Податок на додану вартість: його бюджетне значення та вплив на підприємницьку активність

Норвегія. У іншій Скандинавській країні – Норвегії, як і в більшості  країн із розвиненою ринковою економікою, пріоритетне значення у доходах  бюджету займає податок на прибуток. Фізична особа, котра фактично присутня чи має намір бути присутньою на території Норвегії більше шести  місяців, рахується податковим резидентом для оподаткування із дня її прибуття[15].

Підприємство, котре займається діяльністю, яка за законами Норвегії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, зобов’язане зареєструватися  у Державному Реєстрі платників  ПДВ, якщо реалізаційні обороти товарів  та послуг, що підлягають обкладанню ПДВ, перевищують 30 тис. норвезьких крон на прояві 12-ти місячного періоду. Хоча податкові органи можуть зареєструвати  підприємство і достроково.

Ставкою податку на додану вартість у розмірі 23% оподатковуються  обороти по реалізації товарів і  послуг, а також експортні товари. Деякі операції звільнені від  сплати ПДВ, наприклад, фінансова діяльність, страхові послуги, окремі професійні послуги  та експортні операції. Податок на капіталовкладення у розмірі 7% застосовується замість ПДВ на окремі види виробничого  обладнання.

Королівство Швеція. Наступною  державою, що належить до ряду Скандинавських країн, є Шведське королівство. Через  специфіку фінансово-економічної  політики держави основу її доходів  складає податок на прибуток корпорацій. Система податку на додану вартість у Швеції перекликається із системою оподаткування Європейського Союзу. Підприємство із оборотами, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у розмірі  більше 1 млн. шведських крон, повинно  бути зареєстроване в місцевих податкових органах у якості платника ПДВ. Якщо обороти – менше 1 млн. шведських крон, то реєстрація необов’язкова. Базова ставка ПДВ – 25%. Занижена ставка – 12% надається по продуктам харчування та туризму. Низька ставка – 6% по газетним виданням. Звіти з ПДВ надаються щомісячно разом із документами, що підтверджують сплату ПДВ.

Фінська Республіка. Подібно  до Швеції, у ще одній Скандинавській країні, Фінляндії, встановлено значні пільги для відкриття бізнесу  резидентам країн-учасниць Європейського  Союзу чи Організації Економічного Розвитку та Співпраці. Вони мають право  засновувати та здійснювати діяльність на території Фінляндії без будь-яких обмежень.

У Фінляндії також застосовуються загальноєвропейські правила сплати податку на додану вартість. Стандартна ставка ПДВ – 22%, хоч існують і  занижені ставки податку на окремі товари та послуги, що мають важливе  соціальне значення.

 

Висновок

Після розкриття теми “Податок на додану вартість та його роль у формуванні бюджету” та підводячи підсумки, можна  зробити слідуючі висновки.

Податок на додану вартість, як і будь-який інший податок, має свої недоліки і переваги.

Основним недоліком податку  на додану вартість, як непрямого податку, є те, що він закладається в ціну товарів і тим самим підвищує її, що спричиняє недоступність деяких товарів, які оподатковуються податком на додану вартість малозабезпеченим верствам населення. Аналіз чинного  законодавства з податку на додану вартість засвідчив ще один істотний недолік — подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні  підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається  сума акцизного податку.

Широке застосування податку на додану вартість зумовлене чисельними його перевагами, серед яких найголовнішими є те, що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується  на споживання; інша його частина значною  мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування.

Широка база оподаткування податком на додану вартість сприяє ваговому зростанню  доходів держави від податків на споживання. У загальній системі  податків та обов’язкових платежів податок  на додану вартість посідає особливе місце і є одним з основних джерел доходної частини Зведеного  бюджету України.

Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу  податкового тягаря між усіма  суб’єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної  дисципліни. В Україні на даний  час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею  оподатковуються переважна кількість  робіт, послуг, товарів.

Встановлення нульових ставок на експортні  товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентноспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого експортером за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення експортних операцій.

Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній  вартості на відповідному етапі виробництва  чи просування товарів наближають податок  на додану вартість до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування.

Встановлення єдиної ставки податку  значно спрощує систему функціонування та обслуговування податку на додану вартість.

Якщо податок на додану вартість обчислюється за єдиною ставкою до всього споживання, то податок пропорційний споживанню, але регресивний стосовно річного доходу. Тому, щоб послабити  таку регресивність бажано було б  встановити нижчу ставку на ті товари, які споживаються низькоприбутковими групами населення і в той  же час підвищити ставки на групи  товарів і послуг, що споживаються переважно високодохідними групами  населення.

Таким чином, податок на додану вартість посідає значне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки, як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання  обсягів споживання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Податковий кодекс - зміни внесені Законом України від 12 травня 2011 року N 3320-VI  діють до 31 грудня 2011 року.
2. Азаров М.Я. та ін. Все про податки: Довідник – К.: Експерт – Про, 2009. – 492с.
3. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України.: Підручник – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 608с.
4. Ватуля І.Д., Ватуля М.І., Рибалко Л.В. Податки, збори, платежі. Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2008. – 352с.
5. Гикиш Л.В. Финансы: Учебн. пособие. – 3- е изд., стереотип.- К.: МАУП, 2009. – 91с.
6. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи. Навч. посібник. – К.: МАУП, 2008. – 205с.
7. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. – 2- е вид.: доп. і переробл. – К. : КНЕУ, 2009. – 238с.
8. Романенко О.Р. Фінінси: Підручн. 2- е вид. Стереотип. – К: Центр навч. лі –ри, 2004. - 310с.
9. Стоян В.І. Удосконалення податкової системи України. // Фінанси України. – 2001., №7.
10. Финансы: Учебн. пособие/ Под ред. А.М. Ковалевой. – 4- е изд., перераб. и доп. – М.: – Финансы и статистика, 2008. – 381с.
11. Фліссак Н. Трансформація Державної податкової служби України в орган державного управління європейського зразка – важлива складова подальшої європейської інтеграції України. // Вісник податкової служби України. – 2006, №36.
12. Фліссак Н. Шляхи реформування податкової системи України. // Вісник податкової служби України. – 2007, №1-2.
13. Хоцянівська Н. Подакова систтема поребує змін. // Вісник податкової служби України, грудень 2005 р., № 45 (375). – С. 11.
14. Чернелевський Л. М., Редзюк Т.Ю. Податковий облік і контроль. Навч. посібн. – 2- е вид., переробл. і доп. – К.: Пектораль, 2008. – 316с.
15. Чугунов І.Я. Бюджетний механізм регулювання економічного розвитку. – К.: НІОС, 2008. – 485с.
16. http://pro-u4ot.info
17. www.dpa.com.ua
18. www.dps.km.ua
19. http:// zakon.rada.gov.ua
20. http://www.epravda.com.ua