Овочевий комплекс україни

 

• з’ясувати чинники економічного зростання;
• охарактеризувати державне регулювання кон’юнктурних коливань;
• проаналізувати динаміку показників економічної кон’юнктури в Україні;
• дослідити характер циклічності української економіки;
• оцінити кон’юнктурну політику в Україні;
• визначити стримуючі фактори економічного зростання в Україні;
• запропонувати шляхи удосконалення державної  кон’юнктурної політики;
• обґрунтувати основні напрямки забезпечення сталого економічного розвитку.

Об’єктом дослідження е економічна кон’юнктура в Україні, а предметом – . кон’юнктурні коливання та економічне зростання в Україні.

У процесі дослідження  було використано такі методи, як аналітичний, наукове абстрагування, табличний, графічний, статистичний, порівняння, узагальнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОН 'ЮНКТУРНИХ КОЛИВАНЬ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

 

1. Сутність кон’юнктурних коливань. Теорії кон’юнктури.

 

Економіка України, так само як і економіка будь-якої іншої країни, розвивається неоднаковими темпами. Періоди прискореного зростання, що можуть бути достатньо довгими, чергуються із періодами призупинення темпів росту або навіть скорочення обсягів виробництва.

Загальна економічна рівновага – це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.

На етапі становлення  вітчизняної економічної науки  феномен циклічності розглядали та аналізували відомі українські вчені — М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, Я.Д. Іманштейн, В. Акуленко та багато інших. Серед відомих вітчизняних дослідників варто відзначити В. Гейця, Б. Панасюка, О. Білоруса, Д.Лук'яненка. Так, В. Гейцем проведений теоретико-емпіричний аналіз економічних циклів в Україні. Вченим встановлено, що економіка України характеризується асиметричністю ринкової рівноваги, яка викликана відсутністю структурних зрушень в економіці, низьким її інноваційним потенціалом порівняно з країнами Заходу, втратою макроекономічної конкурентоспроможності.

Вивченню економічних  циклів присвячені наукові праці  Б.Панасюка. Дослідник показав, що циклічність  властива країнам не лише з ринковою економікою, а й із командно-адміністративною, в тому числі Україні за часів СРСР. Роль антициклічного регулювання на загальнодержавному рівні та на рівні транснаціональних компаній досліджується в наукових працях О.Білоруса та Д.Лук'яненка.

Кон’юнктура – це сукупність умов, що склалися на ринку у певний момент часу. Таким чином, саме поняття «кон’юнктура» містить у собі сукупність взаємозалежних між собою умов, що визначають перехід з одного стану в інший.

Кон'юнктурні коливання  — це загальна форма руху національних господарств і світового господарства як єдиного цілого. Вона виражає нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства, зміну революційних і еволюційних стадій його розвитку, економічного прогресу.

 Окремі питання  аналізу макроекономічної кон'юнктури  в Україні висвітлювались Й. Завадським, В. Поповою, І. Грабинською, Л. Возною, О. Бандурою.

У міру дослідження феномену циклічності виділяються всі  нові фактори, що обумовлюють його. До них відносять метеорологічні умови, психологічні помилки в оцінці кон'юнктури, створення нового промислового обладнання і нову техніку, розміри накопичення, банківські операції, механізм руху грошових доходів і підприємництво та ряд інших[8]. Все це дало підставу для класифікації теорій економічних циклів, яку найбільш повно представив у своїй праці «Економічні цикли» У. Мітчелл.

Американським економістом  виділяються наступні теорії економічних  циклів[21]:

1. Теорії, що зводять  економічні цикли до природно-фізичним  процесам. Ці теорії пояснювали  циклічність господарського життя  циклами сонячної радіації, зміною положення Венери щодо Землі, метеорологічними умовами. Характерним прикладом подібних теорій є теорія У. Гершеля, який обґрунтовував циклічність економічної діяльності змінами на Сонці, що викликає зміни в метеоумовах, а через них у врожайності і далі в цінах. Оскільки поява сонячних плям має циклічний характер (в середньому 11 років), то і господарське життя має цикли подібної тривалості.

2. Теорії, що зводять  економічні цикли до психологічних  причин, які створюють або сприятливу, або несприятливе середовище для господарської діяльності. На думку деяких економістів, коливання в масових настроях людей передує коливань в оптових цінах, впливають на прийняття рішень в економічній сфері. В основі даних теорій лежить помічений у суспільному житті факт, який вказує на періодичність зміни в суспільстві мотиваційних структур, творчої активності населення, соціальних настроїв. Циклічні зміни соціально-психологічної змінної, що охоплює «ступінь активності» населення, його заповзятливість, «оптимістичний погляд у майбутнє »та інші індивідуальні та соціально-психологічні устремління людей, визначають довгострокові цикли економічного розвитку.

3. Теорії, що зводять  економічні цикли до інституціональним  процесам. Суть циклічності, з  позицій даних теорій, полягає в тому, що економічні цикли виникають внаслідок змін господарських інститутів. Найбільший вплив на формування циклічного характеру економічного розвитку надає функціонування існуючих господарських інститутів.

Круг теорій, що пояснюють  природу економічних циклів функціонуванням господарських інститутів досить великий. Одні з них, зокрема теорія С. Коваля, побудовані на твердженні, що цикли виникають в силу технічних умов отримання грошових доходів. Коливання перспектив на отримання прибутку викликає коливання в капіталізації підприємств і умовному довірі, що в свою чергу породжує коливання перспектив на отримання прибутку. Організація грошового господарства така, що вона обумовлює коливання в розмірах замовлень з боку торговців, у виробництві готових виробів та сировини. Амплітуда цих коливань послідовно наростає в міру наближення до стадії виробництва сировини, і вона більше, ніж амплітуда коливань попиту, від якого прямо або побічно залежить стан ринку і всього господарства.

Інші теорії виходять з твердження, що цикли виникають через порушення рівноваги в процесах загального виробництва і споживання благ. Сприятлива торгово-промислова кон'юнктура веде до швидкого зростання промислового обладнання, пізніше до зростання випуску продукції і, в кінцевому рахунку, до падіння граничних цін попиту на споживчі товари. Наслідком цього є депресія, протягом якої зростання кількості промислового устаткування і продукції переривається. Врешті-решт, граничні ціни попиту на предмети споживання знову піднімаються, і починається новий період пожвавлення.

Численні дослідження  вчених Франції, Німеччини, США, Росії  були присвячені з'ясуванню самих основ  руху кон'юнктури та спробам його прогнозування. У 1894 р. російський економіст  Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1918), один з перших вітчизняних вчених-економистів, що здобув світову популярність, опублікував книгу «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і найближчим впливи на народне життя », яка стала важливою віхою на шляху вивчення закономірностей ринкової економіки. У цій роботі він досліджував цілий ряд фундаментальних проблем, пов'язаних з циклічним розвитком капіталістичного господарства. Багато ідей Туган-Барановського про цикли, поєднанні стихійного і свідомого в економіці отримали розвиток у працях його учня - економіста зі світовим ім'ям Н.Д.Кондратьева (1892-1938)[12].

Найбільш глибока розробка концепції економічних циклів припадає на період між двома світовими  війнами і пов'язана в першу  чергу з працями учня М.І.Туган-Барановського - видатного вітчизняного економіста Н. Д. Кондратьєва, який опублікував у 20-ті роки роботи: «Великі цикли кон'юнктури», «Великі цикли економічної кон'юнктури», «Динаміка цін промислових і сільськогосподарських товарів ». Саме Кондратьєву належить заслуга створення першої систематичної концепції циклічних коливань економіки. Він висунув гіпотезу про механізм довгих циклів в економіці ( «великих циклів кон'юнктури» за його термінологією), зв'язавши їх не тільки з динамікою цін, але і з процесом накопичення капіталу, темпами зростання виробництва і динамікою інновацій, з постійним еволюціонування народного господарства. У подальших дослідженнях довгих хвиль, що виробляються послідовниками ідей Кондратьєва, особлива роль відводилася саме пункту, пов'язаного з динамікою інновацій. Прикладом можуть бути роботи австрійського економіста Й. Шумпетера.

Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, розквіт – кризою і депресією. Багаторічні спостереження  засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, як правило, у чітко визначених часових межах. Це дає підстави розглядати циклічність як загальну закономірність економічного розвитку[11].

Економічний цикл – це сукупність постійних фаз національної економіки – розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом[22].

Економічний цикл являє  собою чергування піднесення і спад рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази(рис.1.1).

Рис. 1.1 Графік фаз економічного циклу.

Визначальною фазою  економічного (промислового) циклу  є криза. Кризою завершується один цикл і починається новий. Основними напрямами прояву економічної кризи є:

• перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них;
• значне скорочення обсягів виробництва;
• падіння цін;
• дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;
• біржовий крах і банкрутство підприємців;
• зростання безробіття;
• зниження рівня заробітної плати;
• спад рівня прибутку;
• масове знищення товарів, устаткування тощо;
• дезорганізація кредитної системи.

Криза змінюється депресією, характерними рисами якої є[27]:

• застій виробництва;
• низький рівень цін;
• незначний обсяг торгівлі;
• невисока ставка позичкового відсотка;
• ліквідація товарного надлишку

Наступними фазами промислового циклу є пожвавлення й піднесення. Як пожвавлення, так і піднесення характеризуються зростанням виробництва. Різниця лише в тому, що під час пожвавлення відновлюється тільки той обсяг виробництва, який був досягнутий перед кризою, а під час піднесення обсяги виробництва перевершують до кризовий рівень. Найбільш важливою з цих двох фаз є фаза піднесення, основними рисами якої є:

1. Швидке зростання виробництва;
2. Значне підвищення товарних цін;
3. Скорочення розмірів безробіття;
4. Підвищення заробітної плати;
5. Кредитна експансія, тобто розширення розмірів кредиту, що надається банками. Під час промислового піднесення попит на позичковий капітал починає обганяти пропозицію, що викликає зростання норми процента.

Ознаки пожвавлення:

1. розширення обсягів виробництва до маштабів докризового рівня;
2. зростання цін;
3. підвищення прибутку;
4. зростання зайнятості;
5. пожвавлення торгівлі;
6. посилення оптимістичних очікувань (сподівань).

Отже, кон’юнктурні коливання  – це зміни обсягу національного  продукту, зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями та спадами  в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно.

 

2. Характеристика та чинники економічного зростання

 

Всезагальною, найважливішою  проблемою людства є забезпечення економічного зростання. Від розв'язання проблеми економічного зростання залежить створення відповідних основ соціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини.

 Одна із головних  цілей макроекономіки – досягти економічного зростання. Основним в теорії економічного зростання є питання, яким чином можна збільшити обсяг валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості.

Характер і динаміка економічного зростання країни є предметом найпильнішої уваги економістів і політиків. Проблеми економічного зростання  особливо гостро постали перед людством у ХХ ст.,але вони хвилювали і раніше.У перше про економічне зростання заговорили меркантилісти , а більш-менш предметно цю проблему поставив Ф. Кене. З точки етимології (походження) терміну зротання близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом.

Економічне зростання - стан, що характеризує зростаючу економіку. Це такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростає суспільне виробництво і споживання, які перебувають у постійному русі, в динаміці.