Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства

      Компенсаційне мито застосовується у разі: ввезення на митну територію товарів, які  є об'єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику; вивезення за межі митної території товарів для виробництва переробки, продажу або споживання котрих надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі. 

      Міжнародна  практика (а також і досвід України) свідчать, що найбільш поширеними є  мито на імпорт.  Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. Суб'єкти підприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під час перетину митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на їхній фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.  На фінансову діяльність імпортерів - суб'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита до бюджету. Об'єктом оподаткування є митна вартість товару що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яку визначено укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.  Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита: у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон; у грошовому розмірі на одиницю товару.  На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита [2]. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.  Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком. 

      Аналізуючи мито за визначеним принципом, можна сказати, що запропонований критерій поділу має як позитивні, так і негативні риси. Неможливість класифікувати мито за принципом перекладності полягає в тому, що сама ознака перекладності є дуже невизначеною. Крім того, за сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності та за умов нормативно наданих пільг суб'єктам ЗЕД, можна сказати, що для однієї групи - кінцевого споживача, що ввозить (експортує) для власного споживання - мито матиме всі ознаки прямого податку, для фірми-імпортера ж, що ввозить товари з комерційною метою, мито буде непрямим податком, і включиться до ціни товару [6].

      У такому разі можливе виникнення ситуацій, що:

• мито як непрямий податок повністю перекладається на споживача через механізм цін;
• неминучим є скорочення споживання товару внаслідок істотного підвищення ціни від запровадження мита (при цьому підприємець змушений взяти частину податку на себе), що призводить до часткової неперекладності мита, як непрямого податку .

      З'ясувавши основні особливості мита як непрямого податку доцільно зупинитись безпосередньо на недоліках та перевагах останнього. Тобто слід реально оцінити, наскільки мито виконує властиві йому та закріплені за ними функції - фіскальну й соціально-економічну (в тому числі регулюючу), що можна здійснити на основі характеристики їх основних переваг, до яких відносять такі [18]:

• мито, як непрямий податок характеризуються високою швидкістю надходження до бюджету, оскільки його перерахування відбувається до або відразу після подання митної декларації до митного оформлення;
• мито застраховане від ризику несплати у разі нерентабельної діяльності, оскільки не залежить від прибутку підприємства. Наявний факт значних обсягів фактичної несплати мита більше зумовлений свідомим порушенням митних правил та фактичним заниженням митної вартості експортованих (імпортованих) товарів;
• миту властива постійність надходжень, зважаючи на наявність сталої потреби населення у споживанні товарів та послуг. Певні структурні зрушення у джерелах надходження мита можуть виникати лише з причин, що формують структуру індивідуального та групового споживання (зміна рівня платоспроможності населення, цінові деформації під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників і т.ін.);
• мито характеризується незалежністю надходжень у територіальному розрізі, адже товари переміщені через митний кордон України, можуть доставити у будь-яку точку митної території України, а платежі повною мірою направити до Державного бюджету України, хоча основна кількість розмитнень здійснюється в крупних митних органах (так, наприклад, близько 30 % імпор-топотоку та відповідних сум митних платежів надходить лише від однієї митниці, зоною діяльності якої є м. Київ - Київської регіональної митниці);
• використовуючи мито, держава отримує можливість регулювати рівень споживання населенням певних груп товарів, що імпортуються (експортуються) з (на) митну територію України, здійснювати функцію захисту (протекціонізму) окремих галузей народного господарства, що виробляють ці товари;
• мито, як непрямий податок не формує у кінцевого споживача імпортованого товару так званого "фіскального" синдрому, тобто є для нього менш помітним, оскільки сплачується не як податок, а шляхом включення до ціни товару, що купується. На суб'єкта ж ЗЕД визначений синдром поширюється практично повною мірою, адже сплата мита відбувається до або на момент подання Вантажної митної декларації до митного оформлення, і чинить прямий тиск на фінансовий стан платника-суб'єкта ЗЕД, особливо, якщо мито має заборонний та протекціоністський характер.

      Слід зазначити, що рівень позитивного прояву тієї чи іншої властивості мита не є стабільною величиною, а визначається ступенем розвитку соціально-економічної системи в конкретний період часу. Більше того, те, що було перевагою в одних умовах, може бути недоліком в інших, і навпаки.

      Аналізуючи ті властивості мита, які загалом характеризують його з негативного боку, слід, насамперед, виділити такі [17]:

• сплата адвалерного мита ґрунтується на правильному вартісному визначенні бази оподаткування - митній вартості товарів. У багатьох випадках суб'єктами ЗЕД занижується ця величина, а тому Державний бюджет недоотримує певну суму митних платежів (в т.ч. великий обсяг мита). Правильне визначення митної вартості - одна з проблем митно-тарифного регулювання на сучасному етапі;
• пряме ухилення від сплати мита у вигляді прояву такого дестабілізуючого зовнішньоекономічну діяльність явища як контрабанда. Власне через це митними органами, разом з іншими компетентними органами державної влади, провадяться заходи, спрямовані на боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил;
• до інших недоліків мита можна віднести: відносну (порівняно з прямими податками) дорожнечу їх адміністрування, інертність платників податку щодо податкової політики держави завдяки відсутності безпосередніх відносин з ними податкових органів (це стосується фактично кінцевої стадії споживання товару), недостатню ефективність у частині поліпшення структури споживання, властивий інфляційноутворювальний елемент імпортного мита та дестабілізуючий галузь - експортного оподаткування.

      Отже оцінюючи сутність мита як податку на зовнішню торгівлю, ми приходимо до висновку, що мито за своєю природою є непрямим податком, хоча в окремих випадках, може мати вигляд і прямого, що й треба враховувати під час здійснення митного регулювання, особливо у випадках надання пільг та преференцій на товари, призначені для власного споживання та товари імпортовані з комерційною метою. 
 

Акцизний  збір

      Акцизний  збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну.  Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону).  Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Законодавством визначено такі об'єкти оподаткування[4]:

      1) обороти з реалізації вироблених  в Україні підакцизних товарів.  При цьому оборотом з реалізації  є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тім числі і в порядку натуральної оплати праці);

      2) митна вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, отриманих без оплати їхньої вартості.

      Платниками  акцизного збору в бюджет є  суб'єкти підприємницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):

      - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

      - нерезиденти, які виробляють підакцизні  товари на митній території  України, безпосередньо або через  їх постійні представництва;

      - суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

      - фізичні особи-резиденти або нерезиденти,  які ввозять підакцизні речі  на митну територію України; 

      - юридичні або фізичні особи,  які купують підакцизні товари  в податкових агентів.

      Є певні особливості впливу акцизного збору на фінансово-господарську діяльність підприємств, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів (виробнича діяльність) або імпортом підакцизних товарів з наступною реалізацією (торговельна діяльність). Ці особливості залежать від ставок акцизного збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерел сплати суб'єктом підприємництва [1].  Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.  З 1 січня 2000 р. значно скорочено перелік підакцизних товарів, змінено ставки податку та запроваджено новий механізм обчислення акцизного збору для імпортованих товарів за застосування ставки акцизного збору у відсотках.  До підакцизних товарів віднесено: бензини моторні; дизельне пальне; автомобілі; тютюнові вироби; ювелірні вироби; спирт етиловий та алкогольні напої; пиво солодове [2].

      Акцизний  збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах: у твердих сумах з одиниці реалізованого товару; за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів.  Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиниці товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в ЄВРО (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).  Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.  Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, який діяв на день подання митної декларації.  За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується [19]:

      1) для товарів, що реалізовуються  за вільними цінами, оподаткований  оборот визначається виходячи  з їхньої вартості за вказаними  цінами, без урахування акцизного  збору і податку на додану вартість;

      2) для товарів, що реалізуються  за державними фіксованими та  регульованими цінами, оподаткований  оборот визначається виходячи  з їхньої вартості за вказаними  цінами без урахування торговельних  знижок, а також суми податку  на додану вартість;

      3) за закупівлі імпортних товарів  оподаткований оборот визначається  виходячи з їхньої митної вартості  та включаючи мито.

        Строки сплати акцизного збору  в бюджет залежать від виду  підакцизних товарів, суми податку.  Підприємства-виробники, що реалізують  спирт, алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту за реалізації. Підприємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, податок сплачують один раз на місяць (до 16 числа), виходячи з фактичного обсягу реалізації за минулий місяць. Власники (замовники) алкогольних напоїв, спирту, пива, тютюнових виробів, виготовлених в Україні з використанням давальницької сировини, сплачують податок не пізніше дня отримання продукції. За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час "розмитнення" імпортного товару.

      Аналіз  зазначених термінів сплати акцизного  збору дає змогу дійти таких  висновків:

      1) найбільш негативний вплив на  фінансовий стан суб'єктів господарювання  справляє сплата акцизного збору  на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час "розмитнення" товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів. Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину);