Підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів

 

Рис. 2.9. Структура обсягу виконаних договорів торговцями цінних паперів з погляду організованості ринку в Україні в 2008 – 2009 роках

 

Аналіз стану і особливостей розвитку ринку цінних паперів України дозволяє зробити такі узагальнення:

1.Основною передумовою розвитку корпоративного сегменту фондового ринку була і залишається приватизація майна державних підприємств. Акції займають провідне місце в емісії фондових інструментів.

2.Слід зважити на те, що переважно первинний ринок пайового капіталу перебуває у знерухомленому стані – новоутворені під час приватизації акції не пропонуються на відкритому ринку на продаж як інвестиційні активи, а обслуговують статичні потреби приватизації і в окремих випадках виставляються на торги як корпоративні частки держави. Вартість акціонерного капіталу залишається недооціненою, і тому вторинний ринок акцій, порівняно з первинним, слабо розвинутий. Дуже низькою залишається капіталізація акцій українських підприємств.

3.Внаслідок зазначених двох попередніх особливостей фактично на сьогодні фондовий ринок відірваний від потреб реального сектора економіки і розвивається самодостатньо в спекулятивному напрямку. Цьому сприяє самокотирування цін на біржових і позабіржових майданчиках, а також застосування деривативних угод.

4.Фондовий ринок занадто обмежено реалізує функцію інвестиційного каталізатора, практично не сприяє перетоку капіталу в конкурентоспроможні галузі і підприємства.

5.Однією з нерозв'язаних на сьогодні проблем є недостатній захист прав та інтересів інвесторів-покупців цінних паперів, особливо дрібних аутсайдерських пакетів до 5% статутного капіталу. Річні збори акціонерів часто фіксують перерозподіл власності з численними порушеннями корпоративних прав. Національна депозитарна система стикається з суттєвими перешкодами свого становлення. В цілому інфраструктура ринку відстає від нагальних потреб.

6.Серед корпоративних засобів фінансування все ще недостатньо задіяні боргові цінні папери, незважаючи на збільшення обсягів емісії облігацій.

7.Українські фондові біржі залишаються відносно не затребувані ринком як організатори торгівлі.

 

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ  ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

3.1 Підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів

 

У сучасному світі  існує декілька базових підходів щодо функціонування ринку цінних паперів, вибір яких визначальним чином впливає  на ефективність усього фінансового  сектору економіки країни. Ці підходи, по суті, пов'язані з двома варіантами ведення ринкового господарювання у фінансовій сфері – англо-американським (ринково-орієнтована модель) та японо-німецьким (банківсько-орієнтована модель).

Ринок цінних паперів  України має специфічні риси, що визначають його національну модель. А саме: пріоритет первинного ринку, що обумовлено приватизацією як джерелом появи цінних паперів та бажанням їх продати за неможливості знайти покупця. Це спричиняє неефективність цінних паперів, головна функція яких зводиться до перерозподілу власності, а не до залучення інвестицій в економіку. Серед специфічних рис слід також відмітити значну частку акціонерного ринку та обмеженість інших видів фінансових інструментів; невеликі обсяги та пізню емісію державних і муніципальних боргових цінних паперів.

З огляду на всі особливості  вітчизняного ринку цінних паперів, можна зробити висновок про те, що в Україні пріоритетною стає німецько-японська модель, яка передбачає формування інвестиційних ресурсів переважно  за рахунок кредитів комерційних банків.

Одним з важливих чинників, що визначає рівень ефективності ринку  цінних паперів, є його інформаційна прозорість. Поки що в Україні недостатньо  розвинуто інформаційне поле, ринок  цінних паперів залишається малопрозорим, або прозорим тільки на папері.

В Україні, як і в цілому світі, стан фондового ринку відбиває стан розвитку економіки вцілому. Він характеризується несформованими традиціями і правилами роботи, що зумовлює потребу в запровадженні системи ефективного регулювання й управління, насамперед з боку держави [19].

Основною функцією, яку  має виконувати фондовий ринок, є  забезпечення потреб економіки інвестиційними ресурсами шляхом створення ефективного  механізму акумулювання, розподілу  та перерозподілу грошового капіталу. Тому основним завданням фондового ринку на даному етапі розвитку економіки України має бути мобілізація тимчасово вільних коштів населення та господарюючих суб’єктів, перерозподіл цих коштів у ті сектори економіки, що потребують додаткового фінансування для подальшого розвитку.

Для підвищення ефективності функціонування фондового ринку  України потрібно здійснити ряд заходів щодо реалізації основних завдань розвитку фондового ринку України, зокрема які стосуються:

1) збільшення капіталізації,  ліквідності та прозорості фондового ринку шляхом:

- суттєвого розширення  пропозиції цінних паперів з  високими інвестиційними характеристиками;

- удосконалення засад  функціонування боргового ринку  та запровадження нових видів  інструментів;

- покращення інформаційної  прозорості фондового ринку України;

- сприяння розвитку  та становлення потужних національних  інституційних інвесторів.

2)  удосконалення ринкової  інфраструктури та забезпечення  її надійного і ефективного  функціонування шляхом:

-  консолідації інформаційної  та технологічної біржової системи фондового ринку;

-  модернізації депозитарної  системи України; 

-  підвищення вимог  до  професійних учасників фондового  ринку.

3) удосконалення механізмів  державного регулювання, нагляду  на фондовому ринку та захисту  прав інвесторів шляхом:

- підвищення ефективності  державного регулювання фондового  ринку;

- підвищення можливостей  регулятора;

- удосконалення саморегулювання  на ринку цінних паперів.

- популяризації фондового  ринку.

4) податкового та валютного  стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України шляхом:

- формування сприятливого  податкового клімату для учасників  фондового ринку;

- удосконалення та  оптимізації режиму валютного  регулювання операцій з цінними паперами в Україні [31].

5) підвищення довіри  споживачів фінансових послуг та рівня компетентності населення з питань фондового ринку шляхом:

- розвитку системи  державного захисту інтересів  індивідуальних інвесторів. У першу  чергу це розроблення стандартів  регулювання відносин між емітентами  й інвесторами, інвестиційними фондами й клієнтами (надання інформації потенційним інвесторам стосовно умов угод, контроль за професіоналізмом фінансових посередників);

- створення єдиних умов котирування цінних паперів і доведення їх, виходячи з принципів доступності, зрозумілості, своєчасності та ефективності, до населення;

- створення сприятливих  умов для здорової конкуренції  торговців з одночасним збереженням  гарантій для інвесторів та  емітентів.

Сподіваємося, реалізація вищезазначених заходів дозволить розширити інфраструктуру фондового ринку, поліпшити рівень корпоративного управління, стимулювати інвестиційну активність у країні, сприяти формуванню високоліквідного стійкого ефективного ринку цінних паперів в Україні та інтеграції в Європейський та світові ринки капіталу.

 

 

 

 

 

3.2 Пріоритетні напрями державного регулювання ринку цінних паперів в Україні

 

Правове регулювання фондового  ринку  України полягає у впорядкуванні  взаємодії та захисті інтересів  його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів.

Державне регулювання ринку  цінних паперів – це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду  за ринком цінних паперів з метою:

• реалізації єдиної державної політики у  сфер і випуску та обігу цінних паперів;
• отримання учасниками ринку інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;
• гарантування прав власності на цінні папери;
• захист прав учасників;
• інтеграція до європейського та світового рівня;
• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску, умов продажу (розміщення) цінних паперів та ін.

Отже, слід виділити, що державне регулювання  фондового ринку України необхідно здійснювати в наступних напрямах:

• забезпечення захисту прав інвесторів, прозорості, справедливості та ефективності фондового ринку, зниження ризиків учасників ринку по операціях з цінними паперами;
• сприяння добросовісній конкуренції на фондовому ринку, збільшення ринкової капіталізації та економічне зростання держави;
• створення атмосфери довіри як серед учасників фондового ринку, так і серед потенційних інвесторів;
• створення сприятливих умов і забезпечення рівних можливостей для учасників фондового ринку, що відповідають чітко визначеним критеріям допуску;
• заохочення нових учасників до діяльності на фондовому ринку, оптимізація процедур входження на фондовий ринок;
• сприяння процесам впровадження нових фінансових інструментів;
• реалізація єдиного системного підходу до розвитку законодавства щодо фондового ринку;
• забезпечення вільного доступу до інформації, яка перебуває в межах її компетенції.

Головним напрямом підвищення ефективності державного регулювання  фондового ринку є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку встановленням необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність. Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є: по-перше, податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак – на потребу у фінансових ресурсах; по-друге, регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка; по-третє, зовнішньоекономічна політика – регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо; по-четверте, гарантії держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.

Важливу та пріоритетну  роль у законодавчому регулюванні  національного фондового ринку  відіграють міжнародні правові акти-договори, угоди, укладені міжнародними організаціями та фінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонування й регулювання ринку цінних паперів. Участь України в укладанні таких актів сприяє подальшій інтеграції нашої держави у міжнародні ринки капіталу [5].

Стрижнем державного регулювання фондового рику є  принцип законності. Отже, компетенцію  державних органів щодо регулювання  фондового ринку необхідно визначити  у законах або підзаконних  актах. Державні органи повинні діяти  так, аби, не порушувати межі своєї компетенції. Головний обсяг робіт у справі регулювання фондового ринку між державними органами лежатиме на Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Вона ж несе й основний тягар відповідальності.

 

3.3 Можливості використання зарубіжного досвіду для розвитку ринку цінних паперів в Україні

 

Економічний розвиток України  на даному етапі складається з  різних векторів державної політики, які визначають євроінтеграційний вектор пріоритетів державної політики. Пріоритетна і чітка орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз, набуття статусу повноправного членства в ньому розглядається як основна стратегія економічного та соціального розвитку нашої держави [12, с.182].

Розвиток цивілізованого інвестиційного процесу в економіці України, подальше проведення ринкових реформ неможливі без створення ефективно працюючого фондового ринку, який має забезпечувати реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню її економічного суверенітету. Це підтверджує і досвід розвинутих країн, де високі стандарти життя громадян досягаються завдяки налагодженню їхніми урядами конкурентоспроможних механізмів залучення інтелектуального, інформаційного та фінансового ресурсів для створення значної частки доданої вартості товарів і послуг. Найдієвішими серед таких механізмів у світі є фондові ринки. Вони забезпечують майже 70 – 75% потреб у фінансовому ресурсі, тоді як банки – лише близько 25%.

У порівнянні із країнами з розвиненою ринковою економікою, діяльність фондових бірж України є  недостатньо ефективною. Так, капіталізація фондових бірж України у 2008 р. становила лише 24,5 млрд. дол.. США, у той час як у США – 13896 млрд. дол. США, в Німеччині – 1153 млрд. дол. США, в Франції – 1109 млрд. дол. США, в Польщі – 98,74 млрд. дол. США. Такий низький рівень розвитку фондових бірж України зумовлений особливостями становлення ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю. Від часу заснування на фондових біржах не відбувалося якісних зрушень, і через це вони не виконують властивих їм функцій щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування у реальний сектор. У цих умовах особливо актуальними є питання щодо визначення напрямків розвитку фондових бірж у зарубіжних країнах та можливостей застосування світового досвіду для побудови ефективної біржової системи в Україні [10, с. 36].