Організаційна структура управління фінансовою діяльністю підприємства ЗАТ ВТФ «Сіверянка»

Тема: Організаційна структура управління фінансовою діяльністю підприємства.

Зміст

 

 

Вступ.

Актуальність дослідження. Підприємницька діяльність здійснюється на мікроекономічному рівні, на підприємстві, яке є первинною ланкою економіки. Саме тут відбувається поєднання факторів виробництва, виробляється продукт, вирішується  доля  технічного  прогресу.  Щоб  підприємство функціонувало нормально, воно повинно укомплектовуватись працівниками багатьох професій, які в сукупності утворюють трудовий колектив. Трудовий колектив - складний механізм, в структуру якого входить і підрозділ управління. Завдання управління полягає в координації і узгодженості дій усіх структурних елементів цього механізму.

Управління підприємством - особливий різновид продуктивної праці, яка спрямована на організацію працівників з метою досягнення заданого результату (товарів, послуг, інформації, наукових розробок тощо). Управління виражає владні відносини, тобто відносини власності. Це означає, що власник на свій власний розсуд обирає методи і систему управління своєю фірмою. Водночас усі підприємства постійно шукають оптимальну модель управління, адже змінюється не лише середовище, в якому діють фірми, але й сама діяльність фірм.

Структурна побудова управління організацією є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки за відсутності виконавців рішення втрачають сенс. Структурна побудова виробництва (об'єкта управління) передує процесній, а при організуванні суб'єкта управління, навпаки, процесний аспект визначає його структуру.

Структурну побудову управління організацією можна порівняти  із скелетом підприємства. Вона формується з ієрархічних рівнів та компетентних виконавчих органів, які функціонують відповідно до змісту виробничої діяльності організації та управлінських рішень.

Організаційна структура  підприємства виступає органічною єдністю  організаційної структури виробництва  й організаційної структури управління насамперед по лінії виробничої організації, яка поза такою єдністю взагалі  немислима. Виникаючи з необхідності управління спільною працею багатьох працівників, виробнича організація безпосередньо визначає, породжує кістяк управлінської системи: обраний варіант організаційно-виробничої структури є основою початкової схеми структури управління.

Слід зазначити, що починаючи з 2000 року в легкій промисловості України спостерігається нарощування обсягів виробництва та реалізації продукції і не тільки за рахунок давальницької сировини. Проте у 2007-2008 роках показник росту обсягів виробництва дещо спадають. За оперативними даними Держкомстату України, індекс обсягів виробництва промислової продукції легкої промисловості у травні до квітня 2008 р. становить 102,1%, за травень 2008 р. до травня 2007 р. — 97,5, а за січень-травень 2008 р. до відповідного періоду попереднього року — 100,5%.

У травні щодо квітня 2008 р. зафіксовано нарощування обсягів виробництва загалом у легкій промисловості на 2,1%, втому числі у виробництві готового одягу — на 3,3, шкіри та взуття — на 9,4%.

За період з початку 2008 р. до відповідного періоду 2007 р. слід відзначити стабільне нарощування обсягів виробництва у текстильній промисловості — 111,6%, причому зросло виробництво з усіх видів економічної діяльності даної групи, а саме: ткацьке виробництво на 14,2%, прядіння текстильних волокон — 3,2, виробництво готових виробів з текстилю (крім одягу) — 16,2, нетканих матеріалів та килимів — 112,7, трикотажних полотен і виробів — на 28,2 та 4,8% відповідно.

Швейна промисловість за п'ять місяців 2008 р. на 1,2% погіршила минулорічний показник індексу обсягів виробництва (98,8%), що пов'язано зі скороченням обсягів виробництва одягу з текстилю (на 2,5%), насамперед, через розукрупнення швейних підприємств на дрібні виробництва, які переходять на спрощену систему оподаткування. Обсяги продукції, виробленої даними суб'єктами підприємницької діяльності не відображені в офіційній статистиці.

Метою написання курсової роботи є дослідження організаційної структури управління фінансовою діяльністю підприємства та пошук шляхів її удосконалення в умовах ринку.

Виходячи з поставленої мети, в роботі слід вирішити наступні задачі:

1. Розкрити сутність категорії «структура підприємства», навести її класифікацію
2. Визначити особливості структури підприємств легкої промисловості та системи показників їх оцінки
3. Дати загальну характеристику підприємства, що виступає об’єктом дослідження
4. Провести аналіз діючої структуру підприємства
5. Провести аналіз фінансово-економічного стану підприємства
6. Запропонувати заходи з удосконалення структури підприємства, що виступає об’єктом дослідження

Об’єктом дослідження  в роботі виступає підприємство ЗАТ ВТФ «Сіверянка».

Предметом дослідження  є показники дослідження та напрямки удосконалення структури управління фінансовою діяльністю підприємства легкої промисловості.

 

1. Поняття структури управління підприємства легкої промисловості та фактори, що її визначають

1.1 Структура підприємств: поняття та класифікація.

Підприємство як відкрита система своє існування і розвиток засновує на взаємодії з зовнішнім  середовищем. При цьому умовою існування системи є певна відповідність між середовищем та системою. Будь-які зміни у середовищі та (або) у самій системі призводять до порушення функціонування або руйнування цієї системи. Пристосуватися до змін у середовищі система може різними шляхами. Можна змінити кількість або якість елементів, з яких складається система. Але можна поміняти зв'язки між елементами, щоб досягти нового синергічного ефекту. Взаємодія елементів усередині системи забезпечує трансформацію входів на виходи. Отже ефективність процесу трансформації залежить не тільки від якості елементів системи, але і від способу їх поєднання, тобто від структури системи.

Структура підприємства - це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють поняття виробничої, загальної та організаційної структур управління.

Розрізняють виробничу, загальну та організаційну  структуру управління підприємством. [23, c. 45]

Основу діяльності будь-якого підприємства становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах, склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства.

Принципи класифікації виробничих структур:

1. В залежності від підрозділу  виділяють цехову, безцехову, корпусну  та комбінатську виробничі структури.

Основним виробничим підрозділом цехової виробничої структури є цех. Цех - це адміністративно  відокремлена частина підприємства, у якій виконується певний комплекс робіт у відповідності з внутрішньозаводською спеціалізацією.

Цехи за характером своєї  діяльності поділяються на [22, c. 78]:

- основні цехи виготовляють  продукцію, що визначає профіль  та спеціалізацію підприємства (заготівельні  – ковальсько-пресовий, ковальсько-штампувальний;  обробні – механічний, термічний,  цех покриття; складальні – складальний, механоскладальний);

- допоміжні цехи виготовляють  продукцію, що використовується  для забезпечення власних потреб  усередині самого підприємства (ремонтно-механічний, інструментальний, енергетичний);

- обслуговуючі цехи  та господарства виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів (транспортні, складські);

- побічні цехи займаються  утилізацією, переробкою та виготовленням  продукції з відходів основного виробництва (цех утиля, цех товарів народного споживання).

На деяких підприємствах  існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою  та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням  різноманітних експериментальних робіт.

На невеликих підприємствах  застосовується безцехова виробнича  структура. Основою її побудови є  виробнича дільниця. Виробнича дільниця - це сукупність територіальне відокремлених  робочих місць, на яких виконуються  технологічно однорідні роботи або  виготовляється однотипна продукція.

На великих підприємствах  декілька однотипних цехів можуть бути об'єднані у корпус. Тоді корпус стає основним структурним підрозділом  підприємства. Така виробнича структура  має назву корпусної. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість), використовується комбінатська виробнича структура. Основу якої становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат).

2. За формою спеціалізації  основних цехів виділяють [19, c. 172] :

- технологічну структуру  - спеціалізація цехів підприємства  на виконанні певної частки  технологічного процесу або окремої  стадії виробничого процесу;

- технологічну структуру  - використовується переважно на  підприємствах одиничного та  дрібносерійного виробництва з  різноманітною та нестійкою номенклатурою  продукції;

- предметну структуру  - спеціалізація цехів на виготовленні  певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій. Предметна структура виробництва поширена на підприємствах великосерійного та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції;

- змішану виробничу  структуру, за якої частина  цехів спеціалізована технологічно, а решта – предметно. На  практиці мало підприємств де  всі цехи спеціалізовані лише  технологічно або лише предметне,  на більшості підприємств використовується змішана структура.

3. В залежності від  наявності основних та допоміжних  процесів розрізняють підприємства  з [19, c. 174]:

- комплексною виробничою  структурою – підприємства мають  всю сукупність основних та  допоміжних цехів;

- спеціалізованою виробничою  структурою - підприємства мають  лише частину основних та допоміжних  цехів. 

Підприємства зі спеціалізованою  структурою поділяють на:

- підприємства механоскладального  типу, які отримують заготівки  від інших підприємств;

- підприємства складального  типу, які випускають продукцію  з деталей, вузлів та агрегатів,  що виготовляються на інших  підприємствах;

- підприємства заготівельного типу, що спеціалізуються на виробництві заготівок;

- підприємства, спеціалізовані  на виробництві окремих деталей.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом  багатьох факторів. Головними з них  є: виробничий профіль підприємства; обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства.

Виробничий профіль  підприємства, тобто характер та особливості  продукції, що виробляється, безпосередньо  обумовлюють хід виробничого  процесу та склад відповідних  підрозділів. Так, конструкція виробу передбачає певні технологічні процеси його виготовлення, певну їх послідовність та трудомісткість. Отже, вона визначає і певний перелік виробничих підрозділів, що здійснюють ці технологічні процеси. Складна технологія, таким чином, збільшує кількість підрозділів, які її реалізують, та призводить до більш розгалуженої системи зв'язків між ними.

Кількість виробничих підрозділів  підприємства та їх розміри залежать також і від обсягів виробництва  продукції. Якщо вони незначні, то увесь  виробничий процес можна здійснювати в межах одного чи невеликої кількості підрозділів зі спрощеною системою зв'язків. [23, c. 48]

Суттєво впливає на виробничу  структуру рівень спеціалізації. З  розвитком та поглибленням спеціалізації  зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура.

Виробнича структура  підприємства залежить і від місця  його знаходження. Наприклад, підприємства розташовані у віддалених від промислових центрів регіонах, як правило, більш універсальні та автономні. Для таких підприємств характерна розвинута виробнича структура.

1.2 Особливості структур підприємств легкої промисловості та система показників їх оцінки

Структурні підрозділи здійснюють свою діяльність в рамках підприємства, тому необхідно окреслити для них цілі як частину загальної цілі організації.

У разі виготовлення продукції  підприємство витрачає виробничі ресурси, ефективне використання яких залежить від роботи кожного цеху і, в кінцевому підсумку, впливає на загальний прибуток. [4, c. 55]

Принципово подібні  з цілями основних цехів підрозділів  допоміжного виробництва. Відзнака полягає в тому, що результатом  їхньої діяльності є не виготовлення основної продукції, а надання послуг виробничого характеру для безперебійного функціонування основних цехів. Проте досягнення цієї мети має здійснюватись за умов використання мінімальних обсягів усіх видів ресурсів та економії витрат на виробництво. У цьому й виявляється спільність цілей, що стоять перед цехами основного та допоміжного виробництва.

Конкретні ж системи  показників покликані розкрити ці локальні завдання, насамперед через показник виконання завдань, який має для  окремих груп цехів різний зміст. Так, в основних цехах — це випуск основної продукції; в ремонтно-механічних — витрати на утримання і експлуатацію устаткування; у транспортних — обсяг перевезень тощо.

Система показників для  оцінювання діяльності структурних  підрозділів швейного підприємства представлена в табл. 1.1

 

Таблиця 1.1

Система показників для  оцінювання діяльності структурних  підрозділів швейного підприємства

Структурний підрозділ	Показник, що характеризує діяльність структурного підрозділу
Основне виробництво
Підготовчий цех	Кількість переробленої тканини у нормо-годинах; якість тканини (повнота виявлення й виділення текстильних дефектів) з урахуванням претензій розкрійного та швейного цехів.
Розкрійний цех	Розкроювання виробів  у нормо-годинах; відхилення фактичної  витрати тканин від норм; втрати від уцінки кінцевих залишків тканини; втрати від браку.
Швейний цех	Випуск швейних виробів  у нормо-годинах; витрата фурнітури; кількість браку.
Допоміжне виробництво
Відділ головного механіка	Простої устаткування; витрати  на утримання й експлуатацію устаткування.
Відділ головного енергетика	Витрата електроенергії; витрати, пов'язані із забезпеченням  виробництва енергоресурсами.
Склад сировини	Додержання оптимальних  запасів основних та допоміжних матеріалів.
Склад інструментів і  устаткування	Додержання оптимальних запасів інструментів і устаткування.
Служба маркетингу
Відділ постачання	Додержання оптимальних  запасів основних та допоміжних матеріалів, відхилення від нормативів за цінами на матеріали.
Відділ інформації та маркетингу	Частка ринку у відсотках, завойована підприємством.
Відділ фірмової торгівлі й роботи з клієнтами	Обсяг продажів; кількість  покупців, які зробили повторні покупки; кількість нових покупців; кількість  скарг і листів з подякою; консультації фахівців щодо експлуатації та догляду  за швейними виробами.
Експериментальний цех	Кількість нових моделей; відсоток міжлекальних випадів у  розкладці; організація демонстрацій моделей; додаткові послуги з  індивідуального припасування виробів  до фігури.
Відділ збуту	Додержання оптимальних  запасів готової продукції.
Служба апарату  управління
Служба з управління витратами	Зниження витрат на 1 грн. Виручки від продажів.
Інженер з охорони  праці й техніки безпеки	Кількість нещасних випадків на виробництві.
Відділ кадрів	Плинність персоналу; ступінь  задоволеності співробітників своєю роботою; перспективи професійного зростання співробітників.
Відділ виробничо-інформаційного забезпечення	Кількість процесів, по яких доступна інформація про якість, кількість, витрати тощо.