Лизинговые операции банков

     Серед українських фінансових організацій  найбільш розвинені методики оцінки кредитоспроможності мають банки. В цілому можна виділити 3 базові підходи оцінки кредитоспроможності  позичальників ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль":

     - Аналіз кредитоспроможності при  фінансуванні поточної діяльності  та короткостроковому фінансуванні;

     - Аналіз кредитоспроможності при  фінансуванні довгострокових та  інвестиційних проектів;

     - Аналіз кредитоспроможності при  мікрофінансування.

     Кожен із зазначених підходів має свої особливості, але загальні елементи оцінки кредитоспроможності  однакові для всіх підходів, які  можна розділити на три групи (Рисунок 2.1): аналіз фінансової інформації, аналіз цілей фінансування, аналіз фінансової інформації.

     Аналіз  кредитоспроможності не повинен  обмежуватися лише аналізом фінансової звітності, тому що, по-перше, необхідно  володіти інформацією про причини  того чи іншого фінансового стану (звітність  є лише відображенням діяльності компанії, стану активів та заборгованості). По-друге, одні і ті ж статті балансу  можуть включати в себе різні за реальною ліквідності активи. По-третє, досить часто присутній податкове  планування, яке накладає відбиток на звітність підприємства. Саме тому аналіз нефінансової інформації є важливою складовою частиною аналізу платоспроможності клієнта. 

Анализ платежеспособности

Анализ нефинансовой информации

Анализ целей  финансирования

Анализ финансовой информации

Характеристика  собственников и менеджмента

Характеристика  деятельности

Характеристика  кредитной истории

Характеристика  рынка

Анализ поступлений  на счета и в кассу

Анализ текущей  задолженности по кредитам

Анализ финансовой отчетности

 

     Малюнок 2.1 Загальна структура оцінки платоспроможності підприємства 

     Характеристика  власників та менеджменту передбачає визначення реальних власників бізнесу, ступеня їх впливу на поточну діяльність, оцінку рівня менеджменту компанії та виявлення взаємозалежних осіб.

     Якщо  підприємство є частиною групи, важливо  описати структуру групи, виявити  функції кожного підприємства в  групі, виявити підприємства, на яких зосереджуються основні грошові  потоки і / або прибутку. Адже в разі виявлення значного ризику відтоку  коштів на інші підприємства групи, доцільно отримати поруку від найбільш платоспроможних  учасників групи. При характеристиці видів діяльності також важливо  дати оцінку організації діяльності підприємства, яке включає в себе такі основні елементи:

     - Оцінка основних засобів (обладнання, нерухомість);

     - Організація виробництва;

     - Організація збуту та поставок;

     - Наявність відокремлених підрозділів  та порядок роботи з ними;

     - Особливості діяльності;

     - Наявність претензій, позовів  по відношенню до клієнта, арештів  майна, податкової застави і  т.д.

     Наступним важливим елементом є оцінка кредитної  історії клієнта, яка здійснюється через огляд кредитів і позик, термін дії яких закінчився. Наявність  прострочень при обслуговуванні позик негативно характеризує клієнта. Але в українських умовах фактично єдиним джерелом інформації про кредитну історію є сам клієнт, а також  банки, де на дату аналізу є заборгованість за позиками (будь-яку негативну  інформацію про обслуговування кредитів в інших банках клієнт не надасть). Тому оцінка кредитної історії далеко не завжди є коректною.

     Характеристика  ринку, на якому працює клієнт, дозволяє виявити загальні ризики, які притаманні даному ринку, а також визначити  обгрунтованість планів клієнта щодо обсягів продажів.

     Аналіз  цілей фінансування є невід'ємною  частиною оцінки платоспроможності. Глибина  аналізу цілей фінансування напряму  залежить від типу проекту.

     У процесі аналізу фінансової інформації виділяються 3 базових елементи:

     - Аналіз надходжень на рахунки  в банках та в касу;

     - Аналіз поточної заборгованості  за кредитами і позиками;

     - Аналіз фінансової звітності.

     Іноді також проводиться аналіз грошових потоків, який передбачає через аналіз наявних потоків (доходів і витрат) з'ясування джерел та можливих обсягів платежів на обслуговування залученого фінансування. При цьому діяльність підприємства розбивається на 3 види: основна діяльність, фінансова діяльність та інвестиційна діяльність. Основна діяльність являє собою надходження і використання коштів, які забезпечують виконання виробничо-господарських функцій. Даний вид діяльності є основним джерелом прибутків і грошового потоку, саме тому при оцінці грошових потоків в першу чергу слід звертати увагу на даний вид діяльності. Інвестиційна діяльність включає надходження і використання грошових коштів, який пов'язані з продажем і придбанням довгострокових активів, і доходи від інвестицій. Фінансова діяльність включає надходження в результаті залучення, фінансування та емісії акцій, а також витрати на погашення попередніх залучених кредитів та виплату дивідендів.

     Аналіз  надходжень на рахунки в банках та в касу підприємства використовується для оцінки їх достатності для  обслуговування залученого фінансування. Тому дуже важливим є коректне визначення джерел надходжень (слід враховувати  ті джерела грошових потоків, які  генерують постійні надходження, наприклад, виручка від реалізації продукції). Для прогнозу обсягів надходжень достатньо здійснити оцінку за останні 6 місяців, а коли діяльність є сезонною - за 12 місяців. Оцінка достатності надходжень здійснюється через співвідношення обсягів платежів на обслуговування залученого фінансування до оціночних  надходженнями. Нормальним вважається, коли не більше 25% грошових надходжень спрямовується на обслуговування боргу. Також варто звернути увагу на сезонні коливання надходжень клієнта  з метою коректного формування графіка  погашень.

     При аналізі поточної заборгованості за кредитами і позиками необхідно  звернути увагу на наступні базові елементи:

     - Обсяги кредитного навантаження;

     - Забезпечення за діючими кредитами  і позиками;

     - Строки погашення діючих кредитів.

     Ключовим  елементом аналізу платоспроможності  є аналіз фінансової звітності. Баланс підприємства та звіт про фінансові  результати є основними джерелами  інформації для проведення такого аналізу. Однак використання лише даних джерел інформації не є достатньою для проведення аналізу, так як фінансова звітність  досить часто не відображає реального  стану речей на підприємстві. Саме тому перед аналізом фінансової звітності  необхідно провести перевірку достовірності  та коректування фінансових звітів (або  формування аналітичного балансу). При  цьому можуть застосовуватися різні  методи, наприклад: отримання аудиторського  звіту про стан підприємства, самостійна перевірка звітності.

     Окрему  увагу слід звернути на фінансову  звітність при фінансуванні груп підприємств. В даному випадку найбільш повноцінну інформацію дасть консолідована  фінансова звітність групи. В  ідеальному випадку найбільш доцільніше здійснити консолідацію всіх підприємств  групи, але реально досягти даній  ситуації неможливо з різних причин: небажання клієнта розкривати всю  фінансову інформацію про групу, тривалий період підготовки інформації для лізингової компанії або банку, тривалий період консолідації звітності. 
 
 

     3. Проблеми та методи вдосконалення  лізингових операцій 

     Незважаючи  на широку поширеність лізингу в  розвинених країнах, в економічному середовищі України такий вид  взаємовідносин ще дуже мало поширений  через його порівняльної новизни, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. 

     3.1. Необхідність лізингових відносин  для розвитку національної економіки 

     Економічна  ситуація, яка склалася в Україні, створює сприятливі умови для  розвитку лізингових відносин. Передумовами цих відносин є: велика потреба в  оновленні виробничих потужностей, криза неплатежів, погіршення збуту  продукції, спад виробництва. У національній економіці створилася така ситуація, коли, з одного боку, має місце  і підтримується гостра нестача  фінансових коштів і низька платоспроможність  усіх категорій споживачів при імпорті  споживчих товарів, який зріс, що зумовило низький сукупний попит на товари вітчизняного виробництва і його обсяг. З іншого боку, має місце  зниження надходжень до бюджету і, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому "придушенням" виробництва, розширенням "тіньової економіки" і зростаючим "відливом" коштів з сфери банківського обігу.

     Враховуючи, що основною і безпосередньою причиною спаду виробництва є зниження сукупного попиту, головною метою  заходів цього напряму має  бути плавне, але досить інтенсивне його підвищення на продукцію вітчизняних  підприємств.

     Для того, щоб організувати будь-яке  виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт або розширити  масштаби вже розпочатої справи потрібні певні витрати. Дістати у своє розпорядження нові робочі машини, обладнання можна двома способами - придбати чи взяти в оренду. Придбання  тих чи інших потужностей можливе  тільки тоді, коли покупець має достатні власні кошти або отримає довгостроковий кредит у банку. Більшість суб'єктів  підприємницької діяльності в Україні  не можуть ні виділити кошти для  інвестицій, ні взяти в кредит, бо не здатні забезпечити його заставою, а за інших умов банки кредитів не надають.

     На  сьогодні одні підприємства мають готову для реалізації продукцію (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальну  та іншу техніку), а інші - потенційні споживачі - не мають коштів для її придбання. Споживачі готові взяти  основні засоби в лізинг, але це не влаштовує продавця. У цьому  випадку і виникає необхідність у лизингодателе, який придбає цю техніку і здає її в лізинг споживачеві. В умовах високих ставок на кредити банків лізинг є одним з напрямків здійснення технічного переозброєння підприємств, які не мають достатніх власних оборотних коштів.

     Лізинг  дозволяє не залучати позиковий капітал  і не "заморожувати" власний, економити  на витратах, пов'язаних з володінням майном, встановлювати за погодженням  з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Ось чому останнім часом багато фахівців органів державного управління, господарські керівники, підприємці та менеджери, наукові працівники виявляють інтерес до питань розвитку в Україні лізингу майна.

     Лізинг  є складним і багатогранним економічним  явищем. У ньому поєднуються операції купівлі-продажу та оренди, кредиту  та інвестування. Орендодавець здає в  оренду своє майно, а лізингодавець в основному перед передачею майна в лізинг спеціально придбає його у виробника або іншого власника, при цьому часто за прямою вказівкою і вибором майбутнього лізингоотримувача.

     З цього приводу цікавим є міжнародний  досвід проведення операцій фінансової оренди. У світовій практиці під  фінансовою орендою розуміють оренду, яка діє протягом всього або майже  всього терміну використання засобів. Такий вид оренди, як правило, передбачається як механізм, за допомогою якого  орендодавець фінансує фактичне придбання  цього активу орендатором.

     Фінансова оренда - це угода, за якою всі ризики і винагороди переходять до орендаря. У ряді зарубіжних країн склався  неординарний підхід до операцій з  фінансовою орендою. Наприклад: в США  фінансова оренда трактується, як операція, за якою всі ризики і винагороди передаються від орендодавця  до орендаря. Дослідження фінансової оренди у Великобританії показали аналогію з подібними операціями в США, але було виявлено, що більшість  менеджерів прагнуть укласти договір  про фінансову оренду так, щоб  формально не попадати під визначення операції як "фінансова оренда". Така практика реально дозволяє орендарям  укладати подібні угоди, як операційну (короткотермінову) оренду, коли вони несуть витрати з підтримки обладнання в робочому стані, але при бажанні  можуть повернути його орендодавцям. В Іспанії фінансовою орендою  вважають тільки такі угоди, умови яких передбачають можливість наступної  купівлі орендованого обладнання. У  Швеції фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, в яких наступне придбання орендованого обладнання є обов'язковою умовою. Отже, світова практика фінансової оренди має певну аналогію операціям лізингу.

     На  відміну від відомої у нас  практики прокату (згідно з договорами прокату), договори лізингу укладаються  на більш тривалий термін. Як правило, на момент укладення лізингової угоди  об'єкт лізингу ще є власністю  лізингодавця. За договором прокату напрокат громадянам надається майно культурно-побутового призначення для індивідуального або групового споживання без отримання орендодавцем прибутку від нього, а при лізингу надаються основні засоби, призначені для виробництва продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.