Організація грошових розрахунків підприємств

      Сукупність  усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим оборотом. Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти [10].

      Особливе  місце займає грошовий оборот у процесі  реалізації продукції. За товарного  виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

      У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній  літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення  і його складових - виробництва, розподілу, споживання.

      Ринковим  відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

      Оборот  грошей супроводжує обмін товарів  і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

      Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси.

      Більша  частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює  всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

      Грошовий  оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

• забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);
• реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
• сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
• забезпечення спільної діяльності підприємств;
• отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам [12].

      Грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення виробництва.

      У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств.

      У грошовому обороті підприємств  можна виділити такі напрями:

• розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;
• розрахунки за результатами діяльності;
• внутрішньогосподарські розрахунки.

      Основними для підприємства є надходження  грошових коштів від продажу продукції (робіт, послуг), що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари під час товарообмінних операцій, а також надходження в нематеріальній формі.

      Своєчасність  надходжень коштів від продажу продукції  – важливий момент у господарській  діяльності підприємства. По-перше, грошові  надходження є основним регулярним джерелом коштів підприємства. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства закінчується продажем продукції, що означає відновлення витрачених на виробництво грошових коштів і створення умов для відновлення наступного кругообігу.

      Від грошових надходжень залежать фінансова  стійкість підприємства, стан обігових коштів, розмір прибутку, своєчасність розрахунку з державними цільовими фондами, кредитними установами [11].

      Для здійснення готівкових розрахунків підприємства використовують готівку (в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Максимальну суму грошових коштів, яка може постійно зберігатися в касі (ліміт готівки), підприємство встановлює самостійно. Ліміт готівки затверджується наказом керівника підприємства. Зі зміною умов господарської діяльності підприємства (обсягу касових оборотів, порядку здачі касового виторгу, періодичності інкасації готівки тощо) сума ліміту готівки в касі може бути змінена.

      Усю готівку понад встановлений ліміт  підприємства зобов'язані здавати в банк. Встановлений ліміт можна перевищувати тоді, коли готівка отримана підприємством для виплати заробітної платні, заохочень, допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів. Таке перевищення підприємства можуть допускати лише протягом трьох робочих днів з отримання готівки, а підприємства залізничного транспорту та морських портів — протягом п'яти днів. Після закінчення цього терміну суму невикористаної готівки наступного робочого дня повертають у банк.

      Найчастіше  готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Надходження і видавання грошей з каси оформляють спеціальними касовими документами. Це касові і товарні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери, розрахункові квитанції, проїзні документи, касова книга тощо.

      Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. Переважмо готівкову форму розрахунків застосовують:

• для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платні, грошових компенсацій, премій і допомоги, дивідендів, пенсій тощо);
• забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);
• розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;
• розрахунків між підприємствами — діловими партнерами (за матеріали, паливо тощо). Гранична сума готівкового розрахунку встановлюється постановою Національного банку України [10].

      Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

      Від правильної організації грошових розрахунків  у цілому залежить оперативність  їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

      Одним із головних факторів нормалізації розрахунків  у народному господарстві є запровадження  єдиних розрахункових правил, які  визначаються відповідними нормативними актами [12,С.24]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

      Готівкові розрахунки — це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна [3].

      Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення — виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримавши готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі.

     З кінця 1998 р. відбулись певні зміни  в системі готівкових розрахунків. Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків і розраховуються за своїми зобов’язаннями, нині мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підприємств з одночасним обов'язковим веденням касової книги встановленої форми.

     Сума  готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

     Платежі понад установлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться такі розрахунки протягом дня, не обмежується.

     Зазначена умова не стосується розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств у разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Обмеження також не поширюється па добровільні пожертви, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також на кошти, видані на відрядження.

     Розрахунки  готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

     Усім  підприємствам, які мають рахунки  в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк установлює ліміт каси, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

     Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.

     Для обліку повної суми фактичного надходження  готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі.

     Готівкова виручка підприємств (підприємців) може бути використана ними на господарські потреби, а також для проведення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці тільки за рахунок коштів, одержаних зі своїх рахунків у банківських установах. Готівку з рахунків підприємства одержують у межах наявних коштів і витрачають її за цільовим 
призначенням.

     Одержана  в установі банку готівка, яка  пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), може зберігатися  в касі підприємства протягом трьох  робочих днів.

     Чинним  законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції:

• за перевищення встановлених лімітів каси;
• неоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;
• перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без вичерпного пояснення щодо використання раніше виданих коштів;
• витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;
• використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;
• проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Організація готівкового обороту передбачає:

• повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;
• забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;
• створення умов для залучення готівки до кас банків;
• сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм без готівкових розрахунків;
• провадження та вдосконалення контролю за дотриманням 
  підприємствами і підприємцями порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів [12,C.28].

     Здійснення  операцій з готівкою на підприємствах і в організаціях усіх форм власності і видів діяльності, а також в установах банків регламентується прийнятим національним банком України «порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та низкою положень «інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові оренди, касові книги тощо), передбачають забезпечення охоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб’єктів господарювання за її порушення тощо.