Оцінка вартості майна підприємства в умовах ринку

 

Коефіцієнт рентабельності активів  розраховується як відношення чистого  прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства:

 

                                                                    

,                                                                     (2.7)

де ЧП - чистий прибуток;

     А - середня вартість активів за розрахунковий період.

 

Розрахунок:

а) на кінець 2009 року:

б) на кінець 2010 року:

Співвідношення прибутку й активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без  залучення зовнішніх джерел фінансування. Найбільшим значення цього показнику було на кінець 2009 року. Це означає, що саме у цей період підприємство мало можливості для фінансування свого розвитку.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу - це відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства:

 

                                                                    

,                                                                    (2.8)

 

де ВК - середня вартість власного капіталу за розрахунковий період.

 

Розрахунок:

а) на кінець 2009 року:

б) на кінець 2010 року:

Основне економічне значення цього коефіцієнту полягає в  тому, що він свідчить про частку прибутку у власному капіталі, вкладеному в підприємство його власниками. Можна також сказати, що цей показник свідчить про міру винагороди, яку отримають власники за прийняття на себе ризику, пов'язаного з розміщенням засобів у комерційне підприємство. Найбільше значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу в аналізованому періоді було на кінець 2009 року, потім помітний різкий спад, що є досить негативним явищем, що може бути приводом для залучення зовнішнього капіталу на вигідних умовах.

 

Таблиця 2.4 – Показники платоспроможності (ліквідності)

Показник	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 року від 2009 року
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,003	0,02	0,017
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,33	1,13	(0,2)
Коефіцієнт загальної  ліквідності	0,85	0,81	(0,04)

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно:

 

                                                          

,                                                             (2.9)

 

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти;

     ПЗ – поточні зобов’язання;

     ДМП – доходи майбутніх періодів.

 

Розрахунок:

а) за аналогічний період 2009 року:

б) за 2010 рік:

Рекомендоване значення – 0,15-0,2. В 2009 році коефіцієнт абсолютної ліквідності був найнижчий, у 2010 році – зріс на 0,017. Однак отримані результати є досить низькими, що вказує на зниження платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт покриття - фінансовий коефіцієнт, рівний відношенню поточних (оборотних) активів до короткострокових зобов'язань (поточних пасивів). Джерелом даних служить бухгалтерський баланс компанії:

 

                                                              

,                                                               (2.10)

 

де ОА – оборотні активи;

ВМП – витрати майбутніх періодів.

 

Розрахунок:

а) на кінець 2009 року:

б) на кінець 2010 року:

Рекомендоване значення – 0,5-0,8. Підприємство має високі показники, тобто йому необхідно працювати з дебіторами, щоб запезбечити покриття заборгованості.

Коефіцієнт загальної  ліквідності дає оцінку ліквідності  активів і показує, скільки гривень  поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань:

 

                                                      

,                                                       (2.11)

 

де З - запаси товарно-матеріальних цінностей на останню звітну дату;

     ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

    ДЗ – дебіторська заборгованість.

Розрахунок:

а) за аналогічний період 2009 року:

б) за 2010 рік:

Рекомендоване значення – 1-2. Нижня границя (1,0) вказує на те, що оборотних активів має бути достатньо для покриття короткострокових зобов’язань. Отримані результати вказують на те, що підприємство має проблеми з погашенням своїх зобов’язань.

 

Таблиця 2.5 – Показники ділової активності

Показник	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 року від 2009 року
Коефіцієнт оборотності  активів	0,1	0,3	0,2
Коефіцієнт оборотності  власного капіталу	0,37	0,9	0,53

 

Коефіцієнт оборотності активів  характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення:

 

                                                                   

,                                                                    (2.12)

 

де ВП - виручка (нетто) від продажів;

     А - середня вартість активів.

Розрахунок:

а) за 2009 рік:

б) за 2010 рік:

Найвище значення коефіцієнта спостерігається у 2009 році. У 2010 році періоду обсяги продажу зменшені, а загальна вартість активів збільшена.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу є відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства:

 

                                                                   

,                                                                    (2.13)

 

Розрахунок:

а) за 2010 рік:

б) за 2009 рік:

Високі показники у 2010 році. Зростання коефіцієнта оборотності власного капіталу на 0,53 свідчить про ефективне використання підприємством ВАТ «Турбогаз» власного капіталу.

 

 

2.3 Визначення оцінки  вартості майна підприємства

 

 

Об’єктом оцінки є  майно, що належить даному підприємству та знаходиться за адресою: Харкiв пров. Дубового, 6/4 (див. табл. 2.6)

 

Таблиця 2.6 – Види майна ВАТ «Турбогаз»

№ з/п	Найменування	Кількість
2	Котел паровий Е 1/9 1991 р/в	2
3	Стенд обкаточний КИ-5543 1985-86р/в	3
4	Верстат розточний для барабанів Р-114 1988 р/в	1
5	Підшипник 27308(ГАЗ 53)	2191
6	Вкладиші шатунні 1000104	2416
7	Гільза №51-1002121	1087

 

В процесі проведення оцінки нерухомості використовуються такі підходи оцінки:

– витратний;

– прибутковий (капіталізації доходів);

– порівняльний (аналогів продажів).

Розрахунок вартості об’єкта витратним методом складається з наступних етапів:

а) розрахунок вартості будинку;

б) оцінка права користування земельною ділянкою як складової нерухомості;

в) визначення загальної ринкової вартості будинку;

г) визначення загальної вартості об’єкта  оцінки (частини приміщення).

Початковою інформацією  для визначення відповідної вартості будівель на дату оцінки за допомогою  витратного підходу є укрупнені  показники відповідної вартості будівель, які приймаються згідно збірників УПВВ для переоцінки основних фондів. Оціночна вартість об’єкта визначається за формулою:

 

                                                             

,                                                               (2.14)

 

де В_оц – оціночна вартість об’єкта оцінки;

     В_зам – вартість заміщення будівлі;

     В_пкзд – вартість права користування земельною ділянкою.

 

Вартість заміщення будівлі:

 

                                                                

,                                                                (2.15)

 

де В_в – відновна вартість будинку, визначена на дату оцінки;

     К_нп – накопичений коефіцієнт придатності будівлі.

 

Відновна вартість об’єкту В_в визначається як:

 

                                                             

,                                                               (2.16)

 

де В_в – вартість оцінки в цінах згідно збірників «Укрупнених показників відновної вартості будівель і споруд для переоцінки основних фондів»;

К_у – коефіцієнт подорожчання, що враховує зростання рівня цін;

К_п – інтегральний індекс збільшення вартості будівництва до дати оцінки.

 

                                                              

,                                                               (2.17)

 

де В_оп – базова вартість одиничного показника у цінах згідно збірників УПВВ;

     S(V) – загальна площа (будівельний об’єкт) об’єкта оцінки.

 

Коефіцієнт подорожчання, що враховує зростання рівня цін:

 

                                                                

,                                                              (2.18)

 

де К_у – індекс зміни кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт по галузях народного господарства, галузям промисловості і направленням в складі галузей.

 

Інтегральний індекс збільшення вартості будівництва до дати оцінки:

 

                                                             

,                                                               (2.19)

 

де К_інд – ринковий коефіцієнт подорожчання вартості будівельно-монтажних робіт на території України (8,64);

       К_інф – коефіцієнт інфляції (дефляції) рівня цін за січень (1,8); лютий (1,9); березень (0,9); квітень(0,8), травень(1,05):

Що стосується фізичного  зносу, то він оцінюється, безпосередньо  шляхом візуального обстеження будинку  й аналізу зносу його окремих  компонентів, що впливають на користь (вартість) поліпшень. Основні фактори, що впливають на фізичний знос будівлі або інженерно-технічних мереж, є: вік будівлі, якість будівельних матеріалів; якість і періодичність проведених ремонтних робіт; якість технічної експлуатації; період невикористання будинку. При невикористанні будинку фізичний знос збільшується в декілька разів швидше, ніж при нормальній експлуатації заселеного будинку. Процент фізичного зносу визначається на основі:

1. «Правил визначення фізичного зносу житлових і суспільних будівель», що затверджені наказом Голови Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №52 від 02.07.93р.
2. Збірників «Укрупнених показників відновлювальної вартості будівель».
3. Метод розрахунку терміну життя будівлі, його окремих конструктивних елементів.

Фізичний знос будинків (І_ф) за строком служби визначається за формулою:

 

                                                                     

,                                                                     (2.20)

 

де Е – фізичний знос;

     Т – типовий вік будівлі, інженерно-технічних мереж, встановлений «Положеннями про проведення планово-ремонтних робіт» і «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», затвердженої Держкомітетом будівництва, архітектури і житлової політики від 24.05.2001 №127.