Податок на додану вартість: його бюджетне значення та вплив на підприємницьку активність

Особа, що уповноважена вносити  консолідований податок з об'єктів  оподаткування, що виникають внаслідок  поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України  з використанням глобальної або  локальних комп'ютерних мереж, при  цьому особа-нерезидент може здійснювати  таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване  на території України.

Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає  вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього  податку, в обсягах, що перевищує  неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту[16].

Об'єктом оподаткування  є операції платників податку  з:

• поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
• ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:

• ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів;
• поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);
• поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу;
• в інших випадках, передбачених Митним кодексом України; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту).

З метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється: вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю-нерезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке вивезення пов'язане із припиненням дії зазначених договорів;

• поставка товарів (супутніх послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів;
• передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого вивезення таких товарів з митної території України;
• в інших випадках, визначених Митним кодексом України[16].

В Податковому кодексі наведений перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.

До основних таких операцій відносяться:

• операції з випуску цінних паперів;
• надання послуг із страхування і перестрахування;
• обіг валютних цінностей (продаж валют);
• імпорту   майна  як  технічної   або   благодійної   (гуманітарної) допомоги згідно з нормами міжнародних договорів України, передача  основних  засобів  як  внеску  до   статутного  фонду юридичної  особи  для  формування її  цілісного  майнового комплексу в обмін на корпоративні права;
• продаж за компенсацію  сукупних  валових  активів  (окремих структурних підрозділів підприємств);
• операції з надання позашкільним навчальним закладом виховання учням, слухачам послуг у сфері позашкільної освіти;
• сплата орендних платежів за умовами договору фінансової оренди;  інші операції[1].

 

1.3 Бюджетне значення ПДВ

 

Аналіз надходження податку  на додану вартість до Зведеного бюджету  України. Україна переживає економічну кризу. Одним з головним чинників є податкова система. З одного боку, вона не забезпечує держави достатніми і надійними доходами, що породжує фінансову кризу держави на макрорівні, а з другого — підриває фінансову базу підприємницьких структур, чим вимовлює кризу в мікроекономічному середовищі.

З огляду на це, виникає потреба  у глибокому аналізі способів мобілізації доходів держави, обгрунтування  напрямків, форм і методів підвищення результативності її фінансової діяльності[20].

У країнах із розвинутою ринковою економікою державні доходи становлять значну частину валового внутрішнього продукту і мають величезний вплив на його перерозподіл і розширене відтворення.

Сума номінального ВВП  у січні- березні 2010 року становила 218,1 млрд. грн.. проти 188,0 млрд. грн. за відповідний  період 2009 року. Зростання реального  ВВП у I кварталі 2010 року в постійних цінах 2007 року порівняно з відповідним періодом 2009 року становило 104,9%

 Основним джерелом доходів бюджетів базового рівня є регулюючи доходи, перш за все — прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, з прямих податків, та ПДВ, з непрямих податків. Однак, як перелік регулюючих доходів, так і нормативи їх розподілу між державними і місцевими бюджетами постійно переглядаються.

Якщо протягом 1992 – 1996 років  ПДВ був одним з основним регулючих  доходів місцевих бюджетів, то з 1997 року він спрямовуються до Державного бюджету України.

Державний бюджет України  — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, які використовуються для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України.

В організаційному аспекті  бюджет — це план утворення і  використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні  держави.

Дуже багато дискусій і  розмов про необхідність ліквідації, чи зниження ставки по податку на додану вартість, які ведуться в Україні  вже з десяток років українські уряди сприймають по-своєму і роблять  з точністю навпаки - частка ПДВ у  податкових надходженнях Державного бюджету  постійно зростає.

Особливих "успіхів" у  педевезації бюджетної системи досягли уряди Тимошенко і Азарова. Якщо перший уряд Тимошенко (2005р.) наблизив частку ПДВ до 50%, а другий її уряд (2008-2009) - значно перевищив цю позначку, то третій уряд Азарова (2010р.) - вже долає позначку в 60 % частки ПДВ у податкових надходженнях Державного бюджету. Так, із 202,9 мільярдів гривень податкових надходжень Державного бюджету України 2010 року на податок на додану вартість припадає 119 мільярдів гривень, або рекордні, точніше, "анти рекордні" 58,6 %.

Динаміку зростання ролі ПДВ у бюджетній системі України  яскраво демонструє сформована за фактологічними даними таблиця №1.

 

Таблиця № 1 - Динаміка зростання  ПДВ у бюджетній системі України.

Показники Державного бюджету	2003	2005	2007	2008	2009	2010
Податкові надходження, тис.грн.	34397413,1	73180893,9	115357403,7	170890786,2	178654444,7	202957498,0
Податок на додану вартість, тис.грн.	13652000,0	33702686,0	65122466,3	98628605,7	94839598,9	119034191,3
Частка ПДВ  у податкових надходженнях держбюджету, %	39,9	46,1	56,4	57,7	53,1	58,6

 

Також варто зазначити, що станом на формування і прийняття бюджету-2010, на початок ІІ кварталу цього року, накопичилась заборгованість із відшкодування ПДВ в сумі біля 30 мільярдів гривень.

Тобто, загальний оборот по ПДВ в прийнятому держбюджеті  складає: 120 мільярдів гривень по надходженнях і 30 мільярдів по відшкодуванню, а разом - біля 150 мільярдів гривень.

Таким чином, враховуючи, що доходи держбюджету складають 267,4 млрд.грн., а витрати в розмірі 323,5 млрд.грн., то з майже 591 млрд.грн. дохідно-витратного обороту Державного бюджету біля 150 млрд. грн., або 25 % обороту припадає на один податок - податок на додану вартість.

Такої ПДВ-залежності Державний  бюджет України ще не мав.

Це говорить про постійне зміщення податкового тягару від багатих на бідних. Адже все більше оподатковуються прості наймані працівники та непрацюючі, які при кожній споживчій купівлі товару чи послуги сплачують закладений в ціну ПДВ.

Тоді як власники підприємств  оподатковуються все менше через  податок на прибуток підприємств  та податок з дивідендів. А найбільші власники, експортно-імпортно орієнтовані, взагалі оподатковуються мінімально, адже більшість своїх зовнішніх операцій проводять через офшори[19].

 

 

 

 

 

2. Механізм справляння податку на додану вартість

 

2.1 Об'єкт, база оподаткування

 

Об'єкти оподаткування, визначені  в Податковому кодексі , за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з кодексом установлено, за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 %; з 1 січня 2014 року – 17 %.

Податок за нульовою ставкою  обчислюється щодо операцій з:

• при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

• поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден,
• поставки для заправки або постачання повітряних суден,
• поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників;
• поставки   резидентами   авто   товарів   власного   виробництва   за інвестиційною програмою, затвердженою програмою КМУ.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку  за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Поставка  товарів  для  постачання  залізничного  та  автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за ставкою 20%.

Також оподатковуються:

• Поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України[16].
• Поставка товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться поза митними кордонами України.
• Товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України;
• Поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту а   межами  державного кордону   України   до   пункту   знаходження зовнішнього митного  контролю   України;   від   пункту   знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту поведених митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу)  через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.
• Поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.