Прогнозування фінансових результатів ВАТ «ПівнГЗК»

• прийнятність рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією фінансової стратегії. У процесі такої оцінки необхідно визначити, наскільки рівень прогнозованих фінансових ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємства, забезпечує достатню фінансову рівновагу в процесі його розвитку і відповідає фінансовому менталітету його власників і відповідальних фінансових менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, наскільки рівень цих ризиків допустима для фінансової діяльності даного підприємства з позиції можливого розміру фінансових втрат і генерування юзи його банкрутства;

• результативність розробленої фінансової стратегії. Оцінка результативності фінансової стратегії може бути оцінена перш усього на основі прогнозних розрахунків раніше розглянутої системи основних фінансових коефіцієнтів. Поряд з цим можуть бути оцінені і не фінансові результати реалізації розробленої стратегії — ріст ділової репутації підприємства; підвищення рівня керування фінансовою діяльністю структурних його підрозділів (при створенні „центрів відповідальності"); підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності фінансових менеджерів (за рахунок ефективної системи їх матеріального стимулювання за результатами фінансової діяльності; більш високого рівня технічного оснащення їхніх робочих місць і т.п.).

Розробка фінансової стратегії і фінансової політики по більш важливим аспектам фінансової діяльності дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства.

Прибуток є показником, який формується на мікрорівні, тобто на підприємстві. Узагальнюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності прибуток формує одне з джерел оплати податків і поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Управління прибутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми: управління формуванням прибутку і управління розподілом прибутку.

Виконання фінансовим відділом підприємства основних завдань управління формуванням прибутку враховує наступні особливості:

- потенційна різносторонність структури підприємства;

- специфічність формування і обліку прибутку підприємства в часі;

- вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного і попереднього періодів господарювання.

Збільшення об'єму прибутку підприємства залежить від трьох основних чинників:

- збільшення об'єму реалізації продукції;

- збільшення ціни на продукцію;

- зниження витрат на виробництво і реалізацію.

Одержаний прибуток підприємства розподіляється по двох напрямах:

1)                На фінансування певних витрат на рівні держави шляхом оплати до державного і місцевого бюджету податку на прибуток.

2)                 На формування на рівні підприємства фінансових ресурсів або грошових фондів, які мають певне призначення і виконують певні функції його діяльності.

Відповідно управління розподілом прибутку підприємства передбачає рішення наступних завдань:

- забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після оплати податку на прибуток;

- забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

- визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

- визначення оптимального розміру прибутку, який прямує на виплату дивідендів.

Ці завдання на ВАТ „ПівнГЗК” розв'язуються, враховуючи особливості діючої податкової політики, шляхом оптимального зменшення суми оподаткування прибутку, використовуючи діючі податкові пільги, оптимізацію податкових платежів в часі, враховуючи діючі умови оподаткування дивідендних виплат.

Для фінансування діяльності підприємство повинне використовувати різні способи залучення капіталу, крім того, слід проводити стратегію по підвищенню прибутковості і збільшенню суми власного капіталу.

Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів і бюджетів для забезпечення функціонування і розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в прогнозному періоді.

Мета внутрішньо фірмового фінансового планування – забезпечити фінансові можливості для успішної господарської діяльності, досягти прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.

Здійснення підприємством будь-якого виду діяльності потребує певних витрат, які впливають на величину собівартості і відповідно на розмір фінансового результату.

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежить від того, як вирішує підприємство питання зниження витрат на виробництво продукції.

Виявлення резервів зниження витрат на виробництво продукції повинно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства:

- вивчення технічного і організаційного рівня виробництва;

- використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків.

В нинішній час при виявленні резервів і економічного ефекту від їх зниження використовується розрахунок по економічним факторам. Економічні фактори найбільш повно охоплюють всі елементи процесу виробництва – засоби, предмет праці та сама праця.

Вони відображають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню витрат на виробництво: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання обладнання, здешевлення закупівель і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, ліквідація непродуктивних витрат і витрат.

Економія що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку факторів):

1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання і застосування нових видів матеріалів; зміна технічних характеристик послуг що надаються; інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва.

2. Вдосконалення організації виробництва і праці. Резервом зниження витрат на виробництво можуть бути зміни в організації виробництва, форми і засоби праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшенні використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; зменшення транспортних видатків; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

3. Зміна обсягу і послуг, що надаються, це може призвести до відносного зменшення витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури і асортименту послуг, підвищення якості.

Зміна номенклатури і асортименту послуг, що надаються є одним з важливих факторів впливу на рівень витрат на виробництво.

При різноманітній рентабельності окремих послуг (по відношенню до собівартості) зрушення в складі послуг, пов’язані з вдосконаленням їх структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть привести і до зменшення і до збільшення затрат на виробництво.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт та послуг).

Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшення числа робітників.

Вдосконалення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів знаходить відображення в зменшенні норм витрат сировини і матеріалів, зниженні їхньої собівартості.

Певні резерви зниження собівартості полягають в ліквідації або скороченні витрат, що не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативні витрати сировини, матеріалів, палива, енергії).

Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих засобів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одноразового обліку, при аналізі даних нормативного обліку затрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних затрат на виробництво.

Виявлені в результаті аналізу фактори зниження витрат на виробництво і резерви необхідно підсумувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх факторів на зниження загальної величини витрат на одиницю послуг.

Вирішальною умовою зниження витрат на виробництво продукції чи надання послуг служить безперервний технічний прогрес.

Впровадження нової техніки, комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технологій, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження витрат на виробництво продукції є розширення спеціалізації і кооперування. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв’язків між підприємствами.

Найважливіше значення у боротьбі за зниження витрат на виробництво продукції має додержання режиму економії на всіх дільницях виробничо-господарської діяльності підприємства.

Послідовне здійснення на підприємстві режиму економії витрат виявляється передусім в зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю послуг, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і управління, в ліквідації непродуктивних витрат.

Матеріальні витрати, як відомо, в більшості галузей промисловості мають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції/послуг в цілому по підприємству дасть певний ефект. У другому розділі дипломної роботи доведено, що значну питому вагу займають матеріальні витрати у структурі операційних витрат ВАТ „ПівнГЗК”.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління також знижує загальні витрати на виробництво продукції.

Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу продукції, але від їхньої абсолютної суми. Чим менша сума цехових і загальнозаводських витрат в цілому по підприємству, тим нижче собівартість кожного виробу.

Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають передусім в зменшенні чисельності апарату управління, в економії на управлінських витратах.

В склад цехових і загальнозаводських витрат в значному ступені включається також заробітна плата допоміжних та підсобних робіт призводить до скорочення чисельності робітників, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і заводських витрат.

Найважливіше значення при цьому мають автоматизація і механізація виробничих процесів дадуть можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робітників.

Масштаби виявлення і використання резервів зниження витрат на виробництво продукції/послуг багато в чому залежить від того, як поставлена робота по вивченню і впровадженню досвіду, наявного на інших підприємствах, а також від ступеню ефективності управлінських дій на конкретному підприємстві.

Узагальнюючи вищезазначене, слід підкреслити що отримання найбільшого ефекту при найменших витратах, економія трудових, матеріальних, фінансових ресурсів залежить саме від того, як підприємство вирішує питання зниження витрат діяльності.

Розмір витрат залежить від багатьох факторів, уміле врахування яких сприятиме підвищенню конкурентоспроможності і підприємства і продукції що ним випускається.

За результатами такої оцінки можливо попередити непродумане витрачання коштів, які могли дати користь (принести прибуток) в іншій справі.

Запропоновані заходи дозволять зменшити собівартість наданих послуг за рахунок економії енергоресурсів, заробітної плати, зменшення обсягів капітальних ремонтів, позапланових простоїв технологічного обладнання, та вдосконалити існуючу систему управління витратами щодо поліпшення фінансового стану підприємства та покращити основні прибуток від операційної діяльності підприємства.

Формування фінансової стратегії на ВАТ „ПівнГЗК” здійснюється за такими етапами:

1)              Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.

2)              Дослідження чинників зовнішнього фінансового середовища і кон’юнктури фінансового ринку.

3)              Формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.

4)              Конкретизація цільових показників фінансової стратегії по періодах її реалізації.

5)              Розробка фінансової політики за напрямками діяльності.

6)              Розробка систем організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії.

7)              Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії.

Прогнозування включає вивчення можливого фінансового стану підприємства на довгострокову перспективу. На відміну від планування метою прогнозування не є розробка прогнозів на практиці, оскільки вони є лише припущенням можливих змін.