Особливості планування прибутку суб'єктів господарювання, шляхи його вдосконалення

>Змістовним є визначення прибутку І.О. Бланка, який стверджує що прибуток – це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності [5,23].

Отже, у той час як більшість економістів не прийшли до одностайної думки про природу прибутку та вважають її економічною категорією, більшість практиків трактують значення прибутку по-іншому. Це визначається тим, що саме прибуток є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в умовах ринку, певним гарантом прогресу економічної системи, а відсутність прибутку – яскравий доказ регресу й соціальної напруженості. Вважають, що прибуток є основним джерелом фінансових ресурсів  на  мікро-  і  макрорівні.  А  значення  прибутку  як  показника,  який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг й якість виробленої продукції, рівень продуктивності праці, динаміку рівня собівартості та характеризує  інтенсифікацію виробництва за будь-якої форми власності, досить багатогранна й важко піддається оцінці [18].

Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є ріст благоустрою власників підприємства.

Прибуток створює базу економічного розвитку суспільства в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дає  змогу "наповнювати"  дохідну  частину  державних бюджетів  всіх  рівнів, що дає змогу державі успішно виконувати покладені на неї функції і реалізовувати намічені програми розвитку економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень прибутку, тим менша потреба в залученні коштів із зовнішніх джерел, і тим вищий рівень самофінансування розвитку підприємства, забезпечення реалізації стратегічних цілей, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку.

Прибуток підприємства є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальне значення прибутку проявляється, насамперед, в тому, що засоби, які перераховуються в бюджет різних рівнів в процесі оподаткування  прибутку, є  джерелом  реалізації  різних  загальнодержавних  і місцевих соціальних програм, які забезпечують "виживання" окремих соціально-незахищених членів суспільства [12].

Прибуток є основним  захисним  механізмом, який захищає  підприємство від загрози банкрутства. Хоча загроза банкрутства існує і в умовах прибуткової діяльності підприємства, але підприємство набагато швидше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку.

Характеризуючи  значення прибутку  в  ринковій  економіці, необхідно зазначити, що деякі економісти вважають, що таке значення не завжди є позитивним, оскільки окремі види прибутку є джерелом тільки особистого збагачення окремих категорій громадян і не приносять користі для суспільства в цілому. Це стосується таких видів прибутку, як прибуток, отриманий від спекулятивних  комерційних операцій,  від  невиправдано  високих  цін на  товари чи послуги в зв'язку з монопольним становищем на ринку, від "тіньової" діяльності підприємства [4,7].

Отже, прибуток як економічний показник дає змогу поєднувати  економічні  інтереси  держави,  підприємства,  як  господарюючого  суб'єкта,  працівників і власників підприємства. Вирішення цього завдання,  насамперед, пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

 

 

1.2 Сутність процесів формування, розподілу та використання прибутку на підприємстві

 

 

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб:

– по-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку у державний бюджет.

– по-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності [13].

Чистий прибуток підприємства формується поступово, протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності і складається з таких елементів:

–       чистий дохід (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг);

–       валовий прибуток (збиток), який дорівнює різниці між доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізації продукції;

–       фінансовий результат від операційної діяльності, складається з суми валового прибутку та інших операційних доходів за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

–       фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування дорівнює сумі прибутку від операційної діяльності, інших фінансових доходів, доходів від участі в капіталі, інших доходів за вирахуванням інших фінансових витрат, витрат від участі в капіталі та інших витрат;

–       фінансовий результат від звичайної діяльності складається з різниці між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та суми податку на прибуток;

–       чистий прибуток (збиток) розраховується як сума прибутку від звичайної діяльності за мінусом суми податку на надзвичайні доходи та витрат від надзвичайної діяльності [22].

Ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не лише результатами його формування, але й характером розподілу. Під розподілом прибутку необхідно розуміти спрямування його на формування доходів бюджетів різних рівнів, на фінансування виробничих, соціальних, економічних програм, погашення кредитів та інші потреби. Іншими словами, розподіл прибутку являє собою процес формування напрямків його майбутнього використання відповідно до мети та завдань розвитку підприємства. Важливим у розподілі прибутку є поєднання бюджетних, госпрозрахункових та особистих інтересів робітників. Зважаючи на це, господарська практика й економічна наука постійно займаються пошуком оптимальних критеріїв розподілу прибутку.

Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої являє собою одне з найбільш важливих завдань загальної політики управління прибутком підприємства. Ця політика повинна  відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу [16,21].

У процесі формування політики розподілу прибутку підприємства забезпечується його використання за наступними основними напрямками:

– на споживання – формування дивідендного фонду, забезпечення витрат персоналу, матеріальне заохочення робітників;

– на нагромадження – формування фонду розвитку підприємства, резервного капіталу;

– нерозподілений прибуток – відноситься до власного капіталу.

Основною метою розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами. Відповідно до такої мети на підприємстві вирішуються наступні завдання:

– забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

– забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок  капіталізованої частини прибутку;

– забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

– забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства [25].

Розподіл прибутку здійснюється в різні фонди і за різними напрямками.

Процес цього розподілу базується на наступних принципах:

а)   політика розподілу пов’язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду;

б)   пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, що формується підприємством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в прогресі його розподілу пріоритетність напрямків його використання визначається ними;

в)   стабільність політики розподілу підприємства. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах “розподілу  власності”, тобто в акціонерних компаніях з великою кількістю акціонерів;

г)   передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій  розподілу прибутку в зв’язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це;

д)   оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Така оцінка проводиться з використанням розрахунків певних показників, що дає змогу зробити аналіз політики розподілу прибутку [24].

Специфіка завдань, що стоять перед кожним підприємством, відмінність зовнішніх і внутрішніх умов їх господарської діяльності не дозволяють  виробити єдину модель розподілу прибутку, яка б мала універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку конкретного підприємства складає аналіз і облік у процесі цього розподілу окремих факторів, які пов’язують цей процес з поточною та майбутньою господарською діяльністю підприємства.

Можна зробити висновок, що урахування цих факторів дозволяє суттєво зменшити діапазон параметрів можливих пропорцій розподілу прибутку в окремих напрямках,  в першу чергу – пропорцій капіталізованої та спожитої його частини, що формують головні умови наступного розвитку підприємства. 

 

 

1.3 Методи планування прибутку підприємства

 

 

У процесі аналізу, планування і контролю за формуванням та використанням прибутку застосовується широка система методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати діяльності підприємства.

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу прибутку підприємства, що подані в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Основні форми аналізу фінансових результатів підприємства

Ознака	Форми аналізу
За об’єктами дослідження	Аналіз формування прибутку Аналіз розподілу і використання прибутку
За суб’єктами дослідження	Зовнішній аналіз Внутрішній аналіз
За ступенем деталізації	Аналіз прибутку по підприємству Аналіз прибутку за центрами відповідальності Аналіз прибутку окремої операції
За обсягом дослідження	Повний аналіз прибутку Тематичний аналіз прибутку
За періодами проведення	Попередній аналіз прибутку Оперативний аналіз прибутку Ретроспективний аналіз прибутку Прогнозний аналіз прибутку