Операції з міжнародних торгівельних розрахунків: проблеми та перспективи їх розвитку в Україні

І, нарешті, головною проблемою в міжнародних розрахунках  є легалізація грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. На сьогоднішній день це     найактуальніший тип ризику в міжнародних розрахунку, який несе фінансова глобалізація.

Як правило, всі міжнародні фінансові операції пов'язані з валютним обміном. Потік товарів і послуг з однієї країни в іншу породжує зустрічні грошові потоки, гроші різних країн повинні якось обмінюватися один на одного, виникають проблеми курсів валюти, вибору форми платежу і конкретних фінансових установ, що здійснюють розрахунки (як правило, банків). Розрахунки часто пов'язані з кредитними і страховими операціями.

Особливе  питання - співвідношення національних і міжнародних правил розрахунків, тут теж бажаний поступовий перехід до єдиних міжнародних правил. Тому йде безперервний пошук напрямів поліпшення міжнародних розрахунків. За останні роки вирішальне значення придбало впровадження електронних технологій в сферу розрахунків, що створює принципово нові можливості їх розвитку.

Важливість  розрахунків як сфери міжнародних фінансів виявляється і в тому, що в процесі їх вдосконалення можуть виникати платіжні союзи декількох держав, об'єднаних єдиною, розробленою ними, системою міжнародних розрахунків. Такі союзи можуть бути початком або складовою частиною інтеграції економіки і фінансів цих держав, тобто створюють можливості для розвитку фінансової глобалізації.

Формування  міжнародних економічних відносин завжди відбувалося під впливом певних дій і факторів. В сучасних умовах такими факторами слід вважати:

• постійне і стійке збільшення обсягів і асортименту товарного обміну;
• розширення сфери дій і функцій світового фінансового ринку;
• пошук шляхів подолання негативних наслідків глобальних проблем;
• лібералізація зовнішньоторговельної політики;
• поліпшення інвестиційного клімату;
• лібералізація національної і міжнародної політики;
• зміни в системі міжнародного поділу праці;
• розширення процесів регіональної економічної інтеграції;
• зростання значення міжнародних корпорацій;
• створення і постійне удосконалення системи світового ірегіонального регулювання міжнародних економічних відносин;
• формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічнихвідносин;
• зміни в політичних відносинах між країнами

На стан міжнародних  розрахунків впливає багато різних обставин, наприклад, економічні і політичні відносини між країнами; становище країни на товарних і грошових ринках; ступінь державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і його ефективність; валютне законодавство; міжнародні торгові правила і звичаї; стан платіжних балансівта ін. В зв'язку з цим систему міжнародних розрахунків можна розглядати як відносно самостійну, яка має свої особливості.

По-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями. По-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах. Тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. А з другого боку, нормальне функціонування товарно-грошових відносин можливе тільки в умовах вільного обміну національної валюти на валюти інших країн. Інакше кажучи, найбільш ефективна участь тої чи іншої країни в міжнародному розподілі праці і міжнародних торгових розрахунках можливе тільки на основі конвертованої валюти. Обмінність національної валюти забезпечує: вільний вибір господарськими об'єктами найбільш вигідних ринків збуту і закупок в середині країни і за кордоном; більш активне залучення іноземних інвестицій і розміщення інвестицій за кордоном; стимулювання впливу іноземної конкуренції на підвищення ефективності, гнучкості й адаптації національних підприємств до середовища, що міняється; підтягування національного виробництва до рівня міжнародних стандартів по цінах, витратах, якості йасортименту; можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті. По-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження. Валютні обмеження являють собою законодавчу чи адміністративну заборону, лімітування і регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою й іншими валютними цінностями. Звичайно, валютні обмеження стають причиною негативних наслідків. Вони звужують можливості й підвищують витрати валютного обміну і платежів по зовнішньоторгових угодах. Однак вони об'єктивно необхідні. Це пов'язано, насамперед, з нестачею валюти, наявністю зовнішньої заборгованості, погіршенням платіжного балансу.

Валютні обмеження  в даній ситуації вводяться з метою концентрації валютних цінностей в руках держави, вирівнювання платіжного балансу, підтримання валютного курсу валюти своєї країни. Валютні обмеження здійснюються різними способами: блокування виручки експортерів від продажу товарів в даній країні; повний чи частковий обов'язковий продаж валютної виручки експортерами центральному банку або іншим вповноваженим банкам; заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою; регулювання строків платежів по експорту й імпорту та ін.

В Україні  до валютних обмежень відносяться: обов'язковий продаж експортерами 50% експортної валютної виручки, регулювання строків платежів і поставок по експортно-імпортних операціях, обмежувальний характер продажу валюти імпортеру, контроль за здійсненням інвестицій за кордоном, контроль за залученням іноземних кредитів, регулювання Інвестицій нерезидентів і т.д. В цих умовах підприємствам-суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності необхідно сумлінно вивчати і постійно враховувати в своїй роботі питання експортного й імпортного ліцензування, валютного контролю, податкового законодавства, технічних стандартів і вимог,особливості тарифів і квот, антидемпінгових законодавств, наявності конвертованої валюти і стабільності валюти в країні потенційного іноземного партнера.

З погляду  міжнародних стандартів українські банки відносяться до дрібних та середніх. Ступінь їх впливу на обсяги та механізм міжнародних розрахунків незначний. Порядок ліцензування операцій Національним банком згідно з поточними і резервними вимогами до власного капіталу спричиняє обмеження валютних операцій як на внутрішньому валютному ринку, так і на міжнародному. Це може спричинити закриття банків та хвилю злиттів і поглинань, адже міжнародні розрахунки й валютні операції приносять банкам чималі прибутки. У даний час у своїй переважній більшості ті українські банки, які орієнтуються на зовнішньоекономічну діяльність, в основному займаються акумуляцією дешевих ресурсів українських експортерів та їх розміщенням у малоризиковані іноземні активи (депозити, держпапери тощо). Ці активи хоча і приносять стабільний дохід, але незначні. Це означає, що банківські установи та Центральна розрахункова палата НБУ не повністю виконують свої основні функції як фінансових посередників та контролерів. Причинами цього часто називають неплатежі, взаємозаборгованість, високі тарифи на міжнароднірозрахунки, високий рівень процентних ставок та низьку якість позичальників, спричинені жорсткою грошовою політикою.

Комерційні  банки сприяють своєчасності та надійності міжнародних розрахунків, здійснюючи гарантійні операції по інкасо, авансах, відкритих рахунках тощо. Вибрана форма міжнародних розрахунків зумовлює обсяг зобов'язань та ступінь відповідальності комерційного банку стосовно руху товаророзпорядчих та платіжних документів, їх оформлення та забезпечення розрахунків між учасниками торгівельних операцій.

Здебільшого у розрахунках за договорами купівлі-продажу банки використовують банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив і банківську гарантію. Але крім вищезазначених форм комерційні банки опановуютьнові, прийняті у світовій банківській практиці, форми міжнародних розрахунків.

Також, все  більша кількість уповноважених  банків України самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземними банками. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих.

Не дивлячись  на труднощі, з якими зіштовхуються банки України та зовнішньоторговельні фірми у сфері зовнішньоекономічної діяльності, існує ряд перспектив для удосконалення міжнародних розрахунків в Україні. Серед них найважливішими є:

• удосконалення українського розрахунково-платіжного законодавства;
• створення українського банку даних щодо всіх підприємств, якіпрацюють на території України, для формування інформації про їхнюнадійність та платоспроможність, а також про компанії, які характеризуютьсянайгіршими показниками платіжної дисципліни та занесені у «чорний список»;
• розвиток системи прямих кореспондентських відносин, що дастьзмогу зміцнити позиції українських банків на світовому ринку банківськихпослуг та знизити банківську комісію при здійсненні міжнародних розрахунків;
• впровадження методик розрахунку ефективності від використаннярізних форма розрахунків;
• активне застосування систем «банк-клієнт» та електронної пошти;
• проведення семінарів щодо ознайомлення клієнтів та працівниківбанків з особливостями міжнародних розрахунків з метою вибору найбільшоптимальної форми розрахунків.

Таким чином, варто зробити висновок про те, що необхідно вдосконалювати валютне законодавство України; політика України в областізовнішньоекономічної діяльності повинна бути більш лояльною, щоб залучати закордонних партнерів і інвесторів, підвищуючи тим самим соціальний рівень.

Крім того, потрібно активніше працювати і  з тими іноземними банками, які вже працюють в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

Необхідність міжнародних  торгівельних розрахунків випливає з самої сутності існування людства, а також з розуміння соціального  розподілу праці. Не для кого не таємниця, що самотня країна нормально існувати не може. Це пов'язано з тим, що в одній країні не можна налагодити виробництво всіх без винятку товарів народного споживання і виробничої спрямованості, щоб задовольнити всі потреби суспільства. Звідси випливає необхідність налагодження міжнародних зв'язків і міжнародного розподілу праці і як наслідок – торгівлі. А торгівля, безперечно не може існувати без розвинутої системи розрахунків між підприємствами, громадянами і урядами різних держав світу. Тобто необхідність міжнародних торгівельних розрахунків випливає з сутності людського буття.

Міжнародні торгівельні  розрахунки здійснюються за допомогою  таких основних форм розрахунків:

- інкасо;

- банківський переказ;

- акредитив.

Усі численні переваги акредитивної форми розрахунків можна узагальнити  таким чином:

- це самостійна від  торгового контракту угода, яка  містить як чітке зобов'язання  платежу на користь експортера, так і можливість одержання  кредиту імпортером;

- він дозволяє використовувати  кредитоспроможність та репутацію  банку-емітента на користь обох  контрагентів;

- усуває ризик неплатежу  з боку покупця, оскільки оплата  документів гарантується банком-емітентом;

- підтверджений акредитив  додає експортеру гарантію платежу  з боку ще одного банка;

- забезпечує ефективну  допомогу та консультації банку  з питань відкриття акредитиву, визначення та оформлення документів, які мають бути надані згідно  з його умовами;

- передбачає об'єктивну  та ретельну перевірку банками  документів, на підставі яких  здійснюється платіж;

- експортер не отримує  платіж, якщо не надасть певні  відвантажувальні документи згідно  з умовами акредитива;

- дає можливість імпортеру  одержати більш тривалий комерційний  кредит, ніж при використанні  інших форм розрахунків;

- імпортер може наполягати  на відвантаженні товару у  певні часові рамки шляхом  внесення відповідної умови в  акредитив;

- підпорядкування Уніфікованим  правилам та звичаям для документарних  акредитивів, а також нормам  звичайного права у більшості  країн дозволяє використовувати  акредитив при розрахунках фактично  з усіма країнами світу;

- акредитив може бути  використаний як база для зовнішньоторгового  кредитування експортера;

- він дозволяє нейтралізувати  окремі валютні та політичні  ризики;

- авізування акредитива  через банк захищає бенефіціара  від підробок та фальшивих  акредитивів, оскільки без завірення  авізуючим банком автентичності  акредитива він залишається лише "зобов'язанням на папері".

До недоліків акредитива (переважно з точки зору імпортера) можна віднести такі:

- банки мають справу  лише з документами, а не  з товарами, і платіж здійснюється  на підставі надання експортером  документів згідно з умовами  акредитива незалежно від характеристик  та кондиції самих товарів;