Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних коштів.

          Переважну частину  оборотних виробничих фондів складають  предмети праці - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Крім того, до оборотних виробничих фондів відносяться і деякі знаряддя праці - малоцінні і швидкозношуючі предмети (МШП), інструменти, спеціальні пристосування, змінне устаткування, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, спеціальний одяг і взуття. Ці знаряддя праці функціонують менше року або мають обмеження по вартості. Ліміти вартості коштів в обороті періодично змінюються, що зв'язано з проведеними переоцінками основних фондів і періодом їхнього придбання.

          Крім того, на підприємствах ці знаряддя праці найчастіше обчислюються тисячами найменувань, що технічно утрудняє облік їхнього зносу. Тому на практиці їх відносять не до основних, а до оборотних фондів.

          Перераховані предмети і знаряддя праці складають групу  оборотних виробничих фондів - виробничі запаси. Крім них в оборотні виробничі фонди входять незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів.

          Основне призначення  коштів, авансованих в оборотні виробничі  фонди, полягає в забезпеченні безупинного  і ритмічного процесу виробництва.

          Крім оборотних  виробничих фондів на підприємствах  формуються фонди обігу. До них відносяться: готова продукція на складі; товари відвантажені; кошти в касі підприємства і на рахунках у банку; дебіторська заборгованість; кошти в інших розрахунках.

          Основне призначення  фондів обігу полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу.

          Склад і структура  оборотних коштів не однакові в різних галузях і підгалузях економіки. Вони визначаються багатьма факторами  виробничого, економічного й організаційного  порядку. Так, у машинобудуванні, де виробничий цикл тривалий, висока питома вага незавершеного виробництва. На підприємствах легкої і харчової промисловості головне місце займають сировина і матеріали (наприклад, у текстильній промисловості). У той же час у харчовій промисловості (наприклад, молочній, маслосирній) відносно високі запаси допоміжних матеріалів, тари, готової продукції.

          На підприємствах, де застосовується велика кількість  інструментів, пристосувань, приладів, висока питома вага малоцінних і швидкозношуючих предметів (наприклад, у машинобудуванні і металообробці).

          У видобувних галузях  практично відсутні запаси сировини й основних матеріалів, але велика питома вага витрат майбутніх періодів. Крім того, наприклад, у нафтовидобувній  промисловості підвищену частку складають допоміжні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів.

          На величину готової  продукції, товарів відвантажених, дебіторської заборгованості впливають  такі фактори як умови збуту продукції, форми і стан рахунків.

       Оборотні  кошти – це сукупність коштів, авансуємих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безупинний кругообіг грошових фондів.

          Оборотні фонди  промисловості являють собою  частину виробничих фондів, що цілком споживається в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносить свою вартість на створювану продукцію й у процесі виробництва змінює натуральну форму. Їхнім речовинним змістом є предмети праці. У процесі виробництва вони перетворюються в готову продукцію, складаючи її матеріальну основу або сприяючи її утриманню.

          Оборотні фонди  охоплюють рух предметів праці  від моменту надходження на склад  підприємства до перетворення їх у  готову продукцію і переходу в  сферу обігу. У зв'язку з тим, що випуск продукції йде безупинно, у сфері виробництва постійно функціонує визначена частина оборотних фондів, що знаходяться на різних стадіях кругообігу і представлених наступними порівняно однорідними групами:

          1. Виробничі запаси, що складають основну частину оборотних фондів. Вони включають сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидкозношуючі предмети: інструменти і господарський інвентар вартістю до 100 мінімальних оплат праці за одиницю і терміном служби до року.

    2. Незакінчена продукція, тобто предмети праці, що надійшли в процес виробництва і потребують подальшої обробки на наступних стадіях технологічного процесу. Вона може бути у виді незавершеного промислового виробництва і напівфабрикатів свого виробника.

    3. Витрати майбутніх  періодів не служать речовинним елементом оборотних коштів, а представляють витрати на проектування й освоєння нових видів продукції, проведення гірничо-підготовчих робіт на підприємствах видобувної галузей промисловості, організований набір на сезонних підприємствах і інші. Ці витрати виробляються в даному періоді, а погашаються частинами за рахунок собівартості в наступних. Виготовлена продукція надходить у сферу обігу, і після реалізації її вартість приймає грошову форму. Отже, для нормальної діяльності підприємства, крім оборотних виробничих фондів потрібні кошти, що обслуговують сферу обігу – фонди обігу. До них відноситься готова, але нереалізована продукція і кошти, необхідні для придбання матеріалів, виплати заробітної плати, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками і фінансовими органами й інші.

    Таким чином, сукупність коштів промислових  підприємств призначених для  утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, складають оборотні кошти.

    В оборотних коштах промисловості  основну частину займають оборотні виробничі фонди. Їхня питома вага в  загальній сумі оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей складає близько 85%.

    Співвідношення  між складовими елементами оборотних фондів у їхній загальній вартості представляє структуру оборотних фондів. Їхня структура в різних галузях промисловості визначається технологічним рівнем виробництва, ступенем спеціалізації, тривалістю циклу, складом споживаних матеріалів, географічним розміщенням стосовно постачальників.

    У своєму русі оборотні кошти проходять  послідовно три стадії – грошову, виробничу і товарну.

    Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

    Продуктивна стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не цілком, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і пов'язані з нею витрати, а так само перенесена вартість основних виробничих фондів. Продуктивна стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

    На  товарній стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і  на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості виробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і робить разом з ними наступні цикли обороту.

    Грошова форма, яку приймають оборотні кошти  на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією  обороту коштів.

    Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т...… П...…Т1 –  Д1 , де

 Д - кошти, авансуємі суб'єктом, що господарює_; Т - засоби виробництва_; П - виробництво; Т1 - готова продукція; Д1 - кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток. Крапки (...) означають, що обіг коштів перерваний, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва.

          Оборотні кошти  знаходяться одночасно на всіх стадіях  і у всіх формах виробництва, що забезпечує його безперервність і безперебійну роботу підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Класифікація  оборотних коштів  підприємства за різними ознаками 

    Оборотні  кошти можна класифікувати по наступних ознаках:

1. По місцю і ролі в процесі відтворення розрізняють оборотні кошти в сфері виробництва і сфері обігу.

          Розгляд складу і  структури оборотних коштів дозволяє торкнутися такої важливої проблеми організації оборотних коштів, як раціональне розміщення їх між сферами виробництва і обігу.

          Встановлення оптимального співвідношення оборотних коштів у  виробництві і обігу має важливе  значення для забезпечення коштами  виконання виробничої програми, а також є одним з основних факторів ефективності використання оборотних коштів.

2. По ступені планування оборотні кошти підрозділяються на нормовані і ненормовані.

    Вітчизняна  практика припускає нормування, тобто  встановлення планових норм запасу і нормативів по елементах оборотних коштів, за винятком товарів відвантажених, грошових коштів і коштів у розрахунках. Розмір ненормованих оборотних коштів визначається в оперативному порядку.

3. По джерелах нормування оборотні кошти поділяються на власні, позичкові і притягнуті.

    У сучасних економічних умовах підприємствам  надані широкі права в розпорядженні  оборотними коштами. Оборотні кошти  знаходяться в розпорядженні  підприємства і вилученню не підлягають. Підприємства можуть продавати їх і  передавати їх іншим підприємствам, організаціям, установам, громадянам, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування (за винятком тих, котрі не знаходяться у власності чи використанні підприємств).

    Важливою  проблемою на підприємстві є забезпечення збереження оборотних коштів. У процесі фінансового планування важливо визначити можливу наявність надлишку чи недостачі оборотних коштів на початок планованого періоду. Для цього складається сума очікуваної (фактичної) наявності власних оборотних коштів підприємства на початок планованого періоду з його сукупною потребою в оборотних коштах. Якщо планова потреба перевищує суму власних оборотних коштів підприємства, виникає недостача власних оборотних коштів. Підприємства, що допустили утворення недостачі оборотних коштів, можуть поповнювати їх за рахунок власних і тимчасово за рахунок позичкових коштів.

    Якщо  співвідношення зворотне, виникає  надлишок власних коштів, що може служити джерелом фінансування приросту оборотних коштів.

    Недостача власних оборотних коштів може виникнути в наслідок ряду причин, що залежать і не залежать від діяльності підприємства. Підприємство може не забезпечити збереження наявних власних оборотних коштів, тобто утратити визначену суму, допустивши надпланові збитки, незаконне відволікання оборотних коштів, наприклад, на нестатки капітального будівництва, недоодержання прибутку.

    Економічні  умови, у яких функціонують підприємства, впливають на стан оборотних коштів. Підвищення цін на товарно-матеріальні  цінності, що купуються, веде до утворення  в підприємств недостачі власних оборотних коштів у великих розмірах. Одним із джерел його поповнення є банківський кредит, що в умовах інфляції надається під високі відсотки.

    Проведена державою фінансова політика може перешкоджати або стимулювати нормальну виробничо-фінансову діяльність підприємств, в тому числі раціональне використання оборотних коштів. Важлива роль при цьому належить податковій політиці держави. Так, віднесення ряду податків на собівартість продукції (робіт,  послуг), особливості сплати в бюджет ПДВ, авансові платежі податку на прибуток приводять до відволікання оборотних коштів підприємств на невиробничі витрати. Це змушує підприємства прибігати до позик під великі відсотки, шукати позапланові джерела коштів, йти на порушення фінансової дисципліни. Відволікання оборотних коштів веде до уповільнення їхньої оборотності, знижує ефективність роботи підприємства, погіршує його фінансовий стан.

    Організація оборотних коштів підприємства обов'язково включає систематичний контроль за їх схоронністю й ефективністю використання за допомогою ревізій і обстежень на основі статистичних даних, оперативної і бухгалтерської звітності.