Податки і їх роль у формуванні ресурсів держави

Визначимо основні поняття елементів  податкової системи :

Суб'єкт оподатковування – юридична чи фізична особа, що є платником  податку. Існують визначені механізми  перекладання податкового тягаря на інших облич, тому спеціально виділяється таке поняття, як носій податку. Носій податку – обличчя, що фактично сплачує податок.

Об'єкт оподатковування – доход (прибуток), майно (матеріальні ресурси), ціна чи товару послуги, додана вартість, на які нараховується податок. В даний час загальною рисою більшості податкових систем є матеріально – грошовий , а не особистісний характер об'єктів оподатковування . Використання як об'єкт оподатковування фізичної особи (подушний податок) утратило своє значення, практично цей вид податку ніде не використовується. Об'єкт оподатковування не завжди збігається з джерелом стягування податку, тобто доходом з який виплачується податок.

Податкова ставка (норма оподатковування) – це величина податку на одиницю  обкладання (доход, майно і т.д.). Розрізняють граничну ставку, ставку оподаткування додаткової одиниці доходу і середню, співвідношення суми податків до величини доходів. Якщо гранична ставка росте разом з доходом, то і середня росте в міру зростання доходів. Податкова ставка, встановлювана в % до доходу, називається податковою квотою.  

Податкова пільга являє собою повне  чи часткове звільнення від податку.

Сукупність податкових ставок і  податкових пільг складає податковий режим.

Система оподатковування в Україні  будується на принципах обов'язковості, рівнозначності і пропорційності, рівності і недопущення податкової дискримінації; стабільності, економічній обґрунтованості, рівномірності сплати і єдності підходу. У цілому система податків повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподіли національного доходу з метою стимулювання матеріального виробництва, підвищення його ефективності і на цій основі найбільш повного задоволення державних і соціальних потреб.

Принципи побудови системи оподатковування, види податків, зборів і обов'язкових платежів, платники податків, об'єкти оподатковування, порядок зарахування і розподілу податків, порядок їхнього числення і терміни сплати, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються Законом України «Про систему оподатковування».

В Україні існують загальнодержавні і місцеві податки. Система оподатковування  показана в таблиці А.1

Законодавством можуть встановлюватися  й інші загальнодержавні податки  і збори. Законом України «Про систему оподатковування» [1] визначений перелік місцевих податків і зборів, що можуть установлюватися місцевими органами влади, тобто місцевими Радами, але лише відповідно до приведеного переліку й у рамках граничних розмірів ставок, установлюваних Законами України.

Характеристика окремих видів загальнодержавних податків.

Податкові надходження є одною  з основних статей доходів бюджету.

Згідно з ст. 13, 14, 15 Закону України  від 25.06.1991р. № 1251-XII “Про систему оподаткування”  із змінами та доповненнями в Україні існують наступні види податків і зборів (обов'язкових платежів):

• загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);
• місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств,  у тому числі дивіденди, що  сплачуються до бюджету державними  некорпоратизованими, казенними  або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних  осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний  податок, а також орендна плата  за земельні ділянки державної  і комунальної власності);

9) рентні платежі; 

10) податок з власників транспортних  засобів та інших самохідних  машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні  роботи, виконані за рахунок державного  бюджету; 

13) збір за спеціальне використання  природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього  природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне  пенсійне страхування; 

17) збір до Державного інноваційного  фонду; 

18) плата за торговий патент  на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський  податок; 

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовується  до 1 січня 2000 року);

22) єдиний збір, що справляється  у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного  ресурсу України; 

24) збори до Фонду гарантування  вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

25) збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

26) збір за проведення гастрольних  заходів; 

27) судовий збір;

28) збір у вигляді цільової  надбавки до затвердженого тарифу  на природний газ для споживачів  усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і  збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і  справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних  податків і зборів (обов'язкових  платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами; 

2) комунальний податок. 

До місцевих зборів (обов'язкових  платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на  квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах  на іподромі;

6) збір за виграш на бігах  на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь  у грі на тоталізаторі та  іподромі;

8) збір за право використання  місцевої символіки; 

9) збір за право проведення  кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого  аукціону, конкурсного розпродажу  і лотерей; 

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак; 

Суми податків і зборів (обов'язкових  платежів), зазначених у цій статті, зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

2.2.1 Прямі податки

Податок з доходів  фізичних осіб. Платниками цього податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни й люди без громадянства, що як мають, так і не мають постійного місця проживання в Україні.

Об'єктом оподаткування громадян, що постійно проживають в Україні, є сукупний доход за календарний рік, що складається з місячних сукупних доходів, отриманих з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування у громадян, що не мають постійне місце проживання в Україні, є доход отриманий з доходів в Україні.

При визначенні сукупного оподаткованого доходу враховуються доходи, отримані як у натуральної, так і грошовій формі (у національній чи іноземній  валюті).

Ставки прогресивного оподаткування доходів громадян обчислюються, виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян, розмір якого установлюється Верховною Радою України, і розміру місячного сукупного доходу громадянина. Доходи громадянина нижче неоподаткованого мінімуму не обкладаються податком, вище – обкладаються відповідно до шкали ставок у відсотках, що показано на малюнку А.1

доход

min

  100

 

 

 

    60

 

 

 

    10

 

20                             30                   40        ставка податку  %       

Рис.А.1 Податок на доходи громадян

 

Податок на прибутку. Платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, суспільні підприємства, заснування й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

Об'єктом оподаткування є прибуток підприємства, що визначається шляхом зменшення суми скорегованого доходу:

~ суми валових витрат;

~ суми амортизаційних відрахувань.

Валовий доход –  це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий доход містить у собі:

~ загальні доходи від реалізації  товарів (робіт, послуг);

~ доходи від здійснення банківських,  страхових і других операцій  по

            наданню фінансових послуг;

~ доходи від спільної діяльності, а також у виді відсотка, роялті, дивідендів і  т.д ;

~ доходи, не враховані в численні  валового доходу періодів, що  передує    

       звітному.                                                                           

~ доходи з  інших джерел і від нереалізованих  операцій.

Із сумарного валового доходу, як надано на малюнку А.2, виключають суму акцизного збору, податок на додану вартість, суму чи засобів вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація його чи витрат збитків, а також деякі інші суми.

 

ВАЛОВИЙ ДОХОД

 

                           Скоректований           Суми, що виключаються            валовий доход               з валового доходу

 

Суми, що включаються в      Оподатковувана

    валові витрати     прибуток

 

Рис. А.2  Податок із прибутку

 

Валові витрати виробництва  і звертання – це суми будь-яких витрат платника податку в грошової, матеріальний формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються (виготовляються) таким платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

~ суми витрат, сплачених у зв'язку  з підготовкою, організацією, веденням   

   виробництва, реалізацією  продукції (робіт, послуг) і охороною  праці;

~ суми чи засобів вартість  майна, добровільно переданих  у чи держбюджет     місцеві бюджети, але не більш чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку;

~ суми засобів, перерахованих підприємствам всеукраїнських об'єднаних облич, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, але не більш десяти відсотків оподаткованого прибутку;

~ суми засобів, внесених у  страхові резерви фінансовими  заснуваннями для покрить ризику  не повернення кредиту;

~ суми внесених податків, зборів  і інших обов'язкових платежів;

~ суми витрат, не врахованих  у складі валових витрат минулого  років;

~ суми безнадійної заборгованості  у випадку,  коли відповідні  заходи для стягнення боргів  не дали результату;

~ суми витрат, зв'язаних з поліпшенням  основних фондів і суми перевищення  балансової вартості основних  фондів і нематеріальних активів  над вартістю їх реалізації.

Не включається до складу валових  витрат витрати на нестатки, не зв'язані  з веденням господарської діяльності.

Під амортизацією основних фондів і  нематеріальних активів розуміють  поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення та поліпшення, на зменшення скорегованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Прибуток підприємств, включаючи  підприємства, засновані на власності  окремої фізичної особи, обкладається податком по ставці двадцять п’ять  відсотків від об'єкта оподаткування.

Сума податку на прибуток підприємств  визначають самостійно, виходячи з  обчисленої величини оподаткування прибутки і ставки податку.

Плата (податок) за землю.  Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що знаходиться в чи власності користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник чи землі землекористувач.

При цьому потрібно мати на увазі, що плата за землю на підставі закону поділяється на два види – податок  на землю (платять власник землі, чи землевласник землекористувач не орендар) і орендна плата (платять  орендарі). Таким чином, орендарі, платять тільки орендну плату, а не земельний податок. Це пов'язано з тим, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, за який податок сплачується його чи власником – орендарем, у противному випадку – подвійне оподатковування.