Механізм формування дохідної частини Державного бюджету на сучасному етапі

      Контрольна  функція дозволяє визначити результати управління фінансами, своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, а також як фактично складаються пропорції з розподілом бюжетних коштів, наскількі ефективно вони використовуються.

      Функція забезпечення існування держави  ставить за мету створити матеріально-фінансову базу існування держави.

      Згідно  з Бюджетним кодексом Державний  бюджет складається з двох фондів: загального та спеціального.

      Загальний фонд бюджету включає:

- всі доходи бюджету, крім тих, що призначені до зарахування до спеціального фонду;

- всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

- фінансування загального фонду бюджету.

      Спеціальний фонд включає:

- бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретного притзначення джерел надходження;

- гранти або дарунки (у вартісному обчисленні), одержані   розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

-   різницю між доходами та видатками спеціального фонду [13, С. 50].

      Розподіл  бюджету на загальний та спеціальний  фонди визначавється Законом України про Державний бюджет, джерела формування спеціального фонду - виключно законами України.

      Наприклад, видатки на функціонування апарату  Кабінету Міністрів- це загальні видатки, а здійснення загальнодержавних  повноважень Президентом України  – це спеціальні видатки.

      Платежі за рахунок спеціального фонду фінансуються в межах коштів, що надійшли до цього  фонду.

      Передача  коштів між загальним і спеціальним  фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

      Такий підхід в побудові бюджету забезпечує його прозорість і підвищує контроль за використанням коштів.

      Спеціальні  фонди в бюджеті України в  середньому складають п’яту частину. Визначений розподіл не викликає особливих зауважень. Крім цього, їх обсяги та використання чітко регламентовані і залежать від надходжень.

      Централізація фінансових ресурсів має важливе  економічне та політичне значення, оскільки мобілізовані доходи є одним  із важливих засобів втілення в життя  прийнятих державних рішень. Це дає змогу маневрувати ресурсами, засереджувати їх на важливих ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на всій теріторії країни. . [17, С. 48]. 

       1.2.Джерела формування  доходів Державного бюджету України 

      Держава як суб’єкт міжнародного права, для  запезпечення повноцінного виконання  власних національних функцій зобов’язана  мати у своєму розпорядженні матеріальні, трудові, інноваційні, фінансові та інші ресурси.

      Сукупність  фінансових ресурсів, які мобілізуються у державному бюджеті, місцевих бюджетах, Пенсійному фонді України та інших централізованих фондах, а також зусереджені у державних підприємств і організацій та ресурсів в частині державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають державні доходи.

      Доходи  держави залежно від порядку  їх формування поділяються на ценралізовані  і децентралізовані. Централізовані доходи – це ті фінансові ресурси, що залишаються у розпорядженні  держави і надходять на формування централізованих грошових фондів. Децентролізовані – це фінансові ресурси, які надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, сфурмованих за рахунок власних доходів і використовуються відповідно до їх фінансових планів.

      Для держави головним фондом фінансових ресурсів є Державний бюджет України.

      До  доходів Державного і місцевих бюджетів включаються сукупність усіх податків, зборів, обов’язкових платежів, цільових внесків та інших надходжень.

      Залежно від наявності суб’єктів – платників податків, зборів та обов’язкових платежів формування доходів бюджету здійснюється за рахунок надходжень від:

-    юридичних осіб;

     -    фізичних осіб;

-    нерезидентів;

-    осіб без громадянства, які проживають на території України.

     Правовою основою фукціонування податків, зборів та інших обов’язкових платежів в Україні є наявність рамкових та спеціальних законів з питань оподаткування. Перелік податків, зборів визначається Законом України про систему оподаткування, відповідно до якого в Україні справляється 25 загальнодержавних податків та зборів і 16 місцевих податків та зборів. Слід наголосити, що на практиці функціонує 21 вид загальнодержавних податків і зборів, оскільки деяки із них вже не справляються через їх відміну, а податок на нерухомість ще не запровпаджено через відсутність відповідного закону [16, С. 221].

        Із прийняттям Бюджетого кодексу  України бюджет може складатися  іх загального та спеціального  фондів.

      Поділ бюджету на загальний та спеціальний  фонди визначається Законом про  Державний бюджет України. Тому відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу доходи поділяються на:

- доходи, що призначені для зарахування до загального фонду;

- доходи, що призначені до зарахування до спеціального фонду.

      До  доходів загального фонду зараховуються всі податки, збори та інші надходження відповідно до чинних засад з питань оподаткування, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду.

      Доходи  спеціального фонду формуються із джерел їх мобілізації, які передбачені  виключно законами України, і мають спеціальні призначення. Зазначені надходження використвовуються тількі за призначенням, визначених у відповідному законі. Тому платежі зі спеціального фонду здійснюються лише на відповідну мету в межах коштів, що надішли до цього фонду.

      Передача коштів між загальним та спеціальним фондом бюждету може здійснюватись тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до Закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

      Доходи  Державного бюджету України формуються за рахунок різного роду надходжень за надання державних послуг, зокрема це стосується, перш за все, надходжень за транспортування природного газу, нафти, аміаку, а також надання бюджетними установами полатних послуг.

      Одночасно до бюджету зараховується плата  за видачу ліцензій та сертивікатів, а також за державну реєстрацію підприємницікої та професійної діяльності [19, С. 52].

      За  порядком та умовами зарахування  доходів до бюджетів їх поділяють  на закріплені і регулюючі. Закріплені доход – це надходження, які відповідно до чинних нормативно-правових актів зараховуються до бюджету конкретного рівня, на невизначенний у часі строк повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі).

      Регулюючі доходи – ц передбачені в Законі про Державний бюджет або в  рішенні про бюджет представницьких органів влади доходи бюджетів,які перерозподіляються між окремими ланками бюджетів.

      Відповідно  до положень Бюджетної класифікації доходів бюджету, викладених у статтях 8 та 9 Бюджетного кодексу, доходи поділяються  на:

               - податкові надходження;

               - неподатові надходженя;

- доходи від операцій  з капіталами;

- трансферти.

      Податкові надходження – це податки, збори  та обов’язкові платежі, які передбачені чинним законодавством України. У Бюджетному кодексі визначені засади та положення щодо закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних видів податків, зборів та інших  обов’язкових платежів.

      Вагомою складовлю доходів Державного бюджету  є наподаткові надходження:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі;

- доходи від некомерційного та побічного продажу;

- надходження від штрафів та фінансових санкцій;

- інші неоподатковані надходження.

      Доходи  від операцій з капіталом становлять незначну частку доходів Державного бюджету, і вони визначаються надходженнями від:

-  продажу основного капіталу;

-  реалізації безхозяйного майна;

- майна,що за правом спадкоємства перейшло у власність держави та скарбів;

-  продажу державних запасів товарів;

- реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаціоного резерву;

-  продажу землі і нематеріальних активів;

-  інші надходження.

      Трансферти  є складовою доходів бюджетів усіх рівнів. Вони визначаються як кошті, що одержані від інших органів  державної влади, органів влади  АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі [21, С. 40]. 
 

1.3.Основні  засади та методи  формування доходів  Держаного бюджету   

                                                   України 

      Формування  дохлдів Державного бюджету –  складової доходів держави відбувається у рамках державної фінансово-економічної  політики з використанням різних форм та методів їх мобілізації до Державного бюджету України як  загальнодержавного фонду публічних  ресурсів.

      У формуванні доходів бюджету беруть участь юридичні та физичні особи  нашої держави, а також особи  без громадянства та нерезиденти. Відповідно до статті 67 Констітуції України: кожен  зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановленних законом.

      Доходи  бюджету формуються за рахунок мобілізації  у державних фондах грошових ресурсів відповідно до фінансового законодавства  із застосуванням різних форм розподілу  і перерозподілу ВВП та методів  їх мобілізації.

      Головним  рамковим законом, яким визначені принципи побудови системи оподаткування, податки, збори та обов’язкові платежі, що враховуються до бюджетів і державних цільових фондів, права обов’язкі та відповідальність усіх суб’єктів податкових відносин, є Закон України «Про систему оподаткування», прийнятий у редакції від 18 лютого 1997 року і з наступними змінами та доповненням до нього. У цьому Законі визначено перелік загальнодержавних податків і зборів (стаття 14) та місцеві податки і збори (стаття 15).

      Об’єктами нарахування податків і зборів (об’єктами оподаткування) в Україні є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами про оподаткування [12, С. 51].

      У Бюджетному кодексі України здійснено  розмежування та закріплення податків і зборів за державними та місцевими  бюджетами.

      Відповідно  до статті 29 Бюджетного кодексу України  доходи Державного бюджету України включають:

1. доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64. 66 та 69 Бюдетного Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі;
2. доходи від сплати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету України;
3. доходи з інших визначенних законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям;
4. проценти і дивиденти, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
5. гранти, дарунки у вартісному обчисленні;
6. міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.