Овочевий комплекс україни

            Цій негативній тенденції може  протистояти лише діяльність держави щодо стимулювання грошового попиту за допомогою відповідної грошово-кредитної політики.                                                                                                                                

У період високої економічної активності (або «перегріву» економіки за класифікацією західних учених) держава повинна значно підвищувати норму відсотка, що спричиняє подорожчання кредиту. Під час депресії та кризи держава знижувати ставку відсотка і здешевлює кредит. Це зумовлено тим, що встановлена центральним державним банком норма відсотка впливає на розмір відсотка, за яким банки надають позичку своїм клієнтам. Тому розширення кредитів залежить від величини приросту банківських пасивів, а комерційний відсоток (за яким банки надають позички клієнтам) — від облікової ставки відсотка, яка є нижньою межею ефективності надання кредитів Федеральною резервною системою. У ФРН Федеральний банк встановлює для кожного кредитного інституту ліміти перерахованих векселів (у межах яких він купує в них придатні для перерахування векселі), що обмежує обсяги кредитів під врахування векселів, які надаються кожному банку. Це, у свою чергу, впливає на обсяг грошової маси.

Перевага цього методу антициклічного регулювання в тому, що його можна застосовувати дуже оперативно (без прийняття відповідного закону). Важливо лише точно визначити час підвищення або зниження відсоткової ставки.

З метою розширення сукупного  попиту держава у фазах кризи і депресії повинна знижувати ставки оподаткування на прибутки, заробітну плату, надавати пільги за умов прискореного списання вартості основних фондів, що є засобом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряду необхідно збільшувати обсяг прямих капіталовкладень у державному секторі, насамперед у галузі економічної й соціальної інфраструктури (сферу транспорту і транспортного будівництва, електро-, газо- і водопостачання, житлове будівництво, атомну енергетику та ін.).

У фазі піднесення держава  повинна збільшувати податки, відсоткові ставки, скасовувати податкові пільги, зменшувати обсяги прямих капіталовкладень, що гальмує процес надмірного «перегріву» економіки, послаблювати суперечність між виробництвом і споживанням, згладжувати різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої.

Водночас між вжиттям  заходів щодо кредитно-грошової політики і певним результатом минає тривалий проміжок часу. Так, згідно з оцінками західних учених, цей лаг за умов циклічного спаду становить від 5 до 20 місяців, а в період піднесення — 10-24 місяці. З найбільшим запізненням діють методи податкового регулювання, що значною мірою зумовлено тривалістю законотворчого процесу. Тому важливо мати чіткий економічний прогноз механізму протікання економічного циклу.

Антициклічне регулювання  здійснюється економічними, правовими та адміністративними методами. До адміністративно-правових методів належать зміна патентного законодавства, амортизаційних правил (ухвалення відповідних законів), прийняття нових законів про податки або поправок до діючих директивних документів центрального уряду.

Отже, антициклічне регулювання є одним із важливих факторів послаблення глибини економічних криз, подовження фази пожвавлення та піднесення і відповідно скорочення фаз кризи і депресії та інших форм модифікації економічного циклу.

 

3.3 Напрямки  забезпечення стабільного економічного  розвитку

 

Українська економіка  поступово відновлюється після  глибокої кризи 2008-09 років. Спостерігається  поступове входження економіки  до фази пожвавлення і зростання після кризи, обмінний курс стабілізовано, депозити починають повертатися до банківської системи крім того, певного прогресу досягнуто і в посиленні та реабілітації банківської системи.  

Не зважаючи на ці позитивні  сигнали, криза завдала тяжких ударів економіці, і ще не набудовано економічних підґрунть для забезпечення сталого її відновлення. Інфляція продовжує залишатися на високому рівні, не зважаючи на низьке використання економічного потенціалу і слабкий попит, кредитні потоки залишаються незначними, оскільки банки продовжують відчувати тиск з боку непрацюючих позик і не бажають фокусуватися на попередженні ризиків, зовнішнє фінансування жорстко обмежене, а в середньостроковій перспективі необхідно виплачувати суттєві суми по зовнішнім боргам

 Формуючи очікування  економічної динаміки в 2011-2012 рр., не варто нехтувати наявністю  низки потенційних рушіїв після  кризового економічного відновлення,  що поки що майже не задіяні,  проте можуть спрацювати в  ролі потужних прискорювачів  економічного зростання уже в найближчій перспективі. Зокрема, слід враховувати наступне[2]:  

1. Потенціал внутрішнього  ринку поки що залишається  нерозкритим. Припинення реального  зростання доходів населення  разом з посиленим «відтягуванням»  грошей на погашення кредитів обумовлює стагнацію на споживчому ринку. Нерозвинена оптова та роздрібна інфраструктура внутрішнього ринку, значний рівень його монополізації утруднюють шлях товарів від виробника до споживача. Дуже слабке кредитування підприємств та спад інвестицій, що триває, обмежують попит на ринку виробничої та інвестиційної продукції. Відновлення цих рушіїв спроможне дати потужний поштовх економічному зростанню. Це наразі вигідно вирізняє економіку України від економік розвинених країн, де потенціал стимулювання споживання активно використовувався як антикризовий інструмент, а відтак, дотепер здебільшого вичерпаний. 

2. Невикористаний резерв  стимулюючої монетарної політики, що могла б здійснюватися в  умовах низьких темпів інфляції  та обмеженого кредитного мультиплікатора, створює простір для кроків щодо пожвавлення споживчого та інвестиційного кредитування й пом’якшення монетарних обмежень. Цьому сприяє політика жорстких бюджетних обмежень, що провадиться внаслідок труднощів із наповненням бюджету та на вимогу щодо збалансованості останнього. Цей резерв дасть змогу пожвавити економіку навіть у разі послаблення дії експортних чинників зростання. 

  Рік 2011 має стати  роком започаткування динамічних  економічних та соціальних реформ. Реформи 2011 р. мають вирішувати двоєдине завдання: відновлення високих темпів економічного зростання на стійких засадах та забезпечення відчутного поліпшення умов життя широких прошарків населення України. З огляду на те, що поєднання стабільності національної економіки, швидкого зростання, необхідного для швидкого подолання наслідків кризи та поліпшення умов життя громадян потребує оволодіння новими інструментами державної політики в різних сферах, «запуску» дієвих ринкових регуляторів, виконання цього двоєдиного завдання можливе лише на реформаційному підґрунті.

Стратегія економічних  реформ, що поки що значною мірою  залишається у вигляді «віртуального» плану, має знайти вираження у  Національному плані реформ на 2011 р., що враховуватиме зовнішні виклики, ризики та потреби реформування національної економіки, очікування громадян щодо подолання наслідків кризи та досягнення відчутних позитивних зрушень у рівні та якості життя. Досягнення таких цілей можливе вже у короткостроковому періоді, в разі здійснення необхідних структурних змін, цілеспрямованої політики, сконцентрованої на найчутливіших «точках», що потребують реформування.

Враховуючи зазначене, пріоритетні напрями реформ у 2011 р. полягати в наступному[1]:

• Продовження регуляторної реформи та створення сприятливого регуляторного середовища для підприємництва.
• Створення стимулів для модернізації структури економіки та зростання національної конкурентоспроможності.
• Розвиток внутрішнього ринку та конкурентна політика.
• Реформування природних та інфраструктурних монополій.
• Реформування земельних відносин та сфери аграрного виробництва.
• Завершення бюджетної реформи.
• Модернізація соціальної політики.
• Формування сучасних важелів макроекономічної стабільності в умовах економіки, орієнтованої на зростання.

              Перед  Україною  стоїть  багато  складних  завдань   в   усіх   сферах суспільного життя. У сфері економіки  –  це  передусім  гальмування  процессу сповзання у глибоку економічну кризу,  зупинення  зниження  життєвого  рівня народу, стабілізація і поступове зростання економіки,  добробуту населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Всезагальною, найважливішою  проблемою людства є забезпечення економічного зростання. Від розв'язання проблеми економічного зростання залежить створення відповідних основ  соціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини.

Економічне зростання  – це збільшення обсягів реального  ВВП в одному періоді порівняно  з іншим. Економічне зростання являє  собою зростаючу здатність економіки  до реалізації своїх виробничих можливостей.

Загальна економічна рівновага – це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки має циклічний характер.

Кон’юнктурні коливання  – це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно.

Макроекономічна рівновага  – явище нестабільне. Її порушення 
пов’язані з трьома основними причинами: циклічним розвитком економіки, 
неповною зайнятістю й інфляцією.

Невід'ємною рисою  сучасного економічного циклу є  інфляція. Інфляція – це зростання загального рівня цін За даними Держкомстату України, протягом останніх десяти років середнє значення річної інфляції в Україні складало 12,5 %, але при цьому вона була дуже нестабільною. Для аналізу економічної кон’юнктури важливо розглянути також показники фінансування державного бюджету. В умовах повільних темпів покращення економічного середовища ситуація із наповненням бюджету залишається складною.

Для забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон’юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги та зростання обсягів виробництва, в Україні застосовується кон’юнктурна політика.

За характером впливу на поведінку економічних суб’єктів  кон’юнктурна політика не є внутрішньо єдиною. За цією ознакою в ній виділяються: фіскально-бюджетна політика; грошово-кредитна (монетарна) політика і заходи прямого впливу.

Названі складові кон'юнктурної  політики стабілізації економіки розглядаються  як такі, що в подальшому можуть дати можливість переходу до реалізації політики макроекономічного контролю ситуації та забезпечення стратегії економічного зростання, — в першу чергу, за рахунок фіскальної та грошово-кредитної політики, а також включення на цей момент інших складових реформи, особливо в частині необхідних інституційних змін.

Українська економіка  поступово відновлюється після  глибокої кризи 2008-09 років. Спостерігається  поступове входження економіки  до фази пожвавлення і зростання  після кризи, обмінний курс стабілізовано, депозити починають повертатися до банківської системи крім того, певного прогресу досягнуто і в посиленні та реабілітації банківської системи.  

Не зважаючи на ці позитивні  сигнали, криза завдала тяжких ударів економіці, і ще не набудовано економічних  підґрунть для забезпечення сталого її відновлення. Рік 2011 має стати роком започаткування динамічних економічних та соціальних реформ. Реформи 2011 р. мають вирішувати двоєдине завдання: відновлення високих темпів економічного зростання на стійких засадах та забезпечення відчутного поліпшення умов життя широких прошарків населення України.

Перед  Україною  стоїть  багато  складних  завдань   в   усіх   сферах суспільного  життя. У сфері економіки  –  це  передусім  гальмування  процессу сповзання у глибоку економічну кризу,  зупинення  зниження  життєвого  рівня народу, стабілізація і поступове зростання економіки,  добробуту  населення.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні». – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua
2. Закон України «Про Стратегію соціально-економічного розвитку України на    2006 – 2020 роки». – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua
3. Закон України про Державний бюджет України на 2010 рік. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua
4. Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серп. 2001 року № 637\2001
5. Статистичний щорічник України за 2009 рік. – К. : Вид-во "Консультант", 2009. – 590 с.
6. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник. – М.: ДИС, 1997.Алесина А. Политическая экономия бюджетного дефицита / А. Алесина, Р. Перотти //Очерки о мировой экономике: Выдающиеся экономисты мира в Московском центре Карнеги /под ред. А. Ослунда и Т. Малевой. – М. : Изд-во "Гендальф", 2002. – С. 253-291.
7. Ахмедов А.М. Человеческий капитал и политические бизнес-циклы / А.М. Ахмедов. –М. : Изд-во ЕЕRC, 2006. – 32 с.
8. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.
9. Бицюра Ю. Аналіз реального валового продукту України // Географія та основи економіки в школі. – 2004. – № 4. – С. 2-8.
10. Бурлай T. Короткострокові моделі прогнозного розрахунку реального ВВП. – Економіка України. – № 12. – 1999. – С. 35-38.
11. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Курс лекций. – М.: Юрайт, 1998.
12. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії – К.: «Вища школа», 1995.
13. Горська О.В. Структурні зрушення у ВВП України у період 1990-2000 років // Фінанси України. – 2003. – № 2. – С. 112-118.
14. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика / Пер. с англ. М.: 1997.
15. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
16. Економічна теорія: Посібник вищої школи / Воробйов Е.М., Гриценко A.A., Лісовицький В.М., Соболев В.М.; За ред. Е.М. Воробйова. – Харків – Київ, 2001.
17. Економічна теорія: Конспект лекцій / За ред. О.О. Мамалуя. – Харків: Укр. Державна юрид. академія, 1995.
18. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.
19. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. – М.: Дело, 1996.
20. Макконелл К. Р., Брю С. Л.  Экономикс: принципы, проблемы и политика – М.: ИНФРА-М, 2001, 13-ое изд.
21. Маршалл А. Принципы политической экономии. – М.: Прогресс, 1980. – т. 1–3.
22. Кейнс Дж. M. Заметки об экономическом цикле. Пер. с анг. // Избр. Произведения. – М.: Экономика. – 1993.
23. Осауленко О. Моделювання динаміки та фактори державного регулювання валового внутрішнього продукту // Економіка України. – 2003. – № 6. – С. 10-16.
24. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.
25. Панчишин С. Макроекономіка. Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001
26. Політична Економія – О.О. Бєляєв, А.С. Бебело – К.; 2001.
27. Перепелиця В., Варфоломєєв О. Можливості вивчення динаміки реального ВВП в Україні // Економіка України. – 2003. – № 9. – С. 29-34.
28. Піщейко В.О. Виробництво валового внутрішнього продукту в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 9. – С. 11-14.
29. Савельев C.B., Куриляк B.C. Галузева структура української економіки: нові теоретичні підходи та прогнози // Фінанси України. – №1. – 1997.
30. Финанси України: науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України – К., №6 2007.
31. Режим доступу: www.me.gov.ua – Міністерство економіки України.
32. Режим доступу: www.minfin.gov.ua – Міністерство фінансів України.
33. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.
34. Режим доступу: http://www.gska2.rada.gov.ua.
35. Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua - Основні показники економічного і соціального розвитку України.
36. Режим доступу: http://www.refine.org.ua.- Економіка України в 2002 році, підсумкові та прогнозні макропоказники
37. Режим доступу: http://budget.rada.gov.ua - Моніторинг виконання бюджету України за 2003-2005 рр., прогноз на 2006 рік
38. Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua. - Трансформаційна криза в Україні та суперечності в реалізації економічної стратегії держави.