Лизинговые операции банков

План: 

Введення

1. Економічна сутність лізингових операцій

          1.1. Нормативно-правова база, що регламентує здійснення лізингових операцій в банках України та її характеристика

          1.2. Історія виникнення лізингу і необхідність здійснення операцій сучасними банківськими установами

          1.3. Якісні переваги і недоліки лізингу

2. Виконання лізингових операцій на прикладі ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"

          2.1.Прінціпи лізингових відносин

          2.2.Етапи лізингової угоди

          2.3. Аналіз платоспроможності лізингоодержувачів: елементи та       підходи

3. Проблеми та методи вдосконалення лізингових операцій

          3.1. Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки.

          3.2. Потенціал банківського сектора України як основного джерела фінансування лізингових операцій.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки 
 
 
 
 

Введення 

     Головною  ланкою фінансової системи будь-якої держави є фінанси підприємств  галузей народного господарства. Саме у виробництві лежить реальна  основа всіляких економічних відносин.

     Основною  умовою виходу економіки України  з кризи є структурна перебудова народного господарства країни, що неможливо без зростання інвестицій при підвищенні ефективності їх використання.

     Перетворення  сфери виробництва та обігу, глибокі  зміни економічних умов господарювання викликають необхідність впровадження не традиційних для нашої економіки  методів оновлення матеріальної бази.

     На  думку Міністерства економіки України, подолання промислового спаду може сприяти лізинг.

     У даній роботі зроблена спроба висвітлити український досвід із залучення  інвестицій через лізинг, зародження і природу лізингу, що склалися в  нашій країні під дією ряду факторів, позитивні, негативні моменти і  напрямки по поліпшенню несформованого ринку лізингових послуг.

     Вибір даної теми визначили низку причин, а саме: ринок лізингових послуг в Україні дуже молодий і не освоєний, а також є впевненість, що за допомогою лізингу в найбільш нужденні ланки української економіки  реально можуть бути направлені необхідні  інвестиції.

     Банківський сектор України демонструє високі темпи  зростання і є більш розвиненим в порівнянні з іншими фінансовими  секторами. Разом з тим обсяги та структура власного капіталу, зобов'язань  і активів банків не відповідають потребам економіки країни і, в тому числі, ринку лізингу.

     Значення  банківського сектора для розвитку лізингу надзвичайно важливо, оскільки для всіх учасників лізингових операцій банківське кредитування є значним  джерелом фінансування їх діяльності. 
 
 
 
 

1. Економічна  сутність лізингових операцій  та особливості їх здійснення 

     Однією  з нових форм кредитних відносин, яку вже почали освоювати українські банки, є лізинг. Ця операція набула великого поширення в світовій банківській  практиці.

     Феномен лізингу вже до початку 80-х рр.. визначився не як просто довгострокова  оренда, а як нова, нетрадиційна, додаткова система перспективного фінансування, у якій задіяні орендні відносини, елементи кредитного фінансування під заставу, розрахунки за борговими зобов'язаннями та інші фінансові механізми. Лізингова операція сприяє співпраці і взаємодії банківських структур з діловими колами щодо фінансування виробництва, що так необхідно сьогодні українській економіці. 

     1.1. Нормативно-правова база, що регламентує  здійснення лізингових операцій  в банках України та її характеристика 

     На  сьогодні в законодавстві України  визначення лізингу містяться на рівні громадянського (для визначення), господарського та податкового законодавства  України.

     У ч. 1 статті 806 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено визначення лізингу як різновиду орендного (найманого) договірного типу, згідно з яким за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, яке належить лізингодавцю на праві власності і було ним набуте без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфік та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену оплату (лізингові платежі).

     Дане  визначення вказує на те, що договір  буде кваліфікуватися як договір  лізингу, якщо домовленість між лізингодавцем та лізингоодержувачем свідчить про те, що:

     а) лізингодавець передає або зобов'язується передати лізингоодержувачу майно (предмет договору лізингу) у користування;

     б) предмет договору лізингу належить лізингодавцю на праві власності і придбаний ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем або спеціально придбаний лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфік і умов;

     в) лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингодавцю за користування предметом договору лізингу певного терміну певні платежі.

     Схоже за суттю визначення лізингу як господарської  діяльності міститься у ч. 1 статті 292 Господарського Кодексу України, згідно з яким лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні  за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням або згодою лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна за умови оплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

     Дане  визначення лізингу, в цілому повторюючи ознаки лізингу, яке визначено в  ЦК України, вводить ще наскільки  його додаткових критеріїв, а саме:

     а) лізингодавець інвестує в придбання об'єкта лізингу власні або залучені фінансові кошти;

     б) об'єкт лізингу передається лізингоодержувачу у виключне користування.

     Ще  одне визначення лізингу передбачено  у підпункті 1.18.2 пункту 1.18. статті 1 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств». Відповідно до закону, лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної  особи, яка передбачає відповідно до договору лізингу (оренди) передачу арендоотримувачу майна, яке схоже з визначенням основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування і володінням об'єктом лізингу.

     Слід  відзначити ряд відмінностей між  визначенням лізингу з метою  оподаткування та з метою вчинення правового регулювання майнових відносин, які виникають на підставі укладення договору лізингу.

     По-перше, в рамках правового регулювання  майнових договірних відносин для виконання  обов'язку придбати предмет лізингу  лізингодавець повинен купити його у відповідного продавця (постачальника). Відповідно до положень податкового законодавства лізингодавець може стати власником предмета лізингу, не тільки викупивши його, а й виготовивши його згідно з інструкціями лізингоотримувача.

     По-друге, на відміну від цивільного та господарського законодавства України, у податковому  встановлено правило про те, що всі ризики, пов'язані з предметом  лізингу, обов'язково повинен понести  лізингоотримувач.

     По-третє, в основу критеріїв договору лізингу  в податковому законодавстві  Україні економічні критерії. Замість  того цивільне та господарське законодавство Україні економічними критеріями не оперує. Однак основою правового регулювання лізингових відносин виступає Закон України «Про Лізинг» із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року № 394-XIV. Цей Закон визначає поняття лізингу, а також загальні правові та економічні засади його здійснення.

     Згідно  зі ст. 1 Закону України «Про лізинг», лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і згодою з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови оплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

     Лізинг  здійснюється за договором лізингу, який регулює правові відносини  між суб'єктами лізингу.

     Основними суб'єктами лізингу є:

     а) лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

     б) лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

     в) продавець лізингового майна - суб'єкт  підприємницької діяльності, який виготовляє майно (машини, обладнання) та / або власне майно, яке є об'єктом лізингу.

     Слід  зазначити, що окрім вищеназваних основних суб'єктів, в лізингових відносинах важливу роль грають посередники. Посередники - професійні учасники лізингових операцій, виступають в якості:

     а) представника клієнта перед іншими учасниками лізингових операцій;

     б) самостійного суб'єкта угод з постачальниками, який купує у них устаткування у власність з метою подальшої  реалізації іншим клієнтам.

     Серед посередників, які беруть участь в  лізингових угодах, виділяється ряд  професійно спеціалізованих підприємців  з різноманітним колом прав та обов'язків. Включення посередників до лізингових операцій істотно скорочує термін обігу капіталу і, як наслідок, підвищує прибутковість виробництва.

     Об'єктом  лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене  до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, що вироблена  державними підприємствами (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна  та інша техніка, системи телекомунікацій), на заборонену у вільному обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

     Не  можуть бути об'єктами лізингу об'єкти оренди державного майна, визначені  у статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (цілісні  майнові комплекси державних  підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць)), крім окремого індивідуально визначеного майна  державних підприємств ; земельні ділянки  та інші природні об'єкти.

     Згідно  зі ст. 4 Закону України «Про лізинг», існують різні види і форми  лізингу.

     Види  лізингу:

     1) фінансовий лізинг - це договір  лізингу, в результаті укладення  якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менш якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна містити не менше 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

     2) оперативний лізинг - це договір  лізингу, в результаті укладення  якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менш якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений, або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.