Підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів

Нині існує дві основні  моделі фінансового ринку:

1. банкоцентрична – орієнтована на банки і притаманна країнам континентальної Європи та Японії;
2. фондова – орієнтована на фондові біржі і притаманна США, Англії та Австралії.

Банкоцентрична модель фінансового ринку передбачає необхідність існування фондової біржі, але основним фінансовим посередником інвестиційної  діяльності є банки, які можуть поєднувати звичайні банківські операції з операціями на фондовій біржі. Фондова модель фінансового ринку передбачає необхідність існування фондової біржі як основного фінансового посередника між кредиторами та позичальниками [12, с. 184].

Зважаючи на проголошення Україною курсу на європейську інтеграцію вітчизняний фінансовий ринок та його інфраструктура не можуть розвиватися ізольовано від європейського досвіду і світових тенденцій трансформації ринків капіталу. Однак фондовий ринок Європейського Союзу розвивався у кожній окремій країні за власними законами та правилами, які відрізнялися між собою. Це перешкоджало формуванню економічного простору для створення єдиного фондового ринку ЄС. Тому, згідно з правилами Європейського Союзу щодо забезпечення фінансового ринку, у прийнятним є принцип превалювання національного законодавства. Виходячи з цього, розвиток фондового ринку України повинен орієнтуватися на досвід європейських особливостей та власного законодавства.

Водночас досвід організації  фондової біржі в США також  є надзвичайно важливим. Це пояснюється тим, що ринок цінних паперів Америки – наймасштабніший у світі, його частка у світовій капіталізації коливається від третини до половини сукупної курсової вартості цінних паперів. Для України досвід США щодо організації біржової торгівлі є можливим для запозичення, оскільки він визначає значення жорсткого державного регулювання у створенні ліквідного та прозорого фондового ринку. Біржова торгівля США є яскравим прикладом фондової моделі організації фінансового ринку. Вона створювалася упродовж тривалого періоду. Теперішній стан її розвитку ґрунтується на складній системі державного регулювання та контролю, яка є наслідком складних перетворень та реформ економіки країни [22, с.10].

Головним аргументом на користь державного регулювання  фондового ринку у розвинених країнах є необхідність оперативного вирішення проблем, передусім у випадках, коли діяльність учасників цього ринку не забезпечує надходження у необхідних обсягах фінансових ресурсів до ділових одиниць. Розумне поєднання ринкових і державних регуляторів дає можливість реалізувати цілі розвитку фондового ринку України, недостатній розвиток якого гальмує інвестиційні процеси, стримує структурну перебудову вітчизняної економіки, що унеможливлює підвищення її конкурентоспроможності [20, с. 54].

Нині фондовий ринок США є найбільшим у світі. Його абсолютна капіталізація на кінець 2007 р. становила 524320 млрд. дол. США. Це становить приблизно 55% від сукупної капіталізації фондового ринку (рис. 3.1). Аналіз рис. 3.1 засвідчує, що у 2008 р. спостерігається тенденція до зниження усіх показників ефективності функціонування фондових бірж США.

Рис. 3.1. Абсолютна капіталізація фондових бірж США в 2000 – 2008 роках, млрд. дол. США

Причиною такого спаду  є економічна криза, яка розпочалася у лютому 2007 р. більшість експертів причинами цієї кризи називає проблеми в американській економіці, що виникла внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування так званої бульбашки на ринку ризикових іпотечних цінних паперів [10, с.37].

Аналіз організації  фондових бірж США відображає домінуючу  роль органів державного моніторингу  у створені ліквідного та ефективного  фондового ринку. Втрата такого контролю супроводжується значним зниженням  динаміки біржової торгівлі та виникненням світових фінансових криз. Це невиправно впливає на фінансову систему не лише США, а й інших країн світу. Тому для подолання теперішнього спаду світового економічного розвитку необхідно, в першу чергу, відновити домінуючу роль держави в контролі за діяльністю усіх сфер життєдіяльності суспільства.

Використовуючи досвід США в Україні, варто враховувати  важливість державного регулювання, оскільки нині вітчизняний ринок є малорегульованим. Надзвичайно велика кількість законодавчих норм, що регламентують роботу фондових бірж (близько 100 законодавчих актів), не вирішує проблем щодо прозорості та ефективності біржових операцій. Головна проблема вітчизняного ринку цінних паперів полягає у відсутності єдиного органу його регулювання. Так, регулятивні функції розподілені між різними міністерствами і відомствами. Тому, потрібно до організації Комісії з цінних паперів і бірж у США, українським законодавством потрібно передбачити створення єдиного органу державного регулювання фондового ринку [20, с.57].

Банкоцентрична модель організації фінансового ринку  найбільш чітко виражена у побудові фондового ринку Федеральної  Республіки Німеччина, оскільки особливістю  її фінансової системи є абсолютне  домінування банків в активах  країни. Так, у 2007 р. частка банківських установ, як посередників біржової торгівлі Німеччини, становила 72%, страхові компанії займали 17%, і лише 11% припадало на інших фінансових посередників. В той же час у країні налічувалося 2400 банків. Щільність банківської інфраструктури ФРН є найвищою в Європі, адже на одне банківське відділення нараховується 1720 осіб із загальної чисельності населення країни. Понад 55% всіх банків Німеччини є кредитними кооперативами. Переважно їх частина – це дрібні фінансові установи з балансом, нижчим від 250 млн. євро [12, с. 186].

Діяльність фондових бірж Німеччини є помірно динамічною. Так, показник абсолютної капіталізації  фондових бірж країни відповідає доволі високому рівневі (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Абсолютна капіталізація фондових бірж ФРН в 2000 – 2008 роках, млрд. дол. США

 

В цілому, організація фондової біржі Німеччини ґрунтується на помірному державному контролі, в основному якого закладено принцип регулювання. Важливу роль на фондовій біржі виконують банки, як посередники біржової торгівлі.

Нині існує значна кількість фінансових систем, в основі організації яких закладено змішану  модель фінансового ринку. Так, прикладом  змішаної моделі організації фінансового  ринку є біржова система Франції. За капіталізацією акцій Франція займає четверте місце в світі, а за облігаційною заборгованістю – п’яте. Нині показник відносної капіталізації країни становить 105%, хоча на початку 1990-х рр. він був у чотири рази нижчим і становив 26%. Тобто французький фондовий ринок розвивався надзвичайно швидкими темпами. Це дозволило країні зайняти важливе місце в процесах світового обігу капіталу. Через це досвід Франції щодо побудови ефективної системи організації фондової біржі є особливо важливим для країн, ринки яких формуються. На основі французької моделі організації фінансового ринку було побудовано біржову систему Польщі, Угорщини, Чехії та ін. Тому аналіз біржової торгівлі Франції має особливе значення для України в контексті можливостей його використання для побудови ефективно діючої біржової торгівлі [12, с. 188].

Динаміка біржової торгівлі Франції свідчить про значний  потенціал економічного зростання фондового ринку в країні (Рис.3.3).

Рис. 3.3. Абсолютна капіталізація Паризької фондової біржі в 2000 – 2008 роках, млрд. дол. США

 

Так, у період із 2003 по 2007 р. сума залучених на ринку коштів зросла на 63%. Однак у 2008 р. під впливом  світової економічної кризи абсолютна  капіталізація фондових бірж Франції  знизилася на 50% і досягла найнижчого значення за останні десять років.

Отже, фондовий ринок  Франції ґрунтується на загальних  положеннях, властивих для Європейського  співтовариства. Відповідно до цих  положень створено перспективну та добре  розвинену біржову торгівлю. Головною перешкодою розвитку фондових бірж у Франції стала масштабна економічна криза 2008 р., яка спричинила скорочення фінансових активів на біржі майже наполовину. Проте французький фондовий ринок має значний потенціал розвитку у майбутньому, про що говорить до кризове зростання біржового індексу [12, с. 190].

 Серед країн-членів ЄС розвиток біржової торгівлі Франції є не менш важливим для України. Однак досвід Польщі – це першочерговий приклад, оскільки спільною умовою виникнення фондових бірж як у Польщі, так і в Україні послужив розпад соціальної системи. За відповідно короткий час, на відміну від розвинених країн, тут потрібно було приватизувати тисячі підприємств, провести радикальне реформування економіки та її ринкову трансформацію. В усьому іншому – масштаби, режими функціонування та темпи розвитку фондових бірж у Польщі та Україні мали розбіжності.

Характерною особливістю  розвитку фондових бірж Польщі є використання налагодженої системи розвитку фондових бірж, заснованої на англосаксонській моделі (зокрема на основі біржі цінних паперів у Франції). Ця модель передбачає функціонування фондових бірж в умовах помірного державного регулювання та залучення банків до організації біржової торгівлі [10, с. 39].

Важливим чинником успішної роботи фондового ринку Польщі є  належне його нормативно-правове забезпечення, прийняте у відповідності до нормативів ЄС. Завдяки цьому біржовий ринок Польщі динамічно розвивається (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Абсолютна капіталізація фондової біржі Польщі в 2000 – 2008 роках, млрд. дол. США

 

У 2003 – 2007 рр. абсолютна капіталізація БЦПВ зросла у 5,6 разу. Це свідчить про зростання довіри інвесторів до біржової торгівлі в країні. Світова економічна криза 2008 р. негативно вплинула на динаміку абсолютної капіталізації БЦПВ, обсяги залучених біржею коштів знизилися на 55%. Таке значне зниження ефективності фондової біржі характерне для ринків, що формуються. Адже незначний рівень довіри інвесторів до операцій з цінними паперами має здатність швидко змінюватися недовірою, навіть за відсутності для цього об’єктивних причин [10, с. 40].

Отже, завдяки налагодженій та змістовній державній політиці, вдалому вибору моделі формування фондового  ринку і чіткому її дотриманню, фондові біржі Польщі розвиваються систематизовано та динамічно.

Аналіз світового досвіду  організації фондової біржі на прикладі США, Німеччини, Франції та Польщі дозволяє стверджувати, що кожна країна має  власний шлях розвитку фондового  ринку. Спільним для усіх країн є  те, що в основі підвищення ефективності діяльності їх фондових бірж закладено принцип превалювання національного законодавства, яке враховує національні особливості населення країни. Спільним елементом для успішної біржової торгівлі усіх країн є правильний вибір стратегії економічного зростання і чітке дотримання цієї стратегії. Саме тому нинішній стан розвитку фондових бірж України потребує у першу чергу єдиної національної програми економічного зростання. Ця програма повинна враховувати досвід інших країн, однак пріоритетним у ній має залишитися національний інтерес.

 

ВИСНОВКИ

 

Ринок цінних паперів – це сегмент фінансового ринку, що охоплює грошовий ринок та ринок капіталів і за допомогою особливого типу інструментів – цінного паперу – забезпечує акумуляцію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів.

Завдання РЦП полягає у створенні умов і забезпеченні повного та швидкого переливання заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б і інвесторів, і емітентів. Через РЦП акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб, що спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Подібно до фінансового  ринку, ринок цінних паперів можна  умовно поділити на ряд частин – секторів за такими критеріями:

1.Спосіб розміщення  цінних паперів:

• первинний ринок;

• вторинний ринок

2.Cпосіб організації торгівлі цінними паперами

• біржовий ринок;

• позабіржовий ринок;

3.Територіальна характеристика обігу цінних паперів

• регіональний ринок цінних паперів;

• національний ринок цінних паперів;

• міжнародний ринок цінних паперів

Цінні папери – документи  встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові  або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно з Законом  України «Про цінні папери і фондовий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН);

2) боргові цінні папери  – цінні папери, що посвідчують  відносини позики і передбачають  зобов'язання емітента сплатити  у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) іпотечні цінні папери  – цінні папери, випуск яких  забезпечено іпотечним покриттям  (іпотечним пулом) та які посвідчують  право власників на отримання  від емітента належних їм коштів.

4) приватизаційні цінні  папери – цінні папери, які  посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери  – цінні папери, механізм випуску  та обігу яких пов'язаний з  правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні  папери – цінні папери, які  надають їхньому держателю право  розпоряджатися майном, вказаним  у цих документах.

Інфраструктура РЦП об'єднує депозитарні установи, зберігачів та реєстраторів, фондові біржі, торговельно-інформаційні системи, саморегулівні організації, центри сертифікатних аукціонів, аудиторські та консалтингові компанії, центри підготовки фахівців фондового ринку.