Податок на додану вартість: його бюджетне значення та вплив на підприємницьку активність

За нульовою ставкою податок  обчислюється у разі продажу товарів, що були експортовані платником податку  за межі митної території України; робіт (послуг), які призначені для використання та споживання за межами митної території  України; товарів у зонах митного  контролю підприємствами роздрібної торгівлі України тощо.

Низку особливостей має  механізм справляння ПДВ за товари, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Сплачується податок особами, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі, якщо вони ввозять (пересилають) товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню одночасно із сплатою мита та митних зборів.

Датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення ввізної  митної декларації. Платник за власним  бажанням може надати митним органам  простий вексель на суму податкових зобов'язань за кожною вантажною  митною декларацією окремо.

Сума ПДВ нараховується  за формулами:

На товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

 

SПДВ = (МВ + М + АЗ) ´ 20% : 100          (2.6)

 

На товари, що обкладаються тільки митом:

 

SПДВ = (МВ + М) ´ 20% : 100                  (2.7)

 

На товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

 

SПДВ = (МВ + АЗ) ´ 20% : 100                (2.8)

На інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

 

SПДВ = МВ ´ 20% : 100                           (2.9)

Де:

SПДВ – сума ПДВ;

МВ  – митна вартість;

М –  сума ввізного мита;

АЗ  – сума акцизного збору.

За  умови, якщо митна вартість менша, ніж  договірна (контрактна) вартість, для  нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість.

Платники податку на товари, що імпортуються в Україну, перераховують  кошти на спеціальні рахунки митних органів, окрім випадків застосування податкового векселя як способу  платежу. Митні органи після повного  оформлення вантажної митної декларації перераховують суми ПДВ Державній  митній службі України. Держмитслужба  протягом трьох банківських днів перераховує ці кошти до державного бюджету.

Застосування нульової ставки свідчить про повне відшкодування  ПДВ, який сплачено постачальникам за товари та послуги, а також матеріальні  ресурси, що були використані на вищевказані  цілі.

Нульова ставка ПДВ застосовується при ввезенні вітчизняних товарів  до магазинів безмитної торгівлі. Такі товари прирівнюються до експорту. Право використовувати таку ставку надано експортерам-резидентам на підставі оформленої вивізної вантажно-митної декларації.

Водночас, не дозволяється застосовувати  нульову ставку податку щодо операцій із продажу товарів вітчизняними товаровиробниками за допомогою  безмитних магазинів, якщо такі операції звільнені від оподаткування  на митній території України. Підставою  для отримання відшкодування  є дані лише податкової декларації за звітний період.

Сплата податку провадиться  не пізніше 20 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для  платників, у яких обсяг оподатковуваних  операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний  рік менший від суми, що дорівнює 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць або квартал (за вибором платника). Якщо обсяг оподатковуваних операцій понад 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць.

Податкову декларацію до податкових органів за місцем реєстрації платники ПДВ подають у строки, передбачені  для сплати податку, незалежно від  того чи виникло податкове зобов'язання протягом звітного періоду чи ні.

Під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України  ПДВ сплачується при оформленні вантажно-митної декларації одночасно  зі сплатою мита та митних зборів шляхом видачі податкового векселя.

Суми ПДВ зараховуються  до державного бюджету, використовуються насамперед для бюджетного відшкодування  податку та формування бюджетних  сум, які спрямовуються як субвенції  до місцевих бюджетів.

 

2.3 Відповідальність  за порушення законодавства про  ПДВ

 

Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету  здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час  ввезення (пересилання) товарів на митну територію України митні органи.

Контроль включає в себе:

1) попередню камеральну  перевірку (звітів та податкових  декларацій безпосередньо в момент  здачі їх в податкові інспекції);

2) документальну перевірку  (з обов'язковим виїздом до  платника ПДВ).

За результатами перевірки  складається акт, на основі даних  якого притягують до відповідальності порушників.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів  про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів  України.

За порушення правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів й інших  обов'язкових платежів законодавством передбачено фінансову, адміністративну  та кримінальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими  органами, має деякі особливості:

• підставою для її застосування є вчинення адміністративного;
• адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян)

окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників  податків

 юридичних осіб, інших  громадян, винних у порушенні  податкового законодавства. 

Розмір штрафу залежить від  сукупності обставин, що пом'якшують  або обтяжують відповідальність порушника (статті 34, 35), а також від  його особи, ступеня вини, майнового  стану (ст. 33).

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає особа, винна  у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила  передбачене кримінальним законом  суспільне небезпечне діяння та регулюється  відповідними статтями Кримінального  Кодексу України.

Найбільш поширеними є  злочини за статтею 212 "Ухилення від  сплати податків, зборів, інших обов'язкових  платежів". Під ухиленням від  сплати податків слід розуміти діяння особи, спрямоване на повну або часткову несплату певних податків, зборів, інших  обов'язкових платежів, які повинні  сплачуватись підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами. Фактично ухилення характеризується бездіяльністю, тобто невиконанням конституційного обов'язку зі сплати податків, зборів і обов'язкових платежів.

Нижній поріг кваліфікації ухилення від оподаткування становить  з 17 тисяч до 51 тисячі гривень. За такий  злочин, скоєний проти системи  оподаткування, винна особа карається  штрафом від 855 до 5100 гривень або  позбавленням права обіймати певні  посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

Друга частина статті має  вже кваліфікуючу ознаку, тобто якщо несплата податку вчинена за змовою групи осіб або якщо ухилення склало від 51000 до 85000 гривень. Діяння на таку суму карається штрафом від 8500 до 34000 гривень  або виправними роботами до 2 років  чи обмеженням волі на термін до 5 років  з позбавленням права обіймати певні  посади чи займатися певною діяльністю до 3 років.

У статті міститься третя  частина, що передбачає скоєння злочину  особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, платежів або якщо дії особи призвели до фактичного ненадходження до бюджетів, цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Відповідальність за цією третьою частиною дуже сувора — це позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років з  позбавленням права обіймати певні  посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років з конфіскацією майна.

Якщо платник податку  вперше вчинив порушення чи діяння за першою або другою частинами статті, то він звільняється від кримінальної відповідальності, у тому разі, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності він сплатив борг за податками  і зборами, а також відшкодував  збитки, завдані державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

За порушення податкового  законодавства передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді  пені та штрафу.

Після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого  податкового зобов'язання на суму податкового  боргу нараховується пеня. Нарахування  пені розпочинається:

• при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов'язання;
• при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні.

У разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи  суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного  банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або  на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин  таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у  його сплаті.

Штрафні санкції за порушення  податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених далі.

Платник податків, що не подає  податкову декларацію в терміни, визначені законодавством, сплачує  штраф у розмірі десяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян за кожне  таке неподання або її затримку.

У разі, коли контролюючий орган  самостійно визначає суму податкового  зобов’язання платника податків при  не подачі у встановлені терміни  податкової декларації, додатково до штрафу, платник податків сплачує  штраф у розмірі десяти відсотків  суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, коли контролюючий орган  самостійно донараховує суму податкового  зобов'язання платника податків за умови, що дані документальних перевірок результатів  діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення  суми його податкових зобов'язань, заявлених  у податкових деклараціях, такий  платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків  від суми недоплати за кожний з  податкових періодів, установлених для  такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого  органу, але не більше двадцяти п'яти  відсотків такої суми й не менше  десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від  кількості податкових періодів, що минули.

У разі, коли контролюючий орган  самостійно донараховує суму податкового  зобов'язання платника податків за умови, що контролюючий орган внаслідок  проведення камеральної перевірки  виявляє арифметичні або методологічні  помилки у поданій платником  податків податковій декларації, які  призвели до заниження або завищення  суми податкового зобов'язання, такий  платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків  суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно  за весь термін недоплати, незалежно  від кількості податкових періодів, що минули.

У разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину  щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені  об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник  податків сплачує штраф у розмірі  п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового  зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (17000 грн.).

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання протягом граничних термінів, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

— при затримці до 30 календарних  днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового  зобов'язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового  боргу;