Проблеми проведення санації підприємств в Україні в умовах світової фінансової кризи

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ…………………………………………………………………………..6

1. . Фінансова криза та банкрутство як причини проведення фінансової санації…………………………………………………………………...6
2. . Економічна сутність та основні складові фінансової санації….....10
3. . Джерела проведення фінансової санації підприємства………….14

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ  ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ  ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………….18

2.1. Аналіз етапів проведення фінансової санації підприємства…….18

2.2.Аналіз санаційного аудиту як передумови проведення санації…21

2.3.Аналіз менеджменту  санації як необхідної умови  проведення оздоровлення підприємства………………………………………………….…25

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ……………………………………29

3.1.  Проблеми проведення санації підприємств в Україні в умовах світової фінансової кризи……………………………………………...…29

3.2. Особливості проведення фінансової санації в Україні  та шляхи покращення санаційного процесу………………………………..…………....34

3.3. Зарубіжний досвід  проведення санаційних заходів…………..….38

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...48

Список використаної літератури…………………………………………...….50

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

Критичний фінансово-економічний  стан підприємств України об’єктивно зумовлює необхідність підвищення значення санації, що є одним із найважливіших чинників витягнення підприємств з кризи та подальшого успішного їх функціонування .

Актуальність теми обумовлюється  тим, що в сьогодення на Україні спостерігається  недостатній фінансовий стан на більшій кількості підприємстві це  є причиною їх неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які призводять до незапланованих втрат і недосягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкрутства. Виходячи з цього питання,дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах. Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

Метою даної курсової роботи є визначення ролі  санації в  покращенні фінансово-економічного стану  підприємств України в умовах після кризового періоду, а також  пошук напрямків покращення способів проведення санаційних заходів на основі іноземного досвіду.

Досягнення поставленої  мети зумовило вирішення наступних  завдань:

-  вивчити теоретичні основи поняття фінансової санації;

- проаналізувати принцип  дії санаційного механізму;

- обґрунтувати потреби  українських підприємств в проведенні  санаційних заходів;

- дослідити зарубіжний  досвід в області проведення  фінансової санації;

- розробити заходи, щодо покращення способів проведення санаційної процедури.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є фінансова санація підприємств.

Предметом дослідження є  механізм проведення санаційних заходів  підприємств України.

Даному питанню приділяється значна увага уряду України, що знайшло  своє відображення в таких законодавчих актах як: Господарський кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України та наказі «Про затвердження положення про порядок погодження планів санації господарських товариств та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, а також у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також варто відмітити, що дослідження та вирішення цієї проблеми спрямовано багато праць авторів  різних країн, таких як: І. Балабанов, С. Бєляєв, І. Бланк, І. Герчікова, А. Градов, А. Грязнова, П. Друкер, В. Забродський, М. Іванов, Т. Клебанова, В. Кошкін, Б. Кузін, Л. Лігоненко, Є. Мінаєв, Д. Морріс, В. Панагушин, В. Пономаренко, О. Пушкар, Б. Райзенберг, М. Слабіков, О. Соколіцин, Є. Уткін, М. Хаммер та інші науковці. А також українських вчених: О. Терещенко,Т.Клебанова,О. Бондар,О. Мозенков,А.Поддерьогін.

Для дослідження даної  проблеми було використано такі методи: систематизація, узагальнення, синтез, а також логічні та математичні  методи економічного аналізу.

Впровадження запропонованих в курсовій рекомендацій дозволить  полегшити процедуру проведення фінансової санації, що в свою чергу  приведе до покращення фінансового  та економічного стану українських  підприємств.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

 

 

 

1. Фінансова криза та банкрутство як причини проведення фінансової санації

 

 

Нині в Україні спостерігається  стійка тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств.

Наслідком незадовільного фінансового  стану більшості вітчизняних  підприємств стало катастрофічне  збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Кредиторська заборгованість майже у два рази перевищила обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищила обсяг ВВП у півтора рази. Близько 55% дебіторської та близько 60% кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким є наслідок неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Відтак найбільше позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати одним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, брак належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато із потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарств України, стають потенційними банкрутами. [16]

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника  відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги  кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи  юридичної  особи  (філії, представництва,   відділення   тощо),  а  також  фізичні  особи  - підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної  особи  на  підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою  підприємницької  діяльності.[1]

На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза  неплатоспроможності та банкрутства  підприємства, діяльність його в неприбутковій  зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З  позиції фінансового менеджменту  кризовий стан підприємства полягає  в його неспроможності здійснювати  фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація  вказаних ознак уможливлює правильне  визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших  санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини  фінансової неспроможності суб'єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову  кризу на підприємстві, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами  фінансової кризи на підприємстві можуть бути: спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; сезонні коливання; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління;політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини; конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову  кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система  раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування  банкрутства чи така система функціонує недосконало.[7]

Можна виділити велику кількість  факторів фінансової кризи. З метою систематизації, їх можна згрупувати в такі блоки:

1. Низька якість менеджменту.
2. Дефіцити в організаційній структурі.
3. Низький рівень кваліфікації персоналу.
4. Недоліки у виробничій сфері.
5. Прорахунки в галузі постачання.
6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.
7. Прорахунки в інвестиційній політиці.
8. Брак інновацій та раціоналізаторства.
9. Дефіцити у фінансуванні.
10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці причини  кризи створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, обмежуються переліченими вище.

Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є: втрата клієнтів та покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів; зростання тиску на ціни; суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Важливою передумовою  застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини  фінансової кризи. Розрізняють три  фази кризи:

а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.[9]

Таким чином маємо висновок, що фінансова криза та подальше банкрутство є виключною причиною необхідності санації на українських підприємствах. Але в більшості випадків санація не є ефективною так як лише відтягує неминуче банкрутство.

 

 

 

 

 

2. Економічна сутність та основні складові фінансової санації

 

 

Санація -  система   заходів,   що   здійснюються   під   час  провадження  у  справі про банкрутство з метою  запобігання визнанню боржника банкрутом  та його ліквідації,  спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення  в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом  кредитування, реструктуризації  підприємства,  боргів  і капіталу та (або) зміну  організаційно-правової та виробничої структури боржника.[1]

Метою фінансової санації  є покриття поточних збитків і  усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності, платоспроможності, зменшення усіх видів заборгованості, поліпшення структури  оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для  проведення санації.

Санація проводиться в  трьох основних випадках:

- до порушення кредиторами  справи про банкрутство, якщо  підприємство в спробі виходу  з кризи вдається до зовнішньої  допомоги зі своєї ініціативи;

- якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний суд  із заявою про банкрутство,  одночасно пропонує умови своєї  санації;

- якщо рішення про проведення  санації виносить арбітражний  суд по пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги  кредиторів до боржника і погасити  його зобов'язання перед бюджетом.[2]

Метою фінансової санації  є усунення причин, які сприяли  виникненню збитків і кризи та покриття поточних збитків, поновлення й збереження ліквідності, платоспроможності  підприємств тощо. Відповідно до чинних нормативно-правових документів рішення  про фінансове оздоровлення підприємства приймається: у досудовому порядку; у рамках судових процедур. Ефективним інструментом визначення санаційної спроможності підприємства є проведення санаційного аудиту.[19]