Податки і їх роль у формуванні ресурсів держави

Податкова політика в  СРСР.

Нарешті у 1930 р. а СРСР було здійснено податкову реформу, котра замінила 86 податкових платежів і зборів двома – податком з обігу й податком з чистого прибутку. Прибутковий податок з населення був краще диференційований і набагато прогресивніший. Крім цього, протягом 1931 – 1941 рр. з населення стягувалися збір на потреби житлового та культурно-побутового будівництва.

Важливим джерелом надходження  коштів на проведення індустріалізації було сільське господарство. Проводилася  примусова колективізація. До прямих податків належали прибутковий податок  з колгоспів та сільськогосподарський податок з колгоспників.

Форму додаткового прямого  податку мало також примусове  страхування будівель, худоби й деяких посівів від стихійного лиха та пожеж.

З початку Великої  Вітчизняної війни економіка  країни була відразу переорієнтовано  на воєнні потреби – зросли бюджетні витрати, в той же час сколотилася доходна частина державного бюджету. Як наслідок було введено воєнний податок, податок на неодружених та незаміжніх.   

Після завершення Великої  Вітчизняної війни разом з  відміною воєнного податку було надані податкові пільги населенню, яке перебувало у фашистській окупації, і проведені деякі зміни в податкової політиці.

Особливо важливі заходи щодо зниження податків з населення  було проведені після 1953р. Перш за все  це стосувалося реформи сільськогосподарського податку, яка суттєво виправила недоліки в оподаткуванні сільського населення. На основі нового закону був здійснений перехід до оподаткування за твердими ставками кожної сотки з присадибних ділянок.

Доходи Державного бюджету  СРСР мали спрямовану соціалістичну направленість. Основна частина цих доходів (понад 90 %) надходила від народного господарства і включала в себе доданий продукт, який створювався в процесі соціалістичного виробництва. Окрім обов’язкових платежів державних підприємстві організацій, державний бюджет СРСР поповнювався за рахунок податків з кооперативно-колгоспних підприємств та організацій, податків з населення. Місцевих податків та зборів, неподаткових доходів та коштів, що надходили на основі державного кредиту. Система оподаткування в Радянському Союзі практично не змінювалася протягом багатьох років, доки країна з такою назвою не припинила своє існування.      

Податкова реформа  незалежної України.

З розпадом Радянського Союзу Україна  стала на шлях самостійного державного розвитку, взявши курс на побудову ринкової економіки. Отримавши в спадщину від колишнього лану спотворену структуру економіки, країна опинилася перед необхідністю докорінної перебудови усіх без винятку сфер життєдіяльності держави.

До однієї з таких перебудов відноситься і проведення податкової реформи в Україні. З появою нових форм власності і методів господарювання стара податкова система перестала відповідати вимогам часу і не могла забезпечити потреби держави та громадян.

Перші кроки до створення сучасної податкової служби були зроблені 1990 року, коли підприємництво в колишній Радянській Україні тільки-но почало зароджуватися. В той час на базі відділів державний доход у фінансових органах були створені податкові інспекції, які підпорядковувалися Міністерству фінансів України. Через збільшення кількості приватних структур, зростання обсягів фінансових оборотів податкові органи намагались вдосконалювати свою структуру та методи роботи.

Проте поверхневі, часто необґрунтовані дії в роботі податкових органів не давали відчутних результатів. В Україні почалось зростання заборгованості з платежів до бюджету, неконтрольований вивіз капіталу за кордон, створення тіньового сектора економіки. За таких умов податкова служба вже не могла повною мірою виконувати функції, покладені на неї державою. Докорінне реформування податкової системи для нашої держави було вкрай необхідне.

22 серпня 1996р. Президент України  Л.Кучма підписав Указ “про  створення Державної податкової  адміністрації України та місцевих  державних податкових адміністрацій”. 30 жовтня 1996р. Президент України підписав Указ “Питання державних податкових адміністрацій”, за яким податкова служба в Україні фактично набула свого організаційного та структурного визначення.

Податкова служба вийшла з-під підпорядкування Міністерства фінансів України і стала центральним органом виконавчої влади в Україні. Вона має жорстку вертикальну структуру. Її регіональні органи працюють виключно з огляду на загальнодержавні інтереси.

Для створення сильної та мобільної структури принципове значення на той час мало підпорядкування Державній податковій адміністрації підрозділів Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування. Була створена спеціальна служба – податкова міліція, яка з самого початку, тісно взаємодіючи з структурними підрозділами ДПА, підтвердила не лише доцільність її створення, але й необхідність її подальшого розвитку. У липні 2001р. був створений Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

За ці роки докорінно змінилася  структура податкової служби та виділено додаткові джерела фінансування створення та розвитку матеріально-технічної  бази служби. Для керівництва податкової служби безперечним є той факт, що спеціалісти, які забезпечують надходження більшої, вагомої частини доходів держави, повинні мати пристойні заробітки, правовий захист та створення належних умов праці.

Для підвищення ефективності роботи податкових органів, забезпечення найбільш раціонального використання трудових і фінансових ресурсів Державною податковою адміністрацією розроблено програму модернізації державної податкової служби.

Однією з серйозних проблем  податкової служби є підготовка висококваліфікованих фахівців. Адже діяльність працівника податкової служби багатогранна. Сучасний податківець повинен знати та аналізувати економічні процеси та закони, знати фінансове, господарське, бюджетне та кримінальне право, добре володіти комп’ютером, знати знання з психології тощо. За ці роки при Державній податковій адміністрації була зроблена та створена система підготовки та перепідготовки кадрів. Гордістю податкової служби є її вищій навчальний заклад – Академія державної податкової служби України.

Основними завданнями податкової служби України на сьогодні визначено:

• здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасною сплатою до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), установлених законодавством;
• роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні порушення;
• здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими особами, майно яких перебуває в податковій заставі.

До системи органів державної  податкової служби належать Державна податкова адміністрація, Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, державні податкові інспекції в районах областей, містах та районах у містах, а також міжрайонні, об’єднання державні податкові інспекції та спеціалізовані інспекції по роботі з великими платниками податків.

Податкові органи країни забезпечують надходження майже 80 відсотків усіх доходів Державного та місцевих бюджетів. При цьому вони здійснюють контроль майже 100 видів податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. Найвагомішими джерелами доходів є податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податок на прибуток найманих працівників, акцизні збори та збори за використання природних ресурсів, плата за землю.

Працівники податкової служби обслуговують сотні тисяч платників – юридичних  осіб, мільйони підприємців та фізичних осіб.   

З метою попередження перетікання  готівкових коштів до тіньової економіки  Державна податкова адміністрація  України брала безпосередню участь у впровадженні контрольно-касових апаратів та комп’ютерних систем.

Одним із основних напрямків діяльності ДПА України є законодавчі  ініціативи. Податківці безпосередньо  беруть участь у розробці проектів законодавчих та нормативних актів. Починаючи з 1997 року за участю висококваліфікованих фахівців було розроблено понад двісті проектів нормативно-правових актів.

Державна податкова адміністрація  ініціювала створення Податкового  кодексу України. Протягом декількох  років велася напружена робота з підготовки цього Кодексу, який дасть змогу ефективніше працювати як підприємцям, так і податковій службі, покращити добробут країни та її громадян.

13 липня 2000р. президент  України підписав Указ “Положення  про Державну податкову адміністрацію України”, в якому наголошується, що ДПА забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики.

Самовіддана праця податківців  одержала високу оцінку президента та Уряду України. На першу урочисту церемонію вручення нагород 34 працівника податкової служби зібралися у Маріїнському палаці в липні 1997р.

Враховуючи важливу роль державної податкової служби у забезпеченні реалізації податкової політики держави, у боротьбі з податковими злочинами  та правопорушеннями, у 2000 році було встановлено  День податкової служи України, який відзначається щорічно 30 жовтня.

Фахівці, які працюють в  податковій службі, виконують свою роботу чесно, сумлінно і гордо несуть почесне ім’я податківця.

ВИСНОВКИ

Як свідчить історична практика багатьох держав, починаючи з часів стародавнього світу, збір податків був не випадковим, а цілком природним, закономірним і диктувався логікою життєдіяльності суспільства як цілісної системи.

Свідченням виникнення держави в глибоку давнину  було формування апарату в складі таких перших відомств, як військове, фінансове, що головним чином було представлено податковою службою.

З самого початку податки постали  як натуральні чи грошові збори для  суспільної потреби у визначених нормативними актами та законами розмірах з фізичних та юридичних осіб.

Збір податків – виключне право  держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Але  держава є політичною організацією, яка представляє все населення  на певній території на відміну від  будь-якої іншої організації, що діє  в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб’єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян.

Податки – основа формування бюджету  країни, а отже і фінансування цілої  низки суспільно необхідних галузей  життя – освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних  програм тощо, утримання державного апарату.

Світова практика збирання податків накопичила величезний обсяг знань  у податковій сфері. Практика податкової системи України функціонує і  розвивається в одному напрямі з  податковою практикою інших держав світу.

Аналізуючи історичне минуле, зазначимо, що за певних обставин податки можуть бути вирішальним чинником розвитку суспільства в цілому – допомагати йому виходити з кризового стану, або, навпаки, - кидати в кризи, зміцнювати існуючу владу чи спричиняти її падіння.

Податки можуть бути інструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічного прогресу суспільства. Сприяти розвитку передових технологій, нових галузей економіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку.

Врешті, необхідно формувати суспільну  свідомість доброзичливого ставлення до податків, до обов’язку їх добросовісної сплати. При цьому платники податків обов’язково повинні бачити суспільну ефективність їх сплати і відчувати цю ефективність особисто. Тільки дотримуючись принципу: “Я дбаю про країну, а потім країна дбає про мене” можна побудувати могутню економічно розвинуту державу. 

2. Економічний зміст податкової системи.

                               2.1. Сутність  податкової системи.

Сукупність стягнутих у державі  податків і інших платежів  (зборів, мито) утворюють податкову систему. Це поняття охоплює і звід законів, що регулюють порядок і правила оподатковування, а також структуру і функції державних податкових органів. Податкова система базується  на відповідних законодавчих актах держави, що встановлюють конкретні методи побудови і стягування податків, тобто визначають елементи податків. Податкова система включає також органи збору і нагляду за їх внесенням в особі податкової інспекції і податкової поліції.

Згідно з Законом України  від 04.12.1990 року № 509-XII-ВР “Про Державну податкову службу в Україні” зі змінами та доповненнями,   Завданнями органів державної податкової служби є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі — податки, інші платежі);
• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
• прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб -
• платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;
• роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.