Фінансовий стан підприємства та його оцінка

1. Повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства;
2. Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства або фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури і т.д.

     Залежно від об'єкта аналізу виділити такі його види:

• Аналіз фінансової діяльності в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без поділу його на структурні одиниці та підрозділи.
• Аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів. Цей аналіз базується в основному на результатах внутрішнього аналізу підприємства.
• Аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з коротко-і довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.[3.c.241]

     Виходячи  з термінів і цілей проведення виділяють попередній, поточний і  прогнозний фінансовий аналіз.

       Попередній фінансовий аналіз  пов'язаний з вивченням умов  фінансової діяльності підприємства в цілому або здійснення окремих фінансових операцій.

       Поточний фінансовий аналіз проводиться  в процесі поточної фінансової  діяльності з метою оперативного  впливу на результати фінансової  діяльності.

     Прогнозний  фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними звітного періоду. Він дає можливість глибше і повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній та поточний, так як базується на звітних матеріалах. []

     Традиційна  практика аналізу фінансового стану  підприємства створила певні прийоми  та методи його здійснення.

       Можна виділити шість основних  прийомів аналізу: 

1. Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період.
2. Вертикальний аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кіневий результат.
3. Трендового аналізу – порівняння кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду - основної тенденції динаміки показників.
4. Аналіз відносних показників – розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників.
5. Порівняльний аналіз – внутреннехозяйственний аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств.
6. Факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованних або стохастичних прийомів дослідження. [1.c.333]

     Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування і використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану  підприємства – об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних  можливостей підвищення ефективності формування та використання фінансових ресурсів – можуть використовуватися різні методи.

       Метод фінансового аналізу –  це комплекс нучно-методичних  інструментів та принципів дослідження  фінансового стану підприємства.

       В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу.

     Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описі  аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках і залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

1. Експертних оцінок і сценаріїв;
2. Психологічні;
3. Морфологічні;
4. Порівняльні;
5. Побудова системи показників;
6. Побудова системи аналітичних таблиць.

     Ці  методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

     До  формалізованим методам фінансового  аналізу належать:

1. Ланцюгових підстановок;
2. Арифметичних різниць;
3. Балансовий;
4. Процентних чисел;
5. Диференційований;
6. Логарифмічний;
7. Інтегральний;
8. Простих і складних відсотків;
9. Дисконтування.

     У процесі фінансового аналізу  широко використовуються і традиційні методи економічної статистики, а  також математико-статистичні методи.

       Фінансовий аналіз здійснюється  за допомогою різних моделей,  які дають можливість структурувати  та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які використовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

       Дескриптивні моделі є головними  для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться:

• побудова системи звітних балансів;
• надання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах;
• вертикальний та горизонтальний аналіз звітності;
• система аналітичних коефіцієнтів;
• аналітичні записки до звітності.

     Предикативні  моделі – це моделі прогнозного  характеру. Вони використовуються для  прогнозування доходів і прибутку підприємства, його майбутнього фінансового  стану. До них відносяться: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу.

       Нормативні моделі – це моделі, які надають можливість порівняння  фактичних результатів діяльності  підприємства з нормативними. Ці  моделі використовуються у внутрішньому  фінансовому аналізі.[1.c.335] 

     2. Інформаційне забеспечення оцінки фінансового стану пілприємства. 

     Інформаційною базою для оцінювання фінансового  стану підприємства є:

• Баланс (форма №1);
• Звіт про фінансові результати (форма №2);
• Звіт про рух грошових кошів (форма №3);
• Звіт про власний капітал (форма №4);
• Примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забеспечують деталізацію та обгрутованість статей фінансових звітів;
• Статистична звітність та оператівні дані.

     Інформацією, яка використовується для аналізу  фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту і закриту. Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистічній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

     Кожне підприємство розробляє свої планові  та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансоої діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має правл тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

     Усі показники бухгалтерського балансу  та звітності взаємозв’язані. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

     У цілому бухгалтерський баланс складається з активу і пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученного капіталу.[5.c.235]

     Активи  підприємства (ліва сторона балансу) – це все наявне майно разом з борговими правами. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ – необоротні активи, інші– поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність відображених там активів.

     Пасиви (права сторона балансу) – це джерела  утворення активів, тобто кошти  власні та позикові. У свою чергу  позикові кошти поділяються на фінансові  зобов’язання (кредити), які можуть бути довгостроковими і поточними, та ті кошти, що ніхто насправді не мав на меті позичати підприємству, вони утворюються поточною господарською діяльністю (кредиторська заборгованість). Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: заборгованість по оплаті праці, перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами. Крім того, пасиви підприємства за балансом діляться на власний капітал і зобов’язання.

     З погляду фінансового аналізу  є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

• Оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
• Оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та єффективності їх використання;
• Прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

     Звіт  про фінансові результати віддзеркалює єфективність діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну  дату, то звіт про фінансові результати дає картину фінансових результатів  за відповідний період.

     У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід від  реалізації продукції; інші операційні доходи; фінансові результати від  операційної діяльності; дохід від  участі в капіталі; інші доходи та фінансові  доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування; фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування; надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.[6.c.327]

     Фінансова звітність підприємств містить  також іншу інформацію щодо стану  фінансів підприємтсв. На основі аналізу звітніх даних визначаються основні тенденції формування і використання фінансових ресурсів підприємтсва, причини зміни, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємтсва та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

     Неможливо переоцінити значення повної та доствірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємтсва для  розв’язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та упралінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них.

     З цією метою підприємство моє розробити  свою фінансову облікоу політику, яка підпорядковується потребам внутрьошнього менеджменту.

     Процес  такої уніфікації називають стандартизацією  бухгалтерського обліку. Стандарт у  широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для  порівнювання з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

     Загальні  вимоги до фінансової звітності викладенно в Положенні бухгалтерського обліку 1 затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 за №87. Це положення визначає:

• Мету фінансових звітів;
• Їх склад;
• Звітний період;
• Якісні характеристики та принципи, которими належить керуватися під час складання фінасових звітів;
• Вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

     П(С)БО 1 треба застосовувати під час  підготовки й надання фінансових звітів підприємтсвами, організаціями, установами та іншими юридичними особами  усіх форм власності.

     Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

     Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську  звітність, котра відображає фінансовий стан підприємтсва і результати його діяльності за звітній період.[1.c.338]