Роль і значення банківської системи у формуванні грошово кредитної політики

 

                                                            Зміст

Вступ…………………………………………………….………………………....3

1.Суть, мета, цілі, інструменти  та роль грошово-кредитної політики……………………………………………………………………………5

2.Аналіз показників інструментів  грошово-кредитної політики.……………..………………………………………………………...…12

3.Центральний банк –  головний суб’єкт грошово-кредитної  політики………......................................................................................................19

4.Грошово-кредитна політика  в Україні:проблеми та шляхи  їх вирішення………………………………………………………………………...27

Висновок………………………………………………………………………….33

Список використаної літератури………………………………………………..36

Додаток А………………………………………………………………………...38

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          Вступ

    В  кожній  країні  грошово-кредитна  політика  відіграє  велике  значення,

тому  що  шляхом  регулювання  грошової  маси  в  обігу  вона  спрямована  на забезпечення ефективного  функціонування економіки.  Її провідними цілями є  зростання  економіки,  зростання добробуту населення, цінова  стабільність, стабільність обмінного курсу тощо.

    Перехід  України  до  ринкових  відносин  диктував  необхідність

створення  дієвої  банківської  системи  та  проведення  НБУ  ефективної

грошово-кредитної  політики.  Умови  та  завдання  реалізації  такої  грошово-кредитної політики визначається рівнем розвитку грошово-кредитного ринку та  економіки  в  цілому,  ситуаціями,  які  відбуваються  в  банківський  системі тощо.

    Грошово-кредитна  політика  тісно  пов’язана  з  валютною,  податковою,

бюджетною  політиками.  Таким  чином  для  ефективної  реалізації  грошово-кредитної політики необхідна узгодженість та координація  між ними.

    Головною  метою  грошово-кредитної  політики  у  часи  золотого

стандарту  була  підтримка  стабільної  ціни  на  золото. Але  при  застосування плаваючих  курсів  головною  метою  у  більшості  країн  стала  цінова стабільність, тобто незначне, стабільне зростання  цін.

    Центральні  банки  країн  з  ринковою  економікою  мають  у  своєму

розпорядженні  досить  широкий  набір  інструментів  грошово-кредитного

регулювання.  Використання  цих  інструментів  залежить  від  спрямованості 

економічного  розвитку  країни,  ступеня  відкритості  економіки, розвинутості грошового  ринку, особливостей національної банківської  системи, традицій, конкретних умов.

    Визначення  пріоритетності  сучасних  інструментів  грошово-кредитної

політики  залежить  від  цілей,  які  поставлені  ЦБ,  а  також  ступені  дієвості

впливу використання конкретних інструментів.

    В  умовах  трансформації  економіки  в  Україні  Національний  банк

поступово освоїв інструменти  грошово-кредитної політики.

    В  сучасних  умовах  є  важливим  визначення  інструментів  грошово-

кредитної політики та їх вплив  на економіку вцілому.

    В  посткризовий  період  ефективне  впровадження  інструментів

Національним  банком  України  було  дуже  важливим,  тому  що  від 

ефективного їх застосування і буде залежати фінансова стійкості  банківської 

системи України.

    В  теперішній  час,  після  кризи,  актуальними  є  питання  стимулювання

кредитної  активності  комерційних  банків  за  допомогою  грошово-кредитної політики.

    Таким  чином,  викладене  вище  зумовлює  актуальність  дослідження

курсової роботи.

    Предметом дослідження курсової роботи виступає грошово-кредитна політика України.

    Об`єктом дослідження є Центральний банк, як головний суб’єкт грошово-кредитної політики.

    Метою даної роботи є дослідження ролі та значення банківської системи,зокрема, Центрального банку України, у формуванні грошово-кредитної політики. Дану мету можна досягнути за допомогою таких завдань:

    -визначення суті, мети, цілей, інструментів та ролі  грошово-кредитної політики;

    -аналіз показників  інструментів грошово-кредитної  політики;

    -визначення місця  Центрального банку у формуванні  грошово-кредитної політики;

    -визначення проблем  та шляхів їх вирішення грошово-кредитної  політики в Україні. 

 

    

 

 

 

 

    1.Суть, мета, цілі, інструменти та роль грошово-кредитної політики.

    Грошово-кредитна політика – це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин.

Головним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку національного  банку є наявна готівкова та безготівкова маса в економіці.

Головним суб'єктом грошово-кредитної  політики є Національний банк.

   Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошовою політикою.

Найбільш прийнятним є визначення, яке відносить до грошово-кредитної політики ті заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його участю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політика набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічній системі. Саме у цьому розумінні ми використовуватимемо в подальшому поняття монетарної політики.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної  політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Основною метою цієї політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе  значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами і вирішуються монетарними  методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються  на три групи: стратегічні, проміжні і тактичні.

                                                                                                              Схема1.1

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути: зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх усі чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань.

Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх указаних цілей неможливо через обмеженість та специфіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І навпаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон'юнктури і можуть спричинити зростання цін.

Тому центральний банк вибирає  залежно від конкретної економічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей. Проте щоразу виникає складна проблема узгодження стратегічних цілей монетарної та загальноекономічної політики.

Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть  досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. Зокрема, якщо ціллю загальноекономічної політики є економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон'юнктури.

Деякі економісти до проміжних цілей відносять вибір  не тільки напряму зміни ринкової кон'юнктури, а й економічних перемінних, регулюванням яких досягається вплив  на стратегічні цілі. Такими перемінними  можуть бути: маса грошей в обігу, процентна ставка, валютний курс, швидкість обігу грошей, номінальний обсяг виробництва, рівень цін .

Характерною особливістю  проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність. Так, пожвавлення кон'юнктури ринку через зростання маси грошей чи зниження процентних ставок у короткостроковому періоді може спричинити зростання попиту і цін. І лише за умови, що ці заходи активізують інвестиції, зростання виробництва, буде забезпечене збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін і стабілізує їх. Проте для цього потрібен тривалий проміжок часу.

Тактичні цілі —  це оперативні завдання банківської  системи щодо регулювання ключових економічних перемінних, передусім  грошової маси, процентної ставки та валютного  курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям зміни економічної перемінної визначається проміжною ціллю монетарної політики та характером показника. Наприклад, для пожвавлення ринкової кон'юнктури як проміжної цілі необхідно, щоб на рівні тактичних цілей грошова маса зростала, а процентні ставки знижувалися. За показник грошової маси вибираються базові гроші, оскільки саме цей показник перебуває у повному розпорядженні центрального банку. Характерними ознаками тактичних цілей є їхня короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість.                         

    Світова практика монетарної політики набула значного досвіду використання певних інструментів грошово-кредитного регулювання економічних процесів. Усі їх можна поділити на дві групи(схема1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                        Схема 1.2.

                 Інструменти монетарної політики

 

 Розглянемо детальніше  механізм використання окремих  інструментів опосередкованої дії  , як більш ефективних і перспективних в умовах України.

Операції на відкритому ринку  – це найбільш застосовуваний інструмент монетарної політики в країнах із високорозвинутими ринковими економіками. В країнах з перехідними економіками застосування цього інструменту обмежується недостатніми розвитком ринку цінних паперів (відкритого ринку), ліквідністю державних цінних паперів тощо. Ці чинники стримування операцій на відкритому ринку досить відчутно виявляються і в умовах України. Проте цей інструмент у перспективі займе ключову позицію і в монетарній політиці НБУ.

Сутність операцій на відкритому ринку полягає у тому, що, купуючи  цінні папери на ринку, центральний  банк додатково спрямовує в обіг відповідну суму грошей, чим збільшує спочатку банківські резерви, а потім  – загальну масу грошей за інших  незмінних умов.

Регулювання норми обов'язкових  резервів – потужний інструмент впливу на пропозицію грошей, що має невідворотну і негайну дію. Механізм цього  інструменту полягає в тому, що центральний банк установлює для всіх банків та інших депозитних установ норму обов'язкового зберігання залучених коштів на кореспондентських рахунках без права їх використання і без виплати процентів за ними. Збільшуючи норму обов'язкового резервування, центральний банк негайно скорочує обсяг надлишкових резервів банків, зменшує їх кредитоспроможність, знижує рівень мультиплікації депозитів. Відповідно зменшується загальний обсяг пропозиції грошей. Якщо центральному банку потрібно збільшити пропозицію грошей, то досить знизити норму обов'язкового резервування, і ситуація змінюватиметься на протилежну – збільшиться обсяг вільних резервів, підвищаться кредитоспроможність банків і рівень мультиплікації депозитів.