Лекцii "Фінанси"

Виникнення фінансових відносин, як і їх відмирання, є об'єктивними  процесами, що не пов'язані з діяльністю держави. Держава може лише впливати на розвиток фінансових відносин: вводити чи відміняти конкретні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т. п.

У повсякденній господарській  діяльності важлива не сама по собі категорія фінансів, а конкретні форми прояву фінансових відносин, види яких установлюються державою. Визначаючи організаційні форми прояву категорії фінанси, держава використовує останні як активний інструмент управління економікою.

Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно  і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів.

Якісний вплив виявляється  в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких

формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва.

Можливо виділити три  головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

фінансове регулювання  економічних і соціальних процесів;

фінансове стимулювання.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу - це покриття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб'єктами господарювання і державою.

В умовах економічної  і фінансової самостійності суб'єкти господарювання формують джерела розширеного  відтворення за рахунок власних  фінансових ресурсів, залучених на акціонерній основі, або на пайових засадах грошових коштів інших підприємств, використання банківських кредитів, бюджетних асигнувань та ін. Додатковими джерелами фінансового забезпечення можуть бути кошти, мобілізовані на ринку цінних паперів, іноземні інвестиції.

Фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватись у таких формах:

-        бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротних засадах;

кредитування - це надання  коштів на принципах повернення, платності, строковості і забезпеченості;

самофінансування передбачає відшкодування видатків суб'єктів  господарювання з основної діяльності та її розвитку за рахунок власних  джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

оренда (лізинг) - це передання  майна у користування за певну плату і на певний строк;

інвестування - процес вкладення  грошей у ті чи інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу.

Фінансове регулювання  економічних і соціальних процесів відбувається насамперед через перерозподіл частини доходів підприємств і організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджети та державі цільові фонди для задоволення державних потреб.

Є багато цікавих прикладів державного регулювання економіки через систему оподаткування. Так, у Швеції в роки піднесення стягувався особливий податок на інвестиції з метою стримування їх зростання, в періоди економічних спадіввін знижувався або скасовувався для заохочення надходжень капіталів. У цій країні застосовувалася також система інвестиційних резервів: монополіям дозволялося до 40 % комерційних доходів відкладати в інвестиційні резерви, які непідлягали оподаткуванню. У періоди спадів ці резерви залучалися для розширення капіталовкладень. Щоб прискорити концентрацію капіталу в США у процесі злиття компаній, новостворена компанія звільнялася від податків протягом року, якщо хоч би одна з об'єднаних компаній була збитковою. У Франції для компаній, які злилися чи реорганізувалися, надавалося відстрочення на сплату податків, деякі види акцій звільнялися від оподаткування. Свого часу в багатьох країнах широкого розвитку набула система протекціонізму - через установлення високих митних Податків на імпорт держави підтримували високі ціни на внутрішньому ринку, розвивався демпінг як один із засобів економічної боротьби за переділ ринків.

Конкретними формами здійснення розподілу і перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких відносять податки, обов'язкові збори, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів у бюджетних установах, орендну плату, процент за кредит, дотації, субсидії, субвенції, штрафи, пеню, премії та ін. Особливістю фінансових важелів є те, що вони ґрунтуються на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, організацій, населення.

У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити:

бюджетні стимули;

ефективне інвестування фінансових ресурсів;

фінансові пільги і санкції.

За образним виразом  Нобелівського лауреата В. Леонтьева, щоб народногосподарський корабель набрав швидкості й не збився з курсу, потрібні вітрила приватного підприємництва і кормило загальнонаціональної економічної стратегії. Не випадково в країнах з розвиненою ринковою економікою державне фінансове регулювання широко використовується у господарській практиці.  

 

Тема 2. ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСІВ.

1. Генезис категорії  фінансів         

За метою пізнання суспільних явищ і правильного розуміння їх сутності потрібно звернутися до генезису –  моменту зародження і подальшого процесу розвитку, я кий зумовив певний стан, вид, вияв того чи іншого явища.   

Історичному розвиткові фінансів присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних учених. При цьому як у сучасній літературі, так  і у роботах учених стародавніх часів, питання розвитку фінансів розглядаються переважно в описовому аспекті. У такому разі генезис фінансів нас цікавить за тих умов, коли можна сформулювати закономірності розвитку певної категорії, встановити відому спільність в їх змісті та суттєві відмінності між закономірностями розвитку в різних суспільно економічних формаціях.

Слід зазначити важливі  методологічні аспекти дослідження  будь-яких суспільних явищ, у тому числі  фінансів, а саме :

-         потреба історичного підходу під час вивчення явищ,

-         відображення при цьому часового зв’язку , відомої «спадкоємності» у змісті того чи іншого явища;

-         «етапність» розвиток явища, що впливає на зміст останнього.

Фінанси – історична категорії, зміст якого суттєво змінюється, якщо змінювати загальні умови суспільного устрою. Термін «фінанси» походить від лат. finis, тобто кінець, фініш. Це поняття використовувалося у грошових відносинах, що виникали між державою ( в особі монарха, судді та інших представників влади) та населення, і трактувалося як завершення грошового платежу. Після закінчення грошового розрахунку  особа, яка сплатила внесок на користь представника державної влади, отримувала документ - finе. Назва такого документа і була підставою виникнення терміна finаnсіа.   

Термін finаnсіа виник у ХІІ – ХІІІ ст.. у торгових містах Італії, що а перекладі з лат. означав «фініш, кінець грошового платежу» , при цьому термін уже означав будь – який грошових коштів.   

Ще до виникнення поняття «фінанси» людство вже мало гроші, товарно – грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки в Середньовіччі виникли ці явище і термін, що пояснюється формуванням певних історичних передумов.     

Перша передумова. У Середньовіччі в Центральній Європі у результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, але влада монархів була значно обмеженою і, головне – голову держави ( монарха) позбавили права керувати казино. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів – бюджет, який монарх не міг особисто розпоряджатися.    

Друга передумова. Формування та використання бюджету мало системній характер, тобто виникли законодавчо закріплені системи державних доходів та витрат із визначеними складом і структурою( особливістю бюджету було те, що основні групи витратної чистини бюджету майже не змінювалися протягом багатьох століть).     

Третя передумова. Податки у грошовій формі набули переважно характеру, тоді як доходи держави формувалися здебільшого за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. Отже, тільки на цьому етапі розвитку державності та грошових відносин можливим був розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.      

Історичному аналізу будь – якого  явища має перебувати виділення певних його характеристик. Тому варто звернути увагу на характерні ознаки категорії «фінанси», що дають змогу зробити предметнішим  її генезис.     

Досить часто в повсякденному  житті фінанси ототожнюють з  грошима, але це дві різні економічні категорії з різним суспільним призначенням. Гроші – категорія, що виникла на початковому етапі розвитку людства як товар і відіграє роль загального еквівалента, визначає витрати праці виробників.     

Фінанси виникли з появою держави, для існування якої були потрібні певні ресурси – спочатку у вигляді натуральних податей і трудових повинностей, а потім - у грошовій формі. Тому фінанси – це завжди грошові відносини, а грошовий характер фінансових відносин є першою ознакою фінансів як специфічної вартісної категорії.       

Із виникненням держави розвитком  торгово – грошових відносин у  суспільстві з’являється об’єктивна потреба формування системи перерозподільних грошових відносин, якими є фінанси.      

Отже, фінанси – грошові відносини, одним із суб’єктів яких є держава, причому гроші відіграють роль матеріальної основи існування і функціонування фінансів. Фінанси можуть бути тільки за наявності держави.     Це друга ознака такої специфічної вартісної категорії.   

З усієї сукупності грошових відносин фінанси відрізняються ще за однією властивістю – для них характерний рух грошових коштів, що не виходить за межі розподільного процесу слід зазначити, що такий рух є не еквівалентним, за винятком придбання цінних паперів, імітованих державою. Тобто відбувається розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням із суб’єктом господарюванням, при цьому кожний одержує свою частину виробленого продукту. Цей рух набуває особливої форми фінансових ресурсів, ще є матеріальними носіями фінансових відносин. 

2. Еволюція фінансів.   

Розглядаючи генезис фінансів, виділяють  основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію. З’ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв’язку із суспільно – історичними формаціями.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів – це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничими характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливати на економіку.     

В умовах панування натуральних  у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.    

Спираючись на історичні довідки  про господарчий устрій первісного суспільства, можна припустити, що за відсутності постійного державного апарата не було і системи формування доходів та витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується й роль фінансів.    

Основними джерелами доходів рабовласницьких  держав були контрибуції, військова  здобич, натуральні податки й особисті повинності. Можливо, у конкретній державі  в конкретний час деякі групи  населення і платили грошовий податок, але загалом для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер   грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства.   

Тільки на етапі розпаду цього  суспільства, особливо після другого  великого суспільного розподілу праці, виникають товарно – грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.      

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансові  системи складаються з однієї ланки – бюджетної – і кількість  фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов’язувалася із формуванням і використанням бюджету.     

З розподілом праці й виникненням  товарного обміну з’явилася майнова  нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з’явилися об’єктивна потреба у формуванні системи пере розподільчих відносин ( розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно – грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.