Шляхи підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства

    - у другу групу включаються допоміжні матеріали, використовувані у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

          Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

    Норматив  оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й електроенергію. При обчисленні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нестатків. Для виробничих нестатків потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрати на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

    Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові.

    На  підприємствах, що використовують для  упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам.

    По  тарі власного виробництва, що використовується для упакування готової продукції, що включається в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється, тому що він враховується в нормативі по готовій продукції.

    По  поворотній тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для збереження сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, тому що вона входить до складу основних фондів або МШП.

    Норматив  оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних коштів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

    Норматив  по МШП розраховується роздільно по інструментах і пристосуванням, малоцінному інвентарю, спеціальному одягу і взуттю, спеціальному інструменту і пристосуванням.

    По  першій групі норматив визначається методом прямого розрахунку виходячи з набору, що покладається, малоцінного і швидкозношуючого інструмента і його вартості. По другій групі норматив встановлюється окремо по конторському, побутовому і виробничому інвентарі. Норматив по конторському і побутовому інвентарі визначається, виходячи з кількості місць і вартості набору інвентарю на одне місце. По виробничому інвентарі - виходячи з необхідності комплекту цього інвентарю і його вартості.

    Норматив  оборотних коштів по спецодягу і  взуттю визначається на основі чисельності працівників, яким вони видаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортний, поточний і страховий запаси.

    По  спеціальному інвентарі і пристосуванням норматив визначається виходячи з їхнього набору, що покладається, вартості і терміну служби.

    На  підприємствах, що мають невелику питому вагу МШП у структурі оборотних  коштів, норматив розраховується на основі відносини середніх фактичних запасів до суми витрат на виробництво.

    Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві повинний забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

    Величина  оборотних коштів, авансованих у  незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва, структура продукції, що випускається.

    Нормування  оборотних коштів у незавершеному  виробництві провадиться по групам чи видам виробів для кожного підрозділу окремо. Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що складає 70-80% її загальної маси.

    Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві визначається по формулі: 

    Н = В * Т * К , де 

    В - одноденні витрати на виробництво продукції;

    Т - тривалість виробничого циклу в днях;

    К - коефіцієнт наростання витрат.

    Одноденні витрати визначаються шляхом розподілу  витрат на випуск валової (товарної) продукції  відповідного кварталу на 90.

    Тривалість  виробничого циклу відображає час  перебування продукції в незавершеному  виробництві від першої технологічної  операції до повного виготовлення продукції  і передачі на склад.

    У виробничий цикл включають технологічний  запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування виробу між операціями обробки) і страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції). При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожнім виді виробів у календарних днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають різноманітний асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина.

    Коефіцієнт наростання витрат відображає характер наростання витрат у незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.

    Усі витрати в процесі  виробництва підрозділяються  на :

        - Одноразові витрати. До них відносяться витрати, вироблені на початку виробничого циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів).

        - Наростаючі витрати.  Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати електроенергії, оплата праці й ін.). Коефіцієнт наростання витрат визначається відношенням середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до загальної суми витрат на виробництво. Визначається коефіцієнт різними способами для виробництва з рівномірним і нерівномірним наростанням витрат.

          Якщо основна частка витрат надходить у виробництво на самому початку виробничого циклу (одноразові), а інші (наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві), коефіцієнт визначається по формулі: 

    К = ( А+(0,5*Б) / А+Б ) , де 

    А - витрати, вироблені одноразово на початку виробничого циклу;

    Б - інші витрати, що входять у собівартість продукції.

          При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого  циклу коефіцієнт визначається по формулі: 

    К = ( (Се*Е) + (С2*Т2) + (С3*Т3) +…+(0,5*Ср*Т) ) / С*Т , де 

    Се- одноразові витрати першого дня виробничого циклу;

    С2, С3,... - витрати по днях виробничого циклу;

    Т2, Т3... - час від моменту разових операцій до закінчення виробничого циклу;

    Ср - витрати, вироблені рівномірно в плині виробничого циклу;

    С - виробнича собівартість виробу;

    Т - тривалість виробничого циклу.

          Витрати, що наростають рівномірно (Ср), приймаються в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного виробництва вони знаходяться одночасно.

          Норматив  по статті «Витрати майбутніх періодів» обчислюються по формулі : 

    Н = Во + Вn - Вс , де 

    Во- сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;

    Вn- витрати, вироблені в плановому періоді по кошторисі;

    Вс- витрати, що включаються в собівартість продукції планованого періоду.

          Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери  виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів обігу.

          Норматив оборотних  коштів на готову продукцію визначається по формулі: 

    Н = В * Д , де 

    В - одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;

    Д - норма запасу в днях.

          Норма оборотних  коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції  на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.

          Норма по готовій  продукції на складі визначається часом  комплектування і нагромадження  продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

          Норма по товарах  відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими  термінами виписки рахунків і  платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства.

          У такий спосіб установлюються приватні нормативи по кожнім елементі нормованих оборотних коштів. Потім  визначається сукупний норматив оборотних  коштів, що відображає загальну потребу  підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання приватних нормативів.

          Далі необхідно  порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду  для того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних  оборотних коштах у плановому періоді.

          Різниця між нормативами  складає суму приросту чи зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить висвітлення у фінансовому плані підприємства.

       Оборотність оборотних коштів – важливий показник ефективності їхнього використання. Критерієм оцінки ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу: чим далі оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій чи товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки. Оборотність оборотних коштів характеризує інтенсивність їхнього використання.

       Особливо  велика роль показника оборотності  для галузей сфери обігу: торгівлі, суспільного харчування, побутового обслуговування, посередницької діяльності, банківського бізнесу й інших.

       Один  з основних показників оборотності – тривалість одного обороту оборотних коштів, розрахована в днях по наступній формулі: 
 

       S * T

       V 

       де  _S – середня сума оборотних коштів;  _T  -  період часу; _V - обсяг реалізації в цьому періоді.

       Оборотність у днях дозволяє судити про те, протягом якого часу оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу на даному підприємстві. Чим вище оборотність у днях, тим менше коштів необхідно підприємству, тим ощадливіше використовуються фінансові ресурси. При дуже високій оборотності зростає ризик неплатежів і збоїв у постачаннях сировини, матеріалів, що комплектують виробів.