Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Апреля 2013 в 16:46, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є визначення ролі санації в покращенні фінансово-економічного стану підприємств України в умовах після кризового періоду, а також пошук напрямків покращення способів проведення санаційних заходів на основі іноземного досвіду.
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних завдань:
- вивчити теоретичні основи поняття фінансової санації;
- проаналізувати принцип дії санаційного механізму;
- обґрунтувати потреби українських підприємств в проведенні санаційних заходів;
- дослідити зарубіжний досвід в області проведення фінансової санації;
- розробити заходи, щодо покращення способів проведення санаційної процедури.
ВСТУП……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ…………………………………………………………………………..6
. Фінансова криза та банкрутство як причини проведення фінансової санації…………………………………………………………………...6
. Економічна сутність та основні складові фінансової санації….....10
. Джерела проведення фінансової санації підприємства………….14
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………….18
2.1. Аналіз етапів проведення фінансової санації підприємства…….18
2.2.Аналіз санаційного аудиту як передумови проведення санації…21
2.3.Аналіз менеджменту санації як необхідної умови проведення оздоровлення підприємства………………………………………………….…25
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ……………………………………29
3.1. Проблеми проведення санації підприємств в Україні в умовах світової фінансової кризи……………………………………………...…29
3.2. Особливості проведення фінансової санації в Україні та шляхи покращення санаційного процесу………………………………..…………....34
3.3. Зарубіжний досвід проведення санаційних заходів…………..….38
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...48
Список використаної літератури…………………………………………...….50
Сучасна економічна ситуація в Україні, змушує керівників підприємств постійно приймати рішення за умов невизначеності. В умовах фінансової і політичної нестабільності все частіше комерційна діяльність супроводжується кризовими ситуаціями, результатом яких стає неспроможність або банкрутство підприємства.
Для розкриття змісту санації необхідно конкретизувати заходи, які проводяться в рамках фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.
Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.[16]
Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Тривалість процедури
санації – 12 місяців і може бути
подовжена не більше ніж на 12 місяців.
Основним документом є план санації,
що складається арбітражним
Відновлення платоспроможності підприємства розглядається як можливість підприємства почати генерувати такий грошовий потік у результаті своєї виробничої діяльності та реалізації продукції, який би дозволив йому розрахуватися з усіма кредиторами з дотриманням термінів.[11]
Сьогодні перед системою
відновлення платоспроможності
боржників у державному
Для вирішення
даних проблем необхідно
Для удосконалення фінансової санації підприємства необхідно створити нову ланку управління національного інституту банкрутства - служби контролінга, очолюваної державним контролером. Для здійснення ефективного управління діяльністю з досягнення поставленої мети повинна існувати саморегулювальна система, яка б забезпечувала зворотний зв'язок у системі управління. Такою системою є нова концепція управління сучасного менеджменту, яка одержала назву контролінгу.
Відновлення платоспроможності
відбувається за рахунок
Використовується
така форма фінансового
Схема обміну боргів
на акції є доволі доцільною.
Для того, щоб її збалансовано
вмонтувати в схему
Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.[7]
3.3. Зарубіжний досвід проведення санаційних заходів
З метою створення теоретико-
Першим прикладом є концепція санації цукрової промисловості колишньої НДР. На мою думку, дана концепція є переконливим підтвердженням тези про можливість проведення радикальних санаційних заходів не лише щодо окремих підприємств, об’єднань, а й стосовно цілих галузей виробництва.
Як відомо, німецький валютний союз істотно вплинув на хід економічних перетворень у східних землях. Миттєво опинилась на межі банкрутства майже вся промисловість НДР, оскільки довелося вимірювати все західними грошима, західними товарами, західними економічними показниками. Неконкурентоспроможність продукції та високий рівень витрат призвели до загрози втрати ліквідності більшість східнонімецьких підприємств. У стадії глибокого занепаду опинилась і цукрова промисловість.
У 1990 році на генеральних
зборах акціонерів найпотужнішого західнонімецького
і європейського цукрового
Щоб запобігти тотальному
банкрутству східнонімецьких
Одночасно зі здійсненням загальнодержавних санаційних заходів відповідними міністерствами, відомствами, всіма причетними до функціонування цукрової промисловості в Німеччині вівся активний пошук шляхів реструктуризації та виходу галузі з кризи. У середині 1990 року розпочались тривалі переговори між Опікунським відомством та Народним цукровим комбінатом (НЦК) з одного боку, та представниками найбільших західнонімецьких цукрових корпорацій — з іншого, стосовно розробки санаційної концепції.
Стратегічна лінія інвесторів (до яких належали: Цукрове об’єднання Норд АТ, Цукрове АТ Уельцен-Брауншвайг, ПфайферендЛанген, Зюдцукер АТ) спочатку зводилася до заснування спільного західнонімецького інвестиційного товариства, метою створення якого мало бути фінансування будівництва нових та модернізації кількох старих цукрових підприємств. Наступним кроком передбачалося передати ці підприємства НЦК в оренду з подальшим перетворенням його в акціонера. Така концепція задовольняла всіх учасників переговорів, але суперечила антимонопольному законодавству Німеччини. Федеральне антимонопольне відомство не могло допустити послаблення конкуренції внаслідок злиття фінансових інтересів кількох конкуруючих між собою цукрових гігантів. Саме тому цей шлях санації було відхилено.
З урахуванням вимог
Враховуючи інтереси сільськогосподарських товаровиробників — постачальників сировини, було прийняте принципове рішення про виділення їм приватизаційної квоти (з правом її викупу протягом 5 років).
З метою підготовки підприємств до приватизації на базі НЦК було засновано акціонерне товариство — «Східнонімецький цукор АТ» (DOZAG). Усі цукрові підприємства за організаційно-правовою формою було реорганізовано в товариства з обмеженою відповідальністю. Стовідсотковим власником DOZAG та підпорядкованих йому товариств з обмеженою відповідальністю залишилась Опікунська Рада.
Після комерціалізації цукрових заводів увесь бурякоцукровий простір нових федеральних земель був розділений між п’ятьма компаніями-санаторами (до чотирьох німецьких цукрових об’єднань приєднався данський цукровий консорціум «DANISKO»). Було прийнято рішення про термінове передання оперативного управління господарською діяльністю цукрових заводів у компетенцію майбутніх власників. Новий менеджмент допоміг організувати переробку всього врожаю і забезпечив умови для виробництва в 1990 році ре-кордного для НДР обсягу цукру — 900 тис. т. (1989 р. — 624 тис. т.).
Цукрові об’єднання Норд АТ, Уельцен-Брауншвайг АТ, ПфайферендЛанген АТ, Зюдцукер АТ та ДАНІСКО, які виступали як санатори, зобов’язались здійснити комплекс санаційних заходів, який забезпечив би вихід цукрової промисловості східних земель з кризи та приведення її у відповідність до ринково-економічних стандартів та вимог ЄС. З цією метою, для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, за період 1991—1994 рр. потрібно було мобілізувати фінансових ресурсів загалом більш як 2 млрд ДМ. Паралельно у всіх колишніх бурякоцукрових регіонах передбачалось приведення до найвищих вимог Європейського цукрового устрою восьми цукрових заводів (будівництво трьох нових та реконструкція п’яти старих підприємств). Ціну продажу кожної із п’яти груп підприємств визначили в розмірі однієї німецької марки, однак під інвестиційні зобов’язання, в разі невиконання яких на покупців накладались величезні фінансові санкції.
У результаті реорганізаційних заходів на початок 1995 року в східних землях із 42 цукрових фабрик (15000 працюючих) залишилось 8 (1500 працюючих). 34 підприємства було законсервовано, а виробничий персонал звільнено. Цей процес відбувався досить помірковано і у взаємозв’язку із санаційними заходами соціального характеру.
Радикальний ріст продуктивності праці в міру проведення са-нації цукрової промисловості східних земель ФРН свідчив про правильність вибраної стратегії та про беззаперечні якісні зрушення в організації виробничого процесу. Виробництво цукру-піску на одного працюючого в цукровій промисловості колишньої НДР зросло із 43 т (у кампанії 1989—1990 рр.) до 700 т (у кампанії 1994—1995 рр.).
Складовою санаційної концепції бурякоцукрової галузі НДР була розробка механізму приєднання до організації цукрового устрою країн ЄС. Це питання включало в себе узгодження розмірів виробничих квот на цукрову продукцію, регулювання ціноутворення, запровадження особливих умов експорту та імпорту, додержання європейських стандартів якості.
У результаті тривалих неоднозначних дискусій керівні органи ЄС прийняли рішення про виділення квот на цукрове виробництво в нових землях ФРН. Загальний розмір наданих квот склав 870 000 т цукру (665 290— квота А, 204 710 — квота Б). Це означало гарантований збут вказаного обсягу цукру на внутрішньоєвропейському ринку за встановленими Комісією ЄС інтервенційними цінами (у 2—3 рази вищими за світові).
На загальний успіх санаційного процесу вплинуло також розширення зовнішніх економічних кордонів ЄС до східних кордонів Німеччини, що означало автоматичний перехід всіх експортно-імпортних обмежень на нові федеральні землі. Реалізація вдало розробленої санаційної програми дозволила вже в 1994 році здійснити повну інтеграцію галузі в бурякоцукровий устрій ЄС, оскільки було досягнуто кількісних та якісних показників ефективності, що відповідали вимогам ЄС. Ця надзвичайно успішна санаційна концепція має велике значення як з практичного, так із теоретичного боку. Вона позитивно вплинула не лише на розвиток цукрової промисловості та всього сільського господарства колишньої НДР, а й дала інвестиційний поштовх стратегічного характеру, наслідком якого стало прискорення капітальних вкладень у переробну промисловість, що забезпечило створення додаткових потужностей, а отже, і нових робочих місць.