Підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів

Мета дослідження полягає у визначенні напрямків підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів в Україні та перспектив його розвитку на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

1. дослідити організаційно-правові засади функціонування ринку цінних паперів;
2. розкрити економічну сутність цінних паперів;
3. проаналізувати інфраструктуру ринку цінних паперів;
4. обгрунтувати етапи становлення та розвитку ринку цінних паперів;
5. оцінити динаміку та ефективність основних показників функціонування ринку цінних паперів;
6. проаналізувати структуру фондового ринку України;
7. розкрити роль та визначити пріоритетні напрями державного регулювання в умовах суперечливості функціонування фондового ринку в України;
8. обґрунтувати напрями підвищення ефективності функціонування фондового ринку України;
9. дослідити та проаналізувати можливості використання зарубіжного досвіду для розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Об’єктом дослідження є ринок цінних паперів в Україні, а предметом – роль ринку цінних паперів у русі фінансових ресурсів в Україні.

При виконанні  дослідження були використані такі методи:

1. аналітичний метод;
2. статистичний метод;
3. метод синтезу;
4. метод абстрагування;
5. метод індукції;
6. метод дедукції;
7. економіко-математичне моделювання.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ  РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

 

1. Організаційно-правові засади функціонування ринку цінних паперів

 

Ринок цінних паперів – це сегмент фінансового ринку, що охоплює грошовий ринок та ринок капіталів і за допомогою особливого типу інструментів – цінного паперу – забезпечує акумуляцію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. На відміну від інструментів кредитного ринку, які жорстко регламентують взаємовідносини позичальника і кредитора, інструменти ринку цінних паперів мобільні й можуть вільно продаватися, купуватися чи бути об'єктом суспільних відносин (успадковуватися, даруватися тощо). На рис.1.1 зображено місце ринку цінних паперів у структурі фінансового ринку [25, c.5].

Рис.1.1. Місце  ринку цінних паперів у структурі  фінансового ринку

 

Синонімом поняття  «ринок цінних паперів» є поняття  «фондовий ринок».

Згідно з Концепцією функціонування і розвитку фондового  ринку в Україні «ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових  відносин» [3].

До основних факторів виникнення і становлення РЦП належать:

• формування держав;
• розвиток міжнародної торгівлі;
• первісне нагромадження капіталу;
• промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке перевищувало споживання і було джерелом накопичення значних фінансових активів;
• розвиток організаційних форм суспільного виробництва.

Активний фондовий ринок, що ефективно регулюється, є одним з найважливіших факторів у розвитку економіки країни, бо править могутнім засобом для залучення капіталу до провідних галузей індустрії, як з боку внутрішніх так і іноземних інвесторів. В Україні становлення фондового ринку почалося фактично у 1991 році з прийняттям Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". А 23.02.2006 він був перевиданий у новій редакції. Цей Закон, а також ряд наступних законодавчих актів: Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та інші нормативно-правові акти створили необхідні правові передумови для виникнення ринку цінних паперів в Україні.

Подібно до фінансового  ринку, ринок цінних паперів можна умовно поділити на ряд частин – секторів (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Сектори ринку цінних паперів

Критерії класифікації	Сектори ринку
1.Спосіб розміщення цінних паперів	• первинний ринок; • вторинний ринок
2.Cпосіб організації торгівлі цінними паперами	• біржовий ринок; • позабіржовий ринок;
3.Територіальна характеристика обігу цінних паперів	• регіональний ринок цінних паперів; • національний ринок цінних паперів; • міжнародний ринок цінних паперів

Первинним ринком називають  ринок, на якому фінансові активи з'являються і пропонуються вперше. Вторинний ринок пов'язується з обігом (продажем, перепродажем) розміщених попередньо активів публічним чи приватним шляхом. Первинний ринок ринок цінних паперів асоціюється не тільки з початковою емісією, тобто з емісією № 1, а й з наступними (з № 2 і далі). В результаті інвестори стають першими власниками паперів нових випусків, серій і номерів.

Роль вторинного ринку є провідною  для оцінки інвестиційної привабливості  активів, що пропонуються потенційним інвесторам. Вторинний ринок виконує, щонайменше, дві функції: а) зводить продавця активів з їх покупцем; б) стабілізує ціни на активи, врівноважуючи попит і пропозицію. Саме на вторинному ринку активи набувають форми товару. Реалізація зазначених двох функцій забезпечує ліквідність ринку в цілому і окремих фінансових активів, тим самим підтримуючи належний рівень довіри між учасниками угод (на первинному ринку початкове розміщення активів без стійкої фінансової історії емітента є лакмусовою спробою оцінки сприйняття інвесторами нової пропозиції, і тому про об'єктивність цінової характеристики без результатів котирувань на вторинному ринку говорити не доводиться).

В організації біржової торгівлі в  останні роки відбуваються значні зміни, спричинені технологічними інноваціями, зокрема поширенням Інтернету. Біржі інтернаціоналізуються на основі використання електронних систем обслуговування клієнтів через віддалені термінали.

Позабіржовий ринок  диференціюється на торговельно-інформаційні системи (ТІСи) і сферу стихійного "вуличного" ринку. ТІСи являють собою систему обміну котирувальною інформацією між фінансовими посередниками, сприйняття якої трансформується в торговельні угоди. На стихійному ринку ціни визначаються шляхом переговорів між контракторами і коливаються залежно від їх переговорної позиції. Позабіржовий ринок є екстериторіальним у просторі і практично не має часових обмежень. В Україні функціонує один ТІС як аналог позабіржових майданчиків – Перша фондова торговельна система (ПФТС) [13, c.32].

Біржовий  ринок в усьому світі є більш  дорогим, більш престижним і символізує певний рівень ліквідності внаслідок наявності жорстких лістингових вимог на право котирування в стаціонарному місці.

З урахуванням  територій, на яких розміщуються цінні папери, ринки поділяються також на регіональні, національні, міжнародні. Ця класифікація розкриває операційну ємність надання і користування фінансовими послугами у просторі. В умовах глобалізації національна приналежність економіки стає підпорядкованим, а не визначальним чиннником розвитку. Тенденції інтеграції фінансових ринків спонукають до їх екстериторіального функціонування. Екстериторіальним є поняття "євроринок" – наднаціональне самоорганізоване утворення з вільним переміщенням капіталів, матеріальних ресурсів і робочої сили.

Перелік основних учасників  ринку цінних паперів та їх основні  цілі представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Основні цілі суб'єктів фондового ринку

Суб'єкти ринку	Основні цілі суб'єктів  ринку
Емітенти	отримання доходу від емісії цінних паперів
Інвестори в цінні папери	отримання доходу від вкладених  коштів або набуття відповідних  прав, що надаються власнику цінних паперів
Саморегулівні організації	здійснення професійної діяльності, розвиток інфраструктури фінансового  ринку, підтримка високих професійних стандартів
Споживачі	отримання додаткового джерела  фінансування
Постачальники: домогосподарства портфельні інвестори стратегічні інвестори інституційні інвестори	збереження і нагромадження  заощаджень; збільшення капіталу; збільшення вартості портфеля цінних паперів (банки, інвестиційні фонди, страхові компанії); контроль над підприємством  з метою отримання прибутку від його діяльності отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів
Торгівці	отримання прибутку від діяльності з цінними паперами
Організації,що обслуговують ринок	одержання прибутку від надання  платних послуг споживачам, постачальникам і торгівцям
Органи, що регулюють діяльність учасників	цілі некомерційного характеру, пов'язані  зі встановленням «правил гри» та наглядом за їх виконанням

 

Загальні принципи функціонування організованого фондового ринку представлені на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Загальні принципи функціонування організованого фондового ринку

 

Принцип цілісності забезпечується єдиним місцем котирування, яким є УФБ, єдиним Центральним депозитарієм цінних паперів і єдиним Кліринговим банком, які забезпечують функціонування системи електронного обігу цінних паперів і проведення торгів акціями, облігаціями тощо. Принцип упорядкованості передбачає наявність «правил гри» на ринку та контролю за їх виконанням. Прозорість, як принцип, потребує і забезпечує регулярну інформацію про діяльність емітента та курсу його цінних паперів шляхом публікації її в офіційному виданні УФБ. Рівні можливості для всіх учасників ринку забезпечать здорову конкуренцію на ринку. Збалансованість на ринку передбачає відповідність у розвитку всіх секторів ринку [6, c.321].

В останні десятиріччя  поширилася така форма зміни стратегії  фінансування підприємницького розвитку і врегулювання фінансових відносин між учасниками ринку, як сек'юритизація активів – заміщення традиційного банківського кредитування емісією нових цінних паперів, що вільно обертаються на вторинних торгах. Зазначена модель взаємовідносин історично сформувалася в СІЛА, а згодом почала застосовуватись і в інших країнах. У "Новому курсі" Ф.Рузвельта була проголошена фактично кейнсіанська лінія державної підтримки фондового ринку як основи інвестиційного процесу. З того часу традиції і практика використання фондового ринку як фінансового джерела підживлення економіки по праву називаються американськими, що мають міжнародне (глобальне) застосування.

У сучасних умовах мобілізація  необхідних фінансових ресурсів за допомогою ринку цінних паперів є одним з пріоритетних напрямків ринкового реформування економіки України. Затребуваність фондових інструментів для залучення і запозичення капіталу пояснюється не тільки постійною напругою при формуванні бюджетних коштів держави, а й зростанням ділової активності в корпоративному секторі, підвищенням фінансової культури індивідуальних і колективних учасників ринку.

Функціонування ринку  цінних паперів орієнтовано, насамперед, на реалізацію таких завдань:

• надходження інвестицій до реального сектора економіки;
• створення більш дешевого, ніж банківські кредити, джерела фінансування розвитку підприємств, організацій і установ;
• створення системи фінансових інструментів для залучення коштів населення;
• забезпечення повноцінної інтеграції вітчизняного фондового ринку в міжнародний кругообіг капіталу.

Зазначені завдання випливають в процесі реалізації базових  принципів розвитку фондового ринку, таких, як прозорість, надійність, ліквідність, що зафіксовані в "Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України" (затверджена Постановою Верховної Ради України у вересні 1995 р.).

Отже, слід підкреслити, що ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

 

 

2. Інструменти ринку цінних паперів