Розвиток в Україні ринкової інфраструктури

      До  них належать:

      -загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

      -витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

      -витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

      -винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

      -витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

      -амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

      -витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки,

      -збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

      -плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

      -інші витрати загальногосподарського призначення.

     Витрати на збут – витрати, пов’язані з  реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

     До  них відносять:

      - витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

      - витрати на ремонт тари;

      - оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

      - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

      - витрати на передпродажну підготовку товарів;

      - витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

      - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

      - витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

      - витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

      - інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

       До інших операційних витрат відносять:

• витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”;
• собівартість реалізованої іноземної валюти, що визначається перерахуванням іноземної валюти на грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати пов’язані з продажем іноземної валюти;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості та витрат, пов’язаних з їхньою реалізацією;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від операційної курсової різниці;
• визнані штрафи, пені, неустойки;
• інші витрати операційної діяльності.

    Класифікація  витрат за різними класифікаційними групами подано  на рис.1.3.

    Непрямі витрати - витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певного  об'єкта витрат і розподіляються спеціальними методами (амортизація, витрати на опалення й освітлення, тощо).

    Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так  і від ступеня економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, характеру виробленої продукції, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів,  можливості  прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість виробів.

    До  змінних витрат належать витрати, розмір яких збільшується із збільшенням обсягу продукції і знижуються з його зменшенням.

    Постійні  витрати - це витрати, розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно  не змінюється. До них належать постійні загально виробничі витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

    Поточні - це витрати, періодичність яких менше  одного місяця.

    Довгострокові - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, який не планується закінчити раніше, ніж через дев’ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

    Одноразові - це витрати, які здійснюються один раз (періодичністю більше місяця) і  спрямовуються на забезпечення процесу  виробництва протягом тривалого часу.

    Продуктивні витрати - це витрати, які передбачені  технологією і організацією виробництва.

    Непродуктивні - необов'язкові витрати, які виникають  в результаті конкретних недоліків  організації виробництва, порушення  технології.

    В цілях  управління вони поділяються за принципом: різні витрати для різних цілей.

    З цією метою виділяють такі три  напрямки класифікації витрат (рис. 1.3).

    - оцінка запасів, визначення фінансових  результатів;

    - прийняття рішень;

    - контроль.

    Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу  звітного періоду.

    Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів  у процесі поточної діяльності для  отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

    Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати - у  звіті про фінансові результати.  
 

    

    

    

    

    

    

    

    

    

    

    

    

    

    

      

    Рис. 1.3 Класифікація витрат з точки зору управлінського обліку 

    Загальні  фактори, що визначають розмір та рівень поточних витрат підприємства  наведені на рисунку 1.4

    На  внутрішні фактори в певній мірі може впливати керівництво підприємства своїми рішеннями. При стабільній економіці  в країні саме внутрішні фактори є визначальними для рівня витрат підприємства.

    Саме  тому знання факторів, що впливають  на розмір і рівень витрат підприємства, дає змогу визначити резерви  зниження витрат, що є складовим  елементом системи управління витратами  підприємства.

    Таким чином, ми розглянули економічну сутність витрат, їх визнання в бухгалтерському  обліку у відповідності до П(С)БО 16 . Класифікація витрат, яка наведена з точки зору фінансового та управлінського обліку, дає можливість формувати  собівартість та управляти витратами. 

    

    

      

    

    

      

      
 

      

      
 
 
 

      

       Рис. 1.4 Загальні фактори, що визначають розмір і рівень  поточних витрат підприємства 

      Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. [4] Витрати – це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють затрати втрачених можливостей, тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання.

    Також витрати можливо згрупувати за класифікаційними ознаками (рис. 1.5)

    Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю  ресурсів порівняно з кількістю  варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати ресурсів.

    Далі  розглянемо дуже важливу частину  обліу витрат, а саме які витрати не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку згідно нового законодавства.

    Не  включаються до складу витрат –  витрати на:

1. організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 Податкового Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності)

    Ці  обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

    - організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

    - придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

2. - фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 Податкового Кодексу [20]; організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 Податкового Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності)