Отчет по практике в "БМЗ "ПРОГРЕС"

Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Февраля 2013 в 14:58, отчет по практике

Описание работы

Звідси маємо, що головною метою проходження практики на підприємстві є набуття навичок щодо:
 всебічного аналізу фінансового стану підприємства;
 складання первинних та зведених документів щодо нарахування та сплати податків;
 самостійності облікувати операції по розрахункам з бюджетом, а також складання податкової звітності.

Содержание

Вступ………………………………………………………………………………...11
Розділ 1. ПОДАТКОВА СИСТЕМА…………………………………………….
1.1. Сутність та фіскальна роль непрямих податків……………………..
1.2. Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємства…
1.3. Оподаткування доходів фізичних осіб………………………………..
1.4. Інші загальнодержавні податки та збори…………………………….
1.5. Спеціальні податкові режими………………………………………….
Розділ 2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ………………………………………………
2.1. Аналіз майна підприємства…………………………………………….
2.2. Аналіз оборотних активів………………………………………………
2.3. Аналіз формування джерел капіталу підприємства…………………
2.4. Аналіз грошових потоків ………………………………………………
2.5. Аналіз ліквідності і плато¬спроможності підприємства………………
2.6. Аналіз фінансової стійкості підприємства………………………………
2.7. Аналіз кредитоспроможності підприємства………………………………
2.8. Аналіз ділової активності підприємства ………………………………..
2.9. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства…………………..
Розділ 3. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА…………….
3.1. Основи фінансової діяльності суб'єктів підприємниц…
3.2. Формування власного капіталу підприємства………
3.3. Внутрішнє фінансування підприємств………….
3.4. Позичковий капітал у системі фінансового забезпечення діяльності підприємства………………………
3.5. Фінансова інвестиційна діяльність підприємства…………
3.6. Специфічні напрями організації фінансової діяльності суб'єктів підприємництва………………..
Висновки та пропозиції……………………………………………………………..
Список використаної літератури………………………………………………….

Работа содержит 1 файл

Звіт.docx

— 541.65 Кб (Скачать)

 

До складу позичкового  капіталу належать також зобов’язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних i театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Враховуючи викладене, можна  констатувати, що до основних зовнішніх  джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:

  • банківські (фінансові) кредити;
  • кошти, залучені в результаті емісії облігацій;
  • комерційні позички.

Усі витрати (проценти, комісійні  тощо) підприємств, пов’язані із залученням та обслуговуванням позичкового  капіталу, відображаються за статтею  «Фінансові витрати» звіту про фінансові результати.

Фінансовий кредит — це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Основним  різновидом фінансових кредитів є банківський кредит, який надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

У табл. 6. наведено порядок організації  роботи, що була проведена ВАТ «БМЗ «Прогрес» для отримання банківських позичок, а також визначені основні акценти в цій роботі, на які, в свою чергу звертали увагу керівництво підприємства та його фінансові служби.

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтиповіші підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з  оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції. Взаємозв’язки між якісними та кількісними

Таблиця 6

Етапи залучення 
банківської позички

Основні питання, 
на які слід звернути увагу

Попередні переговори з обраним  банком

  • критерії та умови надання кредиту
  • діапазон процентних ставок
  • строки та порядок погашення
  • список документів, які слід подати банку

Рішення про доцільність  подальших переговорів з банком

  • оцінка шансів на отримання кредиту
  • зіставлення з умовами надання кредиту, які пропонуються іншими банками

Рішення зборів власників  щодо залучення банківського кредиту

  • якщо сума кредиту є значною і це передбачено статутом

Підготовка пакета документів відповідно до переліку банку

  • перелік документів встановлюється кожним банком індивідуально
  • формулювання цілей, під які залучається кредит
  • особливий акцент на бізнес-план і прогноз Cash-flow

Передача пакета документів до банку

  • дата прийняття банком пакета документів є офіційною датою подачі кредитної заявки

Відкриття поточного рахунку  в банку (якщо такий рахунок відсутній)

  • подається типовий набір документів, необхідних для відкриття рахунку

Фінансово-економічна експертиза діяльності підприємства

  • кредитний експерт може вимагати додаткової інформації
  • перевірка достовірності отриманих даних на місці
  • слід створити всі умови для забезпечення кредитного експерта інформацією

Узгодження величини процентної ставки та інших параметрів кредиту

  • інвестор relations
  • уміння вести переговори

Укладення кредитної угоди

  • у письмовому вигляді
  • не потребує нотаріального посвідчення

Моніторинг та контроль

  • створення умов для контролю з боку працівників банку цільового використання коштів




ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ НА ВАТ «БМЗ «ПРОГРЕС» 
ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ

 

параметрами кредитоспроможності підприємства з погляду швейцарських фінансистів наведені на рис. 3.

Рис. 3. Елементи оцінки кредитоспроможності  у взаємозв’язку

 

Якісні критерії кредитоспроможності:

  • наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;
  • уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;
  • наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;
  • освіту, досвід та імідж керівництва;
  • дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;
  • вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;
  • внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;
  • рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;
  • плинність кадрів на ключових посадах.

Кількісні критерії кредитоспроможності:

  • ліквідності та платоспроможності;
  • які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
  • прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);
  • оборотності.

Після проходження практики на ВАТ  «БМЗ «Прогрес» ми дійшли висновку, що дане підприємство відповідає майже  всім якісним критеріям кредитоспроможності. В свою чергу, визначення та аналіз кількісних показників нами було проведено  в попередньому розділі.

 

3.5.  Фінансова інвестиційна діяльність підприємства

Загалом інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Види інвестицій у розрізі об’єктів вкладень характеризує рис. 4. Діяльність фінансиста зосереджена переважно на управлінні фінансовими інвестиціями. Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Рис. 4. Класифікація інвестицій за об’єктами  вкладень

Під довгостроковими фінансовими  інвестиціями розуміються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

Об’єктами довгострокового  фінансового інвестування можуть бути:

  • цінні папери, які засвідчують право власності (акції);
  • цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);
  • облігації державних та місцевих позик;
  • вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:

  • інвестиції в асоційовані підприємства — підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;
  • вкладення у дочірні підприємства — підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль — вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з’ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об’єкта інвестування;
  • вкладення в спільну діяльність — господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Під поточними фінансовими інвестиціями розуміються фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, котрі є еквівалентами грошових коштів).

У балансі поточні фінансові  інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею «Поточні фінансові інвестиції». До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про фінансові  інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Фінансові інвестиції є таким самим активом, як і запаси або основні засоби. Тож вони відображаються в балансі  за одночасної відповідності таким умовам:

  • їх оцінка може бути достовірно визначена;
  • очікується одержання в майбутньому економічних вигід, пов’язаних з їх використанням.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Оцінка  та облік фінансових інвестицій здійснюється в розрізі їх окремих об’єктів, а не в рамках портфеля інвестицій. Стандартами бухгалтерського обліку передбачено три основні методи оцінки інвестицій для відображення їх у фінансовій звітності:

1) оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю;

2) метод ефективної ставки процента при оцінці фінансових інвестицій;

3) метод участі в капіталі.

Оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю. Фінансові інвестиції (окрім тих, які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) відображаються на дату балансу за справедливою вартістю. Цей метод обліку фінансових інвестицій є найпростішим і застосовується передусім до поточних фінансових інвестицій та інших вкладень, справедливу вартість яких можна достовірно визначити на основі аналізу операцій з купівлі-продажу відповідних інвестицій на ринку. Справедливою вартістю цінних паперів є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності — експертна оцінка.

Метод ефективної ставки процента — метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою процента і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується процент.

Сума  амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат відповідно з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції — це собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Згідно  з П(С)БО 12 алгоритм розрахунку ефективної ставки процента за інвестиціями з дисконтом має такий вигляд:

Информация о работе Отчет по практике в "БМЗ "ПРОГРЕС"