Кредитоспроможности пидприемства

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2013 в 14:57, курсовая работа

Описание работы

Однією з найважливіших стратегічних цілей реструктуризації української банківської системи є створення умов для розвитку кредитування банками інвестиційних проектів у реальному секторі економіки. Спостерігається явна тенденція повороту всієї банківської системи до вирішення завдань підйому виробництва. А це означає, що, крім традиційних банківських кредитів підприємствам на поповнення оборотних коштів, банкам доведеться освоювати довгострокове, за українськими мірками, кредитування інвестиційних проектів.

Работа содержит 1 файл

КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.doc

— 775.00 Кб (Скачать)

Коефіцієнт оборотності оборотних  активів показує суму доходу, яка  от римується з кожної гривні активів. Як свідчать показники табл. 2.5, ця сума доходу зростає: від 2,33 грн. на 01.01.2009 р. до 2,45 грн. на 01.01.2010р. Показник дає гарну  оцінку роботи керівництву ДП „ROSHEN”. 

Коефіцієнт оборотності запасів  зростає: в 2007 р. – 2,603; в 2008 р. – 3,189; в 2009 р. – 3,279. Запасі підприємство використовує о повному обсязі.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту  власного капіталу, збільшення коефіцієнту свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Зростання значення показника має свою межу. Якщо показник надто високий, це означає значне перевищення рівня реалізації послуг над власним капіталом і призводить до залучення додаткових (кредитних) коштів, що, в свою чергу, може сильно підірвати позиції ДП „ROSHEN” і надати кредиторам можливість більшою мірою брати участь у формуванні фінансової політики підприємства. Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активів, які формуються за рахунок власного капіталу. Підтвердження цього надає табл. 2.5. Коефіцієнт оборотності власного капіталу безперервно зростає: на 01.01.2008 р. він становив 1,836; на 01.01. 2009 р. – 2,417; на 01.01. 2010 р. – 2,481. Але ці показники занадто високі, власних коштів замало. От чому ДП „ROSHEN” залучає кредити банку у господарську діяльність.

Коефіцієнт дебіторської заборгованості показує кількість разів обороту  суми заборгованості за встановлений проміжок часу. Тобто ця сума, при умові погашення її по строку позивної давності боржниками, прийняла би активну участь у господарській діяльності ДП ”ROSHEN”, сприяла би збільшенню прибутку  від його комерційної діяльності. Проте, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації (банків, інвесторів, партнерів тощо) важливо знати про стан дебіторської заборгованості установи, адже зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність, зниження ліквідності поточних активів, про погіршення фінансового стану підприємства. Дані табл. 2.3 підтверджують зроблені висновки – коефіцієнт дебіторської заборгованості зростає: в 2007 р. – 26,164; в 2008 р. – 34,771; в 2009 р. – 45,833. Керівництву ДП „ROSHEN” треба звернути увагу на причини зростання цього показника і вжити заходів для покращення становища, яке склалося. 

Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості характеризує збільшення або зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами. Вигідність кредиторської заборгованості полягає в тому, що заощаджуються кошти у випадку, коли в обігу підприємства немає коштів або треба використовувати свій власний капітал. На 01.01.2008 р. середньорічна кредиторська заборгованість мала значення 584,7 млн. грн. (651,6 млн. грн.+517,8 млн. грн./2). Впродовж 2008 р. вона скоротилася до 552,1 млн. грн. (517,8 млн. грн.+586,4 млн. грн./2), а в 2009 р. склала 508,8 млн. грн. (586,4 млн. грн.+431,2 млн. грн./2). На зростання коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості від 2,641 в 2007 р., 3,653 – в 2008 р. до 4,324 в 2009 р. вплинуло зростання обсягу реалізації продукції, а не заборгованість по кредитним позикам, тобто ДП „ROSHEN” має можливість за рахунок власних оборотних коштів розрахуватися з постачальниками.

Розрахунок тривалості обороту  активів ДП „ROSHEN” представлений у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Тривалість обороту  активів ДП „ROSHEN” за 2007-2009 рр.

Статті пасивів

Період

Відхилення (+/-)

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2008/

2007

2009/

2007

2009/

2008

Період обороту активів, дні (360 днів/ К оборотності активів)

362

302

290

-60

-72

-12

Період обороту дебіторської заборгованості, дні (360 днів/ К оборотності  дебіторської заборгованості)

14

10

8

-4

-6

-2

Період обороту запасів, дні (360 днів / К оборотності запасів)

138

113

110

-25

-28

-3

Період обороту кредиторської заборгованості, дні (К оборотності кредиторської заборгованості)

136

99

83

-37

-53

-16


 

Таким чином, період обороту активів  ДП „ROSHEN” у 2009 р. порівняно з 2008 р. скоротився на 12 днів, а порівняно з 2007 р. - на 72 дні. Тобто, протягом 362 днів в 2007 р., 302 днів в 2008 р. та 290 днів в 2009 р. оборотні активі ДП „ROSHEN” перетворюються в грошову форму. Тривалість фінансового циклу скорочується. Керівництво ДП „ROSHEN” від політиці накопичення оборотних активів перейшло до раціонального їх використання.

Це призвело до скорочення періоду  обороту запасів: в 2007 р. – 138 днів; в 2008 р. – 113 днів; в 2009 р. – 110 днів.

Позитивними тенденціями в роботі ДП „ROSHEN” є скорочення терміну  обороту дебіторської та кредиторської  заборгованості: в 2009 р. показники дорівнюють 290 днів та 110 днів відповідно. Але збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспроможності покупців, а це шлях до погіршення фінансового стану ДП „ROSHEN”.

Позитивними тенденціями в роботі ДП „ROSHEN” є скорочення терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості: в 2009 р. показники дорівнюють 290 днів та 110 днів відповідно. Але збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспроможності покупців, а це шлях до погіршення фінансового стану ДП „ROSHEN”.

Зменшення коефіцієнта покриття в 2009 р. до 0,494 підтверджує думку, що ДП „ROSHEN” втрачає реальну можливість покриття поточних зобов’язань за рахунок оборотних засобів.

У цьому зв’язку слід ДП „ROSHEN” вжити заходів щодо збільшення величини грошових коштів, зниження обсягу поточних зобов’язань та налагодження ефективної політики розрахунків.

Одним із етапів аналізу фінансового  стану ДП „ROSHEN” є оцінка ліквідності  та платоспроможності підприємства.

Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами  своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Ліквідність – здатність підприємства перетворити свої активи в грошові  кошти для покриття боргових зобов’язань.

В табл. 2.7 проведено економічний  аналіз показників ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  характеризує негайну готовність установи погасити поточні зобов’язання. Рівень показника падає з 0,119 в 2008 р. до 0,081 в 2009 р. Але робити негативні висновки щодо можливості ДП „ROSHEN” одночасно, негайно погасити всі свої борги не треба. Адже малоймовірно, щоб усі кредитори водночас поставили установі свої боргові вимоги. На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно. Значення показника може бути достатнім, коли він дорівнює 0,20 – 0,25. На підприємстві ROSHEN” значення показника менше нормативного (рекомендованого). Тобто, у підприємства є кошти, яки змогли би погасити усі борги ДП „ROSHEN” лише у розмірі 8,5 % - в 2007 р.; 11,9 % - в 2008 р.; 8,1 % - в 2009 р.

Таблиця 2.7

Показники оцінки ліквідності  та платоспроможності ДП „ROSHEN” за 2007-2009 рр.

Статті пасивів

На кінець року

Відхилення (+/-)

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2008/

2007

2009/

2007

2009/

2008

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ф. №1, (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240) / ряд. 620)

0,085

0,119

0,081

+0,034

-0,004

-0,038

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності (Ф. №1, (∑ ряд. 150 – 250) / ряд. 620)

0,125

0,148

0,106

+0,023

-0,019

-0,042

Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття) (Ф. №1, ряд. 260 / ряд. 620)

0,503

0,518

0,494

+0,015

-0,009

-0,024


 

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт “критичної оцінки”) показує, яка частина поточних зобов’язань  може бути погашена не тільки за рахунок  грошових коштів, але й за рахунок  очікуваних фінансових надходжень. Проводячи  аналіз за допомогою цього коефіцієнту, слід звернути увагу не тільки на числове значення показника, але і на якість дебіторської заборгованості. Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрози фінансової стійкості підприємства. Зростання дебіторської заборгованості вплинуло на зміну коефіцієнту швидкої ліквідності ДП „ROSHEN”. В 2008 р. значення зросло до 0,148 порівняно з 0,125 у 2007 р., що свідчить про серйозні фінансові проблеми. Але в 2009 р. фінансове становище ДП „ROSHEN” змінилося у бік покращення. Показник швидкої ліквідності зменшився до 0,106, але рекомендованого значення - 0,7-1,0- показник таки не досягнув.

Коефіцієнт  покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності  підприємства. Він характеризує достатність оборот них засобів для покриття боргів. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання переважно за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним.  Зменшення показника в 2009 р. до 0,494 підтверджує думку, що ДП „ROSHEN” втрачає реальну можливість покриття поточних зобов’язань за рахунок оборотних засобів.

У цьому зв’язку слід ДП „ROSHEN”  вжити заходів щодо збільшення величини грошових коштів, зниження обсягу поточних зобов’язань та налагодження ефективної політики розрахунків.

2.3. Оцінка кредитоспроможності  підприємства

Оцінка кризових факторів розвитку підприємства та прогнозування імовірності банкрутства здійснюється за довго до прояву його явних ознак. Така оцінка та прогнозування є предметом діагностики банкрутства.

За своїм змістом діагностика банкрутства є діагностикою проблем, що виникли в процесі функціонування підприємства та можуть викликати негативні наслідки для його життєдіяльності. Отже, основним завданням діагностики банкрутства є створення аналітичного підґрунтя для розв'язання проблем, які виникають в процесі життєдіяльності підприємства.

Сам процес діагностики банкрутства потрібно розглядати як систему досліджень, які в сукупності дають можливість сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилось підприємство, та можливі шляхи виходу з кризи. Діагностика банкрутства передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які входять до системи нагляду за поточною фінансовою діяльністю підприємства. Діагностика банкрутства не повинна обмежуватись констатацією факту наявності кризи на підприємстві, а й повинна надавати потрібну інформацію для розробки можливих шляхів виходу з неї. Діагностика банкрутства повинна розподілятися в залежності від ініціаторів антикризового процесу на наступні види:

1. Внутрішня діагностика банкрутства здійснюється за ініціативи керівництва підприємства, або його власника.

2. Зовнішня діагностика банкрутства ініціаторами можуть бути:

3. Кредитори, основною метою проведення діагностики банкрутства є визначення доцільної поведінки щодо підприємства-боржника.

4. Інвестори (потенційні санатори), основною метою проведення діагностики банкрутства є обґрунтування доцільності участі в санації підприємства.

Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства отримали широке розповсюдження в літературі, інколи їх називають моделями В.В.Ковальова. Цей методичний підхід побудований на основі визначення наступних показників:

1. Власні обігові кошти (ВОК) підприємства, визначається за наступною формулою:

ВОК = ВК + ДП – ПА або ВОК = 380Ф1 + 480Ф1 – 080Ф1

де: ВК – власний капітал; ДП – довгострокові зобов’язання; ПА – позаобігові активи.

Застосування даної формули буде коректним лише за умови, що довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку підприємства.

2. Нормальні джерела фінансування запасів (НДФЗ):

НДФЗ = ВОК + БКрОК + ТКрЗ

Або

НДФЗ = (380Ф1 + 480Ф1 – 080Ф1) + (500Ф1 + 510Ф1) + (520Ф1 + 530Ф1 + 540Ф1 + 600Ф1)

де: ВОК – власні обігові кошти; БКрОК – банківські кредити для формування обігових коштів; ТКрЗ – кредиторська заборгованість товарного характеру.

Банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторська заборгованість товарного характеру приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення якої минув.

3. Запаси та витрати (ЗВ):

ЗВ = З + ВМП або ЗВ = Σ(100Ф1 – 140Ф1) + 270Ф1

де: З – запаси; ВМП – витрати майбутніх періодів.

Розрахуємо показники та узагальнимо  результати в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Балансова модель оцінки фінансового стану ДП „Roshen” за методом Ковальова В.В.

Показник

Роки

Відхилення

2007

2008

2009

2008/

2007

2009/

2007

2009/

2008

1

ВОК

262,0

300,0

407,0

38,0

145,0

107,0

2

НДФЗ

738,4

840,2

770,0

101,8

31,6

-70,2

3

ЗВ

612,4

666,6

693,0

54,2

80,6

26,4

Информация о работе Кредитоспроможности пидприемства