з ростом загального платоспроможного обороту при високій інфляції абсолютного вивільнення оборотних коштів бути не може, тому особлива увага приділяється аналізу і створенню умов для відносного вивільнення ресурсів.

         Ефективне використання оборотних  коштів відіграє велику роль  у забезпеченні нормальної роботи підприємства, у підвищенні рівня рентабельності виробництва. На жаль, власні фінансові ресурси, які в даний час мають підприємства, не можуть повною мірою забезпечити процес не тільки розширеного, але і простого відтворення. Відсутність на підприємствах необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни привели до виникнення взаємних неплатежів.

         Взаємна заборгованість підприємств  - характерна риса економіки перехідного  періоду. Значна частина підприємств  не зуміла швидко адаптуватися до ринкових відносин, що формуються, нераціонально використовує наявні оборотні кошти, не створює фінансові резерви. Немаловажно і те, що в умовах інфляції, нестабільності господарського законодавства неплатежі ввійшли в сферу комерційних інтересів ряду підприємств, що навмисне затримують розрахунки з постачальниками і тим самим реально зменшують свої платіжні зобов'язання через зниження купівельної вартості гривні.

         Так, поповнення оборотних коштів у цілому по Україні в 2000 р. відбувалося за рахунок збільшення власних коштів підприємств лише на 3%, кредитів і позик - на 7%, а кредиторської заборгованості й інших пасивів - на 90%, у промисловості відповідно - на 2%, 7% і 91%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Можливі заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства

       У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще більш актуальної в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємства вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-господарської діяльності. Оскільки фінансове положення підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організації їхнього руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту.

       Ефективність  використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів.

       Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

       Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах  як однієї, так і різних галузей  економіки, що залежить від організації  виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів і інших  факторів. Так, у важкому машинобудуванні  з тривалим виробничим циклом час обороту коштів найбільше, швидше обертаються оборотні кошти в харчовій і видобувних галузях промисловості.

       Оборотність оборотних коштів характеризується поруч взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю  оборотів за визначений період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

       Тривалість  одного обороту оборотних  коштів у днях (О) обчислюється по формулі:

       О = Т / С:Д ,  де 

       С - залишки оборотних коштів (середні чи на визначену дату);

       Т - обсяг товарної продукції;

       Д - число днів у розглянутому періоді.

             Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.

             Кількість оборотів за визначений період, чи коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюється по формулі:

       Ко = Т / С

               

       Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.

       Коефіцієнт  завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається по формулі:

       Кз = С / Т

 

       Крім  зазначених показників також може бути використаний показник віддачі оборотних  коштів, що визначається відношенням  прибутку від реалізації продукції  підприємства до залишків оборотних коштів.

       Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних  коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.

       Зміна оборотності коштів є шляхом зіставлення  фактичних показників із плановими  показниками чи попереднього періоду. У результаті порівняння показників оборотності оборотних коштів є її прискорення чи уповільнення.

       При прискоренні оборотності оборотних  коштів з обороту вивільняються  матеріальні ресурси і джерела  їхнього утворення, при уповільненні - в оборот утягуються додаткові кошти.

       Вивільнення оборотних коштів унаслідок прискорення  їхньої оборотності може бути:

       - Абсолютне вивільнення має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за розглянутий період.

       -  Відносне вивільнення оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їхньої оборотності відбувається одночасно з ростом виробничої програми підприємства, причому темп росту обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів.

       Ефективність  використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які можна  розділити на зовнішні, що роблять  вплив поза залежністю від інтересів  підприємства, і внутрішні, на які  підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови одержання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Ці й інші фактори визначають рамки, у яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотних коштів.

       На  сучасному етапі розвитку економіки  до основних зовнішніх факторів, що впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.

       Криза збуту зробленої продукції і  неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи чи значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.

       При існуючих темпах інфляції отриманий підприємством прибуток доцільно направляти насамперед на поповнення оборотних коштів. Темпи інфляційного знецінення оборотних коштів приводять до заниження собівартості і перетоку їх у прибуток, де відбувається розпилення оборотних коштів на податки і невиробничі витрати.

       Значні  резерви підвищення ефективності і  використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься  насамперед до виробничих запасів. Будучи однієї зі складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, що тимчасово не бере участь у виробничому процесі.

       Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалюванню нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі  шляхом установлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

       Скорочення  часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві  досягається шляхом удосконалювання  організації виробництва, поліпшенням  застосовуваної техніки і технології, удосконалювання використання основних фондів, насамперед їхньої активної частини, економії оборотних коштів.

       Перебування оборотних коштів у сфері обігу  не сприяє створенню нового продукту. Зайве відволікання їх у сферу  обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних  коштів у цю сферу є раціональна організація збуту готової продукції, застосуванні прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

       Ефективність  керування оборотними коштами підприємства дуже впливає на результати його фінансово-господарської діяльності.

       З одного боку, необхідно більш раціонально  використовувати наявні оборотні ресурси  – мова йде насамперед про оптимізацію  виробничих запасів, скорочення незавершеного  виробництва, удосконалювання форм розрахунків.

       З іншого боку, у даний час підприємства мають можливість вибирати різні  варіанти списання витрат на собівартість, визначення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для цілей  оподатковування.

       Наприклад, у залежності від кон'юнктури попиту та пропозиції, прогнозування обсягів продажів підприємства можуть бути зацікавлені в інтенсивному списанні витрат або в їх більш рівномірному розподілі протягом якого-небудь періоду. Для цього важливо вибирати з переліку варіантів той, котрий буде відповідати поставленим цілям. Необхідно простежити, яке вплив зроблять прийняті рішення на собівартість, розміри прибутку і податків. Значна частина зазначених альтернативних можливостей відноситься до сфери керування оборотними коштами підприємства.

       Матеріально-виробничі запаси є найменш ліквідною статтею серед  статей оборотних активів. Для обігу цієї статті в кошти потрібен час не тільки для того, щоб знайти покупця, але і для того, щоб одержати з його згодом оплату за продукцію.

       Аналіз  цієї статті має велике значення для ефективного фінансового керування. Запаси можуть складати значну питому вагу не тільки в складі оборотних активів, але й у цілому в активах підприємства. Це може свідчити про те, що підприємства мають утруднення зі збутом своєї продукції, що у свою чергу може бути обумовлено низькою якістю продукції, порушенням технології виробництва і вибором неефективних методів реалізації, недостатнім вивченням ринкового попиту і кон'юнктури. Порушення оптимального рівня матеріально-виробничих запасів приводять до збитків у діяльності фірми, оскільки збільшує витрати по збереженню цих запасів, відволікає з обороту ліквідні кошти, збільшує небезпеку знецінювання цих товарів і зниження їхніх споживчих якостей, приводить до втрати клієнтів, якщо це викликано порушенням яких-небудь характеристик товарів. У цьому зв'язку визначення і підтримка оптимального обсягу запасів є важливим розділом фінансової роботи.