Місцеві бюджети та їх роль у фінансовій системі України

Продовження таблиці 2.2

Незважаючи на існування відповідної законодавчої бази з бюджет­них питань, чіткого механізму формування доходів ще не створено, про що свідчать проблеми наповнюваності багатьох місцевих бюджетів.

Джерела доходів бюджету визначені в Бюджетному кодексі. Необхід­но розробити ефективний, обґрунтований механізм міжбюджетних транс­фертів.

При наповнюваності місцевих бюджетів необхідно враховувати не лише поточний економічний стан адміністративно-територіальних одиниць, а та­кож і потенційний.

2.2. Видатки Місцевих бюджетів

Фінансові ресурси регіону використовують насамперед за допо­могою економічного механізму управління господарською діяльніс­тю, мотиваційних стимулів до виконання інвестиційних проектів, ін­тересів територіальних органів влади у реалізації конкретних держав­них програм тощо. Відсутність належних мотиваційних стимулів у виконавців інвестиційних проектів у попередні роки в Україні при­зводила до того, що капіталовкладення, які фінансували з бюджетів, зазвичай, використовували не повністю. Розпорошеність централізо­ваних бюджетних коштів між численними міністерствами і відом­ствами та відсутність названих стимулів посилює існуючу диференці­ацію регіонів за рівнем витрат місцевих бюджетів з розрахунку на особу.

Головним призначенням видатків місцевих бюджетів є такі: за­безпечення функціонування та розвитку підприємств, об'єктів, уста­нов соціально-побутової і культурної сфери - шкіл, дитячих садків, бібліотек, лікарень тощо; підтримка функціонування і розвитку під­приємств житлово-комунального господарства (утримання житлового фонду, прибирання вулиць, забезпечення функціонування водоканалізаційних мереж, міського комунального транспорту тощо); за­безпечення виконання функцій державного управління, судочинства, охорони громадського порядку; розвиток підприємств комунальної власності (підпорядкованих місцевим Радам народних депутатів); ви­конання функцій соціального забезпечення населення; субсидіювання бюджетів місцевих рад та ін.

Видатки органів місцевого самоврядування на потреби територі­альних громад, їхній розмір і цільове спрямування визначені місце­вими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані з вжиттям районни­ми, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад,– відповідними районними та обласними бю­джетами.

Сільські, селищні, міські, районні у містах (уразі їх створення) ради та їхні виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх викорис­тання.

Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адмініст­рації в цілях і обсягах, що затверджені відповідними радами.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо Законом перед­бачені видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансування установ і закладів, які утримують з бюджетних асигнувань і які не належать до бюджету розвитку.

Кошти бюджету розвитку витрачають на реалізацію програм соці­ально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних з інве­стиційною та інноваційною діяльністю, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Видатки місцевих бюджетів поділяють на дві частини: видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самовряду­вання, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повно­важень органів виконавчої влади.

Кошти, одержані на розвиток регіону, треба витрачати на засадах внутрішньорегіональної, внутрішньообласної концентрації зусиль з метою досягнення найвищої ефективності витрат. Інакше кажучи, витрачання коштів, призначених на розвиток регіону, повинно бути сконцентровано на об'єктах і в місцях, що мають найвищий потенці­ал майбутнього економічного зростання. Потрібно оцінити майбутнє зростання потенціалу кожного району, а може, й кожного населеного пункту, і визначити території для інвестування відповідних проектів. У цьому разі треба дотримуватись принципу стимулювання ініціати­ви районів та інших населених пунктів. Централізовані кошти на роз­виток області серед вибраних населених пунктів треба розподіляти з урахуванням ступеня готовності місцевих органів управління до реа­лізації інвестиційних проектів. Доцільно пріоритет надавати тим ра­йонам, які змогли зібрати більше коштів для своїх проектів.

Місцеві бюджети повинні бути достатніми для виконання органа­ми місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соці­альних потреб.

Видатки місцевих бюджетів згідно з ч. 7 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» поділяються на дві частини:

– видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Вони визначаються функціями держави та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією (ст. 88-90 Кодексу). Ці видатки врахову­ються при визначенні обсяг міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка і забезпечує їх виконання відповідними ресурсами;

– видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самовряду­вання (ст. 91 Кодексу), які спрямовуються на реалізацію повноважень місцевих ор­ганів та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Видатки місцевих бюджетів здійснюються відповідно до бюджетних призначень (ст. 2 Кодексу), встановлені рішенням про місцевий бюджет на певні цілі. Джерелом здійснення цих видатків є кошти місцевих бюджетів та міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України. Згідно з частиною 2 ст. 64 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюд­жетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюдже­тів окремо передбачаються видатки поточного бюджету (спрямовуються на фінансу­вання установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку) та видатки бюджету розвитку (спрямовуються на ре­алізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням) — ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ст. 67 цього Закону передбачається фінансування витрат, пов'язаних зі здійснен­ням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади. Повноваження органів виконавчої вла­ди, надані законом, фінансуються державою в повному обсязі для здійснення орга­нами місцевого самоврядування таких повноважень. Кошти для цього передбачають­ся щорічно в законі про Державний бюджет України. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею останнім фінансових ресурсів.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передба­чені рішенням про місцевий бюджет.

Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст район­ного підпорядкування та їх об'єднань та враховуються при визна­ченні обсягу міжбюджетних трансфертів. Це видатки на:

1) утримання органів місцевого самоврядування;

2) освіту;

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу;

4) утримання сільських, селищних та міських палаців культури, клубів та бібліотек.

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст АРК і міст обласного підпорядкування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Вони охоплюють видатки на:

1) державне управління;

2) освіту;

3) охорону здоров'я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) державні, культурно-освітні та театрально-видовищні заклади;

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту.

До видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбю­джетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) програми місцевого значення, які стосуються дітей, молоді, жінок, сім'ї;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господар­ства та благоустрою населених пунктів;

5) заходи з організації рятування на водах;

6) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

7) транспорт, дорожнє господарство;

8) інші програми.

Передання видатків на здійснення повноважень передбачено ст. 93 Бюджетного кодексу.

Бюджет розвитку за видатками включає:

1) погашення основної суми боргу;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади у статутні фонди суб'єктів підприємни­цької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.  

Для непередбачуваних видатків може бути сформований резерв­ний фонд, який не може перевищувати 1 % обсягу видатків загаль­ного фонду відповідного місцевого бюджету. У разі його створення і використання Рада міністрів АРК та виконавчі комітети місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідними радами про витрачання коштів відповідного бюджету.

У разі збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховують вільні залишки бюджетних коштів, порядок використання яких передбачено статтею 65 Закону «Про місцеве самоврядування».

Якщо можливості збалансування доходів і видатків, потрібних для виконання органами місцевого самоврядування наданих їм зако­ном повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рів­ня мінімальних соціальних потреб, вичерпано, то держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів, передаючи їм кошти у вигляді до­тацій, субвенцій, субсидій тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти. Вони перебувають на спеціальних рахунках в установах банків. Порядок формування та викорис­тання позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів міс­цевого самоврядування визначений положеннями про ці кошти, що затверджені відповідною радою.

Сьогодні очевидною є потреба чіткішого визначення рівня централізації та децентралізації бюджетної системи, тобто дотриман­ня оптимальних пропорцій у розподілі доходів і витрат зведеного бю­джету між державним і місцевими бюджетами відповідно до компе­тенції та обов'язків, які покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади. Для цього треба прийняти Закон «Про принципи бюджетного регулювання в Україні та бюджетні права адміністратив­но-територіальних одиниць», у якому чітко визначити механізми на­дання регіонам дотацій, субсидій, субвенцій та принципи створення загальнодержавних, регіональних і місцевих цільових фондів для ви­рівнювання доходів регіонів України.