Фінансовий стан підприємства та його оцінка

     Метою такої звітності є забеспечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на головне джерело фінансової інформації під час прийняття  економічних рішень (таблиця 1). 
 
 
 
 
 

     Таблиця 1

     Інформаційні  потреби основних користувачів фінансових звітів 

     Для прийняття фінансово-економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідня інформація профінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1 до неї належать:

• Баланс;
• Звіт про фінансові результати;
• Звіт про рух грошових кошів;
• Звіт про власний капітал;
• Примітки до звітів.

     Компонети фінансової звітності відображають різні аспекти господарських  операцій і подій за звітній період, відповідну інформацію попереднього звітнього періоду, разкриття облікової політики та її змін, що робить модливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

     Такі  компонети як баланс, звіт про фінансові  результати, звіт про рух грошових кошів, складаються зі стетей, котрі  об’єднуються у відповідні розділи.

     Форми, перелік стетей фінансових звітів та їхній зміст установлені П(С)БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідно фінансового звіту тільки тоді, коли:

• Існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із цією статтею;
• Усі складники статті можуть бути достовірно оцінені.

     Фінансова звітність повинна надати дохідливу, суттєву, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів  діяльності підприємтсва, руху його грошових коштів, змін у складі його власного капіталу.

     Для того щоб фінансова звітність  була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 передбачає наявність у ній даних  про:

• Підприємство;
• Дату звітності та звітній період;
• Валюту звітності та одиницю її виміру;
• Відповідні показники за звітній та попередній періоди;
• Облікову політику підприємтсва та її зміни;
• Аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
• Консолідацію фінансових звітів;
• Припинення окремих видів діяльності;
• Обмеження щодо володіння активами;
• Участь у спільних підприємтсвах;
• Виявленні помилки та пов’язані з ними корегування;
• Переоцінку статей фінансових звітів тощо.

     Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки звітньої інформації вона може втратити свою актуальність.[1.c.341]

     Принцип бухгалтерського обліку – правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських  операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

1. обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
2. повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
3. автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
4. послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
5. безперервність – оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
6. нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
7. єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;
8. періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

     3. Показники оцінки  фінансового стану підприємства. 

     Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської  діяльності. Тому оцінку фінансового  стану можна об’єктивно здійснити не через один, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують іфнансовий стан підприємства.

     Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством  економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки  надійне підпрємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прйняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин. У кожного з партнерів підпрємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стону мають бути  такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

     Для оцінки майнового стану підприємтсва доцільно використовувати 5 показників, розраховуючи їх у порядку, наведенному  нижче:

1. Сума господарських коштів, які є у распорядженні підприємства.
2. Питома вага активної частини основних засобів.
3. Коефіцієнт зносу основних засобів.
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів.
5. Коефіцієнт вибуття основних засобів.

     Оцінка  комплексу перелічених показників дає змогу визначити, наскільки ефективно використовуються майно підприємтсва, чи все в нього гаразд з оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємтсво фізично і морально застарілого устаткування й обладнання. Такий аналіз наочно продкмонструє конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.[9.c.246]

     Важливою  складовою фінансового аналізу  підприємства будь-якої сфери діяльності і форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цієї мети доцільно використовувати шічть показників:

1. Прибутковість інвестицій у звичайні акції;
2. Прибутковість інвестицій у фірму;
3. Головний показник прибутковості;
4. Прибутковість активів;
5. Оборотність матеріальних активів;
6. Прибутковість реалізації.

     Розрізняють такі види прибутку:

• валовий прибуток – визначається як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), визначеною за прямими і цеховими витратами.
• прибуток від реалізації окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) – визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і балансовою їх собівартістю визначеною за прямими і цеховими витратами;
• прибуток від операційної діяльності – визначається як різниця між сумою чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів (чиста виручка від реалізації виробничих запасів) і повною собівартістю продукції (робіт, послуг, товарів, виробничих запасів), від реалізації якої одержано чисту виручку;
• прибуток від фінансових операцій (інвестицій) – визначається як різниця між доходами і витратами від здійснених фінансових операцій (інвестицій);
• прибуток від звичайної діяльності включає прибуток від операційної діяльності та прибуток від фінансових операцій (інвестицій);
• надзвичайний прибуток – це різниця між надзвичайними доходами (надходження на покриття витрат) і надзвичайними витратами (вартість втрачених активів);
• балансовий прибуток включає прибуток від звичайної діяльності та прибуток від надзвичайних операцій. Отримання балансового прибутку пов’язане з усіма напрямками діяльності підприємства;
• чистий прибуток – це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні суб’єкта господарювання після нарахування податку на прибуток з метою оподаткування та інших платежів до бюджету за рахунок прибутку;
• прибуток з метою оподаткування визначається за податковою декларацією як різниця між валовим доходом та сумою валових витрат і амортизації з урахуванням вартості залишків запасів (плюс приріст, мінус убуток).[7.c.198]

     Аналіз  комплексу шести показнків уможливить оцінювання прибутковості підприємства за основними її складовими і визначення можлиих резервів її підвищення.

     Для летальнох оцінки ліквідності, платоспроможності  та кредитоспроможності підприємства доцільно використовувати більшу кількість показників, ніж для оцінки майнового стану і прибутковості підприємства.

1. Величина власних оборотних коштів;
2. Маневренність власних оборотних коштів;
3. Коефіцієнт покриття поточний;
4. Коефіцієнт покриття загальній;
5. Коефіцієнт швидкої ліквідності;
6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності;
7. Частка оборотних коштів у активах;
8. Частка виробничих запасів у поточних активах;
9. Коефіцієнт покриття запасів;
10. Коефіцієнт критичної оцінки;
11. Тривалість кредиторської заборгованності;
12. Коефіцієнт поточної заборгованності акціонерам;
13. Коефіцієнт автономії;
14. Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів;
15. Оборотність матеріальних запасів.

     На  основі всебічної та ретельної оцінки за ціми показниками можна не тільки оцінити в динаміці стан і тенденції  ліквідності, а й визначити вузькі місця, розв’язавши проблеми яких, можна поліпшити ці показники.

     Аналіз  усього комплексу оцінних показників доцільно доповнювати докладною оцінкою кредитоспроможності підприємства.

     Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього  фінансових можливостей одержання  кредиту та повернення його в належний термін.

     Перш  ніж надати кредит, банк вивчає той  рівень ризику, що він готовий узяти на себе, та розмір кредиту, який може бути наданий.

     Аналіз  умов кредитування передбачає вивчення:

• Репутації позичальника;
• Можливостей позичальника виробляти конкурентоспроможню продукцію;
• Дохідності;
• Цілей використння кредиту;
• Суми кредиту.

     Цей аналіз робиться одночасно за оцінкою  ліквідності балансу та співвідношення між власними і позичковими коштами.

     Спроможність  підприємства швидко погашати свою заборгованність  характеризується також ліквідністю  його балансу, яка визначає рівень покриття забов’язень підприємства його активами, термін перетворення яких на гроші відповідає терміну погашення заборгованності.