Методи оптимізації бюджетного дефіциту України

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві  визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті  має місце і за достатнього  забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні; це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об'єктивними або суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб'єктів.

Залежно від виду бюджетний  дефіцит розглядається за формою вияву, причинами виникнення і напрямом дефіцитного фінансування.

1. За формою вияву вирізняють  плановий, фактичний і прихований  дефіцити.

Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний  бюджет України.

Фактичний — це реальне  перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.

Прихований дефіцит — занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор (наприклад, перед виборами, щоб підвищити заслуги певної партії та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз). Також цей дефіцит може бути наслідком "жорсткого" курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави.

2. За причинами виникнення  виокремлюють свідомий, вимушений,  циклічний і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого  ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння  виробництва (зменшення національного  доходу й обсягу виробництва) унаслідок  кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит є  результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні.

3. За характером впливу  на економіку вирізняють стійкий дефіцит бюджету (є у довгостроковому періоді), та тимчасовий (зумовлений касовими розривами у процесі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати).

Під час виконання бюджету  в окремих ланках бюджетної системи  може утворитися тимчасовий касовий  розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини). Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і надходження коштів до дохідної частини, а також при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану з надходження доходів або з перефінансуванням за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у бюджетах формується спеціальний фонд — оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет, але не більше 1 % від загального фонду бюджету. Якщо коштів оборотної касової готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від бюджету вищого за рівнем.

4. За напрямами дефіцитного  фінансування дефіцит може мати  пасивний характер — спрямування  залучених під його покриття  коштів на поточні потреби,  й активний — фінансування  бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні  інвестиційні проекти.

Дефіцит державного бюджету  — явище неоднозначне. Представники кейнсіанської школи стверджують, що поміркований бюджетний дефіцит  — це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних  видатків.

Щоб з'ясувати, чи бажаний  бюджетний дефіцит для суспільства, потрібно розв'язати такі проблеми:

1) дефіцит — це наслідок  спаду виробництва в країні чи результат фінансової політики держави;

2) зменшує дефіцит бюджету  приватні інвестиції чи заохочує  їх.

Теоретично вирішити питання  дефіциту не складно, лише варто збільшити  податки й інші надходження або  зменшити видатки. Однак насправді  все набагато складніше: збільшувати  податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати видатки теж  неможливо, адже вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінансування державних потреб є звичайною практикою у країн з різними фінансовими можливостями. Величина бюджетного дефіциту у світі коливається від 3 до 15% від ВВП. Країни ЄС максимально можливим рівнем дефіциту бюджету вважають 6% від ВВП, хоча вже за 3% його рівня спостерігаються зростання інфляції та зменшення інвестиційної активності.

Дефіцит бюджету виникає  у зв'язку із багатьма не тільки об'єктивними, але й суб'єктивними причинами. Проблема бюджетного дефіциту стосується не тільки обмеженості можливостей держави мобілізувати необхідні доходи, а й оптимізації витрат держави.

Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:

— зменшення приросту національного  доходу внаслідок економічної кризи  і спаду виробництва;

— збільшення державних  видатків на фінансування неекономічних  сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;

— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

— неефективний механізм оподаткування  суб'єктів господарювання, коли завищений  податковий тиск зумовлює поступове  зниження ділової активності та тінізацію  економіки;

— не правильно визначені  орієнтири та непослідовність фінансово-економічної  політики;

— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення  капіталу у сфери нематеріального  виробництва (торговельно-посередницьку  та фінансово-кредитну);

— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

— у короткостроковій перспективі  — зменшення податків з метою  підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування  бюджетних витрат).

Отже, зменшення і подолання  бюджетного дефіциту можливе лише шляхом ліквідації причин, що його зумовлюють.

 

1.3. Методичні засади  управління бюджетним дефіцитом.

Розбалансованість державних  фінансів та перманенті бюджетні дефіцити стали однією із найактуальніших  проблем XX – початку XXI століття. За своєю природою вони виражають одвічну проблему суспільства – суперечність між зростаючими державними потребами і обмеженими ресурсами.

За роки незалежності України у політиці збалансування Державного бюджету можна умовно виділити декілька етапів. Так, з 1992 р. до 1999 р. мала місце тенденція до скорочення бюджетного дефіциту з 17,3 % ВВП до 1,5% ВВП.

Аналізуючи статистичні  данні, бачимо різкий стрибок зростання  дефіциту бюджету який відбувається упродовж 2003-2004 рр.. Дефіцит зростає  з – 1043,1 до – 10216,5 млн. грн., у порівнянні з ВВП від 0,39% до 2,96%. Це відбувається у зв’язку з проголошенням  політики пріоритетного соціального  розвитку та реалізацією соціальних програм.

Але починаючи з 2005 року дефіцит  бюджету рівномірно починає знижуватись: 2004-2005рр. дефіцит знизився на 23%, 2005-2006рр. – на 50%, 2006-вересень 2007рр. - на 27%. це свідчить про те, що Урядом виконується  більш вдала політика зі збільшення коштів державного бюджету, ніж у  попередньому періоді.

Обмеженість ресурсів і одночасне  зростання ролі держави наприкінці XX століття призвели до величезних бюджетних дефіцитів, і, як наслідок, державні борги у світовому масштабі досягли астрономічних розмірів. Для урядів багатьох держав проблема подолання дефіциту бюджету перетворилась чи не в основну стратегічну мету фінансової політики.

Дефіцитність бюджетів може бути викликана різними причинами. Інколи позикове фінансування є вимогою  часу. Воно може використовуватись як і при надзвичайних ситуаціях, так і сприяти економічному зростанню під час глибокої кризи. Проте неможливість контролювати цей процес повною мірою породжує багато проблем та соціально-економічних наслідків, більшість з яких носять негативний характер.

Основні напрями збільшення доходів держави, в сучасних умовах господарювання слідуючі:

• збільшення обсягів реалізації продукції суб’єктів господарювання.
• зростання купівельної спроможності населення.
• покращення фінансового стану суб’єктів господарювання.
• посилення уваги до укладання міждержавних угод.
• вдосконалення податкової системи.
• збільшення коштів, одержаних від реалізації грошово-майнових лотерей.
• покращення діяльності податкових і митних органів.
• вдосконалення приватизації державного житла.
• покращення взаємовідносин різними гілками влади.
• одержання допомоги від інших, більш економічно розвинених країн.

Світовий досвід показує, що одним з напрямів зниження (ліквідації) бюджетних дефіцитів є емісія грошових коштів.

Доцільно прийнятий закон  України «Про емісію грошових коштів». Цим законом передбачити, що емісія грошових коштів може бути використана  на слідуючі цілі:

1. здійснення державних капітальних вкладів (інвестицій) в особливо великих розмірах.
2. фінансування ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Прийняття закону України  «Про емісію грошових коштів» буде сприяти:

1. Створенню нових підприємств і робочих місць.
2. Зниженню безробіття.
3. Збільшенню доходів держави.
4. Підвищенню рівня життя народу України.
5. Зростанню національного багатства держави.
6. Швидкій ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (якщо вони будуть виникати).
7. Рішенню соціальних проблем.

Таким чином, основні заходи, які сприятимуть зниженню (ліквідації) бюджетного дефіциту слідуючі:

• розробка напрямів збільшенню доходів держави.
• зміна напрямів інвестування бюджетних ресурсів в галузі народного господарства з метою підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні.
• жорсткий режим економії бюджетних коштів.
• використання різних форм державного кредиту.
• більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяє повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулює зростання суспільного виробництва.
• оформлення заборгованості державними цінними паперами по виданим кредитам урядовим структурам.
• залучення в країну іноземного капіталу.
• емісія грошових коштів.
• зниженню безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Стан управління бюджетним дефіцитом в Україні.

2.1. Динаміка доходів,  видатків Зведеного Бюджету України.

Доходи бюджету — частинка централізованих ресурсів, що використовуються з метою виконання відповідних функцій держави.

В Україні, згідно з Бюджетним  кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій  з капіталом;

4) офіційні трансферти.

Розглянемо  звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та висновки Рахункової палати щодо виконання Державного бюджету України за 2011 рік та порівняємо його з 2010 роком.

Показники	План з урахуванням  внесених змін		Виконання
	абсолютне значення	питома вага, %	абсолютне значення	рівень виконання, %
Доходи
Податкові надходження	243748,859	74,9	234447,750		96,2
Неподаткові надходження	73840,866	22,7	73836,964		99,9
Інші види надходжень	7822,974	2,4	6221,541		79,5
Разом доходів (без трансфертів)	325412,699	100,0	314506,255		96,6
Видатки за функціональним призначенням
Загальнодержавні функції	46942,751	11,6	44902,458		95,7
Оборона	13591,649	3,4	11347,142		83,5
Громадський порядок, безпека  та судова влада	29554,580	7,3	28825,613		97,5
Економічна діяльність	52387,573	13	43832,363		83,7
Охорона навколишнього природного середовища	7246,999	1,8	2872,356		39,6
Житлово-комунальне господарство	8782,048	2,2	5431,259		61,8
Охорона здоров'я	44638,415	11	44745,368		100,2
Духовний та фізичний розвиток	11947,056	3	11525,372		96,5
Освіта	82302,278	20,3	79826,045		97,0
Соціальний захист та соціальне  забезпечення	106947,747	26,4	104534,867		97,7
Разом видатків	404341,096	100,0	377842,844		93,4