Механізм формування дохідної частини Державного бюджету на сучасному етапі

     Сконцентровані  в бюджеті кошти призначаються  для здійснення державної соціально-економічної  політики, забезпечення оборони і  безпеки держави. За допомогою бюджету  виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу і культури, покращення матеріального  становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

     Державний бюджет України розробляється на базі наявної дохідної частини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені об’єктивні оцінки прогнозних макроекономічних показників. Тому прирозробці державного бюджету слід враховувати таке:

-річні  проекти мають складатися лише  на основі існуючої податкової  бази,

-поступове  впровадження нових податкових  змін, особливо тих, що стосуються значного скорочення надходжень до бюджету ;

-поступове  скасування податкових пільг  із переходом до диференційованої сплати податків у відповідних галузях ;

-проста  й доступна система оподаткування,  контроль за дотриманням сплати  податків.

     Пошук шляхів забезпечення стабільності надходжень до державного бюджету необхідно здійснювати через призму аналізу та оцінки політики державних доходів, ефективності суспільно-економічних відносин і фінансово-економічних реформ. Цю проблему треба розглядати та оцінювати з врахуванням об'єктивних економічних законів суспільного розвитку та суспільного відтворення з обох боків.

     По-перше, це поточні завдання та зобов'язання держави із забезпечення виконання доходів бюджету згідно із затвердженими показниками бюджету на відповідний бюджетний рік. У цьому випадку відбувається процес виконання планових зобов'язань шляхом мобілізації надходжень до бюджету.

     По-друге, це довгострокова програма визначення стратегії політики державних доходів, забезпечення стабільності джерел їх надходження, окреслення напрямів зростання та тенденцій приросту доходів бюджету та загальнодержавних цільових фондів за рахунок інтенсивних та екстенсивних факторів впливу.

     Політика  доходів державного бюджету, її стратегія, мета й цілі досягнення в країні залишається невизначеною. Невиконання бюджету останніми роками, зростання бюджетної заборгованості, а також заборгованості по пенсійних та інших соціальних і прирівняних до них виплат, є одним наслідків відсутності Концепції управління державними доходами. Це породжує неоднозначність, постійні зміни та неоднакові підходи при формуванні й використанні державних фондів України та визначенні міжбюджетних відносин на черговий плановий рік.

     Не  дивлячись на певні позитивні  результати у виконанні показників мобілізації надходжень, податків, зборів і обов'язкових платежів  у  2007 – 2008 роках не було досягнуто якісного та реального виконання доходів бюджету в розрізі усіх платежів, окремих відомств і територій .

     Для визначення стратегії та напрямів розвитку державних доходів забезпечення їх передбачуваності та реальності бюджету було б доцільно розробити Концепцію управління державними доходами в системі здійснення економічних реформ відповідно до Європейських стандартів розвитку ринкових відносин. При цьому однією з причин наявності реальних планових показників доходів бюджету та неефективності його податкового законодавства в процесі виконання бюджету можна назвати цілу низку причин і факторів впливу. Однак найважливішою з них є відсутність системного, концептуального підходу в підготовці та реалізації засад політики доходів бюджету. У 2009 р. Міністерство фінансів мало можливість утворити єдиний підрозділ міністерства, який комплексно вирішував питання доходів бюджету і податкової політики. зокрема:

• підготовку законопроектів з питань податкового законодавства;
• планування доходів бюджету відповідно до чинного податкового законодавства;
• аналіз і контроль за додержанням чинного фінансово-господарського законодавства в процесі виконання закону про Державний бюджет України на певний рік;
• підготовку змін до податкового законодавства відповідно до виявлених недоліків і негативних наслідків чинного податкового законодавства.

     Такий комплексний підхід сприятиме єдиному  та ефективному підходу до вирішення  питання щодо формування доходів Державного бюджету.

     Також необхідно здійснити підготовку та прийняття Податкового, Митного  кодексів, Закону про управління державним  боргом, інших нормативно правових актів в напрямі забезпечення їх дієвості та стимулювання зростання ефективності виробництва, легалізації, приросту та прискорення кругообігу капіталу, здійснення здорової конкуренції та державної підтримки соціально важливих вітчизняних виробництв. Все це укріпило б дохідну частини як Державного, так і місцевих бюджетів.

     Стан  розрахунків із бюджетом свідчить,  що значна частина платників податків стала на шлях свідомого ігнорування  інтересів держави. Дані перевірок  Державної податкової адміністрації та Головного контрольно-ревізійного управління свідчать, що кожне друге підприємство ухиляється від сплати податків або порушує чинне податкове законодавство. Різноманітні види і способи ухилення від сплати податків набули такого розмаху, що почали загрожувати, економічній і національній безпеці держави. Однак традиційні прямі методи фінансового контролю часто не дають можливості становити обсяг приховуваних доходів і прибутків. Тому виникає нагальна необхідність у розробці й застосуванні спеціальних, так званих непрямих, методів контролю.

     Непрямі методи слід застосовувати до підприємств у разі виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського чи податкового обліку, фактів знищення, втрати чи неподання бухгалтерських документів; неведення обліку фактичних витрат виробництва; постійного звітування підприємства про збитковість або про неведення господарської діяльності; надання, отримання, погашення кредитів (позичок); безпідставного збільшення обсягу здійснення операцій за готівкові кошти.

     Для протидії ухиленню від сплати податків, на мою думку, необхідно:

     - внести доповнення до Кримінального кодексу України, спрямовані на посилення відповідальності за ухилення від сплати податків, корупцію, шахрайство. Такі дії, як приховування доходів, ухилення від оподаткування тощо, повинні відноситися до категорії найтяжчих злочинів проти держави з адекватним рівнем відповідальності;

     - удосконалити механізм взаємодії  правоохоронних, контролюючих, податкових органів, насамперед, шляхом створення зведеного банку даних для обліку економічних злочинів і механізмів їх здійснення, даних щодо проведення великих фінансових операцій суб'єктами господарської діяльності, а також спеціальних міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження ефективного обміну інформацією між відповідними органами.

     Оскільки в структурі доходів Державного бюджету України основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування має найвагоміший вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.

     Особливість податкової системи в України  полягає в тому, що фіскальна функція  податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків. Система оподаткування в Україні вкрай непрозора, досить складна, податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним.

     Враховуючи  досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, можна запропонувати  такі заходи – удосконалення податкової системи України:

      -основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств;

       -потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації – все це значно гальмує реальні інвестиції;

        -податкові пільги в Україні не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов’язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі .

     Ефективне формування державного бюджету і  зокрема функціонування бюджетного механізму  формування доходів можливе при умові створення належної законодавчої  та нормативної бази. Від того, наскільки ця база буде враховувати об’єктивні економічні закони та закономірності розвитку суспільства, особливості відповідного етапу розвитку держави, інші внутрішні та зовнішні фактори, залежатиме рівень соціально-економічного розвитку держави, її фінансовий стан, фінансові можливості та перспективи. Тому для досягнення поставлених стратегічних завдань, розробці законодавчого та нормативного забезпечення, функціонування і розвитку бюджетного механізму з боку суспільства повинна звертатися особлива увага.

     Ще  одним із напрямів ефективного формування дохідної частини Державного бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років та врахуванням певних об’єктивних причин відхилення від передбачених показників. Необхідно чітко визначити та закріпити за окремими міністерствами та відомствами функції відносно виконання відповідних статей доходної частини бюджету та державних позабюджетних фондів та покласти на них відповідальність за їх наповнення в затверджених розмірах.

     Міра фінансової забезпеченості місцевих бюджетів відображає неадекватну реальним місцевим потребам. На цьому рівні бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий механізм централізованого управління розподілом акумульованих у бюджетній сфері фінансовими ресурсами та адміністративно-директивного регулювання доходів місцевих бюджетів. Незважаючи на конституційне закріплення територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування та встановлення їх прав і повноважень, реального їх утвердження як суспільних самоврядних інститутів не відбулося, а рівень фінансової автономії не створює адекватне підґрунтя для самостійного вирішення питань місцевого значення, поставши визначальним чинником перешкод перетворення місцевих громад на повноправних господарів у межах власних територій із значною обмеженістю можливостей впливу на процеси відносно вільного розпорядження результатами праці регіону та розподілу суспільних благ.                                  Місцевим органам влади насправді не надається можливість самостійно вирішувати питання фінансового значення, чим закріплюється згубна для них залежність розвитку місцевого господарства, економіки та соціального сектора від рішень вищих державних органів влади. Можно однозначно констатувати, що має місце нагальна потреба реструктуризації централізованої сфери фінансових ресурсів, розпоряджатись якими правоздатні не тільки державні органи влади, але й самоврядні органи на місцях. Оцінюючи поточну ситуацію фінансового забезпечення місцевих громад, фактично можна констатувати незадовільний характер формування доходів місцевого самоврядування, прирівнюючи його певною мірою до рівня збанкрутілості.

     Зміст проблеми полягає в кардинальній зміні принципів формування місцевих бюджетів на основі конкретизованого розмежування функцій і закріплення предметів відання, прав і повноважень на всіх рівнях влади. Тільки на цій підставі можливо визначити реальний обсяг видатків кожного виду бюджету, а генерується їх переважна маса саме на локальному рівні. Отже, більш об'єктивно створюються умови для визначення доходів різних ланок бюджетної системи, форми і методи їх мобілізації, засади й критерії перерозподілу фінансових ресурсів. Також ключові задачі фіскальної політики, оподаткування та фінансування видатків, міжбюджетних відносин обов'язково повинні розв'язуватись комплексно, оскільки їх взаємозв'язок та взаємозалежність є очевидними, а будь-який компонент не може бути реформованим ізольовано, з розрахунком на тимчасове подолання існуючих фінансових негараздів, без урахування всіх інших елементів.

     Найбільш  вагомий фонд фінансових ресурсів місцевого  самоврядування на сьогоднішній день - місцеві бюджети, які є основним каналом доведення кінцевих результатів суспільно - локалізованого виробництва до територіальних спільнот, які спрямовуються на задоволення потреб суспільного споживання. Фінансовий потенціал органів місцевого самоврядування концентрується саме в місцевих бюджетах, що й визначає перспективи розподілу фондів суспільного споживання, рівень практичного втілення програм соціального та економічного розвитку територіальних громад, а це має не тільки територіально-локалізоване значення, але й відображається через загальнодержавний суспільний ефект.

     Іншим напрямком діяльності держави є використання податкових важелів у регулюванні оплати праці, зокрема оподаткування доходу фізичних осіб. Політика держави, яка впливає на доходи громадян значною мірою впливає і на доходи місцевих бюджетів. Зменшення податкового тиску на фізичних осіб за рахунок зменшення ставки прибуткового податку з громадян (до 13 %) буде призводити до зменшення доходів місцевих бюджетів. Враховуючи це, держава має сприяти розширенню бази оподаткування фізичних осіб, що розширить доходну базу місцевих бюджетів.

     Одним із джерел бюджетних надходжень на місцевому рівні є власність, яка знаходиться у розпорядженні місцевих органів влади, яка на сьогодні використовується недостатньо ефективно. З цією метою потрібна приватизація об’єктів комунальної власності, продаж, передача в оренду. У розпорядженні місцевих органів влади повинні залишитись тільки ті підприємства, що безпосередньо впливають на життєдіяльність громадян, враховуючи фінансові можливості бюджету.