Проведення операцій комерційними банками з громадянами

Взаємовідносини комерційного банку зі своїми клієнтами  будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк орієнтується перш за все на ринкові  критерії прибутковості, ризику та ліквідності. Орієнтація на загальнодержавні інтереси є несумісною з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності [5, ст. 355].

Комерційні  банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, що є узагальненим показником ефективності їхньої діяльності і головним джерелом розвитку. Прибуток банку обчислюється як різниця між його доходами і витратами.

Доходи формуються за рахунок одержаних процентів  за кредити, прибутків від інвестування коштів в акції, облігації та інші цінні папери, комісійного винагородження за послуги й інші активні операції.

Витрати банку  включають оплату праці банківських  працівників, витрати на експлуатацію обладнання, оренду або утримання приміщень, виплати процентів за депозитами, дивідендів, оплату послуг, наданих ззовні, інші операційні витрати.

Такий характер діяльності дозволяє виконувати багато функцій (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

 

Основні функції  комерційних банків

 

Функції	Економічне  значення
Залучення (акумуляція коштів	Стимулювання  накопичень в країні, забезпечення кредитної діяльності
Посередництво в кредиті	Вільне переміщення  фінансових ресурсів
Розрахунково-платіжна	Професійне  управління платежами та розрахунками
Депозитна емісія	Збільшення  грошової маси в обігу шляхом

Продовження таблиці 1.3

 

Функції	Економічне  значення
	надання кредитів
Емісійно-засновницька	Забезпечення  ефективного напрямку заощаджень, у  тому числі для виробничих цілей
Надання послуг	Максимальне задоволення  індивідуальних потреб клієнтів

 

Дотримання  основних принципів і методів банківської діяльності, забезпечує нормальне функціонування комерційного банку на фінансовому ринку.

Функції загального регулювання діяльності кожного  комерційного банку покладені на Національний банк України і здійснюються в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

Сутність роботи комерційних банків виявляється в тому, що вони здатні здійснювати широке коло операцій і надають велику кількість різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, державі. Концентруючи основну частину кредитних ресурсів та виконуючи широкий спектр банківських операцій і фінансових послуг, комерційні банки впливають на всі сторони господарського життя країни і тим самим забезпечують розвиток народного господарства.

 

1.2. Організація  операційної роботи комерційного  банку з громадянами

 

Сучасні комерційні банки  є багатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку  позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних  і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

Банківські операції – це операції із залучення грошових коштів та вкладення  їх у позички, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо [11, ст. 37].

Банківські  операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обслуговуються, їх прийнято поділяти на:

– пасивні (залучення ресурсів);

– активні (вкладення коштів);

– позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не відображаються).

Активні й пасивні операції здійснюються банками відповідно до визначених принципів із використанням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством.

Активні операції банків –  діяльність із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання  прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності.

До активних належать операції, здійснюючи які, банки  забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів. Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку [7, ст. 158].

Актив поділяється  на певні структурні підрозділи, кожному  з яких характерні певні активні  операції (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4

 

Характеристика  видів активів

 

Вид активу	Характеристика  операцій активу
Касові залишки  та резерви	Акумулювання  грошових коштів банку на кореспондентських рахунках в НБУ та в касі; розміщення   коштів   у    депозитах   та   на

Продовження таблиці 1.4

 

Вид активу	Характеристика  операцій активу
	коррахунках в  інших банках (рахунки НОСТРО)
Кредитний портфель банку	Надання кредитів юридичним особам у національній та іноземній валюті, кредитів у національній валюті фізичним особам, міжбанківське кредитування у національній та іноземній валюті
Інвестиційний портфель банку	Вкладення в  державні та корпоративні цінні папери, статутні фонди підприємств і організацій
Цінні папери на продаж	Вкладення в  державні та корпоративні цінні папери з метою продажу в подальшому
Майно та нематеріальні  активи	Вкладення в  основні засоби, товарно-матеріальні  цінності, нематеріальні активи

 

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на коррахунках в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

Комерційні  банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

Відповідно  до пунктів 6 і 7 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право придбавати на власні кошти засоби виробництва (певне майно – автомобілі, літаки, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку) для передавання їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула значного поширення. На прохання клієнта банк набуває певне майно та приймає на себе всі зобов’язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, у якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати та періодичність її внесення, можливість продажу клієнту устаткування після закінчення строку договору.

Отже, лізинг – це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг  – купівля банком у клієнта  термінових вимог платежу, пов’язаних з постачанням товарів або наданням послуг. Факторинг – це уступка права вимоги (цесія), що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом відповідно до статті 197 ЦК України. У договорі банк зобов’язується не тільки стягувати борги, а й визначає свої функції з обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати тощо.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку  гроші (готівка, перерахування, оплата чека) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом  факторингової операції є форфейтинг – форма кредитування зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера. Перевагою форфейтингу є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів [8, ст. 316].

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні, отримання запланованого доходу та здійснення кредитних та інших активних операцій [17, ст. 542].

Ефективна організація  пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг.

Результати  пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку. Пасив також поділяється на структурні підрозділи з певними характерними операціями (таблиця 1.5).

Таблиця 1.5

 

Характеристика  видів пасивів

 

Вид пасиву	Характеристика  операцій пасиву
Операції з формування власних ресурсів	Формування статутного капіталу, резервного фонду, страхових фондів, фондів економічного стимулювання, інших фондів спеціального призначення, формування і розподіл прибутку
Операції з формування залучених ресурсів (пасивні депозитні операції)	Формування коштів вкладників (юридичних і фізичних осіб) на рахунках до запитання; коштів банків-кореспондентів на кореспондентських           рахунках, відкритих в даному банку (рахунки ЛОРО); коштів вкладників (юридичних  і фізичних  осіб) та

Продовження таблиці 1.5

 

Вид пасиву	Характеристика  операцій пасиву
	інших банків на строкових депозитних рахунках
Мобілізація позичених ресурсів (пасивні кредитні та пасивні інвестиційні операції)	Отримання кредитів від НБУ й інших комерційних банків, емісія та розміщення власних боргових цінних паперів

 

Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Все це вимагає від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв’язку як єдиним комплексом банківської діяльності.

Сьогодні комерційний  банк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. Комерційні банки здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення [4, ст. 173].

Комерційні  банки виконують всі операції відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні  папери і фондову біржу», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України [17, ст. 518].

До банківської  діяльності згідно з Законом України  «Про банки і банківську діяльність»  відносять комплекс трьох посередницьких операцій:

– приймання грошових вкладів від клієнтів;

– надання клієнтам кредитів і створення нових платіжних засобів;

– здійснення розрахунково-касового обслуговування між клієнтами.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

– здійснення розрахунково-платіжних операцій;

– приймання  вкладів (депозитів) від юридичних  і фізичних осіб;

– відкриття  та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

– розміщення залучених  коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

– купівля у підприємств і  громадян та продаж їм іноземної валюти;

– купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

– емісія власних цінних паперів;

– організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;