Отчет по практике в ВАТ "ХЦУ"

Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.

Складання фінансового  плану може відбуватися в три  етапи:

1. Аналіз очікуваного  виконання фінансового плану  поточного року.

2. Розгляд та вивчення  виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту  фінансового плану.

Мета складання фінансового  плану полягає у взаємоузгодженні Доходів та витрат.

Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою  по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.

Розбивка річного фінансового  плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

Розробка фінансового  плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної  його частин.

У процесі складання  плану доходів та витрат необхідно  перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).

Якщо виручка від  реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється  меншою за витрати на реалізовану  продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.

Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють  рівень їхньої збалансованості. Для  цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу плану доходів та витрат. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.

Таким чином, у процесі  фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

Поточний фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою по кварталах.

За допомогою такої  форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обгрунтованість їхнього  витрачання за видами діяльності.

Одним із напрямів впливу фінансового планування на економіку  підприємства є врахування фактора  часу в надходженні й використанні фінансових ресурсів.

Чинна система і строки платежів до державного бюджету, порядок  розрахунків з постачальниками, строки виплати заробітної плати робітникам і службовцям, умови сплати позичкових боргів банкам вимагають від підприємства постійно враховувати співвідношення обсягу коштів, що надходять, з їх витратами не лише в цілому за якийсь період (рік, квартал, місяць), а з урахуванням конкретного часу їх надходження і потреби в них. Тобто йдеться про те, що підприємство цікавить стан його фінансових ресурсів не тільки за певний період, а й на конкретну дату. Таку інформацію підприємство може одержати, складаючи платіжний календар.

Платіжний календар —  це інструмент оперативного планування фінансової діяльності підприємства. Він складається, як правило, на місяць з розбивкою на декади або тижні. У ньому визначаються очікувані  на той чи інший відрізок часу грошові  надходження за всіма напрямами доходів і спроможність підприємства своєчасно виконувати всі свої фінансові зобов'язання.

Інформаційним забезпеченням  для складання платіжного календаря  є:

• планові матеріали стосовно випуску й реалізації продукції, робіт, послуг;
• кошториси витрат на виробництво й договори на поставку матеріальних ресурсів з постачальниками;
• узгоджені відповідно до чинного законодавства строки виплати заробітної плати, премій тощо робітникам і службовцям підприємства;
• узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів;
• дані податкового обліку щодо валових доходів і валових витрат, податкового зобов'язання з ПДВ і податкового кредиту;
• кредитні договори з банками в частині строків одержання та сплати кредитів і процентів за користування ними;
• дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
• виписки з банківських рахунків: поточних, позичкових, валютних, інших рахунків;
• оперативні матеріали відділів постачання, збуту, інших функціональних підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

Міру деталізації всієї  інформації, яка включається до платіжного календаря, визначає підприємство, виходячи з конкретної платіжно-розрахункової ситуації, що складається. У будь-якому разі балансованою величиною при складанні платіжних календарів виступає залишок (сальдо) поточного рахунку в банку і сума касової готівки, бо саме їх розмір визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів. Платіжний календар на 2007 рік  - додаток .___

При функціонуванні підприємства відбувається безперервний кругообіг коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства, в основу якої покладено належне забезпечення фінансування суб’єкта підприємницької діяльності.

Фінансування – це залучення необхідних коштів для  покриття потреби підприємства в  основному і оборотному капіталі.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє та зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.

Розрізняють також фінансування за рахунок власних і залучених  коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто:

банківські кредити;

позики інших підприємств;

кошти від випуску  векселів та інших боргових зобов’язань;

кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

іноземні інвестиції.

Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожне підприємство повинне забезпечувати оптимальне співвідношення власного й залученого капіталу.

Однією із форм фінансування є кредит, тобто платне надання  підприємству грошових коштів або інших  цінностей у борг на певний час. Залучення  кредитів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов’язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами.

Для об’єктивної оцінки поточних і майбутніх фінансових потреб на підприємстві складається фінансовий план, тобто план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Основна мета складання  фінансового плану полягає у  взаємоузгодженні доходів і витрат у плановому періоді. При перевищенні  доходів над витратами сума перевищення направляється до резервного фонду. Якщо витрати перевищують доходи, визначається сума дефіциту фінансових ресурсів, яку можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо.

Фінансові плани за тривалістю дії поділяються на:

довгострокові ((перспективні) на період 3-5 років із розбивкою по роках);

поточні (на рік із розбивкою  по кварталах);

оперативні (на квартал  із розбивкою по місяцях).

На даному етапі підприємства самостійно визначають, які розділи і показники фінансового плану їм необхідно розробити та в якій формі його скласти. Однак наказом Фонду державного майна України від 21 лютого 2002 р. № 343 (додаток Ж) затверджено форму річного фінансового плану господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій належать державі та Методичні рекомендації щодо порядку його складання і погодження (затвердження).

Затверджено також Положення  про порядок складання річного  фінансового плану державним  підприємством (крім казенного) (додаток Є), згідно якого фінансовий план складається з таких розділів:

джерела формування та надходження  коштів;

приріст активів підприємства;

повернення залучених  коштів;

витрати, пов'язані з  внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

покриття збитків минулих  періодів.

Розробка фінансового  плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної  частини.

Фінансовий план служить  необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово-господарської діяльності

підприємства.

Фінансове планування –  це визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської  діяльності підприємства, а також  джерел їх надходження.

Принципи фінансового  планування:

наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу  фінансових ресурсів, єдиній методології  розрахунку фінансових показників та ін.;

безперервність, яка означає  взаємозв’язок довгострокових (перспективних), поточних і оперативних фінансових планів;

стабільність, тобто незмінність  показників фінансових планів.

Основні завдання фінансового  планування:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними  фінансовими ресурсами;

визначення напрямків  ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація  резервів збільшення прибутку за рахунок  поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

У процесі розробки довгострокового та поточного фінансових планів виконуються такі роботи:

аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства за минулі періоди;

розраховуються основні  показники господарської діяльності у поточному році та на перспективу: визначаються обсяги реалізації продукції або послуг, витрати на їх виробництво або надання, прибуток від реалізації основної продукції та іншої діяльності підприємства, розраховуються амортизаційні відрахування та ін.;

визначаються напрямки вкладання інвестицій і джерела їх фінансування;

розробляється оперативний  план.

При складанні фінансового  плану повинен бути розроблений  баланс доходів і видатків підприємства по всіх видах діяльності: операційній, інвестиційній та фінансовій.

Згідно П(С)БО 3 до операційної  діяльності належить основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю (додаток З).

Основна діяльність –  операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

У процесі планування визначається: дохід від реалізації продукції та інший операційний  дохід (наприклад, реалізація оборотних  активів, операційна оренда активів, відшкодування  раніше списаних активів тощо).

Витрати, пов’язані з  основною діяльністю, розраховуються за функціями:

виробництво – визначається виробнича собівартість продукції;

управління – розраховуються необхідні адміністративні витрати;

витрати на збут продукції  – витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції.