Фінансовий стан підприємства та його оцінка

     Співвідношення  між власними і позиковими коштами  визначає наперед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з неризиковим співвідношенням упевненіше почувається на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків.

     Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданної кредиторської заборгованності, своєчасно розрахуватися за своїми забов’язаннями.

     Оцінку  фінансової стійкості підприємства доцільно проводити поетапно, на підставі комплексу показників:

1. Коефіцієнт автономії;
2. Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів;
3. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу;
4. Коефіцієнт маневреності власних коштів;
5. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів та майна підприємства.
6. Рівень довгострокової платоспроможності.

     Особливу  увагу треда приділити коефіцієнту  співвідношення позичкових та власних  коштів, як одному з основних показників оцінки фінансової стійкості.

     Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

     Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

     Коефіцієнт  незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

     Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

     Коефіцієнт  фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів  і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

     Коефіцієнт  фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового  позикового капіталу і власного капіталу.

     Показник  фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

     Коефіцієнт  покриття процентів – відношення чистого прибутку до виплати процентів  і податків до процентних виплат.

     Характеризує  ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий  кредит і демонструє, в скільки  разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики.

     Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

     Робочий капітал – різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими  зобов'язаннями, тобто він складається  з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

     Коефіцієнт  маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.[3.c.401]

     Запровадження форми № 3 фінансової звітності “Звіт  про рух грошових коштів” дає  змогу додатково ефективно використовувати  показники грошового потоку для оцінювання фінансової стійкості підприємства. Так, можна визначити:

     1. Рентабельність на основі грошового  потоку: коефіцієнт показує частку  грошових коштів у виручці.  Він доповнює традиційні показники  рентабельності, визначаючи не тільки прибуткову, а й “грошову" продукцію.

     2. Коефіцієнт самофінансування (показник  грошової віддачі інвестицій).

     Ксф:Коефіцієнт показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового  потоку.

     З. Коефіцієнт обслуговування боргу –  Коб: коефіцієнт показує спроможність підприємства погашати свої зобов’язання за рахунок коштів від основної діяльності.

     Аналіз  фінансової стійкості за критерієм  ступеня покриття запасів стабільними  джерелами фінансування, а також  за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.

     Фінансова стійкість тісно пов’язана з  кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність – це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

     Очевидно, що коли у підприємства протягом певного  періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів – зменшення платоспроможності й ліквідності.

     Отже, фінансова стійкість – комплексне поняття, яке перебуває під впливом  різноманітних фінансово-економічних  процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності – на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності. 

     5. Оцінка кредитоспроможності та ліквідності підприємства. 

     Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту  і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися  за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

     Перш  ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні  оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

     Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності  позичальника. Систематизуємо найтиповіші  підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.

     У теорії і практиці немає єдності  щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Переважає думка, що кількісні та якісні чинники складають  єдине ціле при оцінці потенційної  здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом.

     Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити  і систематизувати: на це слід витратити  більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники  досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

     При оцінці рівня менеджменту увага  концентрується на персональних і фахових  якостях керівництва, а також  на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

• наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;
• уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;
• наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;
• освіту, досвід та імідж керівництва;
• дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;
• вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;
• внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;
• рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;
• плинність кадрів на ключових посадах.

     Оцінюючи  ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:

• рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;
• конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;
• якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;
• величина ринкового сегмента, який належить підприємству;
• управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);
• основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;
• наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);
• залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;
• рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;
• наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

     Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності  значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

     З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, — прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.

     Розглянемо  найтиповіший підхід до оцінки фінансового  стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

• ліквідності та платоспроможності;
• які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
• прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);
• оборотності.

     Завдяки аналізу робиться висновок про здатність  підприємства обслуговувати свої борги. Об’єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень  отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.

     Оцінка  платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності  поточних активів, тобто часу, необхідного  для перетворення їх у готівку.

     Аналіз  ліквідності балансу полягає  в порівнянні коштів активу, згрупованих  за ступенем спадної ліквідності, з коротко-строковими зобов’язаннями у пасиві, які групуються за ступенем терміновості погашення.

     Відповідно  до наведеної тези поточні активи можна поділити на три групи:

     1) гроші та короткострокові фінансові  вкладення (найбільш ліквідна група);

     2) готова продукція, відвантажені  товари та дебіторська заборгованість;

     3) виробничі запаси, незавершене виробництво,  витрати майбутніх періодів.

     Платіжні  зобов’язання підприємства поділяють  на такі три групи:

     1) заборгованість, терміни оплати якої вже настали;