Проблеми проведення санації підприємств в Україні в умовах світової фінансової кризи

У випадку якщо підприємство має реальну можливість відновити  платоспроможність, ліквідність, прибутковість і т.д. – рішення про санацію.

Тоді: розробка санаційної стратегії, як узагальнена модель дій по досягненню поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів підприємства.

Кінцева мета санаційної стратегії  – досягнення довгострокової конкурентних вигод , які б забезпечили високу рентабельність. Її суть – в виборі кращого варіанту розвитку та оптимізації  політики капіталовкладень.

Відповідно до стратегії  розробляється програма санації  – як система загальних дій  по подоланню кризи. Вона формується на основі вивчення причин кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу.

Далі: проект санації на базі програми і містить конкретні техніко-економічні розрахунки, розрахунок потрібних фін ресурсів, конкретні графіки та методи мобілізації фін ресурсів, строки освоєння інвестицій, їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, прогноз на результати виконання проекту.

Важливий компонент санаційного процесу - координація і контроль за якістю санаційних заходів. Керівні органи з боку ініціатора санації повинні своєчасно знаходити та використовувати нові резерви, а також приймати об’єктивне рішення для подолання слабких місць підприємства, перешкод у проводженні санації. Дієву допомогу тут може дати оперативний санаційний контроль, який синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну, контрольні функції.

Органи контролінгу для виконання своїх функцій використовують такі інструменти та методи: бенчмаркінг (аналіз підприємства у порівнянні з конкурентами); систему раннього попередження та реагування; вартісний аналіз; портфельний аналіз; аналіз точки беззбитковості; імітаційне моделювання; калькулювання; систему планово-контрольних розрахунків;бюджетування, і т.д.

Завданням санаційного контролю є ідентифікація оперативних  результатів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених  резервів та подолання додаткових перешкод.

Розробка проекту санації  як правило проводиться фінансовими та контролінговими службами підприємства , яке в кризі, представниками потенційного санатора, спеціалістами з агентства, розпорядниками майна або незалежними аудит та консалтинговими фірмами.

Як підсумок коротко процес санації можна описати так: збір даних; їх аналіз; вирішення про початок  процесу санації чи ліквідації підприємства (примусової чи добровільної); розробка санаційної стратегії та програми санації; розробка проекту санації; координація  та контроль за процесом санації; кінцевий результат. Тобто ми бачимо, що застовуються такі функції менеджменту як планування та контроль, а також додатково аналіз.

 

 

2.2. Роль санаційного аудиту як передумови проведення санації

 

 

Санаційний аудит є  окремим напрямком діяльності аудиторських фірм, головною метою якого є оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської  діяльності та наявного плану фінансового  оздоровлення.

Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребою користувачів у об'єктивній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Необхідність у висновку спеціаліста спричинено також і тим, що користувачі не мають доступу до джерел інформації та спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства.

Замовниками санаційного  аудиту підприємства, яке перебуває  у фінансовій кризі можуть бути: нинішні та потенційні власники корпоративних  прав підприємства; андеррайтери; позикодавець (наприклад, банківський консорціум; саме підприємство; потенційний санатор; державні органи.

Зовнішнім замовникам аудиту необхідна обґрунтована інформація, яка свідчитиме, що: дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірними й вичерпними; план санації є реальним; вибрано  найліпшу з наявних альтернатив  розвитку підприємства. Ці замовники  дають доручення аудитору провести економіко-правову експертизу наявної  санаційної концепції та зробити  висновок про доцільність вкладання  коштів у об'єкт санації.

Санаційний аудит проводиться  зовнішніми аудиторами в тісній співпраці  з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, що проводять санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та в економічному плані аудитор повинен бути повністю незалежним як від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).

Розробка плану санації  не є безпосереднім завданням  санаційного аудиту. Як уже було зазначено, підготовкою санаційної концепції займаються або внутрішні  аналітичні служби підприємства, або  сторонні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією тощо, хоч у деяких випадках аудитори беруть активну участь у розробці плану  санації. Зауважимо, що санаційний аудит  не слід ідентифікувати з причинно-наслідковим  аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Без огляду на те, що в обох випадках використовуються ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку - це складова частина процесу розробки плану санації, у другому - це перевірка достовірності та реальності відображених в плані санації даних.

Головним критерієм прийняття  рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас, кінцевою метою фінансової санації суб'єкта господарювання є  забезпечення його життєдіяльності  в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання. До загальних умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме: стійких позицій  на ринку та реальних можливостей  збільшення обсягів реалізації; конкурентних переваг; виробничого та кадрового  потенціалу.

Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості  та одержання конкурентних переваг. Указані кількісні та якісні величини є тісно взаємозв'язаними між  собою. Так, досягнення конкурентних переваг  можливе лише за наявності стійкої  ліквідності та платоспроможності, водночас, орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість забезпечити  життєздатність підприємства тільки в  короткостроковому періоді. Санаційне  спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

З правового погляду, санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися із заявою до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство.

З метою визначення санаційної спроможності підприємства в процесі  санаційного аудиту розв'язуються такі завдання:

- проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

- визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;

- робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

- здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;

- оцінюються ризики, пов'язані з реалізацією санаційної концепції;

- робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.

Розглядаючи фінансові результати (зазначені в Додатку Е) та чистий прибуток (збиток), до списку збиткових галузей можна включити торгівлю автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт; сільське господарство, мисливство, лісове господарство; будівництво; роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту, що точніше наведено в таблиці 1.

У процесі проведення санаційного  аудиту використовуються різноманітні методи та інструменти. До головних слід віднести такі: опитування (анкетування) співробітників; факторний аналіз відхилень; аналіз сильних та слабких місць (СОФТ-аналіз); розробка сценаріїв; портфельний аналіз; метод ланцюгових підстановок; нуль-базис бюджетування; вартісний аналіз; трендовий аналіз.

Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризуються відповідною структурно-логічною схемою поданою в Додатку Є.

На першому етапі санаційного  аудиту проводиться загальне ознайомлення із наявною в підприємства санаційною концепцією та планом фінансового оздоровлення; збирається та систематизується інформація, що використовується в процесі санаційного  аудиту. Аудитор для виконання  своїх завдань одержує доступ до всієї необхідної комерційної  інформації про підприємство. Перед  початком проведення санаційного аудиту аудитор повинен взяти в керівника  підприємства пояснювальну записку  до плану санації, яка підтверджує  повноту та достовірність плану  санації, експертиза котрого проводиться, фактологічного матеріалу, на якому  базується план, а також визначає повноваження аудитора.

 

Таблиця 1

Чистий прибуток (збиток) великих та середніх підприємств 

за видами економічної  діяльності за січень-вересень 2012 року

	Чистий прибуток (збиток)	Підприємства, які одержали прибуток		Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат
Усього1	8673,5	58,8	90052,5	41,2	81379,0
у тому числі   сільське господарство, мисливство, лісове господарство	–40,8	89,2	110,3	10,8	151,1
промисловість	5597,2	55,4	50218,4	44,6	44621,2
будівництво	–171,0	55,0	1340,5	45,0	1511,5
торгівля;  ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	2571,6	63,6	16954,8	36,4	14383,2
торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	–939,3	48,9	2095,2	51,1	3034,5
оптова торгівля посередництво  в оптовій торгівлі	3764,5	66,8	12661,8	33,2	8897,3
роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів  особистого вжитку	–253,6	61,1	2197,8	38,9	2451,4
діяльність готелів та ресторанів	–107,8	56,4	425,7	43,6	533,5
діяльність транспорту та зв’язку	9162,4	56,5	13312,8	43,5	4150,4
фінансова діяльність	2386,8	66,1	3328,8	33,9	942,0
операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	–7901,1	58,1	3662,3	41,9	11563,4
освіта	32,8	53,7	63,5	46,3	30,7
охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	87,0	72,0	217,4	28,0	130,4
надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	–2925,1	43,3	404,4	56,7	3329,5

 

 

Як показано на схемі в  Додатку Ж, дані про підприємство збирають у розрізі його оперативного становища та стратегічних можливостей. Поряд зі звітними бухгалтерськими даними та іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела.

  Отже, з вищеописаного можна заключити, що оцінка відображених у санаційній концепції вихідних даних про оперативне (фактичне) становище та стратегічні можливості підприємства здійснюється в процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану. При цьому послідовно розв'язуються такі завдання: проведення аналізу виробничо-господарської діяльності; проведення аналізу фінансового стану підприємства; дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

 

 

 

2.3. Менеджмент санації як необхідна умова проведення оздоровлення підприємства

 

 

Вирішальне значення для  успішного проведення фінансового  оздоровлення підприємства має організація  ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та з функціональної.

З інституціональної позиції  до менеджменту санації можна  віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову  санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства  підприємство доводить саме невміле  чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно  управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва  підприємства або передачі повноважень  щодо санації третім особам. У Великобританії, наприклад, щорічно з 60 тисяч порушених  справ про банкрутство близько 90% закінчується зміною керівництва. Загалом, до осіб, які можуть бути носіями  менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент  банківського нагляду НБУ, страховий нагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчені менеджери, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.[20]

З функціональної позиції  менеджмент санації - це система антикризового  управління, яка має на меті ефективне  використання фінансового механізму  для запобігання банкрутству  та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери  менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації  підприємства такі цикли перманентне  повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.