Операції з міжнародних торгівельних розрахунків: проблеми та перспективи їх розвитку в Україні

- відкриваючи акредитив,  банк-емітент бере на себе зобов'язання  від імені покупця, що може  обмежити отримання покупцем  інших позик у цьому банку;

- акредитивна форма розрахунків  є найдорожчою і тягне за  собою цілу низку витрат у  вигляді комісій, зборів і,  можливо, виплати відсотків у  період його дії, які частіше  збираються з наказодавача;

- відкриття акредитивів  на незначні суми,як правило,  недоцільно;

- акредитив зобов'язує  банк здійснити платіж, як тільки  відповідні документи йому будуть  надані, тоді як експортер є  вільним у виборі, надати документи  чи ні і, таким чином, вільний  від будь-яких зобов'язань до  моменту, поки сам не вирішить  скористатись виставленим акредитивом;

- він відволікає кошти  наказодавача на весь строк  дії акредитива.

Проте є ряд випадків, коли використання акредитивів є доцільним  та необхідним для імпортера:

- нове торгове партнерство;

- сумніви у кредитоспроможності  покупця;

- нестабільність економічного  та політичного становища у  країні покупця;

- наявність валютних або  інших нормативних актів контролю  та обмежень у країні продавця;

- прохання покупця про  комерційний кредит;

- великомасштабні програми;

- спеціальні товари, виготовлені  на спецзамовлення, подальша реалізація  яких іншому покупцю може бути  об'єктивно утруднена.

Крім розглянутих найпоширеніших видів акредитивів, при торгівлі готовою продукцією можуть використовуватися  й інші їх види, такі як:

- переказний акредитив;

- трансферабельний акредитив;

- револьверний акредитив;

- акредитив з "червоним  застереженням";

- компенсаційний акредитив;

- резервний акредитив;

- транзитний акредитив;

- чистий рамбурсний акредитив;

- акредитивні листи.

На практиці нерідкі випадки, коли акредитив не використовується протягом терміну його дії і виникає  необхідність його продовження. Це відбувається або через неправильне визначення терміну, або, головним чином, через  запізнення продавця з відвантаженням товару. Тому можливість продовження  акредитива на певний термін може бути передбачена у контракті або  це може бути зроблено під час виконання  угоди покупцем.

При використанні акредитивної форми розрахунків необхідно  враховувати особливості законодавства  або звичаї окремих країн щодо її застосування. Наприклад, за валютним законодавством деяких країн (Греція, Туреччина та ін.) обов'язковим є  застосування покритих акредитивів, а  японські банки практикують акредитиви з дебетуванням рахунка банку-кореспондента, які забезпечують високу швидкість  надходження платежу.

Під час здійснення інкасо можуть загостритися фінансові труднощі одночасно з додатковими проблемами для експортера. Ефективним затаких  умов є запрошення банком-ремітентом консультанта для надання допомоги експортерам щодо уникнення можливих проблем. Проблеми, які зустрічаються  найчастіше: товари, в разі їх несплати експортером, можуть бути затримані, зберігатися  на складі, вимагати оплати за страховим  полісом. Можливі інші обставини, які  спричинять додаткові витрати для  експортера до того моменту, коли імпортер вирішить оплатити інкасо або експортер  укладе іншу угоду по продажу товарів. Товари можуть бути повернуті назад  експортерові за його рахунок. Страхове забезпечення продавця і покупця  може бути різним. Якщо товар зіпсований або його загублено, імпортер може відмовитись  сплатити інкасо. Щоб уникнути цього, експортерам слід уважно вивчати  страхові поліси на випадок непередбачуваних обставин або змін умов, захищати свої фінансові інтереси при відвантаженні  в усіх іноземних портах.

Можливо, експортеру доведеться чекати на платіж (акцепт) протягом невизначеного  терміну, що залежить від способу  здійснення платежу (зв'язок на основі терміналу, Міжнародна міжбанківська  електронна система платежів, телеграфний  або поштовий зв'язок), наявної іноземної  валюти в країні покупця.

Імпортер може не мати ліцензії на імпорт, що унеможливлює прийняття  товару або спричиняє відстрочення оплати чи акцепту тратти. Експортеру завжди слід перевіряти наявність в  імпортера ліцензії (якщо вона необхідна  до відправки товару на основі інкасо). При використанні інкасо як засобу отримання платежу ризик полягає  між угодою на відкритому рахунку (який вигідний імпортеру) та передоплатою готівкою (яка вигідна експортеру).

Переваги для експортера.

- Зменшення ризику дострокової  передачі товарів. Згідно з  документарним інкасо, експортер  може захиститися від передачі  товарів до того, як імпортер  здійснить платіж чи акцептує  тратту. Інкасо передбачає менший  ступінь безпеки для експортера, ніж передоплата готівкою чи  акредитив. Але, якщо експортерові  не потрібен надійний захист  від політичного та комерційного  ризику за даної концентрації  угод, або негайна оплата товарів  є необов'язковою, інкасо може  бути оптимальним методом розрахунку.

- Збільшення конкурентоспроможності. Інкасо є менш тривалим та  обтяжливим засобом досягнення  домовленості, ніж акредитив. Отже, у експортера є можливість  продати товар за нижчою ціною,  збільшуючи свою конкурентоспроможність.

Це саме можна сказати  і про згоду експортера на акцепт платежу на підставі термінової тратти. В основі цього — збільшення кредиту, що надається експортером імпортеру, який зі збільшенням ризику експортера збільшує його конкурентоспроможність.

- Зручність. Банк, який  мас відділення та мережу кореспондентів, допомагає скоротити проблеми, пов'язані  з міжнародними розрахунками (інкасо), застосувавши ефективний спосіб  обробки документів, розрахунків  і зв'язку.

Можливість фінансування. Часто експортер має можливість отримати кошти від банку під  акцепт або за урядовою програмою  підтримки експортера.

Недоліки для експортера.

- Затримка або повільне  надходження платежу. Якщо, наприклад,  імпортер повинен отримати ліцензію  на імпорт, але він ще цього  не зробив, то експортер, щоб  отримати платіж повинен чекати  оформлення та отримання ліцензії. Крім цього, внаслідок повільного  здійснення інкасо в багатьох  країнах можлива затримка платежу.

- Додаткові витрати, спричинені  неплатежем чи відмовою від  акцепту імпортера. Якщо імпортер  відмовиться від оплати чи  акцепту тратти, банк не несе  відповідальності, а законодавство  не передбачає примусового стягнення  інкасо. Тому в експортера можуть  виникнути додаткові витрати  — за простій, зберігання товару, його страхування тощо.

Переваги для імпортера.

- Зручність. Купівля на  основі інкасо дозволяє імпортеру  уникнути ускладнень з відкриттям  акредитиву.

- Зменшення витрат. Імпортер  також уникає витрат на імпортний  акредитив і може отримати  вигоду з низької ціни купівлі,  оскільки виключено, що експортер  може знехтувати деякими заощадженнями  (див. переваги для експортера).

- Відстрочка платежу. Метод  інкасо є прийнятним для імпортера  щодо часу для платежу. Зазвичай  можлива затримка платежу до  прибуття товарів.

Недоліки для імпортера.

Нанесення шкоди репутації  у разі неплатежу або відмови  від акцепту. Якщо імпортер з будь-якої причини не може здійснити оплату або акцептувати тратту, або вирішує  цього не робити, експортер може видати спеціальні інструкції щодо з’явлення  «протесту» від його імені. В багатьох країнах цей протест лише формальність, яка передбачає подання згодом офіційної  скарги

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Галапуп Н. Д. Банківські операції : навч. посіб. / О. В. Дзюблюк, Н. Д. Галапуп, Я. І.Чайковський. – Тернопіль: ТНЕУ, 2009.– 624 с.

2. Голов, С.  В. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. Приклади : підруч. / С. В. Голов, В. М. Костюченко. – К.: КНЕУ, 2001. – 840 с.

3. Коцовський  Р. Т. Операції комерційних банків: навч. посіб. / Р. Т. Коцовська, В. Д. Ричаківська, Г. В. Табачук .– К.: Алерта, 2003. – 501 с.

4. Кривов’яз, Т. В. Міжнародні кредитно-розрахункові операції в банках : навч. посіб. / Т. В. Кривов’яз, Мінністерство освіти і науки України. – К.,2009. – 326 с.

5. Михайлов, Д. М. Міжнародні розрахунки і гарантії: навч.посіб. / Д. М. Михайлов. – К.: Торгово-видавниче бюро ВНV, 1998. – 298 с.

6. Наконечний О. М. Міжнародні розрахунки та валютні операції : навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька – К.:КНЕУ, 2006.– 312 с.

7. Передій,  О. С. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. / О. С. Передій. – К.: Центр навч. л-ри, 2006. – 274 с.

8. Петрук, О. М. Банківська справа: навч. посіб. / О. М. Петрук. – К.: Кондор, 2004. – 462 с.

9. Попович,  О. В. Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг / О. В. Попович // Інститут економіки та менеджменту. – 2007. – 257 с.

10. Руденко,  Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції : підруч. / Л. В. Руденко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 615 с.

11. Руденко,  Л. В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства : підручник / Л. В. Руденко. – Міністерствово освіти і науки України, К.: Лібра, 2002. – 302 с.

12. Рум’янцева, А. П. Зовнішньоекономічна діяльність: навч.посіб. / А. П. Рум’янцева. – К.: Центр навч. л-ри, 2004. – 377 с.

13. Савлук, М.  І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: навч. посіб. / М. І. Савлук. – К.:КНУ, 2002. – 391 с.

14. Семенов,  К. А. Міжнародні валютні і фінансові відносини: підруч. / К. А. Семенов. – М.: ТЕИС, 2000. – 175 с.

15. Слепов, В.  А. Міжнародні валютні і фінансові відносини / В. А. Слепов. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 280 с.

16. Філіпенко,  А. С. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підруч. / А. С. Філіпенко. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.

17. Шелудько, Н. М. Роль банківської системи у стимулюванні економічного зростання крїни / Н. М. Шелудько. – К.: КНЕУ, 2002 –501 с.

18. Антонова, О. В. Міжнародні розрахунки в Україні: основні тенденції та перспективи розвитку / О. В. Антонова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 4. – C. 34–38.

19. Білик, М.  Д. Розрахункові відносини у  зовнішньоекономічній діяльності підприємств: сутність та оцінка доцільності застосування різних форм розрахунків / М. Д. Білик // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 3. – C54–60.

20. Бондаренко, С. І. Використання акредитива  при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями / С. І. Бондаренко // Фінанси України. – 2000. – № 3. – C. 114–119.

21. Лисенко,  Ю. Акредитиви: практика застосування у зовнішньоекономічних операціях / Ю. Лисенко, І. Педь // ВісникНаціонального банку України. – 2003. – № 1. – C. 18–24.

22. Семикова, П. В. Акредитиви як інструмент платежу / П. В. Семикова // Фінанси і кредит. – 2003. – № 2. – C.10–15.

23. Руденко,  Д. М. Проблеми організації та здійснення міжбанківських розрахунків в Україні / Д. М. Руденко // Управління розвитком. – 2011. - №18(115) – С. 128-130.

24. Громова,  Т. М. Вплив світової економічної кризи на зовнішньоекономічну діяльність України / Т. М. Громова, О.М. Сидоренко // ХНУ. – 2011. – С. 260-267.

25. Державна  служба статистики України [Електронний ресурс]: Зовнішньоекономічна діяльність станом на 2008 – 2011 р.р. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

26. Здобувач, С. В. Комерційні банки як інституційні одиниці міжнародних фінансових розрахунків / С. В. Здобувач // Науковий вісник КНЕУ. – 2006. – С. 448 – 453.