Лизинговые операции банков

     Друга - емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, в силу чого величина його значно перевищує арифметичну суму результату звичайної діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Такий ефект є інтегративним ефектом і проявляється не лише локально, але і в масштабі всієї виробничої системи, збільшуючи її виробничу силу.

     Третя - ефект, який проявляється не тільки в  процесі виробництва, але і в  соціальній сфері життя і діяльності людей, тобто він має як економічні критерії, так і соціальні цінності, які виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні робітником своїх творчих можливостей, зростанні особистих доходів, незалежності і т.п.

     У сукупності всі перераховані особливості  розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, який надає імпульс розвитку всіх ланок підприємницької діяльності. Якщо перша особливість відображає динаміку ефекту лізингу, механізм його реалізації (шляхом множення), а друга  розкриває економічну сутність ефекту як виявлення нових емерджентних якостей лізингової форми підприємництва, то третя показує його соціальну  спрямованість і тісний зв'язок із задоволенням особистих, колективних  інтересів.

     При цьому лізингову діяльність можна  вважати ефективною: з точки зору особистих інтересів - якщо вона покращує можливості задоволення матеріальних і духовних потреб підприємців; з  позиції колективних інтересів  організації - якщо забезпечує умови  для розширеного відтворення; з  точки зору суспільства - якщо ринок  насичується необхідними товарами і від збільшення масштабів виробництва  товарів зростають надходження  в бюджет.

     Аналізуючи  сильні і слабкі сторони лізингу, можна вказати на те, що він, як форма  інвестицій, дає можливість підприємцям  швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою технікою та передовою технологією, випробувати  нову техніку, покривати сезонні  потреби в спеціальних технічних  засобах на час фактичної їх експлуатації, вона не потребує обов'язкового порядку  негайного початку платежів за таку форму кредиту. При цьому лізингове  майно не зараховується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його активів і, відповідно, податків. Воно також не включається у кредиторську заборгованість, тобто його можна вважати позабалансовим фінансуванням.

     Порядок здійснення платежів по лізингу більш  гнучкий, ніж за кредитною угодою. У ряді випадків може мати місце  укладення лізингових угод без необхідності застави. Лізинг підвищує ліквідність  підприємства і його здатність сплатити майбутні борги. Крім того, при лізингу  можна розраховувати на додаткові  послуги (інформаційного, юридичного, сервісного характеру) з боку лізингодавця.

     Також, МВФ не зараховує суми лізингових угод у масштабах держави до суми національної заборгованості, яка підвищує шанси на виживання багатьох країн  та їх підприємств.

     За  своєю суттю поняття лізинг і  банківський кредит досить схожі, однак  кредит має безліч негативних чинників, тому що при певних умовах стандартний  кредит може трансформуватися в кредит під контролем або безнадійний. Зважаючи на це, можна запропонувати схему, яка ілюструє порядок переоформлення проблемної кредитної заборгованості в лізингову угоду, що безсумнівно можна вважати ще одним досить вагомою перевагою лізингу.

     В даний час українські банки як учасники інвестиційного процесу пропонують клієнтам застосовувати переважно  традиційні кредитні схеми фінансування їх господарської діяльності. Вони мають свої переваги, проте іноді  призводять до серйозних проблем. Найгостріші  з них - обмеження інвестиційних  можливостей суб'єктів підприємницької  діяльності, недостатність обсягів  бюджетних капіталовкладень в оновлення  основних фондів, повільний розвиток інвестиційного кредитування вітчизняними банками (що в свою чергу пов'язано  з високим рівнем кредитних ризиків), відсутність у більшості позичальників реальної гарантії повернення кредитів і ліквідної застави, уповільнене залучення нових клієнтів, які могли б принести установі додатковий прибуток.

     Одним із шляхів подолання цих негативних явищ (і одночасно - підвищення прибутковості  і зменшення розкутості банківської  діяльності) полягає в посиленні  активності вітчизняних грошово-кредитних  установ на лізинговому ринку.

     Для банків надання лізингових послуг - досить безпечна операція, тому що вона базується на принципах цільового  використання кредиту і його забезпеченості ліквідною заставою. Лізинг в цілому відкриває перед банкірами широкі можливості. Зокрема в Україну  при його застосуванні можна подолати ряд негативних явищ у сфері кредитування.

     Для банкірів особливий інтерес становить  фінансовий лізинг. Це, по суті, кредитна операція, яка здійснюється у майновій формі з використанням (замість  застави) більш надійного і простого (у порівнянні з процедурою стягнення  заборгованості) забезпечення у вигляді  відстроченого та цільового придбання  майна у кредитора (лізингодавця) позичальником (лізингоодержувачем).

     У нашій країні в даний час склалися всі передумови для широкого застосування (насамперед серед підприємців, які  бідують від дефіциту оборотних  коштів) такого підвиду лізингових операцій, як зворотний лізинг. Це договір  лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг. Тобто це практично двостороннє лізингове угоду. Його відмінна особливість полягає в тому, що позичальник одночасно і «лізингоодержувачем», і «постачальником» обладнання, яке отримується в лізинг, тобто власник обладнання продає його банку, одночасно укладаючи з ним договір лізингу на це ж обладнання як лізингоотримувач (основні принципи зворотного лізингу відображені на рисунку 1.1).

     1 - висновок лізингової угоди;

     2 - покупка банком-лізингодавцем обладнання в у лізингоодержувача (власника обладнання);

     3 - періодична оплата лізингоодержувачем лізингових платежів згідно з умовами лізингового договору.

     Малюнок 1.1 Основні принципи зворотного лізингу

     Переваги  такої угоди для первинного власника, а з часом - лізингоотримувача  обладнання полягають у тому, що він може звернутися до послуг банку  після покупки устаткування, тобто, коли буде очевидно, що вилучення значних  коштів з обігу призвело до погіршення фінансового становища. У разі застосування зворотного лізингу лізингоодержувач може і повернути витрачені на купівлю обладнання кошти, зберігши при цьому права на його використання. Крім того, на суму лізингових платежів зменшується прибуток підприємства до оподаткування.

     Зворотний лізинг дає можливість рефінансувати  капітальні вкладення з меншими (порівняно із залученням банківських  позик) витратами. Він є джерелом середньострокового і довгострокового  рефінансування, тоді як комерційні банківські кредити, як правило, надаються строком  до року.

     Операції  зворотного лізингу є також ефективним способом реструктуризації кредиторської  заборгованості та поліпшення стану  кредитного портфеля банку, тому що завдяки  їх застосуванню проблемну заборгованість можна трансформувати в лізингове  угоду.

     Саме  в такому випадку (за умови, якщо об'єктом  або забезпеченням кредиту, який переоформлюється, є ліквідні кошти) можна було б застосувати зворотний  лізинг. Порядок трансформації кредитної  заборгованості в лізингову угоду  міг би бути приблизно таким: банк-кредитор купує устаткування у клієнта, зобов'язання якого вимагають переоформлення; останній за рахунок отриманих коштів погашає попередню заборгованість; банк передає придбане обладнання колишньому його власнику в користування вже  на умовах фінансового лізингу, про  що оформляється відповідна угода (детальніше цей порядок відображений на рисунку 1.2).

     Зрозуміло, що, приймаючи в заставу основні  фонди, банк оцінить їх з урахуванням  коефіцієнта ліквідності, тому фактична ринкова вартість застави може значно перевищувати забезпечену їй наявну кредитну заборгованість.

     За  такої умови, а це цілком ймовірно, клієнту-позичальнику може вистачити  виручених від реалізації обладнання коштів не тільки для погашення проблемної кредитної заборгованості, а й  для подолання своїх фінансових труднощів. Отже, у випадку застосування описаного вище порядку переоформлення заборгованості може виграти і банк (отримавши стандартний кредит), і клієнт (поліпшивши власне фінансове  становище).

     1 - наявність кредитного зобов'язання, забезпеченого заставою основних  фондів;

     2 - укладення договору купівлі-продажу  основних засобів між клієнтом-продавцем  і банком-покупцем (результатом договору  є передача основних засобів  у власність банку);

     3 - погашення кредитної заборгованості  клієнтом за рахунок отриманих  від банку засобів;

     4 - висновок лізингового договору;

     5 - передача основних засобів внаслідок  укладення лізингового договору;

     6 - оплата клієнтом-позичальником  банку лізингових платежів.

     Рисунок 1.2 Можливий порядок переоформлення проблемної кредитної заборгованості в лізингову угоду

     Зворотний лізинг за запропонованою схемою можна  було б застосовувати і в інших  випадках, зокрема щодо:

     а) пролонгації кредиту;

     б) винесення кредитного зобов'язання на прострочення;

     в) у разі надання банком поручительства чи гарантії за третіх осіб і пред'явлення  їх банку до оплати з метою запобігання  проведенню позабалансового зобов'язання в прострочене балансове;

     г) звернення стягнення на заставу, яке тягне за собою додаткові  витрати (як правило, пов'язані з  оформленням юридичних документів).

     Як  відомо, кредитори у разі неповернення позичальником в обумовлений  термін позики звертають стягнення  на об'єкти застави, які переходять їм у власність. Подальша реалізація банком цього майна з метою  відшкодування заборгованості по кредиту  та покращення стану кредитного портфеля може відбуватися шляхом його продажу  на вторинному ринку або передачі за лізинговими схемами.

     Останній  спосіб для потенційного покупця  більш привабливий, оскільки дає  можливість відшкодувати вартість майна  поступово. Банкам знайти таких лізингоодержувачів не складно, тому що вони, як правило, достатньо поінформовані про потребу в основних засобах своїх постійних клієнтів і можуть запропонувати їм відповідну послугу.

     Всупереч  цілому ряду переваг, у лізингу є  й недоліки: необхідність більшої, ніж  при купівлі за рахунок позики, кількості учасників угоди; складніша  організація і тривала підготовка до складання лізингової угоди; високі адміністративні витрати. У кінцевому  підсумку лізингова угода більш  дороге, ніж позика, оскільки у вартість лізингу включається в обов'язковому порядку сума амортизації. Лізинг може бути дешевшим кредитної позики тільки за умови наявності певних пільг, які, до речі, практикуються в багатьох розвинених країнах для стимулювання його розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Виконання лізингових операцій  на прикладі ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 

     ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" входить в австрійську банківську групу "Райффайзен" з 150 річною історією та європейськими традиціями, перевіреними роками. Діяльність компанії спрямована на надання високоякісних послуг і встановлення довгострокового взаємовигідного партнерства.

     ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» - універсальна лізингова компанія, що надає українським підприємствам послуги з передачі у фінансовий лізинг виробничого технологічного обладнання, техніки та автотранспорту. Початок діяльності - серпень 2006. Акціонери: 60% - Райффайзен Банк Аваль, 40% - Raiffeisen Leasing International.

     Клієнтами компанії можуть бути юридичні особи  і приватні підприємці, які мають  стабільне фінансове становище  і постійне джерело доходів. Клієнти  компанії можуть отримати у фінансовий лізинг різне обладнання та техніку, що класифікуються як основні фонди. Пріоритетними напрямками розвитку лізингу є: обладнання, техніка, транспорт. 

     2.1. Принципи лізингових відносин 

     При проведенні лізингових операцій ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" керується наступними принципами:

     1. інноваційність;

     2. добровільність відносин;