Особливості планування прибутку суб'єктів господарювання, шляхи його вдосконалення

Аналіз чинників дає змогу виявити найбільш важливі чинники та подальше їх використання у прийнятті управлінських рішень, що спрямовані на досягнення необхідної величини прибутку. Серед чинників варто виокремити такий чинник, як ризик.

Діяльність  господарюючого  суб'єкта  об'єктивно  спричинює  появу  таких видів ризику, які тісно пов'язані з прибутком, зокрема:

– ризик  випадкової  загибелі  майна – пов'язаний  з  можливою втратою матеріальних активів внаслідок стихійного лиха, недотримання оптимальних умов зберігання матеріальних активів тощо;

– комерційний ризик – визначається недобросовісністю комерційних партнерів, їх неплатоспроможністю;

– економічний ризик – виникає через невиконання  затверджених планів обсягів реалізації товарів внаслідок інфляційних процесів, конкуренції, недотримання кошторису витрат обігу з причини нераціонального витрачання ресурсів;

– ціновий  ризик – один  з  найбільш  небезпечних  ризиків  у  діяльності  підприємства,  здатний  впливати на можливість  втрати доходів,  а  відповідно  і прибутку;

– податковий  ризик – характеризується  ймовірністю  введення  нових  податкових платежів, можливістю  збільшення рівня  ставок діючих податків, зміною податкових пільг;

– інфляційний ризик – відображає можливість знецінення реальної вартості капіталу підприємства, а також створених у грошових формах окремих його фінансових фондів;

– інвестиційний  ризик – визначається можливістю  виникнення  непередбачених фінансових утрат у процесі інвестиційної діяльності;

– ризик  утрати фінансової  стійкості – характеризується недосконалою  структурою капіталу  господарюючого  суб'єкта,  тобто дуже високим коефіцієнтом фінансового ліверіджа [1,16].

У ринковій економіці у звичайних умовах низький ризик пов'язаний із низькими  доходами,  чим  вищий  рівень  ризику,  тим можливі  більші  доходи.

При  вкладанні  коштів  у  різні  об'єкти  з  однаковою  віддачею  привабливішим буде найменш ризиковий проект. Тобто інвестор повинен отримувати компенсацію за ризик.

Основною метою будь-якого підприємства до сталого економічного розвитку є забезпечення прибутковості його діяльності. Звідси, проблема управління прибутком підприємства набуває дедалі більшого значення, оскільки саме у прибутку концентрується ефект усієї господарської діяльності кожного підприємства [18].

Головною  метою  управління  прибутком  є  забезпечення  збільшення добробуту власників підприємств на цей час і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію  інтересів власників з  інтересами держави і персоналу підприємства. Виходячи з головної мети, система управління прибутком дає змогу вирішувати такі завдання:

– забезпечення  максимізації  розміру  прибутку, що  формують  відповідно до ресурсного потенціалу підприємства;

– забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку  і допустимим рівнем ризику.

– забезпечення високої якості прибутку, що формують;

– забезпечення  виплат необхідного  рівня  доходу на  інвестований  капітал власникам підприємства;

– забезпечення  формування  відповідного  обсягу  фінансових  ресурсів  за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період;

– забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства;

– забезпечення ефективності програм участі персоналу щодо прибутку.

Для  забезпечення  чіткої  дії  механізму  управління  прибутком  підприємства необхідно проаналізувати чинники впливу на прибуток підприємства [13,17].

У  системі  управління  прибутком  підприємства  його  планування  є найбільш відповідальним  етапом. Це  зумовлено  тим, що в ринкових умовах планова  сума  прибутку  є  цільовим  орієнтиром  комерційної  діяльності  підприємств  і  мірою  її  ефективності,  а  також  слугує  базою  забезпечення  його наступного виробничого розвитку і задоволення матеріальних інтересів власників і персоналу. Планування прибутку – це процес розроблення системи заходів щодо забезпечення її формування в необхідному обсязі й ефективне використання відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Ефективне  внутрішньофірмове  планування  припускає  необхідність дотримання таких основних принципів: планування повинно мати необхідну гнучкість і адаптивність, тобто своєчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища підприємства; планувати мають насамперед ті, хто буде потім впроваджувати в життя розроблені плани [2, 9].

Отже,  прибуток  підприємства  є  важливою  економічною  категорією  і виступає  об'єктом  управління.  У  сучасних  умовах  відбуваються  зміни,  що впливають на підходи до управління підприємством. Ці  зміни відображають нову роль прибутку для діяльності підприємства. Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником, як прибуток, зокрема, необхідне вдосконалення існуючих інструментів управління.

Проблема формування прибутку є досить абстрактною. Але поки господарюючі суб'єкти не повернуться до економічно обґрунтованого прогнозування всіх напрямків діяльності та не будуть вміло управляти ризиками, неможливо не те що отримати прибуток, а й просто існувати.

3.3 Шляхи удосконалення механізму формування та використання прибутку на підприємстві

В умовах функціонування ринкової економіки прибуток виступає основною метою підприємницької  діяльності, тому визначення суті прибутку та механізму вдосконалення його планування та використання є необхідною передумовою розвитку економіки країни. Зростання динамічності економічних відносин і глибинна трансформація їх внутрішньої природи, підвищення ролі інноваційного чинника у забезпеченні конкурентоспроможності та довгострокової результативності  діяльності підприємства визначають необхідність переосмислення аналітичного інструментарію управління результативністю діяльності сучасного підприємства [5,26].

Необхідною  умовою  вдосконалення  механізму  планування  та  використання прибутку підприємства є розрахунок потреби прибутку.

Економічне  обґрунтування  розрахунку  потреби  прибутку  проводиться  на  основі  детального планування окремих напрямків використання коштів для досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства, а також він повинен бути підкріплений реальними можливостями підприємства щодо отримання необхідної суми прибутку.

Для  вдосконалення формування прибутку підприємства  та  економічного обґрунтування його потреби ми пропонуємо  здійснювати планування прибутку в такому порядку:

– визначення потреби у прибутку за напрямками його використання;

– формування цільової структури розподілу прибутку;

– визначення  пріоритетності  у  використанні  прибутку  за  окремими  напрямками використання;

– балансування  потреби  у  прибутку за напрямками його  використання  з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підприємства [25].

Розрахунок потреби у прибутку підприємства за напрямками його використання необхідно здійснювати за окремими елементами його складових, а саме:

– фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (авансування основного капіталу);

– фінансування приросту власних обігових коштів (авансування власного обігового капіталу);

– фінансовий резерв (фонд ризику чи фонд регулювання цін);

– погашення довгострокових і середньострокових кредитів банку;

– погашення  інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплата процентів з них;

– здійснення соціального розвитку і заохочення трудового колективу;

– виплата дивідендів власникам підприємства;

–  придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

–  фінансування  діяльності  об'єднань,  асоціацій,  концернів  та  інших  горизонтальних структур, членом яких є підприємство;

– сплата податків та інших обов'язкових платежів і внесків передбачених законодавством [11,22].

Важливим  напрямком  стратегічного  планування  діяльності  є  врахування усіх чинників та аспектів подальшого розвитку підприємства для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості.

Під  час  планування  прибутку  необхідно  встановити  обґрунтовані  пріоритети  розподілу  з  врахуванням  обмеженості  ресурсів  та  визначити  конкретні цілі для досягнення яких будуть мобілізуватися ресурси підприємства.

Стратегічними  завданнями  управління  підприємства  з  врахуванням яких необхідно проводити планування прибутку, є:

– забезпечення ефективності діяльності ключових напрямків діяльності;

– забезпечення додаткового розвитку  і отримання максимальної  вартості підприємства;

– забезпечення стабільної прибутковості діяльності;

– створення нових і розвиток існуючих напрямків діяльності для забезпечення подальшого розвитку;

– виконання реальних можливостей і концентрації потужностей, з метою створення потенціалу розвитку;

– розвиток підприємства шляхом ефективного використання капіталу;

–  створення реальних гарантій для подальшого розвитку;

–  створення стійкого потенціалу розвитку за різних сценаріів змін [24].

В умовах функціонування ринкової економіки України механізм планування прибутку має велике значення, адже у ньому відображається ефективність господарської діяльності, від нього залежить дієвість господарської самостійності й самофінансування підприємств. Від удосконалення форм  і методів  планування прибутку  залежить  зацікавленість  підприємств  та  окремих працівників у постійному підвищенні ефективності діяльності та покращенні кінцевих фінансових результатів [17,26].

Таким чином, на нашу думку, основними шляхами покращення цільової структури планування та використання прибутку підприємства є:

–  визначення  пріоритетного  напрямку  використання  прибутку –  капіталізації коштів, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства;

–  оптимізація розміру коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових  коштів,  спрямованих  на  матеріальне  заохочення  працівників,  що сприятиме підвищенню продуктивності праці  і, як наслідок,

– розміру прибутку у майбутні періоди, а також соціального розвитку підприємства;

–  розрахунок оптимального розміру резервного фонду та скерування коштів на забезпечення його збільшення;

–  оптимізація коштів, що спрямовуються в інші цільові фонди та на інші цілі;

–  забезпечення умов діяльності підприємства за яких прибуток, який підлягає розподілу  підприємства,  не  буде  використовуватися  для  сплати  підприємством штрафних санкцій;

–  складання детального плану використання та розподілу прибутку підприємства з визначеними датами та конкретним кошторисом;

–  проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку;

– проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.

Отже,  з метою підвищення результативності діяльності підприємства та  його  стратегічного  розвитку  у  перспективі,  виникає  потреба  у  розробці стратегії управління підприємством спрямованої на вдосконалення механізму планування  та  використання  прибутку. Для  максимізації  прибутку  підприємства необхідно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпечення  зростання  обсягів  діяльності,  ефективного  управління  витратами,  підвищення  ефективності  використання  матеріально-технічної  бази,  оптимізації складу  та  структури  обігових  коштів,  підвищення  продуктивності  праці  та системи управління підприємства. Планування прибутку підприємства необхідно здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є складною економічною задачею. Ця політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні  інтереси власників та працівників. При цьому у  процесі формування  політики  розподілу  прибутку  необхідно  враховувати дві  протилежні  мотивації  власників  підприємства –  отримання  високих  поточних доходів або значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді.

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                  Алексєюк, А.Р. Ризик – один із факторів формування прибутку [Текст] / А.Р. Алексєюк // Економіка. Фінанси. Право. – 2000, № 4. – С. 17–21.

2.                  Баранцева, С.  Стратегія  управління  прибутком  як  регулятор  діяльності  підприємства [Текст] / С. Баранцева // Торгівля та ринок У країни. – 2002, вип. 14, т.2. – С. 81–86.