Роль власного капіталу у забезпечені фінансової стійкості підприємст

   Дослідження механізму забезпечення фінансової стійкості підприємства передбачає визначення двох складових частин даного питання: фінансовий механізм і фінансова стійкість підприємства. Перш ніж дослідити основні елементи механізму забезпечення фінансової стійкості підприємства, потрібно визначити зміст поняття «фінансовий механізм». Дана економічна категорія є універсальною, використовується для описання явищ в економічній, політичній, соціальній і інших сферах життєдіяльності. У перекладі з грецької слово «механізм» означає знаряддя, машина. С. М. Гончаров та Н. Б. Кушнір визначають механізм як пристрій, прилад, що здійснює ряд механічних операцій, а також як сукупність процесів, прийомів, методів, підходів здійснення певних дій задля досягнення мети [3, с. 185]. Термін «фінансовий механізм» можна вважати похідним від терміна «господарський механізм». Він поширився в період становлення ринкових відносин в Україні, коли фінанси стали відігравати ключову роль у функціонуванні й розвитку економічної системи. В економічній літературі поняття «фінансовий механізм» використовується досить широко. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує.

   Серед розмаїття визначень і підходів учених і практиків до поняття  «фінансовий механізм» найбільшої уваги заслуговують два підходи до розуміння суті фінансового механізму. Перший підхід полягає в тому, що фінансовий механізм розуміють як функціонування безпосередньо фінансів. На підставі даного підходу фінансовий механізм трактують як організаційне відображення фінансових відносин. Другий підхід до розгляду поняття «фінансовий механізм» полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан і розвиток суб’єкта господарювання.

   Розглянувши підходи до трактування категорії  «фінансовий механізм», зупинимось на визначенні поняття «фінансова стійкість підприємства». В економічній літературі відсутня єдина думка щодо визначення поняття «фінансова стійкість». Одні вчені характеризують фінансову стійкість як довготривалу платоспроможність. Інші – як раціональну структуру та склад оборотних активів, їх використання. Треті вважають, що вона відображає стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі та визначається співвідношенням власних і позикових ресурсів і їх ефективним використанням. До спроб дати загальне визначення фінансової стійкості можна віднести, зокрема думки деяких авторів (табл. 1). 

   Таблиця 2

   Тлумачення поняття «фінансова стійкість» деякими вченими

   Серед різноманіття визначень фінансово  стійкості, запропонованих ученими, можна  виділити як розбіжності у тлумаченні сутності даного поняття, так і спільні  риси. Деякі автори, зокрема В. В. Бочаров, Л. А. Лахтіонова, Г. М. Лиференко, Г. Г. Старостенко та Н. В. Мірко, розуміють фінансову стійкість як певний стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподілу та використання, що забезпечує його ефективний розвиток. При цьому Г. Г. Старостенко та Н. В. Мірко розрізняють внутрішню, загальну та фінансову стійкість. На їх думку, фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. М. С. Абрютіна та А. В. Грачов поняття «фінансова стійкість» ототожнюють з поняттям «платоспроможність підприємства». М. Я. Коробов вказує на те, що фінансова стійкість підприємства формується, з одного боку, під впливом рентабельності його діяльності, а з іншого боку – під впливом забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами.

   Аналіз  наукових праць дає змогу стверджувати, що переважна більшість учених вказує на те, що для збереження самостійності  та незалежності на підприємстві має  підтримуватися необхідний рівень власних коштів. Залучення в господарський обіг позикового капіталу дає змогу прискорювати процес оборотності коштів і процес розвитку матеріально-технічної бази темпами, які випереджають темпи нагромадження для цих цілей власних фінансових ресурсів.

   Управління  фінансовою стійкістю підприємства є одним з найбільш значущих функціональних напрямів системи фінансового менеджменту, яка досить тісно пов’язана з іншими системами управління. Управління фінансовою стійкістю підприємств є системою принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних із забезпеченням такого стану фінансових ресурсів, їх формуванням і розподілом, яка б дозволила підприємству розвиватися на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності, а також забезпечення та підтримання фінансової рівноваги підприємства.

   Управління  фінансовою стійкістю із застосуванням  фінансового механізму може досягти  необхідного результату лише за поєднання  доцільно спрямованого взаємовпливу всіх його елементів. Для цього він повинен відповідати таким вимогам [1, с. 57]:налаштованість кожного елемента фінансового механізму на виконання властивого йому навантаження; спрямовання дії всіх елементів фінансового механізму, який забезпечує інтереси всіх суб’єктів фінансових відносин; зворотний зв’язок усіх елементів фінансового механізму різних вертикальних і горизонтальних рівнів; своєчасність реакції елементів фінансового механізму вищого рівня на зміни, які відбуваються під впливом елементів нижчого рівня. Зрозуміло, що розглянуті визначення поняття «фінансовий механізм управління» та його елементів є досить різноманітними, але, базуючись на цих висновках, пропонуємо авторську структуру механізму управління фінансовою стійкістю підприємства (рис.).

 Рис. Основні складові механізму управління фінансовою стійкістю  підприємства

 Дослідивши, механізм забезпечення фінансової стійкості  та його структурні елементи, можемо сформулювати визначення даного поняття. На нашу думку, сутність категорії «механізм забезпечення фінансової стійкості підприємства» слід визначити як систему форм, методів, прийомів, важелів, норм і нормативів, а також нормативно-правового, інформаційного, програмно-технічного та кадрового забезпечення, за допомогою яких на підприємстві досягається такий стан фінансових ресурсів, їх формування, розподілу та використання, що дозволяє підприємству розвиватися на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. 
 
 

    2.1 Аналіз формування  власного капіталу  ТзОВ”Озон”

   ТзОВ  “Озон” засноване згідно з рішенням райвиконкому №105 від 27 жовтня 1994 року у відповідності Закону України  “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. В зв’язку з Законом України про неможливість існування кооперативу при державному підприємстві, кооператив “Озон” перереєструвався на Товариство з обмеженою відповідальністю під назвою “Озон” і все майно кооперативу переходить у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Озон”.

   Фактичне  місцезнаходження головного офісу  та виробництва: Львівська обл., м. Городок, вул.. Комарнівська 66В.

   Основний  вид діяльності товариства − виробництво  будівельних виробів з бетону, будівельних машин і обладнання та їх реалізація.

   Дане  товариство створене на базі кооперативу  “Озон” з метою формування повноцінного регіонального ринку товарів і послуг, ефективного використання інтелектуального, трудового потенціалу регіону, комерційного досвіду управління, яким володіють учасники, обміну науково-технічними досягненнями  в галузі промислового виробництва, оренди та переорієнтації діяльності збиткових підприємств, раціонального використання сировини, матеріалів та відходів виробництва. Товариство планує приймати участь в естетичному, національно-культурному і соціальному розвитку регіону.

   Управління  товариством “Озон” здійснюють:

   −  Загальні збори учасників товариства;

   − Директор товариства;

   − Ревізійна комісія.

   Вищим органом управління ТзОВ ”Озон” є Загальні збори учасників товариства, які складаються по мірі необхідності, але не менше ніж два рази на рік. Збори учасників правомірні приймати рішення, якщо на їх засіданні присутні учасники, що володіють в сукупності не менше ніж 60% голосів. Збори учасників скликаються Головою Товариства за пропозиції учасників, що володіють в сукупності не менше ніж 20% голосів.

   Фінансовою  основою діяльності підприємства є  сформований ним власний капітал. Він є початковою та безстроковою основою фінансування діяльності підприємства, а також джерелом погашення його збитків, одним із найголовніших показників, що використовується при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує:

   − з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування);

   − з іншого − ступінь кредитоспроможності  підприємства (забезпеченості вимог  кредиторів наявним у підприємства капіталом засновників).

   Відповідно  до П(с)БО 2”Баланс” власний капітал  − це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань та включає такі основні елементи:

1. статутний капітал;
2. пайовий капітал;
3. додатковий вкладений капітал;
4. інший додатковий капітал;
5. резервний капітал;
6. нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

   Інформація  про власний капітал підприємства знаходиться в I розділі пасиву балансу[13].

   Оскільки  з 1994 року досліджуване підприємство стало  товариством з обмеженою відповідальністю, тому існують певні особливості формування статутного капіталу. Статутний капітал − залишковий інтерес в активах підприємства, в межах якого засновники матеріально відповідальні перед кредиторами. Тому зменшення статутного за наявності заперечень кредиторів не допускається. Статутний капітал  товариства з обмеженою відповідальністю розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Формування статутного фонду регулюється Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р.№1576-XII. Згідно цього Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

   До  моменту реєстрації ТзОВ кожен із учасників зобов’язаний внести до статутного капіталу не менше 50% вказаного в установчих документах вкладу. Частина статутного капіталу що залишається несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу.

   Зменшення статутного капіталу ТзОВ допускається після повідомлення про це усіх його кредиторів. У цьому випадку кредитори  мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних  зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Статутний капітал ТзОВ можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків чи реінвестування прибутку. Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу (не відбувається ні реорганізації, ні ліквідації) [3].