Роль і значення банківської системи у формуванні грошово кредитної політики

    У свою чергу, обсяг кредитів зріс на 71,9% - до 733,9 млрд. грн. При цьому обсяг кредитів юридичним особам збільшився на 69,7% - до 460,5 млрд. грн.., а фізичним особам на 75,9%, до 273,4 млрд. грн.. Середньозважена вартість депозитів у національній валюті торік становила 13%, а в іноземній валюті 8,2%. Вартість кредитів в національній та іноземній валюті становила 21,6% та 19,4% відповідно. Станом на кінець 2008 року міжнародні резерви НБУ становили 31 543,29 млрд. доларів, що на 7 млрд. нижче рівня.

    Національним банком за вересень – грудень було придбано 10,5 млрд.  дол.,  що призвело до від’ємного значення сальдо інтервенцій на валютному ринку за рік у 3,87 млрд. дол. США. Однак, вказані заходи лише тимчасово впливали на стримування девальвації та забезпечення стабільності функціонування валютного ринку.

    Щодо 2011 року то за січень-червень цього року монетарна база зросла на 1,1% до 188,7 млрд. грн., а грошова маса зменшилась на 8,3%, що є позитивним, оскільки відбувається значне зростання інфляції. При інфляційних прогнозах в 13,7% її величина становить приблизно 16%, тому зменшення грошової маси в умовах виробничого спаду є досить продуманим. Депозити фізичних осіб за період січень-червень зменшились на 7,7% до 199 млрд. грн., а юридичних осіб також зменшились на 17,1% до 117,9 млрд. грн. Загальний обсяг депозитів зменшився на 11,4%, до 317 млрд. грн..

    З метою регулювання ліквідності банків НБУ проводив операції як з рефінансування, так із мобілізації коштів банків. Загальний обсяг операцій з рефінансування банків з початку року становив 55,8 млрд. грн. при цьому за цей же період для більш ефективного перерозподілу коштів було мобілізовано 39,5 млрд. грн.

    Збільшення ліквідності банків позитивно позначилось на обсягах кредитування, зокрема обсяг наданих кредитів юридичним особам збільшився на 1,4% до 466,5 млрд. грн. обнак обсяг кредитів наданих фізичним особам зменшився тому загальний обсяг наданих кредитів  за перше півріччя зменшився на 2,6% до 714,7 млрд. грн. у січні-червні вартість кредитів становила 18,6% та 8,4% в національній та іноземній валюті відповідно. Щодо відсоткових ставок за депозитами в національній та іноземній валюті то вони становили13,65 та 8,3% відповідно.

    Порівнюючи показники грошово-кредитної політики 2010 та 2011 років можна сказати, що в 2011 році спостерігається значно менше зростання монетарної бази ніж в 2010 році, що пов’язано з відпливом капіталу з економіки України. Щодо позитивних моментів, то спостерігається зменшення грошової маси, що в умовах інфляції є позитивним, при цьому дане зменшення погіршило ліквідність банків тому НБУ було проведено їх рефінансування, що дещо підвищило їх ліквідність та надало можливість здійснювати кредитні операції реального сектора економіки, про що свідчить зростання обсягу наданих кредитів юридичним особам та зменшення обсягу наданих кредитів фізичним особам, що можливо збільшить обсяг виробництва ВВП та зменшить дисбаланс між грошовою масою та обсягом ВВП.

    Щодо інших інструментів грошово-кредитної політики, то спостерігаючи за динамікою норми обов’язкових резервів то вона в 2010 році для резервів в національній валюті становила до квітня становила 1%, а починаючи з травня 0%, а в іноземній валюті 5%, щодо 2011 року то норма резервів за національною валютою становила 0%, а за іноземною 7%. Дивлячись на динаміку цих показників можна сказати про те, що заходи грошово-кредитної політики спрямовані на збільшення маси національної валюти та зменшення іноземної, що є ефективним в умовах спекулятивного попиту на іноземну валюту в кінці 2010 на початку 2011, однак його запровадження призвело до підвищення курсу іноземної валюти по відношенню до національної, що є не досить ефективним оскільки спричинило знецінення національної валюти. Тому виходом з цієї ситуації мабуть буде зменшення норми обов’язкових резервів за іноземною валютою, що дасть змогу збільшити обсяг наданих кредитів в іноземній1 валюті для юридичних осіб реального сектора економіки для закупівлі новітнього обладнання, що дасть змогу збільшити їх обсяг виробництва, а отже і частково стабілізувати ситуацію, що склалась в економіці України.

    Ще одним досить важливим інструментом монетарної політики є ставка рефінансування або облікова ставка. Спостерігаючи за її динамікою в 2010 та першому півріччі 2011 року можна сказати про те, що січні-березні 2010 року вона становила 10%, починаючи з квітня вона зросла до 12% і такою була до травня 2011 року, починаючи з червня вона зменшилась і становила 11%, і на даний час вона становить 10,25%. Щодо даного інструменту монетарної політики, то він здійснює значний вплив на формування ціни на кредит, тобто процентної ставки кредитування. Оскільки в досліджуваний період спостерігалось досить значне зростання облікової ставки приблизно на 2%, що спричинило зростання вартості кредиту, а отже і зменшило попит на нього. Така політика була спрямована на зменшення грошової маси, оскільки відбувались інфляційні процеси в економіці, водночас така політика мала короткостроковий характер, оскільки тимчасово зменшила динаміку росту інфляції, але оскільки до факторів інфляції відносять, ще й зменшення обсягу виробництва тому більш продуманим мабуть буде зменшення обліком ставки з метою інноваційного кредитування економіки, що в майбутньому спричинить збільшення процесу виробництва, а отже  зменшення інфляції та безробіття.

    Незважаючи на те, що ситуація на грошовому ринку починає стабілізуватись, залишається велика кількість проблем, пов’язаних з реалізацією  грошово-кредитної політики. Вони насамперед полягають у недостатньому розвитку ринку державних цінних паперів, структурі грошової маси в Україні та розвитку кредитних відносин .

    Підводячи підсумок можна сказати про те, що здійснювана НБУ грошово-кредитна політика в 2010 та першому півріччі 2011 року не забезпечила стабільності національної валюти, тому спираючись на вище перелічені проблеми були зазначені шляхи їх вирішення.

 

 

 

                                                      

 

 

 

 

                                             

 

 

 

 

 

 

 

                                                          Висновок  

 Проведене дослідження за обраною темою дає можливість зробити ряд висновків.

  Грошово-кредитна політика – це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин.

Головним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку національного  банку є наявна готівкова та безготівкова маса в економіці.

Головним суб'єктом грошово-кредитної  політики є Національний банк.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе  значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами і вирішуються монетарними  методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються  на три групи: стратегічні, проміжні і тактичні.

     Основною  метою  грошово-кредитної  політики  згідно  з  Конституцією

України  залишається  забезпечення  стабільності  національної  грошової

одиниці, що є основою  для забезпечення стабільного економічного розвитку,

зростанні рівня занятості, підвищення доходів населення. 

    Починаючи  з  2009  р.  інструменти  грошово-кредитної  політики  були

спрямовані  на  стримування  коливань  валютного  курсу,  досягнення

стабільності  валютного  ринку,  відновлення  докризових  обсягів 

кредитування, підвищення надійності банківської системи.

    На  сучасному  етапі,  в  період  виходу  з  фінансової  кризи  з’являються

нові  вимоги  до  грошово  кредитної  політики  держави.  Трансформаційні 

процеси передбачають введення грошово-кредитних інструментів, які  будуть

відповідати потребам економіки  на сучасному стані. Для цього  потребується

трансформація існуючих та створення нових інструментів.

    Велику роль  у формуванні грошово-кредитної  політики відіграє Центральний  банк України.Як посередник між державою та банківською системою країни, центральний банк покликаний регулювати грошові й кредитні потоки за допомогою певних інструментів. У міру розвитку кредитних систем і ринків позичкових капіталів можливості центрального банку безпосередньо впливати на попит і пропозицію грошової маси зменшилися, проте розширився арсенал і підвищилась ефективність ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання.

    На Центральний  банк покладено завдання щодо  проведення грошово-кредитної політики. Застосування методів монетарної  політики сприяє посиленню здатності  ринкової економіки до саморегуляції,  підвищенню ефективності механізму її здійснення завдяки нейтралізації монетарними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринковій економіці – неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості та цін. Тільки у разі проведення відповідної монетарної політики вдається згладити циклічні коливання і стабілізувати на прийнятному рівні основні економічні індикатори, передусім, рівень цін та інфляцію. Завдяки стабілізаційній здатності монетарна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу – під час виходу з депресії, гальмування економічного спаду, запобігання кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центальний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожен з цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави. Мінімальні резерви як інструмент грошово-кредитної політики, використовуються у практиці грошово-кредитного регулювання для розв’язання довготермінових проблем стабілізації грошового обігу й антиінфляційної боротьби. Облікова політика центрального банку є механізмом безпосереднього впливу на ліквідність кредитних інститутів шляхом змін вартості кредитів рефінансування, що опосередковано чинить вплив на економіку країни у цілому. Шляхом проведення центральним банком операцій на відкритому ринку збільшується чи зменшується обсяг власних резервів комерційних банків, зокрема банківської системи  у цілому, що призводить до змін вартості кредиту і попиту на гроші.

    В Україні сьогодні залишається багато проблем, які стосуються проведення грошово-кредитної політики та її впливу на економічні процеси, а саме: дослідження теоретичних аспектів та загальних характеристик грошово-кредитної (монетарної) політики в період кризи,  визначення та систематизування можливих заходів монетарної політики, виявити основні внутрішні та зовнішні причини фінансової кризи в Україні.

    Отже, враховуючи ці проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України релевантною є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку й послідовну, а саме:

- зниження ставки рефінансування комерційних банків на 5-6%

-  запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань, встановлення банківської маржі по операціях за кредитом, який виділяє держава, на рівні 2-3%;

-виконання Національним банком функції «кредитора останньої інстанції» та забезпечення рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки країни;

-здійснення націоналізації активів проблемних банків. Для цього можна створити державну компанію з повернення активів (на зразок американського трастового фонду RTC);

-використання керованого плаваючого курсу з поступовим переходом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це сприятиме посиленню гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань.

    Держава та Національний банк повинні використовувати весь спектр можливостей регулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний підхід для того, щоб не допустити поглиблення фінансової кризи, запобігти подальшій девальвації національної валюти, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської системи.

 

                                  

 

                                   Список використаної літератури

                                            Нормативна література

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

2.  Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.

3.  Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

4.  Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. – 1996. – № 5.

5.   Верховна Рада України прийняла Постанову "Про Основні напрями грошово-кредитної політики на 2011 рік" http:/ /www.sta.gov.ua/ control/uk/publish/

                                                Основна література

1.Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи // Економіка України. – 2009. - № 2. – С. 24 – 30.

2.Коновалова С.О. Специфіка кредитно-грошової політики в умовах світової фінансової кризи //Інвестиції:практика та досвід. -  2009. -  №8. – С.12-17.