Проблеми проведення санації підприємств в Україні в умовах світової фінансової кризи

Другим класичним прикладом  недосконалої санаційної програми є  концепція виведення з фінансової кризи автогігант BritishLeyland (Великобританія).

У результаті інтернаціоналізації  автомобільного ринку, вступу Великобританії до ЄС та інших міжнародних організацій  імпорт-ні бар’єри були ліквідовані, внаслідок чого виникла тенденція американізації автоіндустрії країни. Неконкурентоспроможність британської автопродукції зумовила різке падіння обсягів реалізації та глибоку фінансову кризу, вихід з якої британський уряд вбачав у проведенні санації методом злиття капіталів ряду автомобільних фірм з метою штучного підвищення концентрації виробництва та наступного зниження собівартості одиниці готової продукції. Практичним втіленням даної концепції стало придбання в 1965 році фірмою ВМС компанії PressedSteel. У цьому ж році, внаслідок злиття ВМС із Jaguar був утворений BritishMotorHoldings (BMH), a RoverCompanyLtd була приєднана до Leyland. У 1968 році під патронажем уряду було проведено злиття ВМН з Leyland з утворенням британської автомобільної корпорації — BritishLeylandMotor (BLM).

BLM, з річним оборотом 800 млн фунтів стерлінгів стала найбільшою британською автомобільною корпорацією та другою за величиною в Європі (після Volkswagen). Від функціонування BLM залежали робочі місця більш як 170 тис. працівників, зайнятих безпосередньо на підприємствах корпорації та понад 300 тис. на близько 7000 підприємствах-суміжниках.

У той же час раціоналізаторський  і технологічний потенціал фірми  не був повністю використаний: BLM пропонувала  вдвічі більше моделей, ніж GeneralMotors, однак обсяги реалізації були в 5 разів меншими, ніж у американців; з однаковою кількістю зайнятих Chrysler досяг втричі більшого обороту, ніж BLM.

Криза поглиблювалася існуванням численних конкуруючих між собою  угруповань у керівництві корпорацією; наявністю великої кількості (більше 20) профспілкових організацій на підприємствах корпорації, що унеможливило підписання колективних трудових угод; відсутністю модернізації та раціоналізаторства, які гальмувалися з метою збереження непродуктивних робочих місць; численними страйками.

Проте BLM була індикатором  ділової активності в британській  промисловості, і її банкрутство  означало б ліквідацію національного  автомобілебудування. Саме тому в 1975 році 95% акцій фірми було викуплено  державним промислово-інвестиційним  холдингом. Уряд доручив групі експертів  розробити програму санації підприємства. Ключовими позиціями санаційної концепції корпорації стали такі положення:

• період санації має становити 5 — 6 років;
• необхідний розмір державної санаційної підтримки — 1,3 млрд фунтів стерлінгів;
• капіталовкладення мають супроводжуватися радикальним скороченням персоналу;

• у разі незадовільних  попередніх результатів санації  необхідна термінова реприватизація.

Незважаючи на державну фінансову  допомогу в обсязі 350 млн фунтів стерлінгів, перший етап санації BLM повністю провалився, оскільки не були ліквідовані причини кризи в організаційно-виробничій сфері.

У 1977 році першопочатковий план санації було відхилено, однак державне фінансування BLM продовжувалося. Загалом з 1975 по 1985 рік санаційні ін’єкції держави склали близько 2,5 млрд фунтів стерлінгів. Державна фінансова підтримка BLM мала вже не економічні, а політичні корені, оскільки майбутні вибори, суспільна думка та політичний тиск не дозволили британському уряду своєчасно прийняти рішення про банкрутство фірми. Результатом державного «супервтручання» в ринкові процеси став повний занепад місцевої автомобільної промисловості. Після 1985 року BLM було розукрупнено на чотири центри прибутковості, які пізніше були приватизовані іноземними автокорпораціями, колишніми конкурентами BLM. На сьогоднішній день Великобританія не має власного автомобілебудування.

Третім прикладом є  концепція санації автопідприємства BMW.

Інші принципи проведення санації продемонстрував автомобільний  концерн BMW.

У результаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці протягом 1952—1957 рр. замість  запланованого обсягу реалізації 25 тис. шт. автомобілів щорічно, за п’ять  років BMW фактично було продано всього 19,2 тис. шт. легкових автомобілів. Загальна сума збитків від основної діяльності за цей період досягла 70 млн німецьких марок.

На генеральних зборах акціонерів у 1958 році була обґрунтована необхідність проведення широкомасштабної санації підприємства. До основних слабких місць на підприємстві належали:

а) недосконала виробнича  та збутова програма;

б) дефіцит оборотних засобів.

До 1958 року збитки від основної діяльності частково перекривалися  за рахунок доходів від іншої  реалізації та шляхом ліквідації резервних  фондів. Однак указані джерела  були повністю вичерпані і в річному  звіті за 1958 рік були засвідчені збитки в розмірі 15 млн марок. До цього часу ліквідність підприємства підтримувалася значною мірою за допомогою платіжних поступок кредиторів (банків та постачальників комплектуючих), однак після 1958 року можливість свого фінансового сприяння кредитори поставили в безпосередню залежність від ефективності проведення внутрішніх санаційних заходів.

У 1959 році концерн Daimler-Benz запропонував програму санації BMW, однак вона була відхилена на чергових зборах акціонерів, оскільки не враховувала інтересів  більшості власників та порушувала антимонопольне законодавство.

Групою фахівців був розроблений  альтернативний план санації. Основні  його положення зводилися ось  до чого:

1. Санація балансу. Покриття  збитків здійснювалося за рахунок  санаційного прибутку та прибутку  від іншої реалізації (продаж  мопедів). Санаційний прибуток був  одержаний у результаті зменшення  статутного капіталу з 30 млн до 22,5 млн марок (об’єднання акцій у відношенні 4 : 3). Зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшення номінальної участі в статутному фонді найбільших акціонерів.

2. Поточна ліквідність  та платоспроможність була забезпечена  за допомогою платіжних поступок  кредиторів, зацікавлених у збереженні  підприємства.

3. Оновлення виробничої  та збутової програми здійснювалося  на основі проведення масштабної  реструктуризації підприємства.

4. Основним фінансовим  джерелом проведення санаційних  заходів виробничо-технічного характеру  став капітал, мобілізований додатковою  емісією акцій, з відповідним  збільшенням статутного фонду  до 37,5 млн німецьких марок. Оскільки багато акціонерів не скористались своїми переважними правами на покупку акцій нової емісії, значний пакет акцій придбали нові власники, які внесли ряд раціональних пропозицій щодо змін у керівному складі підприємства.

На основі вищесказаного  можна підвести підсумок, що чинним законодавством передбачений план порятунку, згідно з яким існує можливість застосування різних реорганізаційних процедур. Та слід відзначити, що величезний потенціал, закладений у реорганізаційних процедурах не використовується повною мірою. Тому виникає наукова і практична необхідність вивчення питань теорії і практики антикризового управління за сучасних економічних умов і, зокрема, питань санації підприємств.

ВИСНОВКИ

В ході дослідження проведеного  в курсовій роботі визначено роль санації в покращенні фінансово-економічного стану підприємств України в умовах нестабільного економічного та політичного стану, а також пошук напрямків покращення способів проведення санаційних заходів на основі іноземного досвіду.

Вирішено наступні завдання:

-  вивчено теоретичні основи поняття фінансової санації;

- проаналізовано принцип дії санаційного механізму;

- обґрунтовано потреби українських підприємств в проведенні санаційних заходів;

- досліджено зарубіжний досвід в області проведення фінансової санації;

- розроблено заходи, щодо покращення способів проведення санаційної процедури.

Важливим моментом для  визначення заходів і дій щодо покращення фінансової ситуації на підприємстві є аналіз фінансової стабільності, діагностування.

В Україні для прогнозування  фінансової стійкості підприємства використовують коефіцієнт Бівера, тобто відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, порівнюючи його з нормативними показниками.

 Беручи до уваги  сучасний стан розвитку вітчизняної  промисловості, слід зазначити, що не підлягають сумніву переваги санації над банкрутством. Таким чином, основною метою функціонування інституту банкрутства в Україні повинно стати відновлення платоспроможності промислових підприємств. Враховуючи викладене, питання розробки санаційної стратегії набуває в сучасних умовах високої актуальності. Особливу увагу тут треба звернути на досудову санацію, що може бути досить перспективною у комплексі мір щодо створення вихідних умов для фінансового оздоровлення підприємства.

  Чітко зорганізоване  проведення досудового реформування  дозволяє не тільки запобігти судовій процедурі, але й посприяти вчасному розпізнаванню і ідентифікації з боку спеціалістів і керівників ознак майбутньої кризи,здійсненню запобіжних мір і, якщо це необхідно, подальшому реформуванню діяльності підприємства, скорочення витрат на виробництво, управління,перехід на нові технології тощо.

 Досвід дослідників  і практиків свідчить, що шансів відновити платоспроможність, тобто фінансово оздоровити і підготувати до корінної комплексної реструктуризації, набагато більше у тих підприємств, котрі завдяки своєчасно і якісно проведеній діагностиці змогли здійснити у випадку її необхідності досудову санацію. Суб’єктам господарювання, доля державної власності у яких менша 25% або вони готуються до приватизації, є сенс прийняти до використання форми і методи досудової санації підприємства-боржника. До них відносяться: погашення боргів підприємств; переоформлення короткострокових кредитів на довгострокові; емісія і розміщення цінних паперів; продаж частини майна підприємства-боржника або передача його до оренди; реорганізація підприємства-боржника.

 Пошук шляхів виходу  із сучасної суспільно-політичної, соціально-економічної та екологічної кризи в Україні вимагає формування механізму управління санацією депресивних територій. Взагалі актуальним питанням є державна підтримка санації. Використання того чи іншого методу державної підтримки санації й реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства. У цілому найбільш економічно раціональним вважається надання гарантій і різних форм підтримки фіскального характеру.

Список використаної літератури

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України № 2344-12 від 14.05.1992  // Відом. Верховної Ради України. – 1992. - № 31. -Ст.441
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань: Закон України № 5405-VIвід 02.10.2012 // Відом. Верховної Ради України. – 2012. – Ст. 324
3. Про затвердження Порядку погодження планів санації, мирових угод і переліків ліквідаційних мас: наказ Фонду державного майна України № 895від 06.06.2007.
4. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 2006. – 405 с.
5. Бланк И. А. Основи фінансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, 2009. – 310 с.
6. Вечірко І. Особливості проведення процедури санації в Україні// Актуальні проблеми  економіки.-2003.-№11(29).- С.177-182.
7. Копилюк О.І., Штангрет A.M. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с.
8. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К. 2005. – 45 с.
9. Крикун В.Б. Політика санації та ліквідації підприємств у механізмі реалізації інституту банкрутства // Економіка та держава. - 2005. - №10. - с. 56 - 58.
10. Мар'яненко Л.В. Особливості та передумови провадження санаційних процесів на підприємствах України // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - №10. - с. 14 - 20.
11. Панасюк В.М. Ковальчук Є.К. Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 260 с.
12. Поддерьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. - К.  - Ст. 340
13. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. - К.: 1п Юре. 2003. - 440 с.
14. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 624 с.
15. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.:”Каравела”, 2003. – 432 с.
16. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 420 с.
17. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. К:”А.С.К.”, 2001. – 348 с.
18. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.
19. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
20. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова. – К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т.: 2002. – 301 с.
21. Фінансовий менеджмент./За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. – Київ:ЦУЛ, 2002. - 496 с.
22. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. К:”Академія”, 2002. – 672 с.
23. Шеремет А.Д. Методика фінансового анализа. М:Инфра-М, 1996. – 176 с.
24. Шило В.П. Фінанси підприємств: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 135 с.
25. Державний комітет статистики http://www.ukrstat.gov.ua/