Лизинговые операции банков

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2011 в 15:19, курсовая работа

Описание работы

Головною ланкою фінансової системи будь-якої держави є фінанси підприємств галузей народного господарства. Саме у виробництві лежить реальна основа всіляких економічних відносин.
Основною умовою виходу економіки України з кризи є структурна перебудова народного господарства країни, що неможливо без зростання інвестицій при підвищенні ефективності їх використання.

Содержание

Введення
1. Економічна сутність лізингових операцій
1.1. Нормативно-правова база, що регламентує здійснення лізингових операцій в банках України та її характеристика
1.2. Історія виникнення лізингу і необхідність здійснення операцій сучасними банківськими установами
1.3. Якісні переваги і недоліки лізингу
2. Виконання лізингових операцій на прикладі ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"
2.1.Прінціпи лізингових відносин
2.2.Етапи лізингової угоди
2.3. Аналіз платоспроможності лізингоодержувачів: елементи та підходи
3. Проблеми та методи вдосконалення лізингових операцій
3.1. Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки.
3.2. Потенціал банківського сектора України як основного джерела фінансування лізингових операцій.
Висновок
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

Курсовая с прилож.docx

— 132.24 Кб (Скачать)

     3. договірні відносини;

     4. нерозривність договору при зміні  власника майна;

     5. цілеспрямованість і конкретність;

     6. платність;

     7. відокремлення права користування  майном від власника;

     8. терміновість;

     9. зворотність майна;

     10. право викупу майна лізингоодержувачем.

     1. Інноваційність лізингу полягає в основних його якісні відмінності від кредитних операцій банку. Відповідно до чинного законодавства, нормативно-правовими актами НБУ та внутрішньобанківськими положеннями, а також звичаями ділового обороту до найбільш істотних переваг використання лізингу в порівнянні з кредитом можна віднести наступні:

     - При фінансовому лізингу переговори  з виробниками і постачальниками,  оформлення договорів купівлі-продажу,  реєстрацію майна виробляє лізингодавець, що скорочує часові та матеріальні витрати лізингоодержувача, спрощує процедуру отримання обладнання;

     - Отримання кредиту під закупівлю  обладнання може бути пов'язане  з підвищеними в порівнянні  з лізингом вимогами щодо забезпечення  угоди (необхідність банківської  гарантії, поручительства, застави  або інших способів забезпечення  виконання зобов'язань підприємства  перед кредитором). У лізингу ж,  навпаки, як предмет застави  може виступати устаткування, що  надається в лізинг;

     - Учасники лізингової угоди мають  можливість застосовувати механізм  прискореного нарахування амортизації  майна. Предмет лізингу враховується  на балансі лізингодавця або лізингоодержувача за взаємною згодою. У першому випадку амортизаційні відрахування входять у лізингові платежі, у другому досягається економія на відрахуваннях підприємства при сплату податку на майно, базою оподаткування, для якого при прискореної амортизації стає швидко зменшується залишкова вартість майна; При кредиті підприємство враховує придбане обладнання на власному балансі, і не допускається його прискорена амортизація, що уповільнює процес інвестування грошових коштів в основні виробничі фонди;

     - При інших рівних умовах лізингова  угода укладається на більш  тривалий термін на відміну  від договору про надання кредиту,  що дозволяє зменшити регулярні  виплати платежів і тим самим  збільшити оборотні кошти підприємства. При цьому зберігається кредитна  лінія в банку (якщо вона  існує), зменшується залежність від  звичайних джерел фінансування;

     - На відміну від кредиту, коли  обладнання купується відразу  після отримання кредитних коштів, при лізингу зазвичай існує  можливість вибору: викупити об'єкт  лізингу, продовжити договір або  залучити нове сучасне обладнання;

     - При лізингу за погодженням  з лізинговою компанією можливо  гарантійне та подальше сервісне  обслуговування обладнання постачальником  або лізингодавцем.

     2. Проведення лізингових операцій  полягає в дотриманні принципу  добровільності, тобто лізингові  відносини відбуваються за власним  бажанням суб'єктів лізингу, без  примусу.

     В умовах ринкової економіки виникає  об'єктивна потреба у взаємодії  між собою різних суб'єктів господарського обороту: постачальників, споживачів, партнерів, посередників, страховиків  і т.д. Ця взаємодія здійснюється, як правило, у формі угод.

     3. Угодами визнаються дії громадян  і юридичних осіб, спрямовані  на встановлення, зміну або припинення  прав і обов'язків. Кожен учасник  угоди приймає на себе певні  зобов'язання і отримує певні  права. Ці права і зобов'язання  сторін закріплюються в договорі. Договір є угода двох або  декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних  прав та обов'язків. У договорі  закріплюються предмет домовленості, взаємні права і обов'язки осіб, наслідки порушення договору.

     4. Принцип нерозривності договору  при зміні власника майна, полягає  в тому, що під час дії договору  лізингу може відбутися продаж  предмета лізингу іншому лізингодавцю, при цьому користування майном зберігається за первісним лізингоодержувачем.

     5. Принцип цілеспрямованості і  конкретності заснований на обов'язковому  досягненні конкретних господарських  цілей, вирішенні соціально-економічних  завдань, обумовлених сторонами  лізингової угоди та визначених  у договорі лізингу.

     6. Принцип платності полягає в  тому, що лізингоодержувач вносить певну плату за користування об'єктом лізингу. Лізингові платежі включають:

     - Суму, яка відшкодовує повну вартість  лізингового майна;

     - Суму, яка оплачується лізингодавцю як відсоток за наданий кредит для придбання майна за договором лізингу;

     - Комісійна винагорода лізингодавцю;

     - Суму страхових платежів за  договором страхування об'єкта  лізингу;

     - Інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

     7. Принцип відокремлення права  користування майном від власника - при лізингу власність на  предмет оренди зберігається  за лізингодавцем, а клієнт набуває його лише у тимчасове користування, тобто право користування майном відділяється від права володіння ним. По закінченню угоди лізингове майно може бути викуплено клієнтом по залишковій вартості.

     8. Принцип терміновості - виплата вартості  майна протягом певного періоду  лізингованого.

     9. Повернення майна - принцип, згідно  з яким предмет лізингу після  закінчення терміну дії договору  лізингу повинен бути повернутий  лізингодавцю.

     10. Або в іншому випадку, якщо  це обумовлено в договорі лізингу,  лізингове майно може бути  викуплено лізингоодержувачем у лізингодавця за залишковою вартістю. 
 

     2.2. Етапи лізингової угоди 

     При проведенні лізингової угоди ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" керується наступною нормативно-правовою базою, що регламентує здійснення лізингових операцій. А саме: Цивільним Кодексом Україна параграф 6, частина 1 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1111-V (1111-16) від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст. 512, Господарським Кодексом України стаття 292, частина 1 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 549-V (549-16) від 9.01.2007, № 12, ст.106, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» пункт 1.18, стаття 1 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3118-III (3118-14) від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст. 238), Законом України «Про лізинг» зі змінами, внесеними Законом України от 14.01.1999, № 394-XIV, постановив Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю и Отримання ліцензій за експортні, імпортнімі та лізінговімі операціямі, зі змінами , внесеними згідно з Постанова національного банку № 455 (z0037-07) від 13.12.2006, зареєстровано в Міністерстві юстіції України 28.05.1999 за № 338/3631.

     Як  і в будь-якій складній фінансовій операції, в лізинговій операції за участю ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" модно виділити три основні етапи:

     1. підготовка і обгрунтування;

     2. юридичне оформлення;

     3. виконання.

     На  першому попередньому етапі здійснюється підготовча робота, попередня висновку ряду юридичних договорів, проведення якої обумовлено складним характером багатосторонніх відносин при лізингу, необхідністю докладного вивчення всіх умов і особливостей кожної угоди; розв'язується питання про джерела фінансування угоди. На даному етапі оформлюються заявки майбутнього лізингоотримувача, готуються висновки про фінансовий стан потенційного лізингоотримувача  і розраховується ефективність лізингового  проекту.

     Важливу роль в підготовчому етапі відіграє вивчення лізингового ринку, його основних тенденцій, виявлення попиту на певні  види обладнання. При цьому до уваги  беруться різні чинники: коливання  ринкових цін на те чи інше обладнання, що користується попитом, ціни і тарифи на інші супутні лізингу послуги (ремонт, технічне обслуговування), зміна  транспортних тарифів і т.д.

     Загальною метою попередньої роботи є пошук  лізингодавцем потенційних клієнтів, зацікавлених у лізингу. Разом з тим ініціатива в укладенні лізингових угод, як правило, виходить від майбутнього лізингоодержувача, який самостійно знаходить в своєму розпорядженні необхідним майном постачальника або звертається з проханням допомогти у пошуку постачальника до банку. Всі подальші взаємовідносини між сторонами будуються на основі заяви - клопотання, що подається лізингодавцю майбутнім користувачем.

     Заява складається у довільній формі, але воно обов'язково повинно містити  технічний опис необхідного обладнання, його економічні параметри, найменування та реквізити розпорядженні їм постачальника (Додаток 1).

     Одночасно із заявою потенційний лізингоодержувач представляє банку юридично завірену копію свого статуту та всю необхідну інформацію про свій економічний стан та перспективи розвитку за формою та у строки, встановлені лізингодавцем. У стандартний набір документів також входять бухгалтерський баланс за останній рік або (і) квартал, економічне обгрунтування і аналіз ефективності угоди. При необхідності на вимогу банку надання цієї інформації, а також даних про експлуатацію обладнання може бути неодноразовим. У разі будь-яких змін свого юридичного або фінансового стану лізингоодержувач зобов'язаний сповістити про це лізингодавця. Також до стандартного набору документів, що подаються потенційним лізингоодержувачем, додається анкета, заповнюється підприємством-юридичною особою (Додаток 2).

     У свою чергу банк з метою убезпечити себе на випадок невиконання лізингоодержувачем платіжних зобов'язань проводить оцінку економічної діяльності клієнта з точки зору його платоспроможності.

     Крім  того, лізингодавцю потрібно провести аналіз лізингового проекту з тим, щоб виявити можливість здачі майна повторно в оренду (у разі укладення договору оперативного лізингу) або його продажу у разі дострокового розірвання лізингової угоди з вини лізингоодержувача.

     Оцінка  платоспроможності лізингоодержувача проводиться за загальною схемою, прийнятою для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів.

     Однак, оскільки лізингова операція в класичному варіанті має довгостроковий характер, лізингодавця має цікавити не тільки поточне фінансове становище лізингоодержувача, скільки його здатність виконувати всі платіжні зобов'язання в перспективний період, що відповідає терміну лізингової угоди. Необхідно також оцінювати загальну кон'юнктуру ринку, місце і перспективи даного підприємства в ринковій конкуренції. На підставі цього аналітичним відділом банку готується висновок про платоспроможність лізингоодержувача та рекомендації щодо встановлення з ним лізингових відносин. Якщо укладається угода пов'язана з великою часткою ризику, то банк може вимагати від лізингоодержувача надання йому необхідних гарантій.

     Прийнявши позитивне рішення про вступ  в лізингову угоду, банк на підставі заяви лізінгополучателя направляє замовлення-наряд постачальникові. У ньому поряд з юридичною адресою і банківськими реквізитами лізінгополучателя указуються вид майна зі всіма необхідними параметрами, його ціна і місцезнаходження одержувача. Якщо виникає необхідність виконання додаткових робіт (наприклад, по установці, монтажу і т.п.), до замовлення-наряду додається технічне завдання на виконання цих робіт із зазначенням їх вартості.

     Після отримання замовлення-наряду постачальник повинен повідомити лізінгодателя про його отримання і готовність до виконання.

     На  другому етапі проводиться юридичне закріплення лізингової угоди. Основним документом лізингової угоди є договір про лізинг (Додаток 3). Він укладається між власником майна (банком) і користувачем про надання останньому в тимчасове користування для підприємницької діяльності об'єкта лізингу.

     Договір лізингу повинен містити такі основні положення:

Информация о работе Лизинговые операции банков