Овочевий комплекс україни

Рис. 2.1. Динаміка реального  ВВП в Україні за 2000-2010 рр.

 

             Невід'ємною рисою сучасного економічного циклу є інфляція. Вона взаємодіє з циклічним рухом економіки і змінює механізм циклу. Ця зміна характеризується зменшенням «чутливості» цін до кризового звуження ринкового попиту і збільшенню цієї чутливості до росту попиту. Порозумівається це тим, що великий капітал, монополії пристосовуються до звуження платоспроможного попиту населення шляхом скорочення виробництва при збереженні високих цін.

Інфляція – це зростання загального рівня цін (іншими словами, падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя)[11].

 Інфляція впливає на економіку через: перерозподіл доходу і багатства між різними групами людей та перекручення відносних цін та обсягів виробництва різних товарів.

За даними Держкомстату України, протягом останніх десяти років середнє значення річної інфляції в Україні складало 12,5 %, але при цьому вона була дуже нестабільною. Це значно вище, ніж у розвинутих економіках (табл. 2.1)[33].

Індекс споживчих цін (ІСЦ) в Україні за результатами 2010 року становив 109,1% проти 112,3% у 2009 році ( табл. 2.1). Зростання ІСЦ пояснюється в основному, подорожчанням продуктів харчування, оскільки їх питома вага у споживчому кошику на основі якого відбувається розрахунок ІСЦ, складає близько 55,0%. Зокрема, сир зріс у ціні на 25,8% масло – на 23,7 %,овочі – на 20,3% (зростання цін на цукор частково пов’язано з підвищенням індексу цін на виробників на 24,7%). Крім того, на 16,5% подорожчали хліб і хлібопродукти, алкогольні напої та тютюнові вироби - на 22,1%.

Таблиця 2.1

Індекси інфляції за 2000-2010рр.

	2010	2009	2008	2007	2006	2005	2004	2003	2002	2001	2000
Січень	101,8	102,9	102,9	100,5	101,2	101,7	101,4	101,5	101	101,5	104,6
Лютий	101,9	101,5	102,7	100,6	101,8	101	100,4	101,1	98,6	100,6	103,3
Березень	100,9	101,4	103,8	100,2	99,7	101,6	100,4	101,1	99,3	100,6	102
Квітень	99,7	100,9	103,1	100	99,6	100,7	100,7	100,7	101,4	101,5	101,7
Травень	99,4	100,5	101,3	100,6	100,5	100,6	100,7	100	99,7	100,4	102,1
Червень	99,6	101,1	100,8	102,2	100,1	100,6	100,7	100,1	98,2	100,6	103,7
Липень	99,8	99,9	99,5	101,4	100,9	100,3	100	99,9	98,5	98,3	99,9
Серпень	101,2	99,8	99,9	100,6	100	100	99,9	98,3	99,8	99,8	100
Вересень	102,9	100,8	101,1	102,2	102	100,4	101,3	100,6	100,2	100,4	102,6
Жовтень	100,5	100,9	101,7	102,9	102,6	100,9	102,2	101,3	100,7	100,2	101,4
Листопад	100,3	101,1	101,5	102,2	101,8	101,2	101,6	101,9	100,7	100,5	100,4
Грудень	100,8	100,9	102,1	102,1	100,9	100,9	102,4	101,5	101,4	101,6	101,6
За рік	109,1	112,3	122,3	116,6	111,6	110,3	112,3	108,2	99,4	106,1	125,8

 

Впродовж I кварталу 2010 року спостерігалося поступове підвищення інфляційного тиску поряд з певним відновленням економічної активності. Індекс споживчих цін за цей період становив 104,7% проти 105,9%  у січні-березні 2009 року (рис.2.3). Зростання ІСЦ у I кварталі 2010 року відбулося за рахунок подорожчання овочів на 36,5%, цукру - на 29,8% ( що частково пов’язано з підвищенням індексу цін виробників на 11,8%), сиру - на 21,3%, палива та мастил - на 11,3% щодо грудня 2009 року.

З рис.2.2 ми бачимо,що за січень-березень 2010 року індекс цін виробників (ІЦВ) становив 106,9%, що на 3,8% більше,ніж у січні - березні 2009 року. Поступове зростання зовнішнього попиту є причиною висхідної динаміки ІЦВ з початку року, що свідчить про певне покращення зовнішньої кон’юнктури ринку,а також впливає на збільшення обсягів промислового виробництва. Найбільше підвищення індексу цін виробників відбулося у виробництві коксу-на 29,8% щодо показника грудня попереднього року, у сфері добування,збагачення й агломерації кам’яного вугілля - на 21,5% та у виробництві молочних продуктів та морозива – на 12,5%. У цілому протягом січня – березня 2010 року спостерігалося зростання цін у добувній промисловості – на 5,8%, у виробництві та розподіленні електроенергії,газу та води - на 8,2%.

 

 

Рис. 2.2 Цінові показники 2000-2010 рр. (річна зміна,%)

У 2009 р. відбувається поступове  зниження інфляційного тиску – ІСЦ  у річному обчисленні знизився з 22,3% у 2008 р. до 15,0% у вересні 2009 р. (з  початку 2009 року ІСЦ збільшився на 9,1%). Темпи зростання споживчих цін  у III кварталі були нижчими порівняно з попереднім кварталом (0,5% проти 2,6%) Однією з основних причин зниження інфляції виступило падіння сукупного попиту, спричинене зниження економічної активності, що призвело до скорочення прибутковості підприємств, та як наслідок – зменшення доходів населення. Зокрема, у січні-серпні 2009 р. реальна заробітна плата порівняно з аналогічним показником минулого року зменшення на 10,3%. Одночасно збільшилась   заборгованість iз виплати заробітної плати, обсяг якої в першому півріччі 2009 р. зріс на 37,9%. Зниження інфляції внаслідок погіршення рівня життя громадян не може мати довгострокових позивних результатів для розвитку економіки. На динаміку інфляційних процесів у III кварталі 2009 року також вплинуло сезонне зниження цін на продовольчі товари, що за значної частки сирих продуктів в споживчому кошику сприяло зниженню споживчої інфляції. Також слід врахувати, що в III кварталі не відбулось очікуваного підвищення цін та тарифів на адміністративно-регульовані товари та послуги.

Судячи з рис. 2.2 , значення ІЦВ стало поступово переживати над значенням ІСЦ, що є наслідком поступового відновлення світової економіки та пожвавлення виробництва.

           Для аналізу економічної кон’юнктури важливо розглянути також показники фінансування державного бюджету (рис. 2.3).

Рис. 2.3  Динаміка дефіциту (-) / профіциту (+) державного бюджету України за 2005-2010 роки

Дефіцит державного бюджету  за 2010 рік склав 64,4 млрд. грн. (рис. 2.3). Перевиконання річного планового показника становить 19,1%. Дефіцит по загальному фонду державного бюджету профінансовано у сумі 30,7 млрд. грн., що менше показника минулого року на 3,2% та становить 101,1% річного планового показника. По спеціальному фонду зафіксовано дефіцит у сумі 33,7 млрд. грн., що більше показника 2009 року у 8,9 рази та перевищує річний плановий показник на 42,0%. Таке перевищення відбулося, в основному, внаслідок випуску ОВДП на суму 16,4 млрд. грн. для відшкодування податку на додану вартість.

Дефіцит місцевих бюджетів за 2010 рік склав 0,4 млрд.грн. (рис. 2.4), що становить 12,0 % планового річного обсягу, що в основному пов’язано зі зміною залишків коштів, які збільшилися за рік на 1,3 млрд.грн і на кінець року становили 8,0 млрд. грн[33].

Рис. 2.4 Динаміка дефіциту (-) / профіциту (+) місцевих бюджетів України

за 2005-2010 роки

При цьому було заплановано  фінансування дефіциту за рахунок залишків у сумі 3,0 млрд.грн. Дефіцит загального фонду місцевих бюджетів склав 1,2 млрд.грн., що на 32,9 менше показника минулого року та становить 39,9% річного планового показника. По спеціальному фонду утворився профіцит у сумі 0,8 млрд.грн., що більше показника 2009 року у 73,0 раза, при запланованому дефіциті у розмірі 0,5 млрд.грн. Профіцит спеціального фонду утворився у результаті накопичення залишків коштів, які склали на кінець 2010 року 3,6 млрд.грн.

Отже, в умовах повільних  темпів покращення економічного середовища ситуація із наповненням бюджету  залишається складною[3].

 

2.2 Характер циклічності  української економіки    

 

Як свідчить міжнародний досвід, країнам властивий хвилеподібний розвиток, а економічній динаміці — циклічність із чітким чергуванням періодів експансій та рецесій.

Циклічність економічного розвитку –  це регулярні коливання рівнів ділової  активності, при яких зростання активності (виробництва) замінюється спадом, який, у свою чергу, потім замінюється зростанням. ЇЇ характеризують підйоми і спади в економіці, що періодично повторюються протягом ряду років. Такі коливання відбуваються відносно столітнього, або довгострокового тренда (умовної лінії, яка характеризує загальну спрямованість змін економічних показників).

Циклічність – складна  теоретична проблема. Її складовим  є дослідження видів циклів, їх структури, механізму проходження, функціонального значення окремих  фаз тощо[15].

Для виявлення циклічності  економіки України потрібно дослідити  статистичні дані за тривалий проміжок часу,обчислити динамічний ряд ВВП  в Україні від вікового тренду (визначається відхилення фактичних  значення ВВП від тренду)[13].

Розглянемо динаміку ВВП в період з 1922 по 2002 рр. за даними Держкомстату України (табл..2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка ВВП в Україні 

(відповідно до попереднього  року,)

Динаміка ВВП, %			Динаміка ВВП, %
1991	-8,7		1999	-0,2
1992	-9,9		2000	5,9
1993	-14,2		2001	9,2
1994	-22,9		2001	5,2
1995	-12,2		2002	9,6
1996	-10,0		2003	12,1
1997	-1,7		2005	2,7
1998	-1,7		2006	7,1

 

Якщо провести тренд  графіка, тобто побудувати лінійний ВВП шляхом лінійного вирівнювання даних таблиці 2.2, можна легко помітити, що тренд має коливання.

 

Рис.2.5 Динаміка ВВП в Україні у 1922-2002 рр.

у цінах 1992р.,млрд. крб.

Досліджуючи довгі хвилі  видатний російський вчений-економіст  М.Кондратьев пропонував використати 9-ти річну ковзну середню. Таке усереднення  дозволило згладити коливання, що відбуваються частіше ніж у 9 років. Процедура усереднення з використанням 9-ти річній ковзної середньої спричинює до зменшення кількості рівнів динамічного ряду на 9 елементів[27].

Динаміка згладжених за допомогою 9-ти річної середньої відхилень  ВВП від тренду за 1922-2002 р. представлена на рис. 2.5.

Дані рис. 2.6 демонструють наявність довгої хвилі загальноекономічної кон’юнктури в Україні.

Рис.2.6 Динаміка згладжених за допомогою 9-ти річної середньої відхилень ВВП в Україні від тренду за 1922-2006р.

Перший горб немає відношення до довгої хвилі, про що свідчать те, що на рис.2.6 аналізований ряд у 1992-1950 рр. не перетинав лінії тренду (значення по осі .OY не перевищують 1). Зазначене коливання в значній мірі було пов’язане з війною, і для його згладжування необхідна була ковзна вищого порядку (11-15-річна).

Період 1992-1936 рр. можна трактувати як пожвавлення. Це підтверджується  й тим, що саме в ці роки інтенсивно розпочали проводитись реформи  пов’язані з індустріалізацією  країни, реалізовувалися науково-технічні досягнення тощо.

Період 1947-1945 рр. представляє  собою перерване пожвавлення. В  процесі дослідження довгої хвилі  потрібно встановити точку (рік) перетину кривої динаміки ВВП і тренду та моментів досягнення максимуму і  мінімуму. Результати аналізу рис.2.5 свідчать, що  пересічення тренду знизу відбулось у 1949 році, досягнення максимального значення – у 1972., пересічення тренду зверху - у 1992р. Мінімальне значення довгої хвилі загальногосподарської кон’юнктури в Україні поки що точно встановити не можна. Але судячи з домінуючих тенденцій зміни ВВП не зважаючи на дані рис. 2.2 можна припустити, що 1921-1922 рр. - мінімум довгої хвилі. Саме в цей період почалися реформи.

Найбільший темп спаду  реального ВВП спостерігався  в 1994 р., коли він становив майже 23 %. Основною причиною цього була гіперінфляція, яка "з'їла" оборотні кошти підприємств і позбавила їх інвестиційних джерел для розвитку виробництва. У 1997 році  поступово уповільнювалися темпи падіння обсягів ВВП, його абсолютне скорочення у порівняльних величинах є найменшим за останні роки. Так, якщо за період з 1990 року по 1996 рік темпи падіння виробництва ВВП у середньому за рік складали 13 %, то в 1997 році – лише 3,2 %, а його номінальна величина, за попередніми оцінками, становила 92,5 млрд. грн. [28].

  В результаті аналізу  циклічності економіки України  протягом 1992-2006 рр.  в економіці  України можна виділити такі  фази довгої хвилі загальногосподарської кон’юнктури (табл. 2.3)[20].

 

 

 

Таблиця 2.3

Фази довгої хвилі  кон’юнктури в Україні протягом 1922-2006 рр.

Періоди	Фази 4 фазного поділу		Фази 2 фазного поділу
	фази	Тривалість років	фази	Тривалість років
1922 – 1949рр.	пожвавлення	≈27	розширення	≈49
1950 – 1972рр.	росту	22
1973 – 1992рр.	спаду	19	стиснення	27
1993 – 2001рр.	Депресії	8
2002 - триває	пожвавлення		Розширення