Роль власного капіталу у забезпечені фінансової стійкості підприємст

    Утворення засобів відбувається шляхом:

1. Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;
2. Безоплатно отриманого майна і коштів  від юридичних і фізичних осіб;
3. Додаткової емісії  акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;
4. Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;
5. Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

    Додатковий  капітал може утворюватися не тільки за перерахованими вище причинами. Що включати до складу додаткового капіталу і як його використовувати, вирішують  власники підприємства, що розробляють  відповідні положення. Ці положення повинні бути затверджені протоколом загальних зборів засновників, після чого закріплюються наказом про облікову політику.

    Резервний капітал створюється відповідно до  законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

      Утворення резервного капіталу  може носити обов'язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до  законодавства України, а в другому - відповідно до  порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

    Резервний капітал формується за рахунок відрахувань  з чистого прибутку з метою  страхування від непередбачуваних обставин. За Законом України “Про господарські товариства”резервний капітал має складати не менше, ніж 25% статутного капіталу, для встановленого статутом розміру резервного капіталу, розмір щорічних відрахувань повинен бути не менше 5% суми чистого прибутку на рік. За Законом резервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків

    Розмір  резервного фонду для підприємств  з іноземними інвестиціями має бути не більш 25% від статутного капіталу.

    Якщо  в організації є філії і  представництва, зареєстровані як платники податків, то вони також можуть утворювати резервні фонди. Якщо в установчих документах не передбачений пункт створення резервного фонду, то підприємство не має право його створювати.

    Інформація  про величину резервного капіталу в  балансі підприємства має надзвичайне  значення для зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, що розглядають резервний капітал, як запас фінансової міцності підприємства. Недостатня величина обов'язкового  резервного капіталу свідчить або про недостатність прибутку, або про використання резервного капіталу на покриття збитків.

    Засоби  резервного фонду призначені для  покриття балансового збитку за звітний  рік, для погашення облігацій  і викупу акцій акціонерного товариства при відсутності інших засобів. Резервний фонд створюється підприємствами також і на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Ні на які інші мети використовувати "резервні" гроші не можна.

    Нерозподілений  прибуток і фонди  спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є  прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними  документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття. 

    Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати в бюджет податку на прибуток, у бухгалтерському  обліку прийнято називати "нерозподіленим прибутком". Нерозподілений прибуток являє собою суму чистого прибутку, що не був розподілений у вигляді дивидендів між акціонерами організації.

    Нерозподілений  прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам  і на відрахування в резервний фонд (при його наявності). У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів.

    Ці  заходи можуть носити виробничий характер у випадку направлення коштів  на розвиток і розширення виробництва, модернізацію використовуваного устаткування, і невиробничий характер у випадку використання коштів  на заходи соціального характеру і матеріальну підтримку працівників організації та на інши цілі, не пов'язані з виробництвом продукції, або довгостроковими фінансовими вкладеннями організації.

          Значна частина  власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і направляються  на утворення джерел фінансування витрат, на створення нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

          Головним джерелом формування фондів спеціального призначення  служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання.

    Реалізація  політики організації, спрямованої на акумулювання свого чистого прибутку для фінансування цільових заходів, проводиться шляхом утворення фондів спеціального призначення. Кількість фондів, їхня назва і використання організація визначає самостійно.

    Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

    Засоби  фондів нагромадження направляються  на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема  на:

1.фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

2.проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

3.проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

4.витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

5.внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

6.списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

7.на фінансування природоохоронних заходів і ін.

    Якщо  підприємство використовує засоби для  капітальних вкладень, то сам фонд нагромадження не зменшується, тому що відбувається перетворення фінансових засобів у майно організації. Якщо ж підприємство використовує засоби фонду на покриття збитків звітного року, на розподіл прибутку між засновниками, а також на списання витрат,  включаються не в первісну вартість   об'єктів основних засобів, що вводяться в експлуатацію, то величина фонду нагромадження зменшується.

    Засоби  фонду споживання, на відміну від  фонду нагромадження, направляються  на соціальний розвиток і матеріальне  заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення  нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.

    Фонд  споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і ін.

    Фонд  соціальної сфери являє собою зарезервовані суми як  фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні служби підприємства, наприклад у будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації.

          Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити на свої  потреби чи створення спеціальних фондів. Відмінною рисою на знову створюваних підприємствах є складність у прогнозуванні прибутку через ще не виниклий попит на вироблені товари і послуги. На вже працюючих підприємствах можливі побудови прогнозів про величину прибутку в майбутньому, але тільки в складі загального прогнозу діяльності підприємства й аналізу кон'юнктури ринку. Уся справа в тім, що на розмір прибутку будуть впливати численні фактори як усередині підприємства, так і фактори зовнішнього середовища й  абстрагований аналіз прибутку на майбутній період може привести до того, що засобів може попросту не вистачити навіть на підтримку поточної діяльності.

    Субсидії, надходження та інші резерви. Цільове фінансування і надходження являють собою засоби некомерційної організації, призначені для фінансування тих чи інших заходів цільового призначення. До них відносяться засоби, що надійшли від інших підприємств, субсидії урядових органів, грошові внески батьків на утримання дітей у дитячих установах (садах, яслах) і ін.

    До  інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в  зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Наприклад, резерви: на оплату відпусток, на ремонт предметів, що здаються в прокат, для виплати щорічної винагороди за вислугу років, для винагород за підсумками роботи за рік, на виробничі витрати по підготовчих роботах у зв'язку із сезонним характером виробництва й ін. (на цілі, передбачені законодавством України, нормативними актами Мінфіну України).

    Рішення про створення резервних фондів повинне бути зафіксоване в обліковій  політиці організації. Якщо ж організація  не створює резервних фондів, то цей факт можна не обмовляти в обліковій політиці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3 Значення власного  капіталу у забезпеченні  фінансової стійкості  підприємства

   У складних економічних умовах, коли ринкові перетворення в Україні  не набули позитивного соціального  змісту та супроводжуються спадом обсягів виробництва, зростаючим безробіттям, зубожінням значної частини населення, актуальність проблем, пов’язаних із пошуком способів недержавного регулювання соціально-економічних процесів, суттєво зростає.

   Умовою  життєдіяльності й основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці є його стійкість. Ефективне управління фінансовою стійкістю дає змогу підприємству адаптуватися до умов зовнішнього середовища та контролювати ступінь його незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Для цього необхідна побудова механізму забезпечення фінансової стійкості підприємства з метою організації ефективної системи взаємодії всіх елементів, які беруть участь у процесі управління фінансовою стійкістю підприємства. Саме тому достатньо актуальним і своєчасним є завдання дослідження механізму забезпечення фінансової стійкості підприємств споживчої кооперації і його вдосконалення.

   В останніх наукових публікаціях вітчизняні та зарубіжні вчені переважно  звертають увагу на вдосконалення  методики аналізу й оцінки фінансової стійкості підприємства, на стратегічне управління фінансовою стійкістю. Так, В. З. Бугай пропонує здійснювати оцінку фінансової стійкості підприємства на основі підходу, який включає уточнену методику розрахунку власного оборотного капіталу підприємства та передбачає визначення граничного рівня фінансової стійкості [2, с. 39]. С. С. Гринкевич обґрунтовує сутність управління фінансовою стійкістю підприємства як системи принципів розроблення і реалізації стратегічних рішень [4]. І. О. Мазуркевич особливу увагу приділяє практичному дослідженню процесу оцінювання фінансової стійкості з урахуванням факторів внутрішнього та зовнішнього впливу [8]. О. В. Постаногова та Н. В. Борисова розробили модель підвищення запасу фінансової стійкості районних споживчих товариств [9]. О. Г. Сокол визначає підходи формування розвитку управління стійкістю сільськогосподарських підприємств як економічним процесом [12]. На думку А. О. Шенаєва, важливим завданням є дослідження фінансової стійкості в банківській сфері й умов її забезпечення [14]. Однак у зазначених працях не досліджуються особливості побудови та функціонування механізму забезпечення фінансової стійкості підприємств споживчої кооперації та напрями його вдосконалення.